Рішення

від 27.11.2017 по справі 910/15800/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017Справа №910/15800/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мельникова 12А"

про стягнення 79357,69 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Півень Д.О. (за дов.);

від відповідача: Билина С.О. (директор);

В судовому засіданні 27.11.2017 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Київенерго" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мельникова 12А" про стягнення по угоді від 28.12.2016 № Р1110500-12/16 про реструктуризацію заборгованості за Договором № 1110500 від 01.10.2004 на постачання теплової енергії у гарячій воді в сумі 79 357, 69 грн.

Ухвалою суду від 20.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15800/17, розгляд останньої призначено на 18.10.2017.

Ухвалою суду від 18.10.2017 розгляд справи відкладено на 15.11.2017.

Ухвалою суду від 15.11.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів. В судовому засіданні 15.11.2017 судом була оголошена перерва на 27.11.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 20.11.2017 від позивача надійшли пояснення по справі та заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 26 800, 00 грн. основного боргу, 856, 76 грн. 3 % річних, 2 639, 45 грн. інфляційних втрат та 7 299, 53 грн. пені.

В судове засідання 27.11.2017 представники сторін з'явилися та надали суду усні пояснення по суті спору, в яких позивач заявлені позовні вимоги, з урахуванням поданої ним заяви про зменшення підтримав, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог прийнята судом в порядку ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд позовних вимог здійснюється судом з врахуванням прийнятої заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за угодою № Р1110500-12/16 від 28.12.2016 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004 № 1110500, в частині своєчасного внесення платежів за визначеним у вказаній угоді графіком.

Відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що договір від 01.10.2004 № 1110500 відповідно до прикінцевих положень закону України Про житлово - комунальні послуги , з 01.01.2006 втратив чинність, як такий, що не відповідає Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2007 № 560, з огляду на відсутність в ньому істотних умов, передбачених Законом. Також відповідач зазначає, що у якості документу, який використовується позивачем у погодженні взаєморозрахунків зі споживачами теплової енергії, виступають щомісячні акти приймання - передачі товарної продукції. Починаючи з лютого 2016 року жоден з зазначених актів не був підписаний керівником та головним бухгалтером ОСББ Мельникова12А , тому ці акти, на думку відповідача, не можуть вважаться доказами, що підтверджують позов.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджується матеріалами справи, 01.10.2004 між позивачем, як енергопостачальна організація та відповідачем, як абонентом було укладено договір № 111-0500 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором(п. 1.1. договору № 111-0500 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004).

У відповідності до п. 2.2.2 договору № 111-0500 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004 енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

В свою чергу абонент в п. 2.3.2. договору № 111-0500 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004 зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до договору.

В п. 8.1., 8.4. договору № 111-0500 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004 сторонами було погоджено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2004, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до договору № 111-0500 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004 абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Згідно з п. 3 Додатку № 4 до договору № 111-0500 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004 в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

У відповідності до п. 7 Додатку № 4 до договору № 111-0500 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004 абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0, 5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

В подальшому, 28.12.2016 між позивачем, як теплопостачальною організацією та відповідачем, як споживачем було укладено угоду № Р1110500-12/16 про реструктуризацію заборгованості за договором № 1110500 від 01.10.2004 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі за текстом - угода).

В п. 1 угоди відповідач підтвердив та визнав наявну заборгованість у розмірі 175 128,59 грн. станом на 01.12.2016 за договором № 111-0500 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004.

Згідно з п. 2 угоди відповідач зобов'язався сплатити позивачу зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом грудня 2016 року - квітня 2017 року щомісячними платежами згідно з додатком № 1 цієї угоди до 25 числа кожного місяця.

Згідно визначеного в п. 3 угоди споживач разом із сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, зобов'язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

В п. 5 угоди сторони погодили, що у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості споживач сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 0, 1 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п.10 угоди у разі прострочення відповідачем оплати заборгованості понад 10 днів від строку, встановленого у додатку 1 до цієї угоди, остання втрачає чинність, а позивач набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу.

В додатку № 1 до угоди сторонами було погоджено графік погашення заборгованості ОСББ Мельникова 12 А , згідно якого відповідач зобов'язався сплатити до 25.12.2016 - 53 000, 00 грн., до 25.01.2017 - 30 600, 00 грн., до 25.02.2017 - 30 600, 00 грн., до 25.03.2017 - 30 600, 00 грн., до 25.04.2017 - 30 328, 59 грн.

Угода підписана представниками сторін та скріплена печатками сторін.

Як зазначає позивач, станом на 01.08.2017 відповідачем було проведено лише часткову оплату заборгованості на загальну суму 109 745, 66 грн. (вказане підтверджене матеріалами справи), внаслідок неналежного виконання умов угоди, заборгованість відповідача станом на 01.08.2017 складає 65 382, 93 грн.

Позивач також зазначає, що у лютому 2017 року позивачем було проведено перерахунок нарахувань за спожиту відповідачем теплову енергію у жовтні 2016 року на суму 38 582, 93 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за угодою зменшилася до 26 800, 00 грн.

Так, згідно викладеного в протоколі № 11 від 16.02.2017 засідання комісії з перерахунків за теплову енергію та комунальні послуги засідання комісії з перерахунків за теплову енергію та комунальні послуги юридичним споживачам комісією було вирішено провести коригування нарахувань за теплову енергію за жовтень 2016 за договором № 1110500 (о/р 1110500) у бік зменшення в кількості - 27, 863974 Гкал сумою - 32 152, 44 грн. (з ПДВ 38 582, 93 грн.) та відобразити у облікових документах за січень 2017 року.

В поясненнях по справі (вих. б/н від 17.11.2017) позивач зазначив, що 38 582, 93 грн. були зняті позивачем і це враховано при визначенні поточної заборгованості відповідача за період з 01.12.2016 по 01.08.2017, який слідує після періоду заборгованості, охопленого угодою про реструктуризацію. Проте, враховуючи, що в телефонному режимі голова правління відповідача повідомив, що наполягає на тому, щоб на суму 38 582, 93 грн. було зменшено суму заборгованості станом на 01.12.2016, яке є предметом спору у справі № 910/15800/17, а не на суму поточного боргу. З урахуванням наведеного, позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог у справі.

Відповідачем суду не були надані докази сплати заборгованості в розмірі 26 800, 00 грн. за угодою.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 26 800, 00 грн. основної заборгованості за угодою, 856, 76 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 29.02.2017 по 08.09.2017, 2 639, 45 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з 29.02.2017 по 08.09.2017 та 7 299, 53 грн. пені за загальний період прострочення з 29.02.2017 по 08.09.2017.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-IV (зі змінами та доповненнями) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно вказаного закону відповідач є споживачем теплової енергій у гарячій воді (опалення).

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1, 2 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Згідно ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на: приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів.

Судом встановлено, що відповідач був приєднаний до теплової мережі, він являється споживачем теплової енергії, а тому у нього виник обов'язок оплачувати її вартість.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, тарифи на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води були погоджені сторонами та на час розгляду даної справи не скасовані та недійсними не визнані.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджений Постановою Кабінету Міністрів № 630 від 21.07.2005 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Судом встановлено, що позивачем поставлялася відповідачу теплова енергія на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором і станом на 01.12.2016 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію становила суму 175 128, 59 грн., про що було сторонами зазначено в угоді.

Отже, суд приходить до висновку про те, що у спірному періоді відповідач був стороною договору, яка фактично отримувала надані позивачем послуги з постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення. Відтак, відповідач має нести відповідальність за невиконання господарського зобов'язання та зобов'язаний оплатити вартість послуг, спожитих за договором.

Згідно положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в додатку № 1 до угоди сторонами було погоджено графік погашення заборгованості ОСББ Мельникова 12 А , згідно якого відповідач зобов'язався сплатити до 25.12.2016 - 53 000, 00 грн., до 25.01.2017 - 30 600, 00 грн., до 25.02.2017 - 30 600, 00 грн., до 25.03.2017 - 30 600, 00 грн., до 25.04.2017 - 30 328, 59 грн.

Також судом встановлено, що відповідачу нарахування оплати за теплову енергію за жовтень 2016 року в розмірі 38 582, 93 грн. за договором № 111-0500 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004 були здійснені помилково, оскільки централізоване опалення житлового будинку за адресою: Мельникова, 12А в жовтні 2016 року не було підключене (включення здійснено 01.12.2016).

Із матеріалів справи вбачається, що з метою дотримання графіку визначеного в додатку № 1 до угоди відповідачем були сплачені за угодою 52 545, 66 грн. до 25.12.2016, 30 600, 00 грн. до 25.01.2017, 11 600, 00 грн. до 25.02.2017, 15 000, 00 грн. до 25.03.2017.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за угодою становить 26 800, 00 грн. (175 128, 59 - 38 582, 93 - 52 545, 66 - 30 600, 00 - 11 600, 00 - 15 000, 00 = 26 800, 00).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 26 800, 00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 2 639, 45 грн. та 3% річних у розмірі 856, 76 грн. за загальний період з 29.02.2017 по 08.09.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленої позивачем теплової енергії, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком суду, оскільки позивачем невірно визначений період прострочення відповідача.

Так, як зазначає позивач в своїх поясненнях по справі (вих. б/н від 17.11.2017) він повинен був зняти нарахування за спожиту теплову енергію за жовтень 2016 року у розмірі 38 582, 93 грн. з відповідача, і позивач провів вказані нарахування (зняття відповідних нарахувань) у лютому 2017, що підтверджується протоколом № 11 від 16.02.2017. Зняття зазначених коштів, як зазначив позивач, вбачається з Довідки про надходження коштів, в якій у графі нарахування за лютий 2017 року зазначено суму - 15 500, 52 грн.

Із зазначеного слідує, що позивачем до лютого 2017 року сума в розмірі 38 582, 93 грн. за жовтень 2016 року не враховувалася як оплачена за угодою, що не відповідає принципу розумності та справедливості, оскільки централізоване опалення житлового будинку за адресою: Мельникова, 12А в жовтні 2016 року не було підключене (включення здійснено 01.12.2016), відповідно за вказаний період на вказану суму у відповідача перед позивачем була відсутня заборгованість. З огляду на наведене 38 582, 93 грн. мають бути враховані відповідачу в оплату за угодою ще в грудні 2016 року.

За умови врахування 38 582, 93 грн. в оплату за угодою в грудні 2016 року, та приймаючи до уваги здійснені відповідачем оплати за угодою, відповідач допустив прострочення лише останнього платежу (за квітень 2017 року) на суму 26 800, 00 грн.

За розрахунком суду, зробленого за допомогою системи ЛІГА, за період прострочення з 25.04.2017 по 08.09.2017 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 810, 30 грн. інфляційних втрат та 301, 78 грн. 3 % річних.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 7 299, 53 грн. пені за період прострочення з 29.02.2017 по 08.09.2017 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

В п. 5. угоди сторонами було погоджено, що у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості споживач сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 0, 1 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Позивачем розрахунок пені здійснено виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає положенням Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань . Однак, як і при визначенні періоду прострочення відповідача, позивачем не було враховано, що відповідач допустив прострочення лише останнього платежу (за квітень 2017 року) на суму 26 800, 00 грн.

За розрахунком суду, зробленого за допомогою системи ЛІГА, за період прострочення з 25.04.2017 по 08.09.2017 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 537, 56 грн. пені.

Суд вважає за необхідне зазначити і те, що при винесенні рішення у справі судом враховано положення п. 10 угоди, відповідно до яких угода втрачає чинність у разі прострочення споживачем оплати заборгованості понад 10 днів від строку, встановленого у додатку № 1 до цієї угоди, та прийнято до уваги, що у відповідності до вказаного пункту угода припиняє свою дію на майбутнє та не припиняє зобов'язань, які виникли за такою угодою під час її дії, проте не були виконані. На підставі викладеного, з огляду на наявність в договорі від 01.10.2004 № 1110500 положень щодо стягнення пені за порушення грошових зобов'язань та прийнявши до уваги, що позивачем заявлена до стягнення пеня із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає положенням Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , суд дійшов висновку, що припинення дії угоди у відповідності до п. 10 вказаної угоди не впливає на вирішення справи в частині визначення періодів прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості , 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені є доведеними та обґрунтованими в частині стягнення 26 800, 00 грн. основного боргу, 301, 78 грн. 3 % річних, 810, 30 грн. інфляційних втрат та 2 537, 56 грн. пені, а відповідно є такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Доводи відповідача стосовно того, що договір від 01.10.2004 № 1110500 відповідно до прикінцевих положень закону України Про житлово - комунальні послуги , з 01.01.2006 втратив чинність, як такий, що не відповідає Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2007 № 560, з огляду на відсутність в ньому істотних умов, передбачених Законом відхиляються судом як необґрунтовані та недоведені. Також судом відхиляються, як недоведені та необгрунтовані і доводи відповідача щодо не підписання керівником та головним бухгалтером ОСББ Мельникова12А з лютого 2016 року жодного акту приймання - передачі товарної продукції. Зазначені доводи визнані судом необґрунтованими з огляду на нижченаведене.

Так, згідно викладеного в п. 8.1., 8.4. договору № 111-0500 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004 сторонами було погоджено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2004, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. В матеріалах справи відсутні докази із яких би вбачалося його припинення. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що відповідач регулярно здійснює оплати за договором № 111-0500 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2004, в тому числі і в 2017 році, що свідчить про визнання відповідачем дії вказаного договору.

Абзацом другим п. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність. Відповідач зазначаючи, що договір від 01.10.2004 № 1110500 припинив свою чинність, в той же час не наводить доводів - яким саме положенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на 01.01.2006) не відповідав договір від 01.10.2004 № 1110500 станом на 01.01.2006.

Також, підписання відповідачем угоди про реструктуризацію заборгованості та оплата коштів за вказаною угодою свідчить про визнання відповідачем наявності у нього заборгованості за договором від 01.10.2004 № 1110500 станом на 01.12.2016, а отже визнання ним факту надання йому відповідної товарної продукції у відповідних обсягах, незалежно від факту підписання/не підписання актів приймання - передачі товарної продукції за відповідні періоди.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мельникова 12А" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12А; ідентифікаційний код 32856483) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 26800 (двадцять шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 301 (триста одну) грн. 78 коп. 3 % річних, 810 (вісімсот десять) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 2 537 (дві тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 56 коп. пені та 1 298 (одну тисячу двісті дев'яносто вісім) грн. 88 коп. судових витрат.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2017.

Суддя І. В. Усатенко