Рішення

від 27.11.2017 по справі 922/3407/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р.Справа № 922/3407/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Харьков", м. Дніпро про стягнення 52168,92 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2017 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Харків", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 52168,92 грн.

Позовні вимоги вмотивовано відсутністю реєстрації речових прав на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 88-Б і на якій розміщено об'єкт нерухомого майна, що є власністю відповідача; користуванням відповідачем земельною ділянкою в період з 01 жовтня року по 30 вересня 2017 року без оплати; збереженням відповідачем коштів через несплату орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутністю укладеного договору, чим фактично відповідачем збільшено вартість власного майна, а позивачем втрачається належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається безпідставне збереження коштів відповідачем у розмірі орендної плати за рахунок позивача (недоодержані грошові кошти у розмірі орендної плати за землю) та нормами ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 14 (п.п. 14.1.125, 14.1.136, 14.1.72), ст. 288.5 Податкового кодексу України, ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.11.2017 о 10:30.

У судовому засіданні 15.11.2017 представник відповідача заявив суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи шляхом фотозйомки матеріалів справи.

Вказане клопотання було задоволено судом та в судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.11.2017 до 27.11.2017 до 11:00 для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи та підготувати відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 27.11.2017 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 27.11.2017 не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Разом з тим, 27.11.2017 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд відкласти розгляд справи для надання можливості відповідачу підготувати вичерпний та обґрунтований відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, відхиляє подане клопотання відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Зокрема, судом було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та у судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.11.2017 до 27.11.2017 саме для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи та підготувати відзив на позовну заяву. Як свідчить особистий підпис представника відповідача у Журналі обліку заяв про надання доступу до матеріалів судової справи та судових рішень 15.11.2017 представник відповідача ОСОБА_3 ознайомився з матеріалами справи шляхом фотозйомки.

Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.09.2017 № 96167857 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 194,0 м.кв. по вул. Гвардійців-Широнінців, 88-Б у м. Харкові з 05.04.2016 зареєстровано за ТОВ «ОСОБА_1 ХАРЬКОВ» на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2008 № 2220 (а.с. 11-12).

Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 13.10.2016 № 19-20.08-3-4428/20-16 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 30.08.2016 № 6124/0/225-16 речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Гвардійців-Широнінців, 88-Б у м. Харкові не зареєстровані.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,0259 га перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 25.09.2017 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ «ОСОБА_1 Харків» використовує земельну ділянку площею 0,0259 га по вул. Гвардійців-Широнінців, 88-Б у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (аптека та продуктовий магазин), право власності на яку зареєстровано за ТОВ «ОСОБА_1 Харків» .

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації.

Межі земельних ділянок визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Так, за результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості встановлено, що на підставі рішення 16 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 24.09.2003 № 178/03 надано ТОВ «Мед-сервіс» в оренду земельну ділянку (кадастровий № 6310136600:15:003:0021) по вул. Гвардійців-Широнінців, 88 загальною площею 0,0525 га для будівництва та подальшої експлуатації та обслуговування аптеки «Матері та дитини» , строком до 01.12.2028. Між Харківською міською радою та ТОВ «Мед-сервіс» укладено договір оренди землі від 19.03.2004 № 6689/04. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.06.2017 № 88736010 на земельну ділянку по вул. Гвардійців-Широнінців, 88 (кадастровий № 6310136600:15:003:0021) 14.09.2016 припинено інше речове право, на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2015 № 922/437/15, постанови Харківського апеляційного суду від 08.07.2015 № 922/437/15 та постанови Вищого господарського суду України від 27.10.2015 № 922/437/15. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.09.2016 № 96167857 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 194,0 кв.м. по вул. Гвардійців-Широнінців, 88-Б з 05.04.2016 зареєстровано за ТОВ «ОСОБА_1 Харків» на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2008 №2220. ТОВ «ОСОБА_1 Харків» використовує земельну ділянку загальною площею 0,0259 га по вул. Гвардійців-Широнінців, 88-Б без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0259 по вул. Гвардійців-Широнінців, 88-Б у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. "А-1" площею 194,0 кв.м., право власності на яку зареєстровано за ТОВ "ОСОБА_1 Харків".

Земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" в якій розміщена аптека та продуктовий магазин.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Харківській області Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова №16861/10/20-31-12-04-37 від 08.11.2016 ТОВ "ОСОБА_1 Естетйт Харків" не знаходиться на обліку в Київської ОДПІ як платник орендної плати за землю або земельного податку.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року не сплачував за користування земельною ділянкою, площею 0,0259 га, яка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє нежитловою будівлею літ. «А-1» загальною площею 194,0 м.кв. по вул. Гвардійців-Широнінців, 88-Б у м. Харкові, розташованою на земельній ділянці площею 0,0259 га. Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма статті 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільний кодекс України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельними ділянками у встановленому законодавчими актами розмірі, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Визначення розміру безпідставно збереженої орендної плати позивачем було зроблено шляхом множень площ земельної ділянки, визначеної з урахуванням геодезичної зйомки (фактичних меж земельної ділянки, встановленої актом в ході обстеження 25.09.2017) та розміру нормативної грошової оцінки займаних земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що розмір безпідставно збережених коштів відповідача у зазначений період часу розрахований позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

При цьому суд зазначає, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, враховуючи вищевикладене, а також те, що його положення, зокрема пункт 3, не передбачають відшкодування грошових коштів безпідставно збережених у зв'язку з користуванням зазначеними вище земельними ділянками без належного оформлення.

Матеріали справи свідчать, що відповідач правомірно володіючи нежитловою будівлею, користується земельною ділянкою під вказаним об'єктом нерухомого майна.

При цьому, відповідач не вчинив дій, спрямованих на оформлення права власності або права на постійне землекористування вищевказаними земельними ділянками, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку.

Відповідно до ст. ст. 1212 - 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно та відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельних ділянок, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідач у період з 01.10.2016 по 30.09.2017 не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначену земельну ділянку. Цього обов'язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Отже, за розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна склав 52168,92 грн. за період з 01.10.2016 по 30.09.2017.

Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі: Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Суд також зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права ґрунтується на вищенаведених положеннях чинного законодавства та узгоджується з постановами Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15 та від 04.10.2017 у справі №922/210/15.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Враховуючи викладені обставини та наведені норми законодавства, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 52168,92 грн. обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Харків" (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, 4, код ЄДРПОУ 40099396) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, р/р 31419611700002, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 52168,92 грн. та 1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 29 листопада 2017 року.

Суддя ОСОБА_4