Рішення

від 08.11.2017 по справі 908/1840/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/107/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2017 Справа № 908/1840/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» , (50026, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 00191000)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕСУРС» , (69063, м.Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 31-А)

про стягнення 309 834 грн. 72 коп.

Суддя Колодій Н.А.

Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача ОСОБА_2, довіреність № 52-16/08 від 11.01.2017р.

від відповідача ОСОБА_3, довіреність б/н від 25.09.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Заявлений позов Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕСУРС» про стягнення 230 389 грн. суми пені та 79444 грн. 80 суми штрафу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2017 справу № 908/1840/17 призначено до розгляду суді ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.09.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1840/17, присвоєно справі номер провадження 32/107/17, з призначенням судового засідання на 04.10.2017р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.11.2017р.

04 жовтня 207р. від відповідача до канцелярії господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог, просить суд відмовити в їх задоволення. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує на заборону одночасного застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення. Зазначає, що прострочення виконання зобов'язань за договором було допущено виконавцем внаслідок несвоєчасного надання матеріалів замовником. Також відповідач вважає, що розрахунок пред'явлених до стягнення сум здійснений невірно, поскільки роботі виконувались згідно періодів і нарахування повинно здійснюватись від невиконаного зобов'язання (відзив долучено до матеріалів справи) .

26 жовтня 2017р. від позивача надійшли заперечення на відзив (долучені до матеріалів спарив).

08 листопада 2017р. від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафних санкцій.

Заява відповідає ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Судовий процес проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 08.11.2017р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду передано спір про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕСУРС» 230 389 грн. суми пені та 79444 грн. 80 суми штрафу за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 18.08.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі за текстом - позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕСУРС» (далі за текстом - відповідач) було укладено договір №2014/д/ТО/1429 на капітальний ремонт (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що підрядник зобов'язується здійснити роботи з капітального ремонту залізничного крану КЖДЄ-25 зав. №868, інв. №4210947 у відповідності до правил заводського ремонту та дефектної відомості, а замовник зобов'язується передати підряднику для ремонту зазначений залізничний кран КЖДЄ-25, прийняти та сплатити виконані роботи, відповідно умовам договору.

Роботи повинні бути виконані, відповідно до п. 4.1. договору, в редакції додаткової угоди від 23.03.2016 та додаткової угоди №2 від 01.07.2016 до договору, в строк до 23.09.2016.

Однак, роботи виконані підрядником з порушенням строків, що підтверджується актом виконаних робіт №4, який підписано сторонами 16.02.2017, що відповідно на 145 календарних днів пізніше, а ніж передбачено умовами договору.

Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем договірних зобов'язань позивачем нараховані штрафні санкції відповідно до п. 9.2 договору.

Пунктом 9.2 договору сторонами узгоджено, що у випадку порушення строків виконання ремонту залізничного крану КЖДЄ-25 останній зобов'язаний сплатити Замовнику пеню в розмірі 0.3% від загальної вартості робіт по договору за кожний день прострочення, а також сплачує на користь замовника штраф у розмірі 15% від вартості не виконаних у строк робіт. Оплата штрафних санкцій здійснюється на протязі 5 робочих днів з дати виставлення рахунку.

Загальна вартість робіт, відповідно до п.2.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 23.03.2016р . до договору, становить 441 360,00 грн., крім того 88 272,00 грн. ПДВ, разом - 529 632 грн. 00коп .

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Щодо відсутності права у позивача на стягнення штрафних санкцій за договором.

18.08.2014 року між сторонами було укладено договір №2014/д/ТО/1429 на капітальний ремонт (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що підрядник зобов'язується здійснити роботи з капітального ремонту залізничного крану КЖДЄ-25 зав. №868, інв. №4210947 у відповідності до правил заводського ремонту та дефектної відомості, а замовник зобов'язується передати підряднику для ремонту зазначений залізничний кран КЖДЄ-25, прийняти та сплатити виконані роботи, відповідно умовам Договору.

Роботи повинні бути виконані, відповідно до п. 4.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 23.03.2016 та додаткової угоди №2 від 01.07.2016 до договору, в строк до 23.09.2016.

Роботи виконані підрядником з порушенням строків, що підтверджується актом виконаних робіт №4, який підписано сторонами 16.02.2017, тобто на 145 календарних днів пізніше.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 9.2. договору, у випадку порушення строків виконання ремонту залізничного крану КЖДЄ-25 зав. №868, останній зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,3% від загальної вартості робіт по дійсному договору за кожний день прострочення, а також сплачує на користь замовника штраф у розмірі 15% від вартості не виконаних у строк робіт. Оплата штрафних санкцій здійснюється на протязі 5 робочих днів з дати виставлення рахунку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що застосування замовником штрафних санкцій передбачених п. 9.2. договору, лише за умови, якщо підрядник не приймає заходи по погашенню відставання від термінів виконання робіт та дане право може бути застосоване лише за одностороннього розірвання договору замовником.

Оцінивши заперечення відповідача, суд погоджується з позивачем, що на протязі дії договірних відносин сторони враховували всі обставини, які виникали як у замовника, так і у підрядника та могли вплинути на доцільність укладання договору взагалі (у замовника - капітальний ремонт залізничного крану КЖДЄ-25 зав. №868, у підрядника - надання послуг з ремонту та отримання доходу). На підтвердження цього сторонами укладались додаткові угоди, яким змінювалися строки виконання робіт, порядок оплати, строк дії договору. Відповідно, об'єктивних підстав для розірвання договору в односторонньому порядку у замовника були відсутні.

Пунктом 9.3 договору передбачено право замовника, при настанні певних обставин, як вимагати сплати штрафних санкцій, так і в односторонньому порядку розірвати договір. Відтак, взаємозв'язок між тим, що право на вимогу щодо сплати штрафних санкцій, передбачених п. 9.2 договору (порушення строків виконання робіт) виникає лише за умови реалізації замовником свого права на одностороннє розірвання договору відсутній. Більш того, право це не обов'язок.

Даючи оцінку запереченням відповідача щодо заборони одночасного застосування за одне й те саме порушення штрафу та пені, слід зазначити.

Відповідач вважає, що штраф та пеня, за одне й те саме порушення зобов'язання застосовуватися не можуть. При цьому посилається, зокрема на ст. 61 Конституції України, ч.2 ст.231 ЦК України.

Конституція України у ст.61 передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Ст.61 міститься у розділі II Права, свободи та обов'язки людини і громадянина , а тому положення ст. 61 Конституції України стосуються лише фізичних осіб.

Конституційний Суд України у справі про відповідальність юридичних осіб дійшов висновку, що загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну. Виходячи зі смислу цього тлумачення не можуть бути ототожнені поняття санкцій та вид відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій.

Інакше, наприклад не могли би бути одночасно застосовані штраф та стягнення збитків при притягненні до цивільної відповідальності, а також позбавлення волі та конфіскація майна при притягненні до кримінальної відповідальності тощо, адже вони також тлумачилися б як відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення .

Таким чином, згідно з ст.61 Конституції не обмежується розмір санкцій чи їх набір при притягненні до одного виду юридичної відповідальності.

Тлумачення неможливості одночасного застосування штрафу та пені прямо суперечить приписам законодавця, який у законах України прямо передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу.

Зокрема, у ч.2 ст.231 ГК України передбачається застосування пені в розмірі 0,1 % вартості товарів за порушення строків виконання зобов'язання та штрафу в розмірі 7 % вказаної вартості за прострочення понад 30 днів.

Відповідно, до ч. 3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

Сторонами під час підписання договору №2014/д/ТО/1429 від 18.08.2014 узгодили нарахування пені та штрафу (далі по тексту - договір).

Штраф та пеня мають різне призначення та функції у господарських охоронних правовідносинах. Штраф - разове покарання, а пеня - покарання, що має на меті домогтися найскорішого виконання зобов'язання. При запереченні можливості застосування одного з видів санкцій виникатиме невизначеність у судовому процесі. Адже, суд втручається у сферу волевиявлення сторін, якщо присуджуватиме за власним вибором штраф або пеню, передбачені договором. Відмова ж у позовних вимогах загалом -щодо пені та штрафу - не ґрунтуватиметься на законі, адже будь-яка з цих вимог окремо визначається судом нарахованою правомірно.

Зазначене підтверджується й судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду України від 27.04.2012 №06/5026/1052/2011, Постановою Верховного Суду України від 09.04.2012 №3-88гс11.

Отже, з вищезазначеного слідує, що одночасне нарахування позивачем пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем господарських зобов'язань, передбачених умовами договору №2014/д/ТО/1429 від 18.08.2014. правомірне та законодавчо обґрунтоване.

Перевіривши правильність нарахування позивачем розміру штрафних санкцій та враховуючи заперечення відповідача, суд встановив, що твердження відповідача щодо невірного нарахування суми штрафу є необґрунтованим, оскільки , сума 370 742,40 грн., від якої відповідач вважає правильним нарахування штрафу є грошовий показник 3 та 4 -го етапу оплати, а не вартість виконаних робіт, як вважає відповідач. Так, сторони в п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 23.03.2016 передбачили, що оплата робіт по ремонту залізничного крану КЖДС-25 зав. №868 здійснюється в 4 етапи.

Вартість робіт по договору відповідно до п. 2.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 23.03.2016 становить 529 632,00 грн. При цьому, капітальний ремонт залізничного крану КЖДЄ-25 зав. №868 сторонами договору не був поділений на частини з їх вартісними показниками.

Оскільки, замовник мав на меті привести ввід в експлуатацію залізничного крану КЖДЄ-25 зав. № 868 після повного завершення капітального ремонту, то суд погоджується з позицією позивача, що вартість підрядних робіт слід рахувати від розміру визначеного сторонами у договорі - 529 632,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування штрафних санкцій позивачем.

Оцінивши твердження відповідача, що затримка виконання ним підрядних робіт виникла внаслідок несвоєчасного отримання матеріалів від замовника, тобто, як вказує відповідач внаслідок просрочки кредитора, суд встановив.

Відповідно до п. 4. 1 договору (в редакції, що діяла до 23.03.2016 (до підписання додаткової угоди № 1 від 23.03.2016)) строк виконання підрядних робіт - 60 робочих днів. Навіть, якщо допустити, що строк виконання робіт слід відраховувати від дати передання замовником матеріалів, то строк виконання ремонтних робіт - до 15.08.2016р.

Пунктом 4.1. договору в редакції додаткової угоди №2 від 01.07.2016 до договору сторони визначили, що строк виконання робіт - до 23.09.2016. Однак, роботи з капітального ремонту залізничного крану КЖДЄ-25 зав. №868, були виконані 16.02.2017, що, відповідно на 145 календарних днів пізніше , а ніж передбачено умовами договору. Отже, навіть якщо враховувати дату надання матеріалів замовником, прострочка кредитора відсутня.

Крім того, пунктом 4.4. договору сторони визначили, що у разі виникнення обставин, що не залежать від підрядника та перешкоджають виконанню його зобов'язань у встановлені строки, підрядник має право ставити перед Замовником питання щодо перенесення строків закінчення робіт.

Таким чином, по - перше, відповідач не скористався наданим йому правом врегулювання питання перенесення строків закінчення робіт шляхом укладання відповідної додаткової угоди до договору, а по - друге, в матеріалах справи відсутні документальні докази, які б свідчили про те, які саме матеріали були використані підрядником і коли вони були надані йому замовником та в якій кількості.

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до п.п.1-2 ст.4 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позовні вимог доведені належними доказам та підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву відповідача про зменшення суми пені, відповідач вказує на те, що позивачем не доведено факту завдання йому збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, а також співвідношення розміру штрафних санкцій з сумою договору.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проте, статтею 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником ; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, ч.3 ст.551 ЦК України передбачена можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому варто відмітити, що чинне цивільне та господарське законодавства України, правозастосовна практика не визначають вичерпного переліку виняткових випадків для пом'якшення відповідальності за порушення господарського зобов'язання, але встановлення критеріїв зниження розміру штрафних санкцій покладаються на розсуд суду.

Виходячи з викладеного, враховуючи ступінь вини відповідача та взявши до уваги обставини справи, а саме те, що зобов'язання за договором виконано відповідачем в повному об'ємі і сума штрафних санкцій є значною порівняно з вартістю робіт, суд дійшов висновку про доцільність зменшити розмір пені до 50 000грн. 00коп. та розмір штрафу до 50 000грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 75, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» , (50026, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 00191000) до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕСУРС» , (69063, м.Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 31-А) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕСУРС» , (69063, м.Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд. 31-А, ЄДРПОУ 30926459) на користь Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» , (50026, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 00191000) 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. суми пені, 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. суми штрафу, 4647 (чотири тисячі шістсот сорок сім) грн. 52коп. суми судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зменшити розмір пені до 50000грн.00коп. та розмір штрафу до 50000грн.00 коп.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України « 21» листопада 2017 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.