Постанова

від 23.11.2017 по справі 809/1453/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2017 р. Справа № 809/1453/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання Подольської Т.М.,

представника позивача: ОСОБА_1М,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "ДВА КРОКИ" про стягнення заборгованості в сумі 50 940,00 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

30.10.2017 року Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства "ДВА КРОКИ" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 50 940,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 50 940,00 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча в обох випадках був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи телефонограмами.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі докази, прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог та необхідності задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.10.2014 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства "ДВА КРОКИ", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 13-15).

Окрім того встановлено, що відповідач перебуває на податковому обліку в Тисменицькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, що покладає на нього обов'язок сплачувати у встановленому порядку і розмірі передбачені законодавством податки та збори.

У відповідності до положень частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок адміністрування податків і зборів визначають положення Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2).

У відповідності до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 49 Податкового кодексу України визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до контролюючих органів.

В пункті 49.1 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 стаття 49 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 49.18.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевказаних норм Податкового Кодексу України, відповідачем подана до Тисменицькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області податкова декларація з податку на прибуток підприємств № 39448878 від 28.02.2017 року (за 2016 рік) на суму 50 940 гривень.

Таким чином, шляхом подання вищевказаної декларації Приватне підприємство "ДВА КРОКИ" самостійно визначило та узгодило податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 50 940,00 гривень.

Судом встановлено, що відповідачем, у визначені Податковим кодексом України строки, самостійно задекларована сума основного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 50 940,00 гривень за вказаний період не сплачена.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до приписів пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В зв'язку з несплатою відповідачем грошового зобов'язання, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ю" за № 1342-17 від 16.03.2017 року, згідно якої сума податкового боргу платника податків за узгодженим грошовим зобов'язанням станом на 15.03.2017 року становила 50 940,00 гривень. Дана вимога направлена відповідачу рекомендованим листом 25.03.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи та дослідженою судом в якості письмового доказу квитанцією ІФД УДППЗ Укрпошта . (а.с. 9-10)

Зазначена у вимозі сума податкового боргу відповідачем не погашена.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Дослідивши надані докази, встановивши обставини справи, їх достатність та взаємний зв'язок суд погоджується з підставністю виникнення та розміром заборгованості, заявленої до стягнення. Податковий борг відповідача підтверджується витягом з облікової картки платника податків, довідкою про борг, податковою декларацією, та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Наявність податкового боргу та його розмір відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органом, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 Кодексу).

В пункті 95.4 статті 95 Податкового кодексу України зазначено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

У відповідності до статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну податкову політику, його територіальні органи.

Таким чином, позов Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Приватного підприємства "ДВА КРОКИ" про стягнення податкового боргу в розмірі 50 940,00 гривень підлягає до задоволення.

Частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Приватне підприємство "Два кроки" (код ЄДРПОУ 39448878, вул. Галицька 64/76, м. Івано-Франківськ) та за рахунок готівки в дохід державного бюджету податковий борг в розмірі 50 940 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот сорок) гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 28.11.2017.