Рішення

від 28.11.2017 по справі 910/17677/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017Справа №910/17677/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія

До Товариства з обмеженою відповідальністю Треверс Груп

Про стягнення 130 543,01 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кіляров А.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Треверс Груп (далі - відповідач) про стягнення 130 543,01 грн., з яких: 127 919,82 грн. основного боргу, 2 342,14 грн. пені, 281,05 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.17. порушено провадження у справі № 910/17677/17 та призначено її до розгляду на 07.11.17.

За результатами судового засідання 07.11.17. розгляд справи було відкладено на 28.11.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 28.11.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 28.11.17. повторно не з'явився, вимоги ухвал суду від 11.10.17., 07.11.17. не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/17677/17.

В судовому засіданні 28.11.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

15.08.17. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 316 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах Договору. Покупець придбає товар виключно для комерційного використання та подальшої його реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання, громадянам та кінцевим споживачам.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування товару: алкогольні та безалкогольні напої в асортименті згідно узгоджених сторонами замовлень (далі - Товар).

Ціна, одиниця виміру кількості товару та його загальна кількість зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Сторони, підписуючи Договір, згодні з тим, що накладна за умовами Договору виконує функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість Товару, ціна та загальна сума партії Товару, що постачається (п. 2.1 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.1 з моменту підписання його сторонами і діє до 15.08.19., а в частині розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Постачання Товару здійснюється транспортом Постачальника на склад Покупця. Одержання товару Покупцем здійснюється на складі Покупця. Здача-прийом Товару здійснюється уповноваженими представниками Постачальника та Покупця на складі покупця. Підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу, яка уповноважена Покупцем на підписання накладної Після здачі-прийому Товару ніякі претензії стосовно кількості Товару Постачальником не розглядаються (п. п. 3.1- 3.3 Договору).

При цьому додатковою угодою від 15.08.17. до Договору сторони дійшли до згоди, що Покупець доручає особам вказаним у цій Додатковій угоді отримувати Товар у Постачальника, ставити підписи у видаткових та товарно-транспортних накладних та/чи актах приймання-передачі Товару від імені Покупця. У зв'язку з цим, Покупець підписуючи цю Додаткову угоду повідомляє перелік матеріально-відповідальних осіб, яким доручається отримання товару від імені Покупця та зразки печатки/штампу Покупця та підписів цих матеріально-відповідальних осіб. Покупець самостійно несе повну відповідальність за належне оформлення повноважень наведених нижче уповноважених осіб відповідно до його установчих документів та приписів чинного законодавства України. У випадку, якщо уповноважена особа буде позбавлена Покупцем своїх повноважень, Покупець зобов'язується письмово повідомити про це представників ТОВ "Українська дистрибуційна компанія" за 2 (два) робочі дні до моменту позбавлення такої особи її повноважень. Невиконання чи порушення Покупцем цього зобов'язання ні за яких умов не може бути підставою для оскарження факту отримання Покупцем товару за договором/рами поставки та визнання підписаних ними документів неналежними чи недопустимими.

Пунктом 2 вказаної Додаткової угоди було визначено перелік осіб, уповноважених на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача на будь-яку суму та у будь-якій кількості.

У відповідності до видаткових накладних: № 38248 від 18.08.17. на суму 10 603,20 грн., № 38207 від 18.08.17. на суму 68 959,56 грн., № 38913 від 24.08.17. на суму 48 357,06 грн., позивач поставив, а відповідач прийняв Товар за Договором на загальну суму 127 919,82 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з передання Товару на суму 127 919,82 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем видаткові накладні є належним доказом передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з продажу Товару на суму 127 919,82 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2 Договору остаточний термін оплати Покупцем отриманої партії Товару на банківський рахунок Постачальника складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту одержання Товару Покупцем за накладною.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, та враховуючи дату поставки партії Товару за представленими до матеріалів справи видатковими накладними, суд дійшов висновку, що оплата Товару:

- на суму 10 306,20 грн. та 68 959,56 грн. мала була бути здійснена до 01.09.10. включно, отже, строк оплати є таким, що настав;

- на суму 48 357,06 грн. мала була бути здійснена до 07.09.17. включно, отже, строк оплати є таким, що настав.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, Товар, отриманий на підставі Договору та вказаних видаткових накладних, оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 127 919,82 грн., що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Таким чином, приймаючи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 127 919,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 281,05 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що розмір 3% річних становить 270,54 грн., оскільки прострочення оплати почалось з 02.09.17., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. 3% річних в розмірі 10,51 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення 2 342,14 грн. пені, суд відзначає викладене далі.

Пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що за порушення строків розрахунків, передбачених Договором, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірів 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок пред'явленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2254,53 грн. пені, пеню в сумі 87,61 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

З огляду на викладене та відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Треверс Груп (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, б. 114 Б; ідентифікаційний код 40880861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська дистрибуційна компанія (01135, м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, б. 12; ідентифікаційний код 37310549) 127 919 (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 82 коп. основного боргу, 2 254 (дві тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. 53 коп. пені, 270 (двісті сімдесят) грн. 54 коп. 3% річних, 1 956 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 67 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.17.

Суддя Т.М. Ващенко