Рішення

від 23.11.2017 по справі 315/584/17

ГУЛЯЙПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 315/584/17

Номер провадження № 2/315/222/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Романько О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Притули Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунальної установи Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської районної ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного надання медичної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

30.05.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської районної ради Запорізької області, третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного надання медичної допомоги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2017 року справу передано судді Гуляйпільського районного суду Телегуз С.М. та 15.06.2017 року відкрито провадження по справі.

09.08.2017 року через канцелярію суду від представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшла заява про відвід судді Гуляйпільського районного суду Телегуз С.М., яка задоволена ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15.09.2017 року.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2017 року, справу передано судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Романько О.О. та прийнято до свого провадження ухвалою від 21.09.2017 року.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 15.08.2017 року звернулася до хірургічного відділення Гуляйпільської ЦРЛ за наданням медичної допомоги неповнолітній дочці ОСОБА_4, у зв'язку з травмою правої руки. Після огляду доньки лікар ОСОБА_2 наклав гіпсову пов'язку та порадив звернутися до лікарні через три тижні. В журналі травм дана травма була зареєстрована, але запису огляду дитини, плану лікування, обстеження та рекомендацій в медичній карті амбулаторного хворого немає.

Далі в позові зазначає, що звернувшись у зазначений строк до лікарні, вони потрапили на прийом до лікаря травматолога ОСОБА_5, який оглянувши дитину та рентгенологічні знімки, направив їх до КУ Запорізька обласна клінічна лікарня Запорізької обласної ради м. Запоріжжя для подальшого лікування з діагнозом: неправильне зрощення дистальний остеоепіфіоліз правої променевої кістки . Виявлені недоліки: ургентним лікарем хірургом не було дано рекомендацій про подальше лікування та терміни явки до лікаря… . Відповідний запис події датовано в МКАХ 07.09.2015 року.

Як зазначила далі в позові позивач, її донька знаходилась на стаціонарному лікуванні в КУ Запорізька обласна лікарня ЗОР з 08.09.2015 року по 17.09.2015 року, та з 23.10.2015 року по 29.10.2015 року.

28.09.2015 року клініко-експертна комісія КУ Гуляйпільська ЦРЛ , за її заявою щодо неналежного надання медичної допомоги, підтвердила факт відсутності будь-яких записів стосовно факту звернення пацієнтки, плану обстеження, лікування, фактично здійснених лікувально-діагностичних заходів з моменту первинного звернення до лікувального закладу з 15.08.2015 року до 07.09.2015 року, у зв'язку з чим лікарю хірургу ОСОБА_2 оголошено догану.

Позивач зазначає, що у листопаді 2015 року, діючи в інтересах неповнолітньої дочки, вона звернулась до Гуляйпільського районного суду Запорізької області з позовом до КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської районної ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного надання медичної допомоги, яку 06.10.2016 року відповідно до рішення суду залишено без задоволення. Апеляційним судом Запорізької області 23.03.2017 року рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області скасовано та постановлено нове, яким її позов частково задоволено та стягнуто з КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської ради на її користь моральну шкоду в розмірі 1500 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Прохає стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду в сумі 854,94 грн., витрати на правову допомогу в сумі 4271,20 грн. та моральну шкоду в сумі 50000 грн..

04.10.2017 року від представника відповідача за довіреністю надійшли письмові заперечення на позов (а.с.59-60), в яких зазначено, що позивачем ОСОБА_1 заявлено позов щодо тогож самого предмету та з тих же підстав, як і то, що був предметом розгляду Апеляційного суду Запорізької області за результатам оскарження рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 06.10.2016 року. За таких обставин просили закрити провадження на підставі п. 2 ч. 1ст. 205 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час і місце його проведення повідомлена належним чином, заяв, клопотань суду не надала.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений належним чином, 04.10.2017 року подав через канцелярію суду письмову заяву, в якій прохав розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, прохав їх задовольнити, зазначив, що проти заперечень відповідача заперечує в повному обсязі (а.с. 63).

Представник відповідача КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, про час і місце його проведення повідомлена належним чином, надала через канцелярію суду письмову заяву від 23.11.2017 року про розгляд справи за її відсутності, зазначила,що не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с. 81).

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений належним чином, заяв, клопотань суду не надав.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 2 ст.158 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності сторін.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно акту про настання нещасного випадку КУ Гуляйпільська ЦРЛ від 04.11.2015 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилася на стаціонарному, амбулаторному лікуванні в КУ Гуляйпільська ЦРЛ , ДЗОКБ з 15.08.2015 року по 04.11.2015 року з приводу закритого перелому променевої кістки по зоні росту зі зміщенням. Травма побутова. 15.08.2015 року впала з висоти. Надана медична допомога: в ЗОКБД закрита репозиція перелому. Гіпсова лангета. Симптоматична терапія (а.с. 5).

22.09.2015 року ОСОБА_1 звернулася до головного лікаря КУ Гуляйпільська ЦРЛ ОСОБА_7 з заявою про прийняття заходів стосовно ОСОБА_2 щодо халатного відношення до її дитини, оскільки 15.09.2017 року вона звернулася зі своєю дочкою ОСОБА_4 з травмою - переломом кисті правої руки, лікар ОСОБА_2 наклав гіпс та сказав звернутися до лікарні через три тижні, аби його зняти. Через три тижні, на прийомі у лікаря ОСОБА_5 було виявлено, що рука не відновлена та направлено їх до Запорізької обласної дитячої лікарні, де вони дотепер знаходяться на лікування (а.с. 6).

30.09.2015 року за № 1812 ОСОБА_1 від КУ Гуляйпільська ЦРЛ було направлено лист про розгляд заяви, в якому повідомили, що її заява була розібрана 28.09.2015 року на засіданні клініко-експертної комісії КУ Гуляйпільська ЦРЛ . Лікарю хірургу ОСОБА_2 - оголошено догану, принесли вибачення за прикрий випадок (а.с. 7).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого КУ Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня ЗОР м. Запоріжжя, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, була госпіталізована у стаціонарі ортопедо-травматологічного відділення з 08.09.2015 року по 17.09.2015 року з діагнозом: дистальний епіфізіоліз правої променевої кістки, що неправильно зрісся. Виконана закрита репозиція (правильна постановка елементів кістки в ділянці перелому), фіксація гіпсовою пов'язкою (а.с. 9).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого КУ Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня ЗОР м. Запоріжжя, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, була госпіталізована у стаціонарі ортопедо-травматологічного відділення з 23.10.2015 року по 29.10.2015 року з діагнозом: остеоепіфіоліз правої променевої кістки у стадії консолідації. За результатами рентген обстеження встановлено, що стан фрагментів травмованої кістки за віссю задовільний. Гіпсова пов'язка знята, призначені лікувальна фізкультура, масаж (а.с. 8).

За висновком експерта № 179 від 15.07.2016 року, за даними медичної карти стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, записи у картці ведуться з 2014 року. Перший запис стосовно досліджуваної події датовано 07.09.2015 року. Зазначено, що травму отримала 15.08.2015 року внаслідок падіння з дерева. Направлена для обстеження та лікування до КУ Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня ЗОР. За даними з виписки із медичної карти стаціонарного хворого КУ Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня ЗОР ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходилася на стаціонарному лікуванні з 08.09.2015 року до 17.09.2015 року. Встановлено діагноз: дистальний епіфізіоліз правої променевої кістки, що неправильно зрісся. Виконана закрита репозиція (правильна постановка елементів кістки в ділянці перелому), фіксація гіпсовою пов'язкою. Крім того, перебувала на стаціонарному лікуванні у вищевказаному лікувальному закладі з 23.10.2015 року по 29.10.2015 року з діагнозом: остеоепіфіоліз правої променевої кістки у стадії консолідації. За результатами рентген обстеження встановлено, що стан фрагментів травмованої кістки за віссю задовільний. Гіпсова пов'язка знята, призначені лікувальна фізкультура, масаж. Таким чином, з наданих медичних документів відомо, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 15.08.2015 року, внаслідок падіння з дерева отримала закритий остеоепіфізіоліз правої променевої кістки.

Також клініко-експертна комісія підтвердила факт відсутності будь-яких записів стосовно факту звернення пацієнтки, плану обстеження, лікування фактично здійснених лікувально-діагностичних заходів з моменту первинного звернення до лікувального закладу з 15.08.2017 року. Причини пізнього повторного звернення мати дитини пояснює тим, що саме на цей день їй було призначено явку лікарем. Лікар, що надавав медичну допомогу під час засідання клініко-експертної комісії зазначив, що явка пацієнтці була призначена на 17.08.2015 року. Надання медичної допомоги ОСОБА_4 в даному випадку регламентується Наказом МОЗ України від 26.07.2006 року № 521 Про затвердження діагностики та лікування захворювань та травм опорно-рухового апарату у дітей , а саме 1.15 Протоколом діагностики та лікування переломів передпліччя . Яким чином було проведене первинне обстеження ОСОБА_4, встановити виявилося неможливим, через відсутність відповідних записів у медичній карті амбулаторного хворого (а.с. 15-19).

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 06.10.2016 року позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах її малолітньої дочки ОСОБА_4 до КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської районної ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного надання медичної допомоги - залишено без задоволення (а.с.с 21-25).

Зазначене рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 23.03.2017 року, відповідно до якого ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1, що діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_4, 14.08.2007 року, задоволено частково, стягнуто з КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської районної ради на користь ОСОБА_1, що діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_4, 14.08.2007 року, моральну шкоду 1500,00 грн., в решті позову відмовлено (а.с. 26-30).

Позивачем на підтвердження матеріальних витрат, понесених в зв'язку з лікуванням дитини, поїздками до лікарні в м. Запоріжжя, надано копії квитків та фіскальних чеків на загальну суму 854,94 грн. (а.с. 10-11), договір про правову допомогу та акт наданих послуг на підтвердження витрат на правову допомогу на загальну суму 4271,20 грн. (а.с. 12-13, 14). Так, позивачем надано копії квитків від 01.10.2015 року (вартість квитка - 65,37 грн.), 02.10.2015 року (вартість квитка 78,70 грн.), 28.10.2015 року (вартість квитка 78,70 грн.). Надані копії фіскальних чеків з аптечних пунктів м. Запоріжжя та м. Гуляйполе на придбання лікарських засобів (клейонка медична, ренгенплівка, гумові та латексні рукавички, перев'язувальний матеріал, бинти марлеві, гіпсобинт, вата, адреномиметики, нурофен, антисептики, вода та інше) на загальну суму 632,17 грн..

Суд, задовольняючи позовні вимоги частково виходить з такого.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема,полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я.

Між сторонами виникли спірні правовідносини щодо відшкодування компенсації моральної та матеріальної шкоди у зв'язку з неналежним наданням медичної допомоги працівником медичної установи, які у даному випадку регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України та відповідними постановами Пленуму Верховного Суду України, які регулюють питання відшкодування шкоди.

Стаття 1166 ЦК України містить законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює,обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень.

Частина 1 ст. 1166 ЦК України містить пряму вказівку на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій, або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).

Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, які, однак, відсутні в даній справі.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 травня 1995 № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

В даному випадку, суд приймає до уваги також той факт, що представник відповідача, третя особа жодного разу не з'явились в судові засідання для надання пояснень у справі та для обґрунтування наданих заперечень у справі, надання доказів, що дали б підставу відмовити у задоволенні позову. При цьому, в наданих 04.10.2017 року письмових запереченням проти позову прохають в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Відповідач КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської районної ради не надав суду першої інстанції достатніх, належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов позивача у цій справі та не довів, що шкоди завдано не з його вини (а саме не з вини його працівника лікаря ОСОБА_2, який є третьої особою в справі за даним позовом, внаслідок неналежно наданої медичної допомоги).

При вищевикладених обставинах, саме з вини лікаря ОСОБА_2 у відповідача КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської районної ради відсутня відповідна письмова документація про фактичні дії діагностично-лікувального спрямування, які були вчинені лікарем ОСОБА_2 при наданні медичної допомоги доньці позивача ОСОБА_9, що підтверджується відомостями про те, що лікарю ОСОБА_2 було оголошено догану за те, що ним не був зроблений запис огляду дитини в МКАХ, де необхідно було дати рекомендації про подальше лікування та термін явки до лікаря.

Зазначені обставини також були, зокрема, встановлені під час ухвалення рішення Апеляційним судом Запорізької області від 23.03.2017 року.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд приймає до уваги, що позивачеві спричинена моральна шкода, яка полягала у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала її малолітня дочка під час лікування, та які пов'язані з тим, що при неправильному наданні медичної допомоги відбулося неправильне зрощення кісток руки, які в подальшому заново ламали задля їх вправлення та накладення гіпсу. А також, за те, що тривалий час лікування донька позивача не відвідувала навчальний заклад, що призвело до погіршення її учбового становища, так як після тривалого лікування дівчинка була змушена наздоганяти пропущений учбовий період здебільшого відшкодована за результатами розгляду попередньої справи, за позовом в інтересах малолітньої на суму 1500 грн.. При цьому, судом апеляційної інстанції було враховано характер порушення, глибину фізичних та душевних страждань дитини, поведінку позивача як матері дитини, яка, як законний представник дитини пацієнта у віці до 14 років, в силу вимог закону надавала 15.08.2015 року згоду лікарю КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської районної ради ОСОБА_2 на медичне втручання (огляд її дитини, діагностику і накладення гіпсової пов'язки), а також мала право на вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я, мала піклуватися за здоров'я своєї дитини та своєчасно звертатись за допомогою лікаря в разі наявності у дитини будь-якого больового синдрому тощо, а не чекати декілька тижнів, щоб знов звернутись до лікаря лише у вересні 2015 року,

Саме такі ж підстави для відшкодування моральної шкоди позивачем наводяться і в даному позові. Будь-якого додаткового обґрунтування завдання моральної шкоди особисто їй позивачем не зазначено.

При цьому, суд приймає до уваги, що мали місце переживання позивача за дитину, їй довелося витрачати час та докладати додаткові зусилля для організації життя її родини. ОСОБА_3 зміни в її життя були вимушені та знаходилися в зв'язку з подією. Але суд, вважає, що страждання позивача як матері не можуть бути більшими ніж страждання її дитини, якій безпосередньо вони були завдані.

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості .

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди 50000 грн. є надмірним. Суд враховує, що причина захворювання доньки позивача та початок його перебігу безпосередньо не пов'язані з непрофесійними діями відповідача, і те, що спричинені позивачеві моральні страждання безумовно змінили її життя та її родини, але ці зміни є по суті відновлювальними. Також, суд враховує те, що частково моральна шкода позивача підлягала компенсації і за рахунок раніше задоволених вимог щодо питання завданої моральної шкоди її дитині. Суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім розміром грошового відшкодування моральної шкоди за вказаних обставин є відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн..

Вирішуючи питання щодо можливості задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу суд виходить з того, що при вирішенні названого питання необхідно перевіряти, чи адвокат ОСОБА_3, відповідно до вимог ст. 56 ЦПК України, надавав правову допомогу стороні чи брав участь у справі як представник позивача.

Вирішуючи вищеназвані питання, суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заявляв клопотання про допуск до участі у справі адвоката ОСОБА_3 у якості особи, яка надає правову допомогу і суд відповідної ухвали не виносив.

В той же час, в матеріалах, доданих до позову, міститься договір від 20 листопада 2015 року, з якого вбачається, що позивач уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси в суді та акт наданих послуг від 23.03.2017 року, в якому надана позивачу послуга визначена як представництво інтересів Клієнта в суді (а.с. 12-13, 14). Також, був наданий договір між цими ж особами від 20.04.2017 року. Будь-якого документу на підтвердження сплати послуг за останнім договором суду не надано.

Таким чином вбачається, що адвокат ОСОБА_3 приймав участь у справі як представник позивача, а не як особа, яка надає правову допомогу, так як у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що позивач подавав до суду заяву про допуск названої особи у якості фахівця у галузі права та що названа особа ухвалою суду у цій якості була допущена до участі у справі, як це передбачено ч. 2 ст. 56 ЦПК України.

Представник особи, яка бере участь у розгляді справи за дорученням або за договором (ордером), має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено ст. ст. 26, 42 ЦПК України, відноситься до осіб, які приймають участь у розгляді справи, і не може одночасно мати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу, ЦПК не відносить до судових витрат витрати за послуги представника у суді.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Відповідно до положень ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір таких витрат встановлений законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах (в редакції Закону на час вирішення спору у суді) розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах не може перевищувати 40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік від 21.12.2016 р. №1801-УШ розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600 грн.

У пункті 47 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах визначено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК України).

Склад та розмір витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру платіжне доручення з з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (складання позовної заяви, надання консультацій). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 30.05.2017 рокую. Перший договір про надання правової допомоги між позивачем і адвокатом ОСОБА_3 був укладений 20 листопада 2015 року (а.с.2, 12). Другий договір укладений між цими ж сторонами 20.04.2017 року (а.с.32). Акт наданих послуг від 23.03.2017 року наданий на виконання вимог договору № б/н від 20.11.2015 року, зі змісту якого будь-яких послуг щодо складання саме розлядуваної позовної заяви адвокатом не зазначено. Приймаючи до уваги, що за попереднім позовом в інтересах дочки позивача також відбувався судовий розгляд, який за періодом більш відповідає часу надання можливих послуг. Так, така позовна заява була надана до суду 12.11.2015 року. Поміж інших послуг, які зазначені в цьому ж акті є: представництво інтересів Клієнта у суді вартістю 551,20 грн.; ознайомлення з матеріалами справи вартістю 580 грн.; побачення із затриманою особою вартістю 580 грн.; участь у слідчих/дослідчих діях вартістю 1280 грн. та складання документів захисту (адвокатський запит, позовна заява, скарга) вартістю 1280 грн.. Загальна сума витрат зазначена як 4271,20 грн.. Будь-якого розрахунку вартості таких послу не надано, так само як і не доведено належність надання таких послуг з боку адвоката при вирішенні позову в рамках цивільного судочинства, а не кримінального провадження. Також, суд звертає увагу на те, що станом на 23.03.2017 року будь-яких матеріалів даної цивільної справи в суді навіть ще не було і знайомитися з ними адвокат не мав можливості. Жодних відомостей про перерахування зазначених коштів позивачем через фінансові установи на рахунок адвоката ОСОБА_3 не надано.

Також, судом взято до уваги те, що згідно журналу судового засідання від 09.08.2017 року (а.с.46) адвокат ОСОБА_3 брав участь в судовому засіданні в якості представника позивача, тривалість такого судового засідання склала з 09.51 год. до 09.55 год., тобто 4 хвилини і при встановленні особи представника було зазначено, що він діє саме на підставі договору про надання правової допомоги від 20.04.2017 року, а не відповідно до договору від 20.11.2015 року.

За наведених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме в розмірі 43,00 грн. (а.с.39,39а).

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 157-158, 209, 212-215, 218, 222-223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до комунальної установи Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської районної ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного надання медичної допомоги - задовольнити частково.

Стягнути з КУ Гуляйпільська центральна районна лікарня Гуляйпільської районної ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 01992937, юридична адреса: вул. Соборна, 105, м. Гуляйполе Запорізької області, 70202, на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 854,94 грн.; в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000 грн. та в рахунок відшкодування судового збору - 43,00 грн., а всього 1897 (одна тисяча вісімсот дев'яносто сім) гривень, 94 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_10