Рішення

від 20.11.2017 по справі 395/1428/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1965/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.11.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.

за участю представників сторін, розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2017 року у справі за позовом ТОВ Агроконтракт-Н до ОСОБА_2, СТОВ Агролан про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ТОВ Агроконтракт-Н звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та СТОВ Агролан про визнання договору оренди недійсним, визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

В обґрунтування позову товариство зазначало, що ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,19 га, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агроконтракт-Н було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на п'ять років.

Пунктом 9.3.4 договору оренди землі передбачено переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк, а відповідно до п.3.2 договору, якщо жодна із сторін не виявить наміру його припинити, попередивши письмово про це іншу сторону не пізніше ніж за шість місяців до закінчення терміну його дії, дія договору продовжується.

Позивач зазначав, що він належним чином виконував свої обов'язки за договором та більше як за місяць до спливу строку його дії, 08 квітня 2013 року та 08 лютого 2014 року, направив відповідачу лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди.

Вказував, що після спливу строку дії договору оренди землі користувався спірною земельною ділянкою, яку обробляв, за що вносив орендну плату, оскільки орендодавець у місячний термін, так і не направив жодної відповіді на його листи - повідомлення та жодним іншим чином не повідомив позивача про прийняте рішення щодо поновлення договору оренди землі. Після закінчення терміну дії договору, повернення земельної ділянки не здійснювалось. В той же час, 02 березня 2015 року ОСОБА_2 уклав договір оренди спірної земельної ділянки з СТОВ Агролан , що на думку позивача є порушенням його переважного права на поновлення договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, оскільки ним було повністю дотримано вимоги статті 33 Закону України Про оренду землі .

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан від 02 березня 2015 року, визнати договір оренди землі, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_2 поновленим ( а.с.2-6, 82).

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено (т.2, а.с.58-63).

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову ( а.с. 136-142).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ Агроконтракт-Н підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача ОСОБА_2, представник відповідача СТОВ Агролан заперечили проти цих доводів і просили рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову щодо визнання договору оренди землі поновленим, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між позивачем та ОСОБА_2, не пройшов державну реєстрацію в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, а тому не набув чинності у визначеному законом порядку і не може вважатись належним правовстановлюючим документом, який би закріплював за позивачем законний титул щодо спірної земельної ділянки. Також суд виходив з того, що існує ніким не оспорений договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан від 05 липня 2017 року, державна реєстрація права землекористування за яким здійснена 06 липня 2017 року, тому при наявності цього договору відсутні підстави для задоволення позову в частині поновлення дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та позивачем 09 жовтня 2008 року.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки до таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку Серія ІІ-КР № 022858, виданого 29 травня 2001 року, належить земельна ділянка площею 3,19 га, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

09 жовтня 2008 року між ОСОБА_2, як орендодавцем та ТОВ Агроконтракт-Н , як орендарем, було укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на п'ять років, пунктом 14.1 якого передбачено набрання договором чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Державна реєстрація договору здійснена 08 грудня 2009 року ( а.с.7-8).

Відповідно до ст.20 Закону України Про оренду землі ( в редакції чинній на час його укладення сторонами) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Як свідчить зміст договору оренди землі, укладеного 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агроконтракт-Н , договір зареєстрований у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП ЦДЗК , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.09.377.00574 від 08 грудня 2009 року та скріплено печаткою вказаного органу.

Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, встановлено, що державна реєстрація договорів оренди землі проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Разом з тим, Указом Президента України № 134 від 17 лютого 2003 року Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру .

Цим Указом функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладалися на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Відповідно до цього Указу Президента України Держкомзем видав наказ від 02 липня 2003 року № 174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель .

Згідно з пунктом 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Функції з реєстрації, зокрема, договорів оренди землі були покладені на реєстраторів Державного реєстру земель - структурні підрозділи державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах - Центр ДЗК , у межах повноважень якого є земельна ділянка.

Вказані структурні підрозділи Центру Державного земельного кадастру здійснювали видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди), а також вели Книгу реєстрації договорів оренди землі.

У вказаному Тимчасовому порядку була прописана процедура реєстрації договорів оренди землі.

Отже договір оренди землі між ТОВ Агроконтрак-Н та ОСОБА_2, укладений 09 жовтня 2008 року, був зареєстрований 08 грудня 2009 року спеціальним органом - структурним підрозділом Центру ДЗК щодо ведення державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування у складі Держкомзему України.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1088 повноваження щодо ведення державного реєстру земель також були покладені на Центр ДЗК.

Ця постанова Кабінету Міністрів України була прийнята пізніше, ніж Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, на яку посилався суд першої інстанції і регулювала правовідносини щодо реєстрації договорів оренди землі на час укладення та державної реєстрації спірного договору оренди землі.

Тому суд мав керуватись нормативно- правовим актом, який прийнятий пізніше та спеціальними нормами, які передбачають спеціальний орган щодо ведення державного реєстру земель у складі Держкомзему України.

За таких обставин, висновок суду про те, що договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року не пройшов державної реєстрації, є безпідставним, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та є таким, що спростовується матеріалами справи.

Суд помилково послався на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-55цс12, в якій державна реєстрація договору оренди була вчинена органом місцевого самоврядування, оскільки така реєстрація дійсно мала місце відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 і не виключала реєстрацію договору оренди землі структурним підрозділом Центру ДЗК, крім того питання реєстрації договору оренди землі повноважним чи не повноважним органом, у даній справі не вирішувалось.

Отже, договір оренди землі, укладений між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_2 09 жовтня 2008 року, пройшов державну реєстрацію в установленому законом порядку відповідно до діючого на той час законодавства та набув чинності з моменту його державної реєстрації, тобто з 08 грудня 2009 року.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16, а також у постанові від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

З урахуванням дати державної реєстрації укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агроконтракт-Н договору оренди земельної ділянки - 08 грудня 2009 року та строку, на який сторони уклали цей договір - 5 років (пункт 3.1. договору), вказаний договір оренди діяв до 08 грудня 2014 року.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом встановленим ст.31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Проте ст. 33 вказаного Закону визначаються правові підстави поновлення договору оренди землі.

Згідно частин 1 - 5 ст. 33 Закону ( у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно ч. 6 ст. 33 Закону у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Підпунктом 9.3.4. пункту 9.2. договору оренди земельної ділянки від 9 жовтня 2008 року ОСОБА_2 і ТОВ Агроконтракт-Н визначили, що орендар має переважне право після закінчення строку договору на поновлення його на новий строк.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені ст.777 ЦК України є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

Суд першої інстанції на підставі наданих позивачем та досліджених в судовому засіданні доказів, встановив, що позивач до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, з метою скористатися своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди, двічі направляв орендодавцю ОСОБА_3 листи-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди № 1, а саме від 08 квітня 2013 року лист за № ЛП-29 (а.с.11) та від 08 лютого 2014 року лист за № 39 (а.с.12,13).

Докази направлення листа-повідомлення від 08 лютого 2013 року позивач не надав.

Проте, квитанцією про відправлення поштою рекомендованого листа підтверджується, що лист-повідомлення від 08 лютого 2014 року з проектом додаткової угоди № 1 на адресу ОСОБА_2, за місцем його проживання в с. Зелене, було направлено позивачем 04 квітня 2014 року (а.с.14).

Доводи відповідачів ОСОБА_2 та СТОВ Агролан про те, що листи - повідомлення, на які посилається позивач та проект додаткової угоди до договору оренди землі були підписані неповноважною особою - ОСОБА_4, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Довіреністю № 21-02-2013 виданою 21 лютого 2013 року ТОВ Агроконтракт-Н в особі директора ОСОБА_5, протоколом № 19/04-2013 загальних зборів учасників ТОВ Агроконтракт-Н від 19 квітня 2013 року, наказами про призначення тимчасово виконуючим обов'язки директора ТОВ та про призначення директором ТОВ, підтверджено повноваження ОСОБА_4 діяти від імені товариства (а.с.101,97,98,100).

Вказаними доказами підтверджується, що станом на 08 лютого 2014 року ОСОБА_4, підписав лист-повідомлення на адресу ОСОБА_2 щодо поновлення договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року та проект додаткової угоди договору оренди землі, як уповноважена особа ТОВ Агроконтракт-Н .

Докази того, що ОСОБА_2 лист-повідомлення з проектом додаткової угоди не отримав, відсутні

Відповідачі не оскаржували рішення суду першої інстанції, зокрема і в частині встановлення обставин належного та своєчасного повідомлення позивачем ОСОБА_2 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а отже погодилися з правильністю висновку суду щодо цих обставин..

Відповідно до ч.5 ст. 33 Закону України Про оренду землі у місячний термін орендодавець, тобто до 04 травня 2014 року , мав розглянути надіслані орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди і у випадку наявності у нього наміру в подальшому здавати земельну ділянку в оренду узгодити з орендарем істотні умови договору або за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі направити орендарю лист-повідомлення про прийняте ним рішення.

До заперечень на апеляційну скаргу представником відповідача ОСОБА_2 надано докази про направлення позивачу листів-повідомлень від 26 квітня 2014 року з квитанцією про відправлення № 5/231 та від 03 червня 2014 року з квитанцією про відправлення № 2/35 (а.с.196,197).

Згідно копії журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ Агроконтракт-Н за 2014 рік , за вхідним № 164 зареєстровано 29 квітня 2014 року лист ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі (а.с.193-195).

У наданих відповідачем листах відсутнє повідомлення про результати розгляду істотних умов, запропонованих в проекті додаткової угоди № 1 до договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, відсутні будь-які обґрунтування відмови у продовженні орендних відносин.

В обох листах ОСОБА_2 повідомив про те, що він користуючись правом, передбаченим пунктом 3.2 договору оренди, попереджає про те, що він не має наміру після закінчення терміну дії договору оренди продовжувати з ТОВ дію договору чи укладати новий договір. Зазначив, що вимагає після збору врожаю 2014 року не здійснювати посів сільськогосподарських та інших культур на належній йому земельній ділянці та повернути йому земельну ділянку, вільну від посівів у стані, придатному для подальшого використання у термін до 08 грудня 2014 року, тобто до закінчення строку дії договору оренди землі.

Відповідно до п.12.4 договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агроконтракт-Н розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Крім того, на час направлення зазначених листів, вже діяли норми ст.33 Закону України Про оренду землі , якими передбачено інший порядок узгодження питання щодо поновлення договору оренди землі.

Оскільки підставою позову позивачем зазначено порушення його переважного права, як орендаря на укладання договору на новий строк, необхідним та суттєвим для вирішення спору є з'ясування питання з якою метою буде використовуватись земельна ділянка, що є предметом договору.

У вказаних листах ОСОБА_2 не повідомив орендаря про свій намір укласти договір оренди з іншим орендарем, проте, після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного з ТОВ Агроконтракт-Н 02 березня 2015 року уклав договір оренди з СТОВ Агролан .

Виходячи з положень статті 11 ЦК України, статті 2 Закону України Про оренду землі відповідно до яких права і обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства й укладеного договору, та статті 33 Закону України Про оренду землі , направлення ОСОБА_2 до закінчення строку дії договору оренди, укладеного з ТОВ Агроконтракт-Н листа з проханням не використовувати належну йому земельну ділянку після збирання врожаю 2014 року, не створює будь-яких прав та обов'язків для сторін у розумінні статті 33 Закону України Про оренду землі .

Вказана позиція висловлена у постановах Верховного Суду України у справах № 6-3 цс15 від 18 березня 2015 року, № 6-4цс15 від 18 березня 2015 року, № 6-10цс15 від 25 лютого 2015 року.

Орендодавець втрачає переважне право на укладення оговору оренди землі на новий строк лише у випадках, коли між ним і орендодавцем не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору (ч.4 ст.33 Закону), або коли власник землі в подальшому використовує земельну ділянку особисто, тобто не передає її в оренду.

Проте, у справі встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до орендаря з пропозиціями щодо істотних умов договору, не повідомляв орендаря протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди про заперечення щодо поновлення договору, попередньо не повідомив орендаря про намір укладання договору оренди з новим орендарем,земельна ділянка знову була передана в оренду, що свідчить про порушення власником землі вимог, встановлених ст.777 ЦК України та ст.33 Закону України Про оренду землі .

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-2539цс16, який викладено у постанові від 6 вересня 2017 року.

У додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2008 року, орендарем запропоновано орендодавцю встановити розмір орендної плати 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з безкоштовною оранкою та культивацією городів до 0,25 га, безкоштовно 500 кг соломи та допомогу на поховання у розмірі 700 грн..

Як свідчить укладений між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан договір оренди землі № 95 від 02 березня 2015 року, вказаний договір укладено на 7 років починаючи з дати його державної реєстрації, тобто на той же строк, що було запропоновано і ТОВ Агроконтракт-Н у проекті додаткової угоди. Цим договором передбачено орендну плату у розмірі не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є меншим від запропонованого ТОВ Агроконтракт-Н розміру орендної плати - 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.43-46).

За таких обставин доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що умови укладеного спірного договору між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан були більш сприятливішими для орендодавця, є безпідставними.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належно виконував умови договору оренди землі.

Матеріалами справи підтверджується, що в період дії договору орендну плату відповідач отримував у передбачені договором строки (а.с.35-40).

Факт проведення позивачем розрахунку із ОСОБА_2 грошима за 2014 рік, у березні 2015 року, не є підтвердженням недобросовісного виконання позивачем умов договору, оскільки пунктом 13.3. договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агроконтракт-Н , передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % від несплаченої вчасно суми за кожний день прострочення.

Сторонами підтверджено в судовому засіданні, що ОСОБА_2 ні в період дії договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року, ні після закінчення строку його дії, не звертався до позивача з приводу невиконання умов договору щодо сплати орендної плати або щодо несвоєчасної виплати орендної плати.

Встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди - після 08 грудня 2014 року позивач не повернув ОСОБА_2 орендовану земельну ділянку, а продовжував використовувати її.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, після збору врожаю восени 2014 року, земля була підготовлена до здійснення посівів у березні-квітні 2015 року, проте на початку березня вказану земельну ділянку почало використовувати СТОВ Агролан .

Вказані обставини підтверджуються відомостями про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2015 року ТОВ Агроконтракт-Н (а.с.104-109).

Наданий представником СТОВ Агролан дорожній лист трактора (а.с. 226) свідчить про те, що новий орендар приступив до використання спірної земельної ділянки 11 березня 2015 року.

Надана представником СТОВ Агролан в судовому засіданні апеляційної інстанції технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (а.с.215-224) не спростовує доводи позивача про використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди ТОВ Агроконтракт-Н .

Посилання представників відповідачів на те, що неповернення позивачем власнику земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі за актом приймання-передачі, свідчить про порушення позивачем умов договору оренди землі, є безпідставними, оскільки такі дії орендаря після повідомлення про своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, є конклюдентними та свідчать про намір орендаря скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився.

Відповідно до змісту ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі ОСОБА_2 міг заперечувати проти подальшого використання земельної ділянки орендарем та поновлення договору лише протягом одного місяця після спливу строку договору.

З урахуванням того, що після закінчення строку дії договору оренди від 09 жовтня 2008 року позивач продовжував використовувати земельну ділянку, а орендодавець протягом місяця, тобто в період по 08 січня 2015 року не направив йому лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору, тому такий договір вважається поновленим відповідно до ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі .

Оскільки позивач, як орендар, належно виконував умови договору оренди; дотримався строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; орендодавець не надіслав у встановлений законом строк відмову у поновленні договору на новий строк, не повідомив про намір укласти договір оренди з іншим орендарем; уклав договір оренди з іншим орендарем на умовах, що не є рівними або кращими у порівнянні з запропонованими попереднім орендарем, у позивача на підставі ст.33 Закону України Про оренду землі є переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк і це право було порушено у зв'язку з укладенням орендодавцем договору оренди із іншим орендарем.

Вказані обставини підтверджують наявність правових підстав для визнання договору оренди землі від 02 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан недійсним, а також для поновлення договору оренди землі.

Разом з тим, оскільки встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме 04 липня 2017 року ОСОБА_2 та СТОВ Агролан уклали угоду про дострокове розірвання договору оренди землі від 02 березня 2015 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, так як цей договір внаслідок його розірвання не створює жодних юридичних наслідків (п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року).

За таких обставин рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди землі, укладеного 02 березня 2015 року між ОСОБА_2 та СТОВ Агролан є правильним та обґрунтованим і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Доводи представників відповідачів про те, що переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди, на необхідність врахування свободи договору, укладення його за наявності вільного волевиявлення особи, непорушності права власності та здійснення цього права власником на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на законі.

Свобода договору полягає у вільному волевиявленні осіб на вступ у договірні відносини.

Після укладення договору, цей договір виступає засобом регулювання поведінки сторін у цивільних правовідносинах. Свобода договору не є абсолютною, вона існує в рамках нормативно-правових актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості.

Отже, з урахуванням цих положень, відповідач ОСОБА_2, як орендар, мав би керуватись та дотримуватись умов укладеного договору оренди землі з ТОВ Агроконтракт-Н та положеннями ст.33 Закону України Про оренду землі і з урахуванням того, що договором не передбачено розірвання договору в односторонньому порядку, не укладати договір оренди землі з СТОВ Агролан до припинення правовідносин з орендарем за договором оренди землі від 09 жовтня 2008 року в установленому законом порядку.

Оскільки суд першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди поновленим, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, відповідно ст.309 ЦПК України це є підставами для скасування рішення в цій частині та ухвалення нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Так як відповідачі не визнають право позивача на поновлення договору, вимога про визнання договору від 09 жовтня 2008 року поновленим підлягає задоволенню. Такий спосіб захисту порушеного права відповідає п.п.1,3 ч.2 ст.16 ЦК України.

Наявність договору емфітевзису, який було укладено відповідачами під час розгляду справи в суді першої інстанції, не є підставою для відмови в захисті порушеного права.

Так як рішення суду в частині позову про визнання договору оренди землі від 09 жовтня 2008 року підлягає задоволенню, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ Агроконтракт-Н підлягає до стягнення судовий збір, сплачений при подачі позову позивачем та при подачі апеляційної скарги, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 2893,80 грн. (1378 грн.+ 1515,80 грн. (1378 грн.х110%)).

В решті рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст. 309, ч.2 ст.316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання договору оренди землі поновленим, скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,19 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0561, укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ Агроконтракт-Н судовий збір в сумі 2893,80 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

ОСОБА_6