Окрема думка

від 22.11.2017 по справі 821/774/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А ДУМКА

22 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/774/17

судді Одеського апеляційного адміністративного суду Вербицької Н.В. стосовно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі № 821/774/17 за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, якою частково задоволений адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, третя особа закрите акціонерне товариство "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси", про звільнення нерухомого майна з під обтяження

22 листопада 2017 року Одеським апеляційним адміністративним судом у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Вербицької Н.В. та Джабурії О.В. прийнята постанова, якою скасована постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року про часткове задоволення позову ПАТ "Перший український міжнародний банк" та прийнята нова про відмову у задоволенні позову.

На підставі ст.25 КАС України вважаю за необхідне висловити окрему думку стосовно постанови суду апеляційної інстанції.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, вважаю, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята на підставі невірного застосування норм матеріального права.

Так, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України "Про іпотеку", володіє переважним та першочерговим правом на отримання своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна, а тому у Головного управління Державної фіскальної служби України відсутні правові підстави на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, який не є першочерговим обтяжувачем.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що п.87.3 ст.87 ПК України, відповідно до якого не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави, не регулює питання поширення права податкової застави на майно боржника, а лише визначає, що майно боржника не може бути відчужено (реалізовано) в рахунок погашення податкового боргу, доки триває дія попередньої (пріоритетної) застави, як що така застава була зареєстрована відповідно до вимог законодавства.

Підтримуючи судове рішення першої інстанції, вважаю за необхідне висловити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.12.2010 року між ПАТ "Перший український міжнародний банк" та ЗАТ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Херсонресурси" укладений кредитний договір № 05-249/10, відповідно до п.1.1 якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит в розмірі 750 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти кредит та використати його за цільовим призначенням - погашення іншого кредиту та повернути банку кредит в повному обсязі та порядку та у стоки, обумовлені цим Договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та третьою особою 29 грудня 2010р. укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Довгань О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4785, відповідно до умов якого в іпотеку до позивача передано нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе 4 км. (адмінбудівля літ. А площею 1958,2 кв.м., гараж літ. Б, дизельна літ. В, огорожа № 2,3, мостіння літ. І); земельна ділянка площею 2318,0 кв.м. під адміністративною будівлею за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе 4 км., кадастровий № 6510136600.02.001.0017.

Разом із посвідченням іпотечного договору було накладено заборону на відчуження майна зазначеного в договорі, про, що внесено запис до єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та також внесено запис до державного реєстру іпотек.

Відповідно до п. 1.4 Іпотечного договору, за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення вимог.

Також судом встановлено, що 25.09.2014 року державним реєстратором Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні внесено запис про обтяження № 7120278. Обтяжувач: ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області. Вказаний запис внесено на підставі акту опису майна підприємства МТЗ "Херсонресурси" від 15 вересня 2014 року № 156/10/21-03-25-01-11 ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, згідно з яким здійснено опис будівель та споруд виробничої бази (адмінбудівля літера "А" - загальною площею 1958,2 кв.м., гараж літ. "Б", дизельна літ. "В", огорожа № 2,3, мостіння - 1 за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе, 4 км. РПВН 4169798, згідно Свідоцтва про право власності САВ 214994 від 31.08.2007 р. № 408, реєстраційний номер майна 2102843 (згідно інформаційної довідки з ДРРПНМ від 05.06.2014 р.).

Відповідно до п.16.1.4 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах встановлених зокрема цим кодексом.

Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктами 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до п. 89.2 ст. 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Оскільки підприємство МТЗ "Херсонресурси" станом на 25.09.2014 мало податковий борг в розмірі 87 784,37 грн., податковим керуючим здійснено опис майна, який оформлений відповідним актом.

Разом з цим, відповідачем не враховано, що зазначене майно передано за договором іпотеки позивачу та на його відчуження накладено заборону.

Згідно зі ст.1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з пп.87.3.1 п.87.3 ст.87 ПК України не можуть бути використанні як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави) якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.

Вважаю абсолютно вірним висновок суду першої інстанції, що дана норма встановлює заборону на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника - платника податків, що перебуває у заставі в інших осіб, яка зареєстрована у встановленому чинним законодавством порядку до часу виникнення права податкової застави.

З акту опису майна у податкову заставу вбачається, що датою його складання є 25.09.2014 року, проте договір іпотеки та заборона відчуження майна зареєстровані значно раніше - 29.12.2010 року.

Відповідно до п.89.5 ст.89 ПК України, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.

З наведеного вбачається, що саме на податковий орган покладається обов'язок упевнитись, що майно, про наявність якого повідомляє платник податків, може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків, тобто включено до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави. А отже відповідачем внесено до акту опису майно, яке є іпотечним, чим порушено право ПАТ "Перший український міжнародний банк" одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Крім того, правильним є доводи суду першої інстанції проте, що в разі наявності колізій норм ПК України, а саме ст.ст.87,89, а також положень Закону України "Про іпотеку" щодо можливості включення іпотечного майна у податкову заставу, відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України рішення має бути прийнято на користь платника податків.

На підставі викладеного вважаю, що постанова суду першої інстанції про часткове задоволення позову право ПАТ "Перший український міжнародний банк" є законною та обґрунтованою.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ґрунтуються на невірному застосуванню норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

Суддя Одеського

апеляційного адміністративного суду Н.В.Вербицька