Вирок

від 27.11.2017 по справі 349/1212/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 349/1212/17

Провадження № 11-кп/779/497/2017

Категорія ч.1 ст.185 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_3 ,

суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю:

секретаря с/з ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

представника служби у справах

дітей Рогатинської РДА ОСОБА_10 ,

представника сектору

ювенальної провенції

Рогатинського ВП

Тисменицького ВП ГУНП

в Івано-Франківській області ОСОБА_11 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Рогатинського відділу Тисменицької місцевої прокуратури на вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2017 року щодо ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Заланів Рогатинського району Івано-Франківської області, житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, професійно-технічна освіта, не працює, раніше не судимий

визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді громадських робіт на строк 40 (сорок ) годин.

На підставі ст.105 КК України ОСОБА_8 від призначеного покарання у виді громадських робіт на строк 40 (сорок ) годин ухвалено звільнити та застосувати до нього примусовий захід виховного характеру у виді застереження.

ОСОБА_8 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Злочин вчинено при таких обставинах:

24 червня 2017 року приблизно о 17 год. 30 хв., неповнолітній ОСОБА_8 , з метою придбання товару, прийшов до супермаркету «Наш край», що в м. Рогатин по вул. Угрина Безгрішного,4, та належить ТзОВ «Рітейл ЛС».

Перебуваючи у торговому закладі, на верхній полиці торгових стелажів у відділі алкогольних напоїв, серед іншого алкоголю ОСОБА_8 взяв пляшку лікеру марки «Шерідан», який мав намір придбати та з яким підійшов до каси №1 для оплати його вартості.

Перебуваючи у черзі покупців, в присутності охоронця, касирів супермаркету та інших відвідувачів торгового закладу, ОСОБА_8 вирішив не оплачувати вартості даного товару.

Діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_8 , не маючи наміру оплачувати вартість товару, який тримав у руках, вийшов з черги до каси №1 у напрямку виходу із приміщення супермаркету та будучи переконаним, що за ним ніхто не спостерігає, та вважаючи, що його дії ніким непомічені, таємно викрав пляшку лікеру марки «Шерідан», ємкістю 0,5 л, вартістю 505,99 грн., та покинув приміщення торгового закладу. В результаті таких дій було спричинено майнову шкоду ТзОВ «Рітейл ЛС» на суму 505,99 грн.

В суді першої інстанції, обвинувачений свою вину визнав, повністю та послідовно підтвердив обставини вчинення ним злочину, щиро розкаявся, та просив суворо не карати.

Не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у безпідставному застосуванні закону, який не підлягав застосуванню, а саме, у неправильному звільненні обвинуваченого від покарання. Вказує на те, що на час розгляду справи у суді обвинувачений досяг повноліття і згідно із вимогами п.2 ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання відповідно до положень КК України. Звільнення від призначеного судом покарання із застосуванням примусового заходу виховного характеру у виді застереження до повнолітніх не застосовується, а тривалість таких заходів встановлюється неповнолітнім до досягнення особою повноліття.

Таким чином, просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим за ч.1 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 40 годин громадських робіт. У випадку надання згоди на застосування амністії застосувати до обвинуваченого дію закону №1810-VIII від 22.12.2016 року «Про амністію у 2016 році».

В суді апеляційної інстанції, прокурор доводи апеляційної скарги підтримав, та просив про її задоволення.

Обвинувачений проти задоволення апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає вирок законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, який йому інкримінується, а також правильність кваліфікації дій прокурором не оскаржуються, і докази в силу ст. 349 КПК не досліджувалися, то вирок суду, в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Що стосується посилання прокурора на безпідставне звільнення обвинуваченого від призначеного покарання із застосуванням до нього примусового заходу виховного характеру у виді застереження, то колегія суддів приходить до наступного висновку.

Підставою застосування ст. 105 КК України є висновок суду про те, що неповнолітній для досягнення мети виправлення, попередження вчинення нових злочинів на момент винесення вироку не потребує застосування покарання.

Апеляційна скарга прокурора містить вірну вказівку на те, що статтею 105 КК України регламентовано порядок звільнення неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру допускається із дотриманням комплексу умов, які стосуються особи винного, вчиненого ним злочину, прогнозу його подальшої поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 однією з умов такого звільнення є неповноліття особи. Тому звільнення від кримінальної відповідальності з застосуванням вказаних заходів має застосовуватися лише щодо осіб, які є неповнолітніми під час розгляду справи. Застосування примусових заходів виховного характеру щодо особи, яка вже досягла повноліття, є недоцільним, оскільки ці заходи не в змозі справити на неї очікуваний вплив.

На момент розгляду справи в суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 досяг повноліття.

Тому доводи прокурора з цього приводу є слушними та підлягають задоволенню.

Відповідно до правил п.4 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 405, 407, 409, 418, п.4 ст. 420, КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Рогатинського відділу Тисменицької місцевої прокуратури - задовольнити.

Вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2017 року щодо ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, в частині звільнення його від покарання на підставі ст.105 КК України скасувати та ухвалити новий вирок.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК України до громадських робіт на строк 40 (сорок ) годин.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ учасниками апеляційного розгляду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_3

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя ОСОБА_3