Рішення

від 23.11.2017 по справі 925/1234/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2017 р.                                         Справа № 925/1234/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – представник за довіреністю,

від відповідача – ОСОБА_2 – представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом

публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі

Черкаської філії публічного акціонерного товариства

“Укртелеком”, м. Черкаси

до приватного підприємства “СКС 2017”, м. Черкаси

про стягнення 118 155 грн. 06 коп. та звільнення приміщення

за зустрічним позовом

приватного підприємства “СКС 2017”, м. Черкаси

до публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі

Черкаської філії публічного акціонерного товариства

“Укртелеком”, м. Черкаси

про усунення перешкод в користуванні майном.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до приватного підприємства “СКС 2017” про стягнення заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди комерційної нерухомості від 13 квітня 2017 року за №62 в розмірі 118 155 грн. 06 коп., а саме: 110 291 грн. 22 коп. борг зі сплати орендної плати, 486 грн. 00 коп. 3 % річних, 4 053 грн. 61 коп. пеня, 1 409 грн. 15 коп. інфляційні втрати, 1 915 грн. 08 коп. пеня за несвоєчасне страхування майна та зобов’язання відповідача звільнити орендоване приміщення, що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Б Вишневецького, 34/бул. Шевченка 183, загальною площею 145,85 м2.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29 вересня 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17 жовтня 2017 року.

До початку розгляду справи по суті від приватного підприємства “СКС 2017” надійшла зустрічна позовна заява до публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” про визнання незаконними дії відповідача за зустрічним позовом щодо унеможливлення доступу позивача за зустрічним позовом до орендованих приміщень та майна, усунення перешкод для доступу в приміщення першого поверху п’ятиповерхової адмінприбудови у будинку по вул. Вишневецького Байди, 34/бул. Шевченка, 183 в м. Черкаси (літ. АЗ-5; А4-5, Н), інвентарний номер 472003001, загальною площею 145,85 кв.м. шляхом зобов’язання публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” надати доступ приватному підприємству “СКС 2017” до зазначених приміщень (а.с.44-45).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 жовтня 2017 року прийнято зустрічну позовну заяву приватного підприємства “СКС 2017” до публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” про визнання незаконними дій та усунення перешкод в користуванні майном для спільного розгляду з первісним позовом. Розгляд справи було відкладено на 26 жовтня 2017 року.

25 жовтня 2017 року від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просив суд усунути перешкоди для доступу в приміщення першого поверху п’ятиповерхової адмінприбудови у будинку по вул. Вишневецького Байди, 34/бул. Шевченка, 183 в м. Черкаси (літ. АЗ-5; А4-5, Н), інвентарний номер 472003001, загальною площею 145,85 кв.м. шляхом зобов’язання публічного акціонерного товариства “Укртелеком” надати доступ приватному підприємству “СКС 2017” до зазначених приміщень та зобов’язати публічне акціонерне товариство “Укртелеком” не чинити перешкоди позивачу за первісним позовом у звільненні вказаного приміщення від майна, яке перебуває у володінні приватного підприємства “СКС 2017”.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому судом розглядається зустрічний позов приватного підприємства “СКС 2017” з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

В судовому засіданні, що відбулося 26 жовтня 2017 року на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 09 листопада 2017 року.

В судовому засіданні, що відбулося 09 листопада 2017 року було оголошено перерву до 23 листопада 2017 року.

23 листопада 2017 року від відповідача за первісним позовом надійшло до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3.

У вказаному клопотанні відповідач за первісним позовом зазначав, що оскільки майно, яке незаконно утримується орендодавцем перебуває у володінні приватного підприємства “СКС 2017” на підставі договорів консигнації та зберігання укладених із ОСОБА_3, то зазначену фізичну особу необхідно залучити до участі у справі в якості третьої особи.

Представник відповідача за первісним позовом подане клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом проти залучення третьої особи заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, а також розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи громадянки ОСОБА_3 немає, оскільки рішення з даних спорів, жодним чином не вплине на права та обов’язки вказаної фізичної особи щодо однієї з сторін.

          Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю, проти зустрічної позовної заяви заперечував, з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов від 26 жовтня 2017 року та зокрема зазначав, що будь-які правочини між сторонами щодо притримання майна відсутні. Водночас орендодавець не має доступу до орендованих відповідачем за первісним позовом приміщень, оскільки останній не має ключів від спірного приміщення, які знаходяться у орендаря.

          Відповідач за первісним позовом не звертався до публічного акціонерного товариства “Укртелеком” протягом липня-серпня 2017 року з листами про неможливість доступу до орендованих приміщень і лише 23 вересня 2017 року на адресу Черкаської філії надійшла вимога про допуск до орендованого приміщення для складання опису майна. Отримавши вимогу, орендодавець зателефонував орендарю та запросив останнього з’явитися до орендованого приміщення та відкрити його, для того щоб зайти до приміщення, однак орендар не з’явився.

          Також позивач за первісним позовом вказував, що останній фіксував перебування осіб відповідача в приміщенні магазину у липні та серпні 2017 року, про що було складено відповідні акти.

          Враховуючи вищенаведене, позивач за первісним позовом просив суд первісні позовні вимоги задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні вимоги викладені у зустрічній позовній заяві підтримав, первісні позовні вимоги визнав частково в розмірі 59 477 грн. 05 коп., оскільки строк дії договору оренди комерційної нерухомості №62 від 07 квітня 2017 року закінчився 30 червня 2017 року, то на думку орендаря нарахування орендної плати, інфляційних втрат, 3% річних та пені після вказаної дати є безпідставним та необґрунтованим.

Нарахування пені за несвоєчасне страхування майна є також безпідставним, оскільки умовами договору оренди не визначено суми з якої здійснюється відповідне нарахування неустойки.

В судовому засіданні, яке відбулося 23 листопада 2017 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1234/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а зустрічний позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 13 квітня 2017 року між публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (орендодавець) та приватним підприємством “СКС 2017” (орендар) було укладено договір оренди комерційної нерухомості за №62.

Пунктом 1.1 договору визначено, що орендар зобов’язався передати, а орендар – взяти в строкове платне користування комерційну нерухомість (далі-майно) для розміщення магазину по роздрібній торгівлі промисловими товарами частину першого поверху п’ятиповерхової будівлі, розташованої в м. Черкаси по вул. Вишневецького Байди,34/бульвар Шевченка, 183, загальною площею 145,85 м2.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно п. 3.1. договору за домовленістю сторін орендна плата складається з:

плати за приміщення, яка становить 26 253 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ;

плати за послуги з утримання комерційної нерухомості, яка визначається відповідно до фактично наданих послуг відповідно до Додатку №2 договору. Сторони погоджуються, що Додаток №2 може доповнюватися, змінюватися відповідно до фактично наданих послуг та (або) зміни алгоритму обчислення.

Пунктом 3.4. договору сторони встановили, що послуги з утримання комерційної нерухомості складаються з комунальних витрат, витрат на опалення, охорону, вивіз сміття, витрат на забезпечення обладнання орендаря електроживленням через мережі ПАТ “Укртелеком”, витрат на забезпечення приміщень додатковими зручностями тощо. Повний перелік даних послуг на дату складання договору вказується в Додатку №2.

Позивач за первісним позовом вказував, що відповідач за первісним позовом не виконує свого обов’язку щодо сплати орендної плати, в зв’язку з чим за період: травень – серпень 2017 року борг становить 110 291 грн. 22 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.9. договору орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 12.1 договору цей договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 30 червня 2017 року включно, а у частині невиконаних на дату закінчення строку дії договору зобов’язань – до закінчення їх виконання.

Також сторони домовились, що згідно ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин, що виникли з 01 квітня 2017 року.

12 червня 2017 року публічним акціонерним товариством “Укртелеком” було направлено листа від 12 червня 2017 року, в якому повідомлялося, що термін дії договору оренди від 07 квітня 2017 року закінчується 30 червня 2017 року і зважаючи на невиконання своїх грошових зобов’язань орендарем, позивач за первісним позовом не має наміру щодо продовження договірних відносин в частині оренди комерційних приміщень з приватним підприємством “СКС 2017”.

До вказаного листа було додано два примірники акта приймання-передачі майна.

Даний факт відповідач за первісним позовом не заперечує (що підтверджується відзивом на позов), водночас орендар стверджував, що підписати акт приймання – передачі майна останній не міг, оскільки вказані акти не було підписано зі сторони орендодавця, крім того орендар з 26 червня 2017 року не має доступу до приміщення та майна, яке в ньому знаходиться, оскільки орендодавець на підставі п. 13.2 договору склав акт про притримання майна в якості забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

          Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

          В даному випадку договір оренди достроково не був розірваний між сторонами ні в добровільному порядку (оскільки сторони не підписали, а ні додаткової угоди, а ні акту приймання-передачі майна), ні відповідно до ст. 782 ЦК України (оскільки лист від 12 червня 2017 року за своїм змістом не є заявою в порядку ст.782 ЦК України про односторонню відмову від договору, крім того станом на 12 червня 2017 року був відсутній борг орендаря протягом трьох місяців підряд починаючи з 01 квітня 2017 року), ні в судовому порядку відповідно до положень ст. 783 ЦК України (оскільки відсутнє відповідне судове рішення).

          Тобто, як вже зазначалося вище, договір достроково (до 30 червня 2017 року) між сторонами не був розірваним.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди встановлено статтею 764 ЦК та опосередковано нормою частини 4 статті 291 ГК, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК.

За змістом статті 764 ЦК якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Доказів заперечення орендодавця протягом місяця після закінчення строку договору матеріали справи не містять.

Водночас, відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди не закінчився і в силу приписів ст. 764 ЦК України був поновлений на новий строк.

При цьому слід вказати, що орендар не був позбавлений можливості самостійно скласти акт приймання-передачі майна, направити його орендодавцю та повернути майно останньому після закінчення строку встановленого договором.

Крім того, орендар на підтвердження виконання зобов’язання за договором найму вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття як підтвердження виконання ним зобов’язання (постанова Верховного Суду України від 20 березня 2017 року №3-19гс11 (1/5005/5719/2011).

Для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 “Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна”).

Частиною першою статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки зобов’язання, що виникли із договору оренди не припинено, акт приймання-передачі нерухомого майна між сторонами не підписано, договір щоразу поновлювався на новий строк, то вимога за первісним позовом про звільнення приміщення задоволенню не підлягає.

Щодо доводів сторін про застосування забезпечення виконання зобов’язання шляхом притримання майна судом враховано наступне:

Згідно п. 13.2 договору в разі порушення орендарем строків виконання грошових зобов’язань за цим договором орендодавець має право здійснити притримання належного орендарю майна, що розміщене на орендованих площах, до виконання орендарем зобов’язання. Сторони погоджують, що таке при тримання належного орендарю майна сприятиме належному виконанню обов’язків орендаря щодо сплати всіх передбачених договором платежів та жодним чином не порушуватиме його прав на притримане майно. Притримане майно повертається орендарю після виконання ним всіх передбачених зобов’язань по договору.

Тобто, умовами договору передбачено право притримання не предмету оренди (об’єкта нерухомості), а майна, що знаходиться в приміщенні магазину - промислових товарів.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 26 червня 2017 року сторонами було складено акт притримання належного орендарю майна згідно якого проведено притримання майна орендаря.

Зі сторони орендодавця акт було підписано менеджером ГРБ ОСОБА_4 та старшим спеціалістом ОСОБА_5, а зі сторони орендаря - ОСОБА_6

Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що вказані особи були представниками сторін та мали на це відповідні повноваження.

Отже, вказаний доказ судом до уваги не приймається.

Крім того, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1, 2 ст. 594 ЦК України).

Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе (ч.3 ст.595 ЦК України).

До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї (ч.1 ст. 596 ЦК України).

Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу (ст. 597 ЦК України).

Наведений інститут цивільного права, за певних обставин, наділяє особу, що володіє річчю, яка їй не належить (ретентора), правом не повертати річ її власнику, якщо особа, яка утримує річ, понесла певні збитки, не отримала оплати або має інші вимоги до боржника, які виникли через невиконання або неналежне виконання іншою стороною свого зобов’язання. Сторона ж, яка належним чином виконала свої зобов’язання за договором, може задовольнити свої потреби за рахунок вартості притримуваної речі.

Законодавець наділив кредитора двома головними правами: а) правом притримувати річ, здійснювати усі не заборонені законом дії щодо володіння нею, а також запобігання переходу речі до боржника; б) правом на отримання задоволення своїх вимог за рахунок притриманої речі. Таким чином, притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язань спрямоване на стимулювання боржника до належного виконання зобов’язань, а в тому випадку, коли притримання не справилося із своєю стимулюючою роллю, на задоволення грошових вимог кредитора за рахунок вартості притримуваної речі.

Суб’єктами права притримання є кредитор (ретентор) та боржник, якими можуть бути будь-які суб’єкти цивільного права. До виникнення права на притримання між зазначеними особами уже повинні існувати певні правові зв’язки, на підставі яких кредитор володіє річчю боржника, тобто є законним (титульним) володільцем.

Як вбачається з визначення поняття притримання та основних його положень, реалізація цього права кредитора здійснюється за наявності юридичного складу, який охоплюється сукупністю наступних юридичних фактів:

а) існування цивільно-правових відносин між кредитором і боржником, на підставі яких річ знаходиться у законному володінні кредитора (основне зобов’язання, яке забезпечується);

б) законність володіння річчю. Кредитор може здійснювати притримання лише тієї речі, яка на момент порушення боржником зобов’язання щодо цієї речі знаходиться в нього. Ретентор не має права розпочати притримання речі шляхом вилучення її у боржника. Будь-які неправомірні дії кредитора, направлені на заволодіння річчю без отримання згоди боржника, не можуть бути підставою для здійснення притримання. Отже, річ повинна опинитися у кредитора на законних підставах та з відома боржника, в протилежному випадку у останнього виникає право вимагати повернення такого майна з чужого незаконного володіння.

в) факт порушення боржником основного зобов’язання. Згідно із ч.1 ст. 594 ЦК України таке порушення полягає у невиконанні боржником у визначений строк зобов’язання щодо оплати притримуваної речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків.

При цьому судом враховано правові висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 04 березня 2010 року зі справи №8/43 пн.

Оскільки публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” – орендодавець не є законним (титульним) володільцем речей – промислових товарів, які перебувають в орендованому відповідачем за первісним позовом приміщенні, то орендодавець безпідставно намагається застосувати до орендаря в даному випадку вказаний вид забезпечення виконання зобов’язання.

У спорі про стягнення боргу судом також враховано, що згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що орендодавець вчиняв дії щодо притримання безпосередньо об’єкта оренди, а орендар не мав можливості використовувати приміщення саме через дії орендодавця, зокрема доводи орендаря стосовно того, що приміщення магазину було опечатано орендодавцем не знайшли свого підтвердження і не є доведеними.

Також матеріали справи не містять доказів, що підтверджують зміну орендодавцем замків, чи повернення орендарем орендодавцю ключів від замків вхідних дверей.

Натомість, зобов’язання зі сплати орендної плати не залежать від фактичного використання нерухомого майна орендарем у своїй господарській діяльності.

Орендар таким чином міг використовувати орендоване приміщення у вигляді складу промислових товарів, не зважаючи на умови п. 1.1 договору, та не сплачуючи при цьому орендної плати.

Отже, відповідач за первісним позовом не надав суду допустимих та належних доказів того, що орендар з 26 червня 2017 року не міг використовувати майно через обставини, за які він не відповідає.

Оскільки відповідач на даний час використовує магазин на власний розсуд, то зобов’язання зі сплати оренди не припинено.

Водночас, у разі порушення своїх зобов’язань орендодавцем, орендар не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом про стягнення збитків.

Отже, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом боргу зі сплати орендної плати за період з травня по серпень 2017 року є правомірною.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем за первісним позовом всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди, розрахунку з позивачем за орендоване приміщення за травень - серпень 2017 року.

Слід також зазначити, що відповідач за первісним позовом суму боргу за травень та червень 2017 року визнав.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З рахунків на оплату (а.с. 25-28) вбачається, що розмір орендної плати за травень 2017 року складає 21 877 грн. 50 коп. (без ПДВ), послуги з утримання майна – 877 грн. 37 коп. (без ПДВ) та послуги з енергозабезпечення 269 грн. 27 коп. (без ПДВ), ПДВ – 4 604 грн. 83 коп., всього за травень 2017 року – 27 628 грн. 97 коп.; розмір орендної плати за червень 2017 року складає 21 877 грн. 50 коп. (без ПДВ), послуги з утримання майна – 880 грн. 81 коп. (без ПДВ) та послуги з енергозабезпечення 269 грн. 32 коп. (без ПДВ), ПДВ – 4 605 грн. 53 коп., всього за червень 2017 року – 27 633 грн. 16 коп.; розмір орендної плати за липень 2017 року складає 21 877 грн. 50 коп. (без ПДВ), послуги з утримання майна – 868 грн. 90 коп. (без ПДВ) та послуги з енергозабезпечення 274 грн. 74 коп. (без ПДВ), ПДВ – 4 604 грн. 23 коп., всього за липень 2017 року – 27 625 грн. 37 коп.; розмір орендної плати за серпень 2017 року складає 21 877 грн. 50 коп. (без ПДВ), послуги з утримання майна – 877 грн. 81 коп. (без ПДВ) та послуги з енергозабезпечення 81 грн. 12 коп. (без ПДВ), ПДВ – 4 567 грн. 29 коп., всього за серпень 2017 року – 27 403 грн. 72 коп.,

Таким чином, з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню сума боргу зі сплати орендної плати в розмірі 110 291 грн. 22 коп., в тому числі послуги з утримання майна та з енергозабезпечення приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 8.2. договору у разі порушення строків виконання грошових зобов’язань за цим договором орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов’язання в розмірі подвійної облікової ставки Національно банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості включно.

Позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення 4 053 грн. 61 коп. пені нарахованої за період з 21 травня 2017 року по 01 вересня 2017 року на борг зі сплати орендної плати за травень-липень 2017 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення 1 409 грн. 15 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції та 486 грн. 00 коп. 3% річних нарахованих за період 21 травня 2017 року по 01 вересня 2017 року на борг зі сплати орендної плати за травень-липень 2017 року.

Здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що сума 3% річних та пені нарахована в меншому розмірі, інфляційні – не вірно.

Так, розмір інфляційних втрат нарахованих за період з 21 травня 2017 року по 01 вересня 2017 року на суму боргу 27 628 грн. 97 коп. складає 470 грн. 08 коп.; за період з 21 червня 2017 року по 01 вересня 2017 року на суму боргу 27 633 грн. 16 коп. 27 грн. 58 коп.; за період з 21 липня 2017 року по 01 вересня 2017 року на суму боргу 27 625 грн. 37 коп. - 27 грн. 63 коп. (дефляція).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).

Враховуючи вищенаведений розрахунок, з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 470 грн. 03 коп. інфляційних втрат, в решті стягнення інфляційних слід відмовити.

Оскільки позивач за первісним позовом самостійно визначив суму і період нарахування пені та інфляційних, то з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 4 053 грн. 61 коп. пені та 486 грн. 00 коп. 3% річних.

Згідно п. 6.1.7. договору протягом місяця після укладення цього договору орендар зобов’язаний застрахувати орендоване майно на користь орендодавця не менше ніж на його справедливу вартість та на строк, що не менше строку дії договору (в разі переукладення договору – поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим), і повідомити орендодавця про це в письмовій формі, надавши копію укладеного договору страхування та платіжне доручення чи копію страхового полісу.

Пунктом 8.3. договору визначено, що у разі невиконання умов щодо страхування орендованого майна орендар за кожний день коли майно не було застраховано, сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, договором передбачено неустойку за порушення зобов’язання зі страхування майна.

Оскільки відповідачем за первісним позовом не виконано умов договору та не застраховано орендоване майно, позивачем за первісним позовом заявлено також вимогу про стягнення 1 915 грн. 08 коп. пені нарахованої за період з 21 травня 2017 року по 01 вересня 2017 року.

Умовами договору сторонами визначено розмір пені, проте не вказано від якої суми несвоєчасно виконаного зобов’язання нараховується така неустойка.

Зокрема, не визначено суми з якої повинна нараховуватися пеня (на розмір ринкової вартості мана, його балансової вартості, чи на заборгованість з орендної плати, яка існувала в певний період).

Із розрахунку доданому до позову вбачається, що позивач нараховував пеню на борг зі сплати оренди, а тому суд приходить до висновку, що у стягненні пені в розмірі 1 915 грн. 08 коп. слід відмовити, оскільки позивачем за первісним позовом фактично застосовано подвійну відповідальність одного й того ж виду за невиконання грошового зобов’язання, та заявлено до стягнення подвійне нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Що стосується зустрічного позову, то судом враховано наступне:

Як вже зазначалося вище, та встановлено судом під час розгляду первісного позову, відповідачем за первісним позовом було орендовано приміщення магазину по вул. Вишневецького Байди, 34/бул. Шевченка, 183 в м. Черкаси , загальною площею 145,85 м2.

          В орендованому приміщенні знаходяться промислові товари, що належать орендарю на підставі чинних договорів консигнації та зберігання.

          Згідно п. 7.1.1. договору орендодавець зобов’язаний не втручатися в господарську діяльність орендаря.

Пунктом 5.2.3. договору визначено, що орендар має право на доступ до орендованого майна, в порядку, встановленому для об’єкта оренди.

          Також, як зазначалося вище, ретентор не має права розпочати притримання речі шляхом вилучення її у боржника. Будь-які неправомірні дії кредитора, направлені на заволодіння річчю без отримання згоди боржника, не можуть бути підставою для здійснення притримання. Отже, річ повинна опинитися у кредитора на законних підставах та з відома боржника, в протилежному випадку у останнього виникає право вимагати повернення такого майна з чужого незаконного володіння, чи вимагати усунення перешкод у користуванні майном.

Оскільки орендар має право самостійно на власний розсуд розпоряджатися майном, що знаходиться в приміщенні магазину (промисловими товарами), зокрема, має право в будь-який момент звільнити приміщення від свого майна, проте, орендодавець помилково вважає, що має право на притримання вказаного майна, то суд дійшов висновку, що в даному випадку право позивача за зустрічним позовом на вільне розпорядження майном не визнається відповідачем, а тому вимога про зобов’язання не чинити перешкоди у звільненні приміщення від майна є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, (як наслідок) є обґрунтованою вимога про усунення перешкод для доступу в орендоване приміщення, оскільки строк договору оренди поновлено до 30 грудня 2017 року, а промислові товари знаходяться безпосередньо у приміщенні магазину.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства “СКС 2017”, вул. Смілянська,23, м. Черкаси, ідентифікаційний код 41270523 на користь публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, вул. Байди Вишневецького, 34, м. Черкаси, ідентифікаційний код 01181877 – 110 291 грн. 22 коп. основного боргу, 486 грн. 00 коп. 3% річних, 470 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 4 053 грн. 61 коп. пені та 1 729 грн. 44 коп. витрат на сплату судового збору.

3.          В решті вимог – в первісному позові відмовити.

4.          Зустрічний позов задовольнити повністю.

5.          Зобов’язати публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (вул. Байди Вишневецького, 34, м. Черкаси, ідентифікаційний код 01181877) не чинити перешкоди приватному підприємству “СКС 2017” (вул. Смілянська,23, м. Черкаси, ідентифікаційний код 41270523) у звільненні приміщення першого поверху п’ятиповерхової адмінприбудови у будинку по вул. Вишневецького Байди, 34/бул. Шевченка, 183 в м. Черкаси (літ. АЗ-5; А4-5, Н), інвентарний номер 472003001, загальною площею 145,85 кв.м. від майна, яке перебуває у володінні приватного підприємства “СКС 2017”.

6.          Усунути перешкоди для доступу в приміщення першого поверху п’ятиповерхової адмінприбудови у будинку по вул. Вишневецького Байди, 34/бул. Шевченка, 183 в м. Черкаси (літ. АЗ-5; А4-5, Н), інвентарний номер 472003001, загальною площею 145,85 кв.м. шляхом зобов’язання публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (вул. Байди Вишневецького, 34, м. Черкаси, ідентифікаційний код 01181877) надати доступ приватному підприємству “СКС 2017” (вул. Смілянська,23, м. Черкаси, ідентифікаційний код 41270523) до зазначених приміщень.

7.          Стягнути з публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, вул. Байди Вишневецького, 34, м. Черкаси, ідентифікаційний код 01181877 на користь приватного підприємства “СКС 2017”, вул. Смілянська,23, м. Черкаси, ідентифікаційний код 41270523 – 3 200 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 28 листопада 2017 року.

Суддя А.В.Васянович