Рішення

від 21.11.2017 по справі 922/3414/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р.Справа № 922/3414/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Колективного підприємства № 9 "Сільгосппродукти", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 182243,88 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 08-11/2631/2-17 від 19.08.2017 р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Колективного підприємства № 9 "Сільгосппродукти", м. Харків, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 182243,88 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.11.2017р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2017р. розгляд справи відкладався на 21.11.2017р. об 11:45 год.

У судовому засіданні 21.11.2017р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 21.11.2017р. не з'явився, відзив на позов не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчать відмітки про направлення ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, які направлялась на адресу відповідача. Як свідчать матеріали справи, ухвала суду від 09.10.2017р. повернулась на адресу суду з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання» .

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Колективне підприємство №9 "Сільгосппродукти", належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Отже, відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 21.11.2017р. позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_2 України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 серпня 2013р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 25.09.2017р. здійснено обстеження земельної ділянки площею 0,0434 га по вул. Валентинівській, 7 у м. Харкові та встановлено, що КП № 9 Сільгосппродукти (відповідач) використовує земельну ділянку площею 0,0434 га по вул. Валентинівській, 7 у м. Харкові, на якій розташована нежитлова будівля літ. Б-1 (магазин з реалізації продовольчих товарів), право власності на яку зареєстровано за Колективним підприємством № 9 Сільгосппродукти .

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації.

Межі земельних ділянок визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.09.2017р. № 98289343, право власності на нежитлову будівлю літ. Б-1 по вул. Валентинівській, 7 у м. Харкові з 09.06.2016р. зареєстровано за КП №9 Сільгосппродукти , на підставі свідоцтва про право власності від 10.03.1994р. № 38, видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області; Акту передачі майна від 20.05.1994р., видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області; Договору купівлі-продажу майна орендного підприємства магазину № 9 Київського району м. Харкова від 23.22.1993р. № 109, видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківської області.

Відповідно до вказаної інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 15.11.2016р. № 19-20.08-3-4802/20-16 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 17.11.2016р. № 7926/0/225-16, речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Валентинівській, 7 у м. Харкові не зареєстровані.

Колективне підприємство № 9 Сільгосппродукти з 09.06.2016р. та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,0434 га по вул. Валентинівській, 7 у м. Харкові без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації цих прав.

Позивач зазначає, що враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав, земельна ділянка площею 0,0434 га перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідно до довідки Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 31.10.2017р., КП №9 "Сільгосппродукти" (податковий номер 21189444) є платником земельного податку за земельну ділянку за адресою вул. Валентинівська, 7, площею 0,0434 га на підставі свідоцтва на право власності від 10.03.1994 № 38.

Згідно з листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 20.10.2016р., договори оренди земельних ділянок або додаткові угоди до договорів оренди землі, відповідачем не укладались.

Позивач зазначає, що відсутність у відповідача зареєстрованих речових прав на земельну ділянку, розташовану по вул. Валентинівська, 7, у м. Харкові, площею 0,0434 га вказує на відсутність достатніх правових підстав для її набуття.

Відповідач у період з 01.07.2016р. по 30.09.2017р. не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, в результаті чого безоплатно користувався цією земельною ділянкою та таким чином отримав дохід в розмірі орендної плати за вказаний час користування цією земельною ділянкою.

Тобто, розмір доходу відповідача, нарахований позивачем як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності) у виді орендної плати за землю за період з 01.07.2016р. по 30.09.2017р., за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, становить 182243,88 грн.

Позивач зазначає, що відповідач у добровільному порядку не сплатив йому зазначених доходів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи на спірній земельній ділянці по вул. Валентинівській, 7 у м. Харкові площею 0,0434 га відповідачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля літ. Б-1 (магазин з реалізації продовольчих товарів), що підтверджується свідоцтвом про право власності від 10.03.1994р. № 38

Згідно чинного земельного законодавства, використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою (в даному випадку - договору оренди земельної ділянки).

Відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Відповідно до інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 15.11.2016 № 19-20.08-3-4802/20-16 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 17.11.2016р. № 7926/0/225-16, речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Валентинівській, 7 у м. Харкові не зареєстровані.

Таким чином, відповідач не набув ані права власності, ані права користування спірною земельною ділянкою.

Як вбачається із положень статті 120 ЗК, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас, за змістом статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Предметом спору у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача 182243,88 грн., яку позивач обґрунтовує, як суму несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності без укладення договору оренди, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості здавати спірну земельну ділянку в оренду іншим особам і позивачем не отримано дохід від здачі спірної земельної ділянки в оренду саме відповідачу. Тобто в даному випадку позивачеві завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю, які за змістом ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України є упущеною вигодою.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.09.2017р. № 98289343, право власності на нежитлову будівлю літ. Б-1 загальною площею 379,4 м.кв. по вул. Валентинівській, 7 у м. Харкові з 09.06.2016р. зареєстровано за КП №9 Сільгосппродукти , на підставі свідоцтва про право власності від 10.03.1994 № 38, видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області; Акту передачі майна від 20.05.1994р., видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області; Договору купівлі-продажу майна орендного підприємства магазину № 9 Київського району м. Харкова від 23.22.1993р. № 109, видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківської області.

Відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0434 га по вул. Валентинівській, 7, у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. Б-1 (магазин з реалізації продовольчих товарів), що підтверджується актом обстеження земельної ділянки Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради від 25.09.2017р.

Набуття, збереження відповідачем земельної ділянки є результатом правомірної поведінки набувача, а саме - наслідком придбання ним у власність будівель, які безпосередньо пов'язані із земельною ділянкою.

Саме цей фізичний, матеріальний зв'язок придбаного відповідачем майна та земельної ділянки - є однією з ключових ознак, що вказує на приналежність цього майна до об'єктів нерухомості, а так, й на неможливість існування цих об'єктів нерухомості без використання земельної ділянки.

Як вже зазначалося вище, розташування будівлі на земельній ділянці робить неможливим переміщення будівлі без її знецінення та зміни її призначення як об'єкту цивільних прав (стаття 181 ЦК України).

Наявність на земельній ділянці об'єктів нерухомості, які належать на праві власності відповідачу, робить неможливим використання цієї земельної ділянки територіальною громадою міста Харкова для власних або інших цілей.

Речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровані, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки по вул. Валентинівській, 7 у м. Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав, що підтверджується листами Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області від 27.08.2014р. № 4032/08 та Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 11.09.2014 № 10238/0/225-14.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Судом встановлено, що відповідач в період з 01.07.2016р. по 30.09.2017р. не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, п. 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006р. визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем у порядку та в строки, визначені зазначеним вище рішенням міської ради), втім не сплачених відповідачем, що пов'язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Згідно з частинами 1-3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма статті 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту, відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Крім того, за приписами п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також статтею 22 ЦК України та частиною 2 статті 224, статтею 225 ГК України, за змістом яких упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, як норми ст. ст. 22, 1166 ЦК України , так і ст. 1212 ЦК України унормовують відшкодування шкоди, зокрема, у вигляді неодержаних потерпілою особою доходів, що завдана як внаслідок неправомірних дій/бездіяльності, так і внаслідок безпідставного збагачення іншої особи за рахунок безпідставного збереження нею коштів, які належать (мають бути сплачені) цій потерпілій особі.

При цьому, правову кваліфікацію матеріально-правової природи вимоги про стягнення коштів має дати саме суд, виходячи з обставин справи.

Упущеною вигодою за змістом статті 22 ЦК України та частини 2 статті 224, статті 225 ГК України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно - правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Вирішуючи цей спір, необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Слід зазначити, що склад цивільного правопорушення у діях відповідача полягає у наявності усіх чотирьох елементів:

Аналогічна правова позиція Верховного суду України висловлена у постановах від 28.01.2015 р. у справі № 3-210гс14, від 01.07.2015 р. у справі № 916/3311/14, від 18.05.2016 р. у справі № 922/228/15 та від 18.05.2016 р. у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено в діях відповідача наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), виходячи з наступного:

Як встановлено судом, відповідач не набув у встановленому законом порядку ані права власності, ані права користування (оренди) земельною ділянкою розташованою по вул. Валентинівській, 7 у м. Харкові, площею 0,0434 га .

Згідно із положеннями чинного земельного законодавства використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою (в даному випадку - на праві оренди земельної ділянки, оскільки відповідач не відноситься до суб'єктів, яким надано право постійного користування земельною ділянкою відповідно до ст. 92 ЗК України).

За приписами ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідач доказів укладення відповідного договору оренди на спірну земельну ділянку суду не надав.

Таким чином, судом встановлено факт наявності протиправної поведінки з боку відповідача, оскільки останній в порушення вимог Земельного кодексу України договір оренди земельної ділянки не оформив.

Оскільки відповідач не надав доказів перешкоджання йому з боку позивача, або будь - яких інших осіб в укладенні договору оренди на спірну земельну ділянку, договір оренди якої неукладений і на час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про наявність саме з боку відповідача вини у неукладені договору оренди спірної земельної ділянки.

Що стосується збитків та причинного зв'язку із протиправною поведінкою відповідача та наявністю цих збитків, суд зазначає наступне.

Плата за землю, відповідно до ч.14.1.147 ст.14 ПК України, це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки та, як вже було встановлено судом, не може бути постійним землекористувачем, а тому, не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Частиною 14.1.136 ст.14 ПК України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що відповідач в період з 01.07.2016р. по 30.09.2017р. (період, що заявлений позивачем для стягнення) орендну оплату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі не сплачував.

Також, судом береться до уваги той факт, що позивач був позбавлений можливості передати спірну земельну ділянку в користування іншим особам, оскільки на вказаній ділянці розташована нерухомість, що належить відповідачу.

Таким чином, не укладання договору оренди та не здійснення відповідачем оплати за землю (у встановлених порядку та розмірі, передбачених для орендних правовідносин) за використання спірної земельної ділянки, призвело до фактичного безоплатного користування останнім спірною земельною ділянкою та позбавило позивача права отримувати дохід від здавання спірної земельної ділянки в оренду на законних для цього підставах.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, завданими позивачу, полягає у протиправній бездіяльності відповідача щодо укладання останнім договору оренди земельної ділянки та, як наслідок, не здійснення відповідачем оплати за землю у вигляді орендної плати у встановленому законом порядку та розмірі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про наявність у позивача збитків у вигляді не отриманого доходу у розмірі плати за користування спірною земельною ділянкою та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача щодо не укладення договору оренди та наявністю цих збитків.

Що стосується розміру збитків, у вигляді не отриманого доходу у розмірі плати за користування спірною земельною, які позивач фактично заявляє до стягнення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Межі земельної ділянки, що зайнята відповідачем визначено на підставі акту обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації від 25.09.2017р., що був складений в результаті обстеження Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради земельної ділянки за адресою м. Харків, вул. Валентинівській, 7. Даним актом підтверджується факт використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0434 га по вул. Валентинівській, 7, у м. Харкові.

Розмір безпідставно збережених коштів відповідача у період із 01.07.2016р. по 30.09.2017р. було розраховано Харківською міською радою як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

З огляду на викладене позовні вимоги Харківської міської ради про стягнення з КП №9 "Сільгосппродукти" 182243,88 грн. ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи те, що відповідачем не заперечується факт використання земельної ділянки, яка розташована під належними йому на прав власності об'єктом нерухомого майна, беручи до уваги, що відповідачем не спростовано обсяг позовних вимог, не надано контррозрахунку заявленої до стягнення суми, яка визначена позивачем виходячи із звичайних ставок орендної плати для такої земельної ділянки, суд дійшов висновку про задоволення позову про стягнення 182243,88 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 182243,88 грн.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017р. по справі № 922/207/15.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Колективного підприємства №9 "Сільгосппродукти" (61168, м. Харків, вул. Валентинівська, 7, код ЄДРПОУ 21189444) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 182243,88 грн., судові витрати в сумі 2733,66 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/3414/17