Рішення

від 20.11.2017 по справі 910/1574/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017Справа №910/1574/16

За позовом: публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014";

про: зобов'язання вчинити дії.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Мірошник С.Б. - за довіреністю від 01.11.2017 № 131;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" про зобов'язання повернути грошові кошти в сумі 281.687,67 грн., одержані відповідачем за договором про внесення змін від 30.04.2015 (далі - договір про внесення змін від 30.04.2015) до договору про депозитний вклад від 26.06.2014 № DU1244/2014-1 (далі - депозитний договір № DU1244/2014-1).

Позовні вимоги мотивовано тим, що зазначену суму процентів було необґрунтовано виплачено відповідачеві публічним акціонерним товариством "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" на підставі договору про внесення змін від 30.04.2015, який є нікчемним відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки призвів до зменшення активів банку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 07.09.2016 залишив без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016.

До господарського суду надійшла заява представника позивача про вихід за межі позовних вимог, відповідно до якої останній вказує на те, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача щодо повернення коштів можливе шляхом стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 281.687,67 грн., які були отримані відповідачем, що призвело до зменшення активів банку.

Вказана вище заява представника позивача задоволена в засіданні суду 20.11.2017.

В судовому засіданні 20.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між публічним акціонерним товариством "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (далі - позивач/Банк) і товариством з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" (далі - вкладник/відповідач) укладено депозитний договір від 26.06.2014 № DU1244/2014-1.

Відповідно до пунктів 2.1- 2.3 депозитного договору № DU1244/2014-1 вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок у ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" грошові кошти у сумі 1.600.000,00 грн. у національній валюті на умовах цього договору. Депозит розміщується на строк із 26.06.2014 по 27.06.2015 включно. Банк сплачує вкладникові процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22 % річних.

У пункті 3.7 депозитного договору № DU1244/2014-1 передбачено, що вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладникові. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів із дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника, відкритий у ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ". У випадку розірвання договору з ініціативи вкладника проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2 % річних за весь період перебування коштів на депозитному рахунку.

Між позивачем (заставодержатель), відповідачем (заставодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ФІНАНС" (далі - ТОВ "ФАКТОРИНГ ФІНАНС" (позичальник) укладено договір застави майнових прав від 27.06.2014 № 04-1285/1-1 (далі - договір застави № 04-1285/1-1), за умовами якого заставодавець на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 30.08.2010 № 49Ю/2010/05-81/2-1 (далі - кредитний договір № 49Ю/2010/05-81/2-1), укладеним між банком і ТОВ "ФАКТОРИНГ ФІНАНС", передав заставодержателю у заставу майнові права на отримання грошових коштів у сумі 1.600.000,00 грн. за депозитним договором № DU1244/2014-1, у тому числі сам вклад і нараховані проценти.

Між позивачем і відповідачем укладено договір про внесення змін 27.06.2014 № 1 до депозитного договору № DU1244/2014-1, згідно з яким сторони, зокрема:

- доповнили зазначений депозитний договір підпунктом 2.1.1 про те, що майнові права на вклад є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ "ФАКТОРИНГ ФІНАНС" за кредитним договором № 49Ю/2010/05-81/2-1;

- змінили пункт 2.6 депозитного договору № DU1244/2014-1, яким передбачалося, що банк у день повернення депозиту зараховує суму депозиту із нарахованими процентами на поточний рахунок вкладника, встановивши, що 26.06.2015 банк перераховує загальну суму депозиту на рахунок вкладника, але в будь-якому випадку після припинення дії договору застави № 04-1285/1-1;

- виклали пункт 3.7 депозитного договору № DU1244/2014-1 у новій редакції, згідно з якою вкладник має право після припинення дії договору застави № 04-1285/1-1 звернутися з проханням про дострокове розірвання депозитного договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання депозитного договору. Датою розірвання депозитного договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладникові. Після припинення дії договору застави банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів із дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання депозитного договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника.

Між позивачем і відповідачем укладено договір про внесення змін від 25.07.2014 № 2 до депозитного договору № DU1244/2014-1, згідно з яким сторони, зокрема, внесли зміни до депозитного договору в частині строку розміщення депозиту, а саме з 26.06.2014 по 31.07.2015, а також встановлено процентну ставку за користування депозитом у розмірі 23 % річних.

Крім цього, пункт 2.6 депозитного договору № DU1244/2014-1 викладено у новій редакції, де зазначено, що 31.07.2015 банк перераховує загальну суму депозиту на рахунок вкладника в ПАТ "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", але в будь-якому разі після припинення дії договору застави № 04-1285/1-1.

30.04.2015 між сторонами договору застави № 04-1285/1-1 було укладено договір про розірвання договору застави, згідно з яким права та обов'язки сторін за договором застави припиняються.

30.04.2015 між позивачем і відповідачем укладено договір про внесення змін до депозитного договору № DU1244/2014-1, зокрема сторони виклали пункт 3.7 договору в новій редакції, згідно з якою у випадку розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника проценти нараховуються та сплачуються за ставкою 23 % річних за весь період перебування коштів на депозитному рахунку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами спору депозитний договір № DU1244/2014-1 за своєю правовою природою є договором банківського вкладу.

У відповідності до ч. 1 статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

На підставі постанови правління національного банку України від 05.06.2015 № 358 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.06.2015 № 114 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", згідно з яким з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ".

Правління національного банку України від 28.08.2015 прийнято постанову № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ". На виконання вказаної постанови рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2015 № 159 розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ".

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа aонду на здійснення ліквідації позивача провела перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення таких правочинів, що є нікчемними.

Листом від 17.11.2015 № 04-08/2097 уповноважена особа фонду на здійснення ліквідації позивача повідомила відповідача про нікчемність договору про внесення змін від 30.04.2015 на підставі статті 38 Закону № 4452-VІ і просила повернути банку кошти, сплачені на виконання нікчемного правочину, у сумі 281.687,67 грн. (різниця між процентами за ставкою при поверненні вкладу в кінці строку депозиту за період із 26.06.2014 по 30.04.2015 та сумою процентів за ставкою при достроковому розірванні депозитного договору (26.827,40 грн.).

Проте, вказана вимога залишена відповідачем без виконання.

Спір між сторонами судового процесу, виник у зв'язку з наявністю підстав для зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у розмірі 281.687,67 грн., одержані відповідачем за договором про внесення змін від 30.04.2015 до депозитного договору № DU1244/2014-1, оскільки внаслідок незастосування зниженої відсоткової ставки за дострокове повернення депозиту вказаний правочин є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI).

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Згідно із ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

У відповідності до ч. 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з тієї підстави, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (пункт 1 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів (частина 4 статті 38 Закону № 4452-VI).

Отже, з метою захисту інтересів інших вкладників банку законодавець передбачив спеціальні норми, спрямовані на встановлення нікчемності правочинів, мета яких суперечить майновим інтересам банку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що внесення змін до договору про депозитний вклад, згідно з якими банк відмовляється від застосування зниженої процентної ставки при достроковому поверненні суми депозиту на вимогу вкладника, є відмовою банку від власних майнових вимог.

Правочин щодо незастосування банком перерахунку нарахованих процентів за зниженою процентною ставкою спричиняє необґрунтовану виплату грошових коштів, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI містить ознаки нікчемності правочину, а тому підлягають застосуванню наслідки, передбачені статтею 216 ЦК.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2016 у справі № 910/17004/16 за позовом Банку до відповідача, яке набрало законної сили, визнано недійсними нікчемні договори від 27.06.2014 № 1 та від 30.04.2015 про внесення змін до депозитного договору № DU1244/2014-1.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, розрахунок позивача з відповідачем за депозитним договором від 26.06.2014 № DU1244/2014-1, при достроковому припиненні за вимогою відповідача/вкладника мав відбуватись із застосуванням штрафних санкцій у вигляді зниженої процентної ставки 2 % річних за час фактичного користування вкладом, згідно з п. 3.7 депозитного договору без урахування вказаних вище нікчемних додаткових угод до нього.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи подану представником позивача до суду заяву про вихід за межі позовних вимог та дослідивши матеріали даної справи суд дійшов висновку про її задоволення, оскільки практичне відновлення захисту прав і законних інтересів позивача можливе шляхом винесення господарським судом рішення про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 281.687,67 грн., одержані відповідачем за договором про внесення змін від 30.04.2015 до депозитного договору № DU1244/2014-1, оскільки внаслідок незастосування зниженої відсоткової ставки за дострокове повернення депозиту вказаний правочин є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, буд. 4, літ А, н/п № 19; ідентифікаційний код 39254387) на користь публічного акціонерного товариства "БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 52/58; ідентифікаційний код 20057663) заборгованість в сумі 281.687 (двісті вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят сім) грн. 67 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 4.225 (чотири тисячі двісті двадцять п'ять) грн. 32 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 листопада 2017 року

Суддя С.В. Балац