Рішення

від 09.11.2017 по справі 911/2978/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2017 р. Справа № 911/2978/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс-Славутич»

до Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України"

про стягнення 443 672,79 грн,

Суддя Антонова В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. №3/1 від 20.03.2017)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 1140 від 07.11.2017)

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа №911/2978/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс-Славутич (далі позивач) до Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України" (далі відповідач) про стягнення 443 672,79 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2017 порушено провадження по справі №911/2978/17 та призначено її до розгляду на 09.11.2017.

09 листопада 2017 до Господарського суду Київської області від представника позивача перед початком судового засідання надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи б/н, б/д (вх. №23664/17) та письмове повідомлення вих. №11/7 від 08.11.2017 (вх. №23652/17).

У судове засідання 09.11.2017 представники сторін у справі з'явились.

09.11.2017 суд перейшов до розгляду спору по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 09.11.2017 підтримав позов у повному обсязі та дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача визнав позовні вимоги.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергосервіс-Славутич (далі - учасник, постачальник) та Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України" (далі - замовник) було укладено договір про закупівлю товарів за державний кошти № 1 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. договору учасник зобов'язується протягом 2016-2017 років надати замовнику послуги, зазначені у пункті 1.2. даного договору, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Пунктом 1.2. договору зазначено, що найменування послуг: ДК 016:2010 код 35.30.1 Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (для медичного містечка ДЗ СМСЧ №3 МОЗ України ) (ДК 021:2015 код 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов'язана продукція)

Кількість послуг в обсязі 5820 Гкал.

Відповідно до п.3.1. ціна цього договору становить 7 296 243,00 грн, у тому числі ПДВ 1 216 040,50 грн. (ціна договору визначається з урахування ЗУ Про податок на додану вартість )

Згідно п. 3.1.1. ціна за 1 Гкал становить 1253,65 грн. Гкал з ПДВ, згідно з рішенням Славутицької міської ради Київської області виконавчий комітет № 518 від 15.11.2016 р.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки проводяться протягом 10 (десяти) робочих днів шляхом безготівкового перерахунку замовником після підписання сторонами акта використання теплової енергії, за наявності відповідних бюджетних призначень та своєчасному здійсненню розрахункових операцій Державною казначейською службою України.

Відповідно п. 4.3. договору, оплата за надані послуги здійснюється з рахунку відкритому в органах Державної Казначейської Служби України.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що строк (термін) надання послуг протягом 2016-2017 року.

Згідно п. 6.1.1. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Відповідно п.6.1.2. договору, замовник зобов'язаний приймати надані послуги згідно з актом використаної теплової енергії.

Пунктом 10.1. встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30 квітня 2017 року, а в частині фінансових зобов'язань до повного розрахунку.

Позивач зазначив, що відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 01.10.2017 у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка, за розрахунками позивача, становить 443 672,79 грн.

Як доказ наявності у відповідача заборгованості за договором №1 від 11.01.2017 позивачем надано суду акт звірки взаємних розрахунків (копія наявна у матеріалах справи).

Відповідач не заперечував проти заявлених позовних вимог позивача.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, 11.01.2013 між позивачем та Державним закладом "Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України" укладено договір про закупівлю товарів за державний кошти № 1, згідно п.1.1.,1.2. позивач зобов'язується протягом 2016-2017 років надати замовнику послуги, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуг: ДК 016:2010 код 35.30.1 Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (для медичного містечка ДЗ СМСЧ №3 МОЗ України ) (ДК 021:2015 код 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов'язана продукція).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 11.01.2017 по 01.10.2017 позивач надав відповідачу узгоджені сторонами послуги, однак відповідач надані послуги у повному обсягу не оплатив, внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість, яка станом на 01.10.2017 становить 443 672,79 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків: б/н від 01.10.2017 на суму 443 672,79 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Представник відповідача визнав позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що відповідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до вимог частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що доказів здійснення з боку відповідача на користь позивача сплати грошових коштів в оплату наданих послуг за спірний період, станом на 09.11.2017 суду не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про закупівлю товарів за державний кошти № 1 від 11.01.2017 року в сумі 443 672,79 грн.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 443 672,79 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного закладу "Спеціалізована медико-санітарна частина №5 Міністерства охорони здоров'я України" (07100, Київська обл., місто Славутич, ВУЛИЦЯ 77 ГВАРДІЙСЬКОЇ ДИВІЗІЇ, будинок 7, ідентифікаційний код 33949175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервіс-Славутич» (07101, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 39366965) 443 672 (чотириста сорок три тисячі шістсот сімдесят дві ) грн. 79 коп. заборгованості та 6 655 (шість тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 09 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 28.11.2017

Суддя В.М. Антонова