Постанова

від 23.11.2017 по справі 819/1795/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1795/17

23 листопада 2017 р.м. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

секретарі судового засідання Порплиці Т.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, довіреність від 22.06.2017 року № 3850/10/19-00-10-03-10/8466

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 управлінняДФС у Тернопільській області до приватного підприємства "Глобал економ проект-М" про зупинення видаткових операцій, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДФС у Тернопільській області із адміністративним позовом до приватного підприємства "Глобал економ проект-М" про зупинення видаткових операцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у сумі 1875189,64 грн. по податку на додану вартість. Позивач вказує, що з моменту виникнення податкового боргу ОСОБА_2 управлінням Державної фіскальної служби у Тернопільській області вживалися заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених чинним законодавством. Податковий орган просить зупинити видаткові операції приватного підприємства "Глобал економ проект-М" шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, оскільки у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (п. 20.1.33 ст.20 Податкового кодексу України).

Представник позивача ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача приватного підприємства "Глобал економ проект-М" в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся своєчасно та належним чином. Копія ухвали про відкладення розгляду справи від 07.11.2017 року надсилалась відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження юридичної особи, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Представник відповідача причини неприбуття до суду не повідомив, заперечень проти позову не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до правил частини четвертої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно частини одинадцятої статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, суд вважає, що ним вжито достатніх заходів для належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи з метою реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Згідно із частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, розгляд справи здійснено судом за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "Глобал економ проект-М" (код ЄДРПОУ 36617732) з 17.08.2009 року зареєстроване як юридична особа та з 19.08.2009 року перебувало на обліку як платник податків у Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції ОСОБА_2 управління ДФС у Житомирській області, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 22.06.2017 року. 07.07.2016 року відповідно до даних про реєстраційні дії здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, в тому числі: зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження.

Так, з 07.08.2016 року ПП "ГЕП-М" перебуває на обліку як платник податків у Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області відповідно до повідомлення про взяття на облік/зняття з обліку платника податків у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) від 07.07.2016 року № 1606250600794.

Листом від 18.01.2017 року № 1082/7/06-25-08-01 Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією ОСОБА_2 управління ДФС у Житомирській області надіслано реєстраційну та облікову справи ПП "ГЕП-М" (код ЄДРПОУ 36617732) по причині зміни місцезнаходження до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області.

Відповідно до ст.67 Конституції України відповідач зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.

Згідно з ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39. пункт 14.1. стаття 14 Податкового кодексу України).

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (підпункт 14.1.156. пункт 14.1. стаття 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, 30 серпня 2017 року Тернопільським окружним адміністративним судом винесено рішення про стягнення з відповідача заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на додану вартість на загальну суму 1875189,64 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Судом встановлено, що відповідно до довідки, виданої ОСОБА_2 управління ДФС у Тернопільській області від 06.10.2017 року, за ПП "ГЕП-М" станом на 06.10.2017 року рахується податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі на суму 1875189,64 грн., з яких 1109689,65 грн. становить основний платіж, 558436,00 грн. штрафні санкції, 207063,99 грн. пеня, що також підтверджується розрахунком суми податкового боргу.

З матеріалів справи випливає, що контролюючий орган вживав заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме відповідно до ст.59 ПК України надіслана податкова вимога від 03.03.2016 року № 6615-23, яка отримана відповідачем. Проте, вжиті контролюючим органом заходи не забезпечили погашення податкового боргу відповідачем. При цьому, з моменту надіслання податкової вимоги податковий борг платника податків не переривався.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо приватного підприємства "Глобал економ проект-М" у відповідача відсутнє на праві власності будь-яке нерухоме майно.

Згідно інформаційної довідки Регіонального сервісного центру МВС в Тернопільській області у відповідача відсутні на праві власності транспортні засоби.

Також, як випливає із матеріалів справи, на усе майно, на яке ПП "Глобал економ проект-М" набуде права власності у майбутньому, ОСОБА_2 управлінням ДФС у Тернопільській області, складено 27.04.2016 року акт опису майна за №29.

Таким чином, із наявних матеріалів у справі вбачається, що у відповідача відсутнє майно, яке б можна було використати як джерело погашення податкового боргу в розумінні приписів п.87.3 ст.87 Податкового кодексу України, а у контролюючого органу наявне право на стягнення суми боргу у розмірі 1875189,64 грн.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до пункту 87.2. статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п.88.1 ст.88 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку та у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 89.5 Податкового кодексу України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наведена законодавча норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Зокрема, Податковим кодексом України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Аналіз норм Податкового кодексу України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Таким чином, з урахуванням змісту статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

Суд також звертає увагу на те, що зупинення видаткових операцій на рахунках підприємства шляхом накладення арешту на кошти допускається лише в сумі існуючого податкового боргу.

Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про сплату податкового боргу, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, тому позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом прийняття постанови про зупинення видаткових операцій приватного підприємства "Глобал економ проект - М".

Згідно вимог частини четвертої статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються

Керуючись ст.ст. 2,6,11,86,122,158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Зупинити видаткові операції приватного підприємства "Глобал економ проект - М" (46400, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Промислова, будинок, 21, код ЄДРПОУ 36617732) шляхом накладення арешту на кошти платника податків у розмірі податкового боргу 1875189 (один мільйон вісімсот сімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.