Постанова

від 15.05.2007 по справі 18/135-21/8

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/135-21/8

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.05.2007                                                                                           № 18/135-21/8

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Каляєв В.В. – представник (дов. б/н від 01.01.2007);

 від відповідачів - 1. повідомлений, але не з'явився;

2. Сватанов Є.О. – представник (дов. б/н від 06.02.2006),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „Інтерсервіс”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.02.2007

 у справі № 18/135-21/8  

 за позовом                               Акціонерного комерційного банку „Інтерконтинентбанк”

 до                                                   1. Товариства з обмеженою відповідальністю „МОСС”

                                                  2. Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „Інтерсервіс”

 про                                                  розірвання договору та стягнення 13473567,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.02.2007 у справі №18/135-21/8 позов Акціонерного комерційного банку „Інтерконтинентбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „МОСС” та Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „Інтерсервіс” про розірвання договору та стягнення 13 473 567,05 грн. задоволено повністю. За рішенням підлягає розірванню кредитний договір № 270804-304 від 27.08.2004, укладений між позивачем та відповідачем 1; стягнуто солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача 17 385 863,94 грн. заборгованості за кредитним договором № 270804-304, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Закрите акціонерне товариства „Торговий дім „Інтерсервіс” не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду. У своїй скарзі  відповідач просить частково скасувати рішення Господарського суду м. Києва від  23.02.2007 у справі № 18/135-21/8, посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням (неправильним застосуванням) норм матеріального та процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Загальною підставою припинення договору поруки є закінчення її строку, який зазвичай визначається у договорі. Якщо ж такий строк дії поруки договором не встановлено, то в такому випадку чинним є правило ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої в межах обмежувального шестимісячного строку від дня настання строку виконання зобов'язання кредитор має право пред'явити вимогу до поручителя. Якщо така вимога у зазначений строк не пред'явлена, порука припиняється.

Строк виконання ЗАТ „ТД „Інтерсервіс” за порукою, встановлений у договорі забезпечення від 10.01.2005 моментом пред'явлення вимоги, у зв'язку з чим порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України).

Оскільки договір забезпечення було укладено сторонами у справі 10.01.2005, позовна заява була подана АКБ „Інтерконтинентбанк” 06.02.2006, тому скаржник вважає, що зобов'язання ЗАТ „ТД „Інтерсервіс” як поручителя за договором забезпечення від 10.01.2005 є припиненими.

Скаржник не погоджується із висновком суду стосовно того, що положення ст. 559 ЦК України по відношенню до пунктів 1.1 та 3.5 договору забезпечення не є імперативними, оскільки положення ст.ст. 553-559 ЦК України, які регулюють відносини поруки, не містять в собі будь-якого формулювання, яке дозволяє сторонам договору поруки відступати від вказаних норм ЦК України і тому є імперативними по відношенню до умов договору забезпечення від 10.01.2005.

Факт укладення договору забезпечення не може бути згодою, яка передбачена умовами договору солідарної відповідальності № 27/08/04-14 від 27.08.2004, а є окремим правочином направленим на забезпечення виконання ТОВ „МОСС” взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, тому як текст вказаного договору забезпечення не містить жодної вказівки або посилання на договір солідарної відповідальності.

Згідно із п. 3.6 договору солідарної відповідальності АКБ „Інтерконтинентбанк” та ТОВ "МОСС" не вправі змінювати умови кредитного договору без письмової згоди на те ЗАТ „ТД „Інтерсервіс”. У противному випадку ЗАТ „ТД”Інтерсервіс” не відповідає перед позивачем за виконання ТОВ "МОСС" його зобов'язань з моменту внесення змін в кредитний договір. Між АКБ „Інтерконтинентбанк” та ТОВ "МОСС"   були укладені додаткові угоди до кредитного договору, якими були змінені умови кредитного договору, при цьому письмової згоди ЗАТ„ТД „Інтерсервіс” на укладання додаткових угод до кредитного договору не надавались, тому відповідно до п.п.3.6 та 4.1 договору солідарної відповідальності та ч. 1 ст. 559 ЦК України порука вважається припиненою.

Позивач та відповідач 1 відзиви на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції.

При розгляді апеляційної скарги колегією суддів були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

АКБ „Інтерконтинентбанк” звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною  заявою (з урахуванням заяви про зміну (збільшення) позовних вимог від 21.02.2007) до відповідачів ТОВ "МОСС", ЗАТ„ТД „Інтерсервіс” про розірвання кредитного договору № 270804-304 від 27.08.2004 року та про солідарне стягнення з обох відповідачів заборгованості з повернення  кредитних коштів в сумі  11956168,15, відсотків за користування кредитом у розмірі 4173927,15 грн., пені в сумі 1255768,64 грн. у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язання за кредитним договором та виникненням солідарної відповідальності у поручителя  за договором поруки.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.02.2007 у справі № 18/135-21/8 позов Акціонерного комерційного банку „Інтерконтинентбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „МОСС” та Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „Інтерсервіс” про розірвання договору та стягнення 17385863,94 грн. задоволено повністю.

Апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні із врахуванням наступних обставин.

Між Акціонерним комерційним банком „Інтерконтинентбанк” (у подальшому іменується „Банк”) і   ТОВ "МОСС" (за договором позичальник) було укладено кредитний договір № 270804-304 від 27.08.2004 (далі – кредитний договір), за умовами якого позивач відкриває   ТОВ "МОСС" відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 10 000 000 грн. на строк до 20.08.2006 для поповнення обігових коштів зі сплатою 18 відсотків річних.

09.08.2004 між "Банком" та позичальником укладена додаткова угода, якою пункт 3.3.5 кредитного договору викладено в наступній редакції: „Сторони дійшли згоди про те, що виконання зобов'язань по цьому договору в частині, що стосується повернення (погашення), у т.ч. частково, кредиту, сплати, у т.ч. частково, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) може бути покладено позичальником на іншу особу. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти здійснені за позичальника іншою особою платежі, як виконання позичальником договірних зобов'язань. У разі невиконання або неналежного виконання іншою особою обов'язку позичальника по поверненню (погашенню) кредиту, сплаті процентів за користування кредитом та штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) цей обов'язок позичальник повинен виконати сам".

Додатковою угодою від 10.11.2004 №1 до кредитного договору №270804-304 сторонами доповнено кредитний договір пунктом 6.10, згідно з умовами якого відповідач 1 зобов'язався сплачувати щомісячно позивачеві комісію за адміністрування (супроводження і т. ін.) кредиту в розмірі 2% річних від залишку боргу за кредитом.

21.01.2005  між позивачем та відповідачем 1 укладена додаткова угода №1-а до кредитного договору №270804-304, за умовами якої кредитний договір доповнено пунктом 6.10, а саме: позичальник  зобов'язується сплатити банку комісію за адміністрування (супроводження і т.ін.) кредиту в розмірі: за січень – 7%, за лютий – 0,6% від залишку боргу за кредитом. Комісія підлягає сплаті не пізніше останнього робочого банківського дня місяця, за який проводиться сплата комісії. Комісія сплачується на рахунок 6111601.

24.02.2005 між "Банком" та позичальником укладена додаткова угода №2 до кредитного договору №270804-304, за умовами якої ліміт кредитування кредитної лінії встановлений сторонами у сумі 12 000 000,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 01.03.2005 сторонами за кредитним договором змінена відсоткова ставка за користування кредитом та встановлена   у розмірі 25% річних.

22.06.2005 між сторонами укладена додаткова угода № 4 до кредитного договору, за умовами якої "Банк" надає позичальнику грошові кошти у вигляді відкличної мультивалютної кредитної лінії, що відновлюється, загальний ліміт заборгованості по якій не повинен перевищувати еквівалент 2 366 369,93 доларів США за курсом НБУ на дату списання кредитних коштів. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами встановлена у розмірі 25% за користування кредитом, наданим у гривнях, та 15% річних за користування кредитом, наданим у доларах США.

Додатковою угодою № 5 від 05.07.2005 до кредитного договору  сторони визначили, що станом на 05.07.2005 заборгованість відповідача 1 перед позивачем у сумі 700 000,00 доларів США переоформлюється у гривневу заборгованість по курсу НБУ, що складає 3 538 500,00 грн.

18.07.2005 між "Банком" та позичальником укладена додаткова угода № 6 до кредитного договору, якою встановлено, що станом на 18.07.2005 частина кредитної заборгованості позичальника перед позивачем у сумі 500 000,00 доларів США переоформлюється у гривневу заборгованість по курсу НБУ, що складає 2 527 500,00 грн.

На виконання умов кредитного договору „Банк” перерахував ТОВ „МОСС” кредитні кошти на загальну суму 11956168,15 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями виписок по особовому рахунку ТОВ «МОСС» (див. арк. с. 67-75, том 2).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 27.08.2004 між позивачем та відповідачем 1 укладений договір застави №270804/247, згідно з яким,  відповідач 1 передає в заставу позивачеві належні йому на праві власності майнові права на цілісний майновий комплекс на загальну суму 24 613 275,00 грн., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 90/1.

27.08.2004 р. між позивачем та відповідачами укладений договір солідарної відповідальності №27/08/04-14, за умовами якого відповідач 2 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань, що виникли за кредитним договором №270804-304 від 27.08.2004 р., укладеним між позивачем та відповідачем 1.

Пунктом 1.2. договору солідарної відповідальності визначено, що відповідач 2 відповідає за відповідача 1 в повному обсязі за умови невиконання або неналежного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору солідарної відповідальності відповідач 2 несе відповідальність перед позивачем за сплату суми у розмірі 10 000 000,00 грн.

25.02.2005 р. між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору солідарної відповідальності №27/08/04-14 від 27.08.2004, згідно з умовами якої відповідач 2 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором за сплату суми у розмірі 12 000 000,00 грн.

10.01.2005 між Закритим акціонерним товариством Торговий дім „Інтерсервіс” (за договором поручитель) Акціонерним комерційним банком „Інтерконтинентбанк” (за договором кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МОСС” (за договором боржник) укладений договір забезпечення, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань, що виникли за кредитним договором №270804-304 від 27.08.2004, укладеним між позивачем та відповідачем 1, та всіма змінами і доповненнями до нього, які укладені та можуть бути укладені у майбутньому.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною першої ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу господарський суд приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом договір, який суперечить закону.

Досліджуючи умови договору забезпечення від 10.01.2005, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткову недійсність пункту 1.1 договору в частині слів: „та можуть бути укладені у майбутньому” та пункту 3.5 цього договору із врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.6 договору солідарної відповідальності № 27/08/04-14 від 27.08.2004 (із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 25.02.2005)  сторонами передбачено, що кредитор та боржник не вправі змінювати умови кредитного договору без письмової згоди на те поручителя; у противному випадку поручитель не відповідає перед кредитором за виконання боржником його зобов'язань з моменту внесення змін в кредитний договір.

Згідно із частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України закріплено припинення поруки у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи додатковою угодою № 3 від 01.03.2005, додатковою угодою № 4 від 22.06.2005, додатковою угодою № 5 від 05.07.2005, додатковою угодою № 6 від 18.07.2005, укладеними між „Банком” та позичальником, були змінені умови кредитного договору без письмової згоди на те поручителя.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до вищезазначених норм зміна умов зобов'язання в односторонньому порядку не допускається, за договором поруки забезпечується дійсне зобов'язання, тобто на момент укладення договору поруки між боржником та кредитором вже має існувати зобов'язання, або вони укладаються одночасно, то пункти 1.1 договору в частині слів: „та можуть бути укладені у майбутньому” та   3.5 цього договору не відповідають вимогам законодавства, а тому апеляційний господарський суд, керуючись положеннями пункту 1 статті 83 ГПК України, дійшов висновку про визнання  пункту 1.1 договору забезпечення в частині слів: „та можуть бути укладені у майбутньому” та пункту 3.5 цього договору недійсними.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи станом на 1 грудня 2005 року ТОВ „МОСС” мало перед позивачем  заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 679657,19 грн. та 66206,28 доларів США.

09.12.2005 позивачем у справі було направлено відповідачеві-1 лист № 4.1/2540, в якому позивач вказував, що відповідачем порушено пункти 3.1.2.(б) кредитного договору   та вимагав сплатити заборгованість за відсотками і пеню за порушення строків виконання зобов'язання по сплаті відсотків.

Листом за № 10/2688 від 30.12.2005 позивач звернувся до  відповідача ТОВ „МООС” з пропозицією достроково розірвати кредитний  договір у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати відсотків за користування кредитом та протягом двадцяти календарних днів з дати одержання даної пропозиції, повернути непогашену частину кредиту, відсотки та пеню і сплатити комісійну винагороду.

Листом за № 2-14/26 від 06.01.2006 позивач повідомив ЗАТ “Торговий дім “Інтерсервіс” про намір розірвати кредитний договір № 270804-304 від 27.08.2004 у зв'язку з невиконанням зобов'язань боржником  ТОВ „МОСС” з оплати відсотків за користування кредитом та просив виконати зобов'язання боржника в повному обсязі.

Ні відповідач 1, ні відповідач 2 відповіді на вищезазначені листи позивача не надіслали.

Положеннями  частини  2  статті 651  Цивільного кодексу України передбачено,  що  договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктом 7.5 кредитного договору сторонами передбачена можливість дострокового розірвання договору у разі недотримання позичальником умов кредитного договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України також передбачено розірвання договору у разі порушення зобов'язання.

Оскільки відповідач 1 припустився прострочення сплати відсотків за користування кредитом у строки, встановлені підпунктом  б пункту 3.1.2 кредитного договору, позивач в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України, звернувся до відповідача 1 з пропозицією щодо розірвання кредитного договору, відповідач відповідь на вказану пропозицію не надіслав, то місцевим господарським судом цілком обґрунтовано задоволені вимоги  позивача в частині розірвання кредитного договору № 27084-304 від 27.08.2004, укладеного між Акціонерним комерційним банком "Інтерконтинентбанк" та ТОВ „МОСС”.

Згідно із частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції цілком обґрунтовано задоволені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1  непогашеної суми кредиту у розмірі 11956168,15 грн.,  4173927,15 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, а також пені за несвоєчасну оплату відсотків у розмірі 1255768,64 грн. ( з урахуванням уточнення позовних вимог (див. заяву позивача від 13.02.2007 б/№, арк. с. 98, том 2)), розрахунок до заяви позивача про уточнення позовних вимог відповідачем 1 не був спростований.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно із пунктом 3.6 договору солідарної відповідальності № 27/08/04-14 від 27.08.2004 (із змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 25.02.2005), чинного на час прийняття рішення у справі, сторонами передбачено, що кредитор та боржник не вправі змінювати умови кредитного договору без письмової згоди на те поручителя; у противному випадку поручитель не відповідає перед кредитором за виконання боржником його зобов'язань з моменту внесення змін в кредитний договір.

Як було вище встановлено додатковими угодами № 3 від 01.03.2005, № 4 від 22.06.2005, № 5 від 05.07.2005, № 6 від 18.07.2005, укладеними між „Банком” та позичальником, були змінені умови кредитного договору без письмової згоди на те поручителя та внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

За таких обставин, а також враховуючи те, що апеляційним господарським судом визнано частково недійсним пункт 1.1 та повністю пункт 3.5 договору забезпечення, колегія суддів вважає, що зобов'язання Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „Інтерсервіс” за договорами солідарної відповідальності № 27/08/04-14 від 27.08.2004 та за договором забезпечення від 10.01.2005 є припиненим.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову по відношенню до Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „Інтерсервіс”.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися із доводами скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо припинення  поруки на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя; якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно із пунктом 1.1 договору забезпечення від 10.01.2005  поручитель зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань, що виникли за кредитним договором № 270804-304 від 27.08.2004, укладеним між кредитором і боржником.

За договором забезпечення поручитель відповідає за боржника у повному обсязі за умови невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором (пункт 1.2 договору забезпечення). Предметом кредитного договору є відкриття боржнику кредитної лінії на суму 10000000 (десять мільйонів) гривень строком до 20 серпня 2006 року (пункт 1.3 договору забезпечення).

Відповідно до пункту 3.2 договору забезпечення дія договору припиняється з припиненням дії кредитного договору або виконання поручителем зобов'язань за цим договором у повному обсязі.

Отже, оскільки умовами кредитного договору встановлено строк виконання основного зобов'язання, а саме передбачено повернення кредиту до 20 серпня 2006 року, то твердження скаржника стосовно припинення поруки у зв'язку з тим,  що кредитор не пред'явив позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України) є безпідставним, тому як на час звернення з позовом до суду ще не настав строк виконання основного зобов'язання.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 83, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2007 у справі № 18/135-21/8 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„ Пункт 1.1 договору забезпечення від 10.01.2005 визнати частково недійсним в частині слів: „та можуть бути укладені у майбутньому”, пункт 3.5 договору забезпечення від 10.01.2005 визнати недійсним повністю.

Розірвати кредитний договір № 270804-304 від 27.08.2004, укладений між Акціонерним комерційним банком «Інтерконтинентбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мосс».

Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОСС» (03035, м. Київ, Солом'янська площа, 2, оф. 202, код ЄДРПОУ 33054262, п/р № 2600539760101 в АКБ «Інтерконтинентбанк» м. Києва, МФО 300313 та з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконавчого провадження) на користь  Акціонерного комерційного банку «Інетрконтинентбанк» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 22, рахунок № 7399406в АКБ «Інтерконтинентбанк» м. Києва, МФО 300313, код ЄДРПОУ 20015535) 17385863,94 (сімнадцять мільйонів триста вісімдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн.. 94 коп. заборгованості за кредитним договором № 270804-304 та 25500,00 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 (сто вісімнадцять) грн.  витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

По відношенню до  Закритого акціонерного товариства „Торговий дім „Інтерсервіс” в позові відмовити.”

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Інетрконтинентбанк» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 22, рахунок № 7399406в АКБ «Інтерконтинентбанк» м. Києва, МФО 300313, код ЄДРПОУ 20015535) на користь Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Інтерсервіс» (02217, м. Київ, вул.. Закревського, 22, п/р № 2600732365101 в АКБ «Інтерконтинентбанк» м. Києва, МФО 300313, код ЄДРПОУ 24938998) 12750 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 18/135-21/8 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 21.05.07 (відправлено)