Рішення

від 23.11.2017 по справі 914/2060/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017р. Справа № 914/2060/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Дочірнього підприємства «Берест» , м. Дрогобич

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехАвто-Плюс» , с. Андріївка, Буський район

про: стягнення боргу в розмірі 125 689,30 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 07-05 від 20.10.2017 року.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Дочірнього підприємства «Берест» до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехАвто-Плюс» про стягнення боргу в розмірі 125 689,30 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.10.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.10.2017 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.10.2017 року відкладено розгляд справи на 07.11.2017 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.11.2017 року відкладено розгляд справи на 16.11.2017 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2017 року відкладено розгляд справи на 23.11.2017 року, у зв'язку із відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.10.2017 року, про відкладення розгляду справи від 24.10.2017 року, від 07.11.2017 року, від 16.11.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

07.11.2017 року за вх. № 4617/17 представник позивача подав клопотання.

08.11.2017 року за вх. № 4659/17 представник позивача подав клопотання.

20.11.2017 року за вх. № 39158/17 представник позивача подав додаткові пояснення.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.10.2017 року, про відкладення розгляду справи від 24.10.2017 року, від 07.11.2017 року, від 16.11.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення за вх. № 39198/17, повернуті на адресу суду за терміном зберігання, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому, неможливість представника учасника процесу бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника щодо можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За наведених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.201 0р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011 р.).

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідачів.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 23.11.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані позивачем, заслухавши пояснення його представника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

В позовній заяві позивач зазначає, що протягом 2009-2012 років Дочірнє підприємство Берест , надалі - позивач, на підставі видаткових накладних за № РН-0000008 від 29.05.2009 року (сума - 8340,00 гривень), № РН-0000009 від 24.06.2009 року (сума - 10200,00 гривень), № РН-000010 від 25.06.2009 року (сума - 9500,00 гривень), № РН-000011 від 16.07.2009 року (сума - 4998,00 гривень), № РН-12 від 26.08.2009 року (сума - 3600,00 гривень), № РН-0014 від 29.10.2009 року (сума - 3840,00 гривень), № РН-0015 від 19.11.2009 року (сума - 5250,00 гривень), № РН-0016 від 17.12.2009 року (сума - 6120,00 гривень), № РН-1 від 29.01.2010 року (сума -7200,00 гривень), № РН-2 від 02.02.2010 року (сума - 7032,00 гривень), № РН-3 від 22.03.2010 року (сума - 6360,00 гривень), № РН-5 від 07.05.2010 року (сума - 900,00 гривень), № РН-6 від 28.05.2010 року (сума - 6012,00 гривень), № РН-7 від 17.06.2010 року (сума - 8238,00 гривень), № РН-8 від 02.07.2010 року (сума - 4613,00 гривень), № РН-11 від 31.08.2010 року (сума - 5844,00 гривень), № РН-14 від 05.10.2010 року (сума - 12466,00 гривень), № РН-15 від 01.11.2010 року (сума - 11110,00 гривень), № РН-1б від 01.12.2010 року (сума - 22836,00 гривень), № РН-1 від 06.01.2011 року (сума - 8512,00 гривень), № РН-4 від 01.03.2011 року (сума - 8040,00 гривень), № РН-6 від 15.04.2011 року (сума - 18910,80 гривень), № РН-7 від 02.05.2011 року (сума - 21418,20 гривень), №РН-7/06 від 06.06.2011 року (сума - 74241,60 гривень), № РН-10 від 08.07.2011 року (сума - 16711,20 гривень), № РН-12 від 01.09.2011 року (сума- 10954,80 гривень), № РН-13 від 01.09.2011 року (сума-4324,80 гривень), № РН-14/1 від 03.10.2011 року (сума - 34322,40 гривень), № РН-14/2 від 10.10.2011 року (сума - 8560,21 гривень), № РН-16 від 28.11.2011 року (сума-2160,00 гривень), № РН-000018 від 01.12.2011 року (сума-22248,00 гривень), № РН-0000001 від 04.01.2012 року (сума - 14730,00 гривень), № РН-0000003 від 02.02.2012 року (сума - 2750,00 гривень), № РН-0000004 від 29.02.2012 року (сума - 11550,42 гривень), № РН-00000061 від 14.03.2012 року (сума - 14265,28 гривень), № РН-00007 від 03.04.2012 року (сума - 27390,00 гривень), № РН-00008 від 10.04.2012 року (сума - 15044,58 гривень), № РН-000010 від 10.05.2012 року (сума - 7059,52 гривень), № РН-0012 від 04.06.2012 року (сума - 15868,50 гривень), № РН-0018 від 11.10.2012 року (сума - 2287,60 гривень), № РН-0000020 від 27.12.2012 року (сума - 58027,16 гривень), № РН-0000021 від 28.12.2012 року (сума - 57898,30 гривень) та № РН-0000008 від 29.05.2013 року (сума - 890,00 гривень) передало товар в асортименті на загальну суму 602624,37 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТехАвто-Плюс , надалі - відповідач.

30.09.2015 року між позивачем та відповідачем відбулося зарахування однорідних грошових вимог на суму 476935,07 гривень на підставі Заяви про зарахування зустрічних вимог від 30.09.2015 року, з огляду на що, на даний час заборгованість відповідача за поставку товару становить 125689,30 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Приписами частини першої статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, на думку позивача, підписані та скріплені печаткою повноважного представника відповідача ОСОБА_2 накладні із зазначенням необхідних реквізитів (сторони, кількість, ціна товару), докази зарахування однорідних грошових вимог на суму 470639,91 гривень свідчать про факт виникнення зобов'язань між сторонами щодо поставки товару, а отже і прийняття відповідачем умов договору поставки, укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб та наявність між сторонами у справі зобов'язальних відносин на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

Позивач зазначає, що оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Позивач зазначає, що з огляду на вищевказане та з метою забезпечення ведення процедури ліквідації позивача в межах справи про банкрутство та захисту прав кредиторів, останній вважає за необхідне звернутись до суду за захистом порушених прав.

В додаткових поясненнях позивач зазначає, що Постановою Господарського суду Львівської області від 31.05.2017 року у справі № 914/863/17 визнано банкрутом Дочірнє підприємство БЕРЕСТ та відкрито ліквідаційну процедуру.

На сайті Вищого господарського суду України оприлюднене оголошення за № 43346 від 31.05.2017 року про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури Дочірньо го підприємства БЕРЕСТ (код ЄДРПОУ 30084802). Ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспромож ності боржника або визнання його банкрутом (далі - ЗУ), ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно з п. 4.2 ст. 41 ЗУ, ліквідатор з дня свого призначення пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Позивач зазначає, що 20.10.2017 р. Дочірнім підприємством Берест , в особі ліквідатора арбітражного ке руючого - ОСОБА_3 було видано довіреність № 07-05 на ОСОБА_1 дрія Миколайовича.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно зазначеної статті, цивільні прана та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією поро джують цивільні права та обов'язки.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допус кається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (постави ти) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'я зується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники гос подарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відпо відно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кож на сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'я зання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від ви конання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за інтим договором не було викопано належним чином.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість вико нання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також спла тити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Також, позивач звертає увагу на рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2016 р. у справі № 914/2070/16, в якій позов заявлено Дочірнім підприємством 1000 Дріб ниць , (м. Дрогобич Львівської області) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТехАвто-Плюс , с. Мармузовичі, Буського району Львівської області про стягнення -4082, 71 грн.

Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 10.10.2016 р. не забезпечено, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не подано, вимоги ухвал суду не виконано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та міс це проведення судового засідання його повідомлено належним чином. Так, копію ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.08.2016 р., направлену на адресу ТзОВ ТехАвтпо-Плюс , зазначену у позовній заяві, а саме: 82100, Львівська область, Буський район, с. Андріївка, вул. Нова, буд. 823А, повернуто установою зв'язку з відміткою: Вибули . Копію ухвали від 22.08.2016 р., надіслану відповідачу на адресу: 82100, Львівська область, Буський район, с. Мармузовичі, вул. Нова, буд. 823А, що відповідає адресі місцезнаходження особи, зазначеному в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуто суду установою зв'язку із відміткою: За зазначеною адресою не проживає .

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 3.9.1 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. роз'яснено, що за змістом статті 641 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідом леною суду стороною, а в разі неподання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не поверну то підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604 - 609 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання припиняється:

1) виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання;

2) за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 ЦК);

3) зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст. 601 ЦК);

4) за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК);

5) внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК);

6) поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК);

7) неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК);

8) смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1ст. 608 ЦК);

9) смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 ЦК);

10) ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 ЦК).

Зважаючи на відсутність жодної з зазначених у правових нормах підстави припинення зобов'язання, боржник не звільнений від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Cудом встановлено, що Дочірнє підприємство Берест , на підставі видаткових накладних за № РН-0000008 від 29.05.2009 року (сума - 8340,00 гривень), № РН-0000009 від 24.06.2009 року (сума - 10200,00 гривень), № РН-000010 від 25.06.2009 року (сума - 9500,00 гривень), № РН-000011 від 16.07.2009 року (сума - 4998,00 гривень), № РН-12 від 26.08.2009 року (сума - 3600,00 гривень), № РН-0014 від 29.10.2009 року (сума - 3840,00 гривень), № РН-0015 від 19.11.2009 року (сума - 5250,00 гривень), № РН-0016 від 17.12.2009 року (сума - 6120,00 гривень), № РН-1 від 29.01.2010 року (сума -7200,00 гривень), № РН-2 від 02.02.2010 року (сума - 7032,00 гривень), № РН-3 від 22.03.2010 року (сума - 6360,00 гривень), № РН-5 від 07.05.2010 року (сума - 900,00 гривень), № РН-6 від 28.05.2010 року (сума - 6012,00 гривень), № РН-7 від 17.06.2010 року (сума - 8238,00 гривень), № РН-8 від 02.07.2010 року (сума - 4613,00 гривень), № РН-11 від 31.08.2010 року (сума - 5844,00 гривень), № РН-14 від 05.10.2010 року (сума - 12466,00 гривень), № РН-15 від 01.11.2010 року (сума - 11110,00 гривень), № РН-1б від 01.12.2010 року (сума - 22836,00 гривень), № РН-1 від 06.01.2011 року (сума - 8512,00 гривень), № РН-4 від 01.03.2011 року (сума - 8040,00 гривень), № РН-6 від 15.04.2011 року (сума - 18910,80 гривень), № РН-7 від 02.05.2011 року (сума - 21418,20 гривень), №РН-7/06 від 06.06.2011 року (сума - 74241,60 гривень), № РН-10 від 08.07.2011 року (сума - 16711,20 гривень), № РН-12 від 01.09.2011 року (сума - 10954,80 гривень), № РН-13 від 01.09.2011 року (сума-4324,80 гривень), № РН-14/1 від 03.10.2011 року (сума - 34322,40 гривень), № РН-14/2 від 10.10.2011 року (сума - 8560,21 гривень), № РН-16 від 28.11.2011 року (сума-2160,00 гривень), № РН-000018 від 01.12.2011 року (сума-22248,00 гривень), № РН-0000001 від 04.01.2012 року (сум - 14730,00 гривень), № РН-0000003 від 02.02.2012 року (сума - 2750,00 гривень), № РН-0000004 від 29.02.2012 року (сума - 11550,42 гривень), № РН-00000061 від 14.03.2012 року (сума - 14265,28 гривень), № РН-00007 від 03.04.2012 року (сума - 27390,00 гривень), № РН-00008 від 10.04.2012 року (сума - 15044,58 гривень), № РН-000010 від 10.05.2012 року (сума - 7059,52 гривень), № РН-0012 від 04.06.2012 року (сума - 15868,50 гривень), № РН-0018 від 11.10.2012 року (сума - 2287,60 гривень), № РН-0000020 від 27.12.2012 року (сума - 58027,16 гривень), № РН-0000021 від 28.12.2012 року (сума - 57898,30 гривень) та № РН-0000008 від 29.05.2013 року (сума - 890,00 гривень) передало товар в асортименті на загальну суму 602624,37 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТехАвто-Плюс .

30.09.2015 року між позивачем та відповідачем відбулося зарахування однорідних грошових вимог на суму 476935,07 гривень на підставі Заяви про зарахування зустрічних вимог від 30.09.2015 року, з огляду на що, на даний час заборгованість відповідача за поставку товару становить 125689,30 гривень.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийн яття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, до договору поставки застосову ються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, зако ном або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний опла тити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України, не можуть бути засто совані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що настає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціаль ною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або при йняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господар ських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Таким чином, підписані та скріплені печаткою повноважного представника відповідача ОСОБА_2 накладні із зазначенням необхідних реквізитів (сторони, кількість, ціна товару), докази зарахування однорідних грошових вимог на суму 470639,91 гривень свідчать про факт виникнення зобов'язань між сторонами щодо поставки товару.

Тому, наявність у відповідача зобов'я зання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ча стини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, нада ні позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Берест» до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехАвто-Плюс» про стягнення боргу в розмірі 125 689,30 грн., є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» , судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки ціна позову складає 125 689,30 грн., то 1,5 відсотки ціни позову складатимуть 1885,34 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій (бездіяльності).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства і обмеженою відповідальністю ТехАвто-Плюс (80563, Львівська область, Буський район, с. Мармузовичі, вул. Нова, буд. 823А, код ЄДРПОУ 32124223) на користь Дочірнього підприємства Берест (82100 Львівська область, м. Дрогобич, вул. Індустріальна, 3, код ЄДРПОУ 30084802) заборгованість в сумі 125 689 (сто двадцять п'ять тисяч шістсо вісімдесять девять) грн. 30 коп.

3 Стягнути з Товариства і обмеженою відповідальністю ТехАвто-Плюс (80563, Львівська область, Буський район, с. Мармузовичі, вул. Нова, буд. 823А, код ЄДРПОУ 32124223) в користь Державного бюджету України (Отримувач коштів УДК Личаківського району м.Львова, код за ЄДРПОУ 38007620,3 Банк отримувача ГУДКCУ у Львівській області, МФО 825014, р/о 31215206783006, Код класифікації доходів бюджету 22030101) суму судового збору в розмірі 1885 (одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 34 коп.

4. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено 27.11.2017 року.