Рішення

від 27.11.2017 по справі 907/685/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

27.11.2017 р. Справа № 907/685/17

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Елерон» , м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Глобал-Транс» , с. Велика Добронь Ужгородського району

про стягнення 80 608 грн. 61 коп., в тому числі 56 406 грн. 99 коп. заборгованість за поставлений товар, 7 977 грн. 34 коп. пені, 12 353 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 3 871 грн. 15 коп. трьох процентів річних (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині трьох процентів річних),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

представники :

Позивача - ОСОБА_2, довіреність № 679 від 04.10.2017 року

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Елерон» , м. Ужгород заявлено позов до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Глобал-Транс» , с. Велика Добронь Ужгородського району про стягнення 76 316 грн. 34 коп., в тому числі 56 406 грн. 99 коп. заборгованості за поставлений товар, 3 680 грн. 36 коп. пені, 12 353 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 3 875 грн. 86 коп. трьох процентів річних. Заявою про збільшення розміру позовних вимог б/н від 23.10.2017 року (вх. № 02.5.1-11/13959/17 від 15.11.2017 року) представник позивача просить суд стягнути з відповідача 80 613 грн. 32 коп., в тому числі 56 406 грн. 99 коп. заборгованість за поставлений товар, 7 977 грн. 34 коп. пені, 12 353 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 3 875 грн. 86 коп. три проценти річних, враховуючи здійсненний перерахунок пені. Заявою про зменшення розміру позовних вимог б/н від 15.11.2017 року, представник позивача зменшила суму заявлених трьох процентів річних та просить стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 3 871 грн. 15 коп.

Представник позивача просить суд задоволити позов в повному обсязі, з врахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог та про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору поставки нафтопродуктів споживачам № 1 від 01.01.2015 року, а саме, не оплатив своєчасно повну вартість поставленого йому товару (нафтопродуктів), в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 56 406 грн. 99 коп. Крім того, за порушення строків виконання зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 7 977 грн. 34 коп. пені (п. 3.1. Договору), 12 353 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 3 871 грн. 15 коп. трьох процентів річних (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про порушення провадження у справі від 15.09.2017 року, ухвали суду про відкладення розгляду справи від 04.10.2017 року, 19.10.2017 року та 15.11.2017 року, надіслані на адресу відповідачу, зазначену в позовній заяві, повідомлення про вручення ухвал долучені до матеріалів справи) у судові засідання 04.10.2017 року, 19.10.2017 року, 15.11.2017 року та 27.11.2017 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, причини невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 із наступними змінами та доповненнями, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене у відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню, а тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

01.01.2015 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Елерон» (постачальником, позивачем у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Глобал-Транс» (споживачем, відповідачем у справі) укладено договір поставки нафтопродуктів споживачам № 1, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується здійснювати відпуск світлих нафтопродуктів: бензин А-95 та паливо дизельне в 2015 році згідно з заправочними відомостями на автозаправній станції за адресою: м. Ужгород, вул. Проектна, 11 у межах коштів отриманих постачальником від споживача (відповідача). Придбаний нафтопродукт споживача (відповідача) зберігається на АЗС постачальника (позивача) і відпускається по мірі необхідності згідно заправочних відомостей (п. 1.4. Договору).

За умовами розділу 2 Договору, споживач (відповідач) зобов'язується проводити попередню оплату за нафтопродукти, які відпускаються постачальником (позивачем) згідно з Договором. Оплата ціни (вартості) товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника (позивача). Датою оплати вважається дата поступлення грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника (позивача).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в

інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору поставки нафтопродуктів споживачам № 1 від 01.01.2015 року позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 86 814 грн. 33 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями накладних № 8/03 від 31.03.2015 року та № 15/04 від 28.04.2015 року, підписані представником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Глобал-Транс» з проставленням печатки ОСОБА_1 та без будь - яких зауважень.

Проте, всупереч взятих на себе зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів споживачам № 1 від 01.01.2015 року, відповідач вартість поставленого йому позивачем товару оплатив частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед продавцем (позивачем) у розмірі 56 406 грн. 99 коп.

Невиконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого йому за умовами договору поставки нафтопродуктів споживачам № 1 від 01.01.2015 року та накладними № 8/03 від 31.03.2015 року та № 15/04 від 28.04.2015 року товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 56 406 грн. 99 коп. заборгованості за поставлений товар в примусовому порядку.

Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 56 406 грн. 99 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 56 406 грн. 99 коп. заборгованості за поставлений товар.

Позивач звернувся також з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 977 грн. 34 коп.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 230 - 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату заборгованості споживач (відповідач) сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочки.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахована пеня в розмірі 7 977 грн. 34 коп.

Перевіривши розрахунок пені у межах заявленого періоду з 01.05.2015 року по 01.11.2015 року, суд зазначає, що пеня в розмірі 7 977 грн. 34 коп. підлягає стягненню з відповідача повністю.

Разом з тим, за прострочку відповідачем оплати вартості поставленого Товару позивач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму 12 353 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 3 871 грн. 15 коп. трьох процентів річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 12 353 грн. 13 коп. та трьох процентів річних у розмірі 3 871 грн. 15 коп. за період з 01.06.2015 року по 13.09.2017 року, суд приходить до висновку, що такі здійснені правомірно, а тому сума 12 353 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 3 871 грн. 15 коп. трьох процентів річних підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 80 608 грн. 61 коп., в тому числі 56 406 грн. 99 коп. заборгованості за поставлений товар, 7 977 грн. 34 коп. пені, 12 353 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 3 871 грн. 15 коп. трьох процентів річних документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених позивачем, суду не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 600 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Глобал-Транс» , Ужгородський район, с. Велика Добронь, вул. Сечені, 6 (код ЄДРПОУ 34278157) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Елерон' , м. Ужгород, вул. Проектна, 11 (код ЄДРПОУ 22100995) суму 80 608 (Вісімдесят тисяч шістсот вісім гривень) грн. 61 коп., в тому числі 56 406 (П'ятдесят шість тисяч чотириста шість гривень) грн. 99 коп. заборгованості за поставлений товар, 7 977 (Сім тисяч дев'ятсот сімдесят сім гривень) грн. 34 коп. пені, 12 353 (Дванадцять тисяч триста п'ятдесят три гривні) грн. 13 коп. інфляційних нарахувань та 3 871 (Три тисячі вісімсот сімдесят одну гривню) грн. 15 коп. трьох процентів річних, а також суму 1 600 (Одна тисяча шістсот гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.11.2017 року

Суддя Пригара Л.І.