Рішення
від 20.11.2017 по справі 910/16170/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2017Справа №910/16170/17 За позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Київської міської ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємством Київтранспарксервіс

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився.

від третьої особи: Іорданов К.І. - по дов.

прокурор: Винник О.О. - по посв.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп про зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,2450 га, що розташована по проспекту Перемоги, 137 у Святошинському районі м.Києва (обліковий код земельної ділянки 75:148:0046), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан.

Ухвалою від 25.09.2017р. порушено провадження по справі №910/16170/17 та призначено її розгляд на 13.10.2017р. Одночасно, вказаною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальне підприємством Київтранспарксервіс .

09.10.2017р. представником позивача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

12.10.2017р. прокурором через канцелярію суду було подано документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження.

Представник відповідача у судове засідання 13.10.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 13.10.2017р. представником позивача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було розглянуто та задоволено судом.

Ухвалою від 13.10.2017р. розгляд справи було відкладено на 30.10.2017р.

27.10.2017р. представником відповідача було подано відзив на позов.

Представником третьої особи 30.10.2017р. через канцелярію суду було подано пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 30.10.2017р. прокурором було надано пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником позивача також було надано усні пояснення по суті справи, згідно яких позов підтримано.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Представником третьої особи під час розгляду спору у судовому засіданні 30.10.2017р. було надано усні пояснення по справі.

Ухвалою від 30.10.2017р. розгляд справи було відкладено на 20.11.2017р. та зобов'язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести повторне обстеження земельної ділянки, що розташована по проспекту Перемоги, 137 у Святошинському районі м.Києва (обліковий код земельної ділянки 75:148:0046); надати суду детальний (в тому числі, з наведенням відповідних фотознімків) звіт (акт) за наслідками означеної перевірки.

Представник позивача у судове засідання 20.11.2017р. не з'явився, представника не направив, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2017р. не з'явився, проте, 03.11.2017р. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість направлення представника.

Вказане клопотання було розглянуто та відхилено судом з урахуванням наступного.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, заявником не представлено суду належних та допустимих доказів неможливості направити в судове засідання іншого представника Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп .

Одночасно, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні. Вказану правову позицію наведено у Інформаційному листі №01-06/1444/16 від 22.04.2016 р. Вищого господарського суду України Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини .

У відповідності до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення розумний строк свідчить: в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства він роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження. Точкою відліку переважно є момент звернення до національного суду з позовом, хоча цей момент може настати і раніше, наприклад, якщо судовому розгляду має передувати попередній обов'язковий розгляд справи адміністративним (виконавчим) органом (рішення у справі Еркнер і Гофауер проти Австрії ).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків (п.7 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення ).

Отже, з огляду на наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості поданого відповідачем клопотання та відсутності підстав для його задоволення.

Прокурором у судовому засіданні 20.11.2017р. було надано усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником третьої особи було надано усні пояснення по справі.

Незважаючи на те, що позивач та відповідач не приймали участі у розгляді справи у судовому засіданні 20.11.2017р., за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами у судовому засіданні 20.11.2017р., а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 20.11.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням №930/1591 від 26.06.2007р. Київської міської ради визначено Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київтранспарксервіс єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного траспорту.

Рішенням №1051/1051 від 25.12.2008р. затверджено Правила благоустрою міста Києва.

Згідно п.17.3.1 вказаних Правил платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Зі змісту рішення №667/1531 від 02.07.2015р. Київської міської ради вбачається, що до переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за Комунальним підприємством Київтранспарксервіс , належить, в тому числі, паркувальний майданчик, що розміщений за адресою: проспект Перемоги, 137 (6 машиномісць).

Як свідчать матеріали справи, 27.07.2015р. між Комунальним підприємством Київтранспарксервіс (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп (сторона 2) було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, відповідно до п.1.1 якого сторона 1 надає за плату стороні 2 право на організацію та експлуатацію п'ять місць для платного паркування транспортних засобів, а також 1 спеціальне місце для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м.Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 137, в межах ІІІ територіальної зони паркування м.Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

07.09.2017р. на підставі звернення №8 від 05.09.2017р. Київської місцевої прокуратури представниками Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки, що розташована по проспекту Перемоги, 137 у Святошинському районі м.Києва (обліковий код земельної ділянки 75:148:0046).

За наслідками проведення обстеження Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було складено акт №17-1404-08 від 07.09.2017р., в якому вказано, що під час обстеження встановлено, що земельна ділянка орієнтовно площею 0,26 га використовується Товариством з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп для паркування транспортних засобів. На земельній ділянці знаходяться вантажні автомобілі - фургони різного призначення. Земельна ділянка огороджена та знаходиться під охороною. Частина земельної ділянки площею 0,0150 га, на підставі рішення №667/1531 від 02.07.2015р. Київської міської ради закріплена за Комунальним підприємством Київтранспарксервіс як паркувальний майданчик за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 137 на 6 машиномісць. Комунальним підприємством Київтранспарксервіс вказані машиномісця передано в користування Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп . В акті зазначено про самовільне зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп земельної ділянки площею 0,2450 га.

З огляду на наведені вище обставини, посилаючись на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп права користування земельною ділянкою площею 0,2450 га по проспекту Перемоги, 137 у місті Києві, прокурор і звернувся до суду з розглядуваним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,2450 га, що розташована по проспекту Перемоги, 137 у Святошинському районі м.Києва (обліковий код земельної ділянки 75:148:0046), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем наголошено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп жодних дій направлених на самовільне зайняття земельної ділянки не вчинялось, жодних обмежень для третіх осіб у користуванні нею не чинилось.

Оцінюючи подані сторонами та третіми особами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент перевірки) визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель під самовільним зайняттям земельної ділянки слід розуміти будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, чинним законодавством передбачено, що для виникнення права користування чи права оренди на земельну ділянку необхідна наявність волевиявлення органу, який здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, що виражається у прийнятті рішення на відповідній сесії і в подальшому надає можливість на складання правовстановлюючих документів на землю. Таким чином, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові від 27.07.2017р. Вищого господарського суду України по справі №922/3545/16.

Пунктом 3.1 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При цьому, виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, для задоволення позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки прокурором та позивачем повинно бути доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України факт використання відповідачем певної земельної ділянки без документів, що посвідчують права на неї, з урахуванням причин відсутності таких документів.

Згідно п.17.2 Правил благоустрою міста Києва паркування транспортних засобів - тимчасова стоянка транспортних засобів у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням.

Пунктами 17.3.1-17.3.2 Правил благоустрою міста Києва передбачено, що платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір. Особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць, що полягає у запровадженні інноваційних технологій (сучасних систем паркування), нанесенні дорожньої розмітки, встановленні відповідних дорожніх знаків, огорожі та інших елементів благоустрою, у порядку визначеному цими Правилами. Допускається відсутність дорожньої розмітки в залежності від погодних умов, бруду тощо при наявності установлених відповідних за змістом дорожніх знаків, що позначають межі та спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку.

Тобто, Київською міською радою визначено спеціальний порядок розміщення паркувальних майданчиків на земельних ділянках комунальної власності.

Відповідно до п.1.1 Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (нова редакція) (Ідентифікаційний код 26199097), яке затверджено рішенням №182/342 від 19.12.2002р. Київської міської ради (в редакції рішення Київської міської ради №144/144 від 10.03.2016р.) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації). Департамент у межах своєї компетенції здійснює управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, розпорядником яких є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - землі державної власності в межах міста Києва), забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону цих земель на території міста.

Як зазначалось вище, 07.09.2017р. на підставі звернення №8 від 05.09.2017р. Київської місцевої прокуратури представниками Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки, що розташована по проспекту Перемоги, 137 у Святошинському районі м.Києва (обліковий код земельної ділянки 75:148:0046).

За наслідками проведення обстеження Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було складено акт №17-1404-08 від 07.09.2017р., в якому вказано під час обстеження встановлено, що земельна ділянка орієнтовно площею 0,26 га використовується Товариством з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп для паркування транспортних засобів. На земельній ділянці знаходяться вантажні автомобілі - фургони різного призначення. Земельна ділянка огороджена та знаходиться під охороною. Частина земельної ділянки площею 0,0150 га, на підставі рішення №667/1531 від 02.07.2015р. Київської міської ради закріплена за Комунальним підприємством Київтранспарксервіс як паркувальний майданчик за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 137 на 6 машиномісць. Комунальним підприємством Київтранспарксервіс вказані машиномісця передано в користування Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп . В акті зазначено про самовільне зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп земельної ділянки площею 0,2450 га.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою від 30.10.2017р. судом було зобов'язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провести повторне обстеження земельної ділянки, що розташована по проспекту Перемоги, 137 у Святошинському районі м.Києва (обліковий код земельної ділянки 75:148:0046); надати суду детальний (в тому числі, з наведенням відповідних фотознімків) звіт (акт) за наслідками означеної перевірки.

На виконання вимог суду Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) представлено до матеріалів справи акт обстеження земельної ділянки №17-1893-08 від 15.11.2017р., в якому вказано, що за наслідками проведення обстеження встановлено, земельна ділянка орієнтовно площею 0,26 га використовується Товариством з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп для паркування транспортних засобів. На земельній ділянці знаходяться вантажні автомобілі - фургони різного призначення. Земельна ділянка огороджена та знаходиться під охороною. Частина земельної ділянки площею 0,0150 га, на підставі рішення №667/1531 від 02.07.2015р. Київської міської ради закріплена за Комунальним підприємством Київтранспарксервіс як паркувальний майданчик за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 137 на 6 машиномісць. Комунальним підприємством Київтранспарксервіс вказані машиномісця передано в користування Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп . В акті зазначено про самовільне зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп земельної ділянки площею 0,2450 га.

Судом прийнято до уваги, що з додатків до вказаного акту вбачається огородження спірної земельної ділянки забором з воротами, розміщення оголошення про автостоянку (спальні місця), знаходження на останній вантажних транспортних засобів та охорони.

Отже, виходячи з наведеного вище, суд приймає представлені до матеріалів справи акти №17-1404-08 від 07.09.2017р. та №17-1893-08 від 15.11.2017р. в якості належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп земельної ділянки площею 0,2450 га по проспекту Перемоги, 137 у місті Києві.

При цьому, судом також прийнято до уваги, що згідно договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, відповідачу було надано право на організацію та експлуатацію лише п'ять місць для платного паркування транспортних засобів, а також 1 спеціальне місце для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м.Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, 137.

Доказів наявності у відповідача права на займання спірної земельної ділянки та розміщення на останній паркувального майданчика матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного у сукупності, враховуючи, що доказів наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп будь-яких прав на земельну ділянку площею 0,2450 га по проспекту Перемоги, 137 у місті Києві так і прав на розміщення на останній паркувального майданчика для транспортних засобів матеріали справи не містять, суд дійшов висновку щодо доведеності обставин самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та наявність підстав для застосування наслідків вказаний дій, що передбачені ст.212 Земельного кодексу України.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп про зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,2450 га, що розташована по проспекту Перемоги, 137 у Святошинському районі м.Києва (обліковий код земельної ділянки 75:148:0046), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп (04201, м.Київ, вул.Полярна, будинок 8-А, офіс 25, ЄДРПОУ 39557308) повернути земельну ділянку площею 0,2450 га, що розташована по проспекту Перемоги, 137 у Святошинському районі м.Києва (обліковий код земельної ділянки 75:148:0046), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Сервіс Груп (04201, м.Київ, вул.Полярна, будинок 8-А, офіс 25, ЄДРПОУ 39557308) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м.Київ, вул.Предславинська, будинок 45/9, ЄДРПОУ 02910019) судовий збір в розмірі 1600 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.11.2017р.

Суддя Спичак О.М.

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення20.11.2017
Оприлюднено01.12.2017
Номер документу70585734
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/16170/17

Рішення від 20.11.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 30.10.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 13.10.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 25.09.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні