Ухвала

від 28.11.2017 по справі 826/13704/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13704/17 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євровектор" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євровектор" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року подання Головного управління ДФС у м. Києві задоволено, підтверджено обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Євровектор (ід. код 38870168), застосованого рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 25.10.2017 №33684.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд першої інстанції виходив з того, що платник податків відмовився від допуску посадової особи Головного управління ДФС у м. Києві до проведення позапланової виїзної документальної перевірки, хоча остання проводилася на підставі та в межах норм чинного законодавства.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 23.08.2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на адресу ТОВ Компанія Євровектор направлено запит № 26280/10/26-15-14-01-05 про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ Арсенал Пром за березень 2017 року.

Листом від 04.10.2017 року ТОВ Компанія Євровектор повідомило Головне управління ДФС у м. Києві про невідповідність запиту контролюючого органу положенням Податкового кодексу України.

На підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято наказ від 20.10.2017 № 11289 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Компанія Євровектор з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Арсенал Пром за період березень 2017 року тривалістю 5 робочих днів з 23.10.2017 року.

23.10.2017 року уповноваженому представнику відповідача було вручено копію наказу від 20.10.2017 року № 11289 та пред'явлено направлення на перевірку від 23.10.2017 року №1162/26-15-14-01-05, про що свідчить підпис останнього на направленні.

Цього ж дня головним державним ревізором-інспектором складено акт №494/26-15-14-01-05 про ненадання документів в ході проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Компанія Євровектор з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Арсенал Пром за період березень 2017 року тривалістю 5 робочих днів з 23.10.2017 року.

24.10.2017 року головним державним ревізором-інспектором вручено представнику ТОВ Компанія Євровектор запит про надання документів.

З метою проведення перевірки ТОВ Компанія Євровектор головний державний-ревізор інспектор Борщ І.М. 25.10.2017 року здійснила виїзд за адресою платника податків: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 7/9.

Проте, уповноважений представник ТОВ Компанія Євровектор ОСОБА_2 не допустив посадову особу контролюючого органу до проведення перевірки, про що 25.10.2017 року о 15:00 було складено акт про не допуск до проведення документальної позапланової перевірки № 499/25-15-14-01-0, що підтверджується самим актом та визнавалось у судовому засіданні представником ТОВ Компанія Євровектор ОСОБА_2

У зв'язку з тим, що представник ТОВ Компанія Євровектор ОСОБА_2 відмовився від допуску посадової особи контролюючого органу до проведення документальної позапланової перевірки, на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 25.10.2017 р., в.о. начальника Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення від 25.10.2017 № 33684 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ Компанія Євровектор .

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За визначенням підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ Компанія Євровектор була призначена у зв'язку з ненаданням останнім контролюючому органу пояснень та їх документальних підтверджень на запит від 23.08.2017 року.

Так, пунктом 81.1 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

У свою чергу, пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Аналіз наведеної правової норми дає підставу для висновку, що Податковим кодексом України встановлено дві обставини, за наявності яких може застосовуватися арешт майна платника податків, а саме:

1) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення;

2) платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Матеріалами справи підтверджено, що заявником належним чином зафіксовано факт не допуску ТОВ Компанія Євровектор посадової особи контролюючого органу до проведення перевірки та даний факт визнано представником відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на приписи п.2 ч.5 ст. 183 3 КАС України, відповідно до яких суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Так, із матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні суду першої інстанції представником відповідача було наголошено на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Євровектор" вважає наказ від 20.10.2017 року № 11289 Про проведення документальної позапланової виїзної пеервірки ТОВ Компанія Євровектор - протиправним, у зв'язку із чим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Євровектор" було подано 30.10.2017 року адміністративний позов до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Як вже зазначалось, п. 2 частини четвертої ст. 183 3 КАС України передбачено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 183 3 Кодексу адміністративного судочинства. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платник податків оскаржив до суду рішення про застосування адміністративного арешту (п. 94.11 ст. 94 Податкового кодексу); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків з рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, зазначених у ст. 183 3 Кодексу адміністративного судочинства, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також зі змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту , тощо.

Дана правова позиція викладена також в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 р. N 149/11/13-11 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2015 року № К/800/43763/14.

Окрім того, як вже зазначалось, ч. 4 статті 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання в разі, якщо, зокрема, із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому разі судам необхідно закривати провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

При цьому слід мати на увазі, що закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Закриваючи провадження у справі за поданням податкового органу у зв'язку з виявленням спору про право суд, згідно з частиною другою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Тому в ухвалі про закриття провадження у справі в розглядуваних випадках суд повинен роз'яснити, що відповідні вимоги підлягають розгляду в адміністративних судах України, але в загальному порядку позовного провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євровектор" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року - скасувати, провадження у справі - закрити.

Керуючись ст.ст. 157, 183 3 , 195, 196, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євровектор" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2017 року - скасувати.

Провадження у справі за поданням Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків - закрити.

Роз'яснити, що відповідні вимоги підлягають розгляду в адміністративних судах України, але в загальному порядку позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б. Шелест

Повний текст виготовлено 28 листопада 2017 року.