Постанова

від 22.11.2017 по справі 909/468/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа № 909/468/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Калуської міської ради Івано-Франківської області

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2017 р.

у справі № 909/468/17

за позовом Першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради Івано-Франківської області

до відповідача приватного акціонерного товариства «Лукор»

м. Калуш Івано-Франківської області

про стягнення збитків за користування земельною ділянкою загальною площею 0,4647 га, яка знаходиться за адресою: м. Калуш вул. Промислова без правовстановлюючих документів в сумі 81 942, 46 грн.

за участю представників сторін від:

прокуратури: ОСОБА_2 - прокурор;

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю № 26/1-8 від 19.06.2017 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2017 р. (суддя В.О. Калашник) в задоволенні позову першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради Івано-Франківської області до ПрАТ Лукор про стягнення збитків за користування земельною ділянкою загальною площею 0,4647 га, яка знаходиться за адресою: вул. Промислова, м. Калуш, без правовстановлюючих документів у сумі 81 942,46 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що в діях відповідача відсутня одна із складових ознак цивільного правопорушення - протиправна поведінка.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів (без оформлення договору оренди) є підставою для відшкодування позивачу шкоди у вигляді неодержаної орендної плати нарахованої на підставі Положення про комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженими рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради. Апелянт також зазначає, що договір на виконання демонтажних робіт та акт на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та відчуження їх приватному підприємцю ОСОБА_4 не є беззаперечним фактом, який підтверджує відсутність нерухомого майна чи його частини на спірній земельній ділянці, що спростовується актом №13 від 31.10.2016 р. Скаржник в обґрунтування своїх доводів посилається також на постанову Верховного Суду України у справі №6-2588цс-15 від 14.09.2016 р., згідно якої судом зазначено, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує, зокрема, тим, що між відповідачем та ОСОБА_4 укладено договір від 23.12.2013 р. про купівлю-продаж товарно-матеріальних цінностей, одержаних від розбирання (демонтажу) будівель корпусів ремонтно-механічного управління (корпусу 508а - механічна майстерня). При цьому, відповідач зазначає, що 06.06.2014 р. державним реєстратором реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області зареєстровано припинення права власності відповідача щодо корпусу 508а (механічна майстерня). Таким чином, на момент закінчення терміну дії додаткової угоди від 16.07.2013 р. (тобто, 10.07.2014 р.) у відповідача був відсутній об'єкт нерухомості на орендованій земельній ділянці площею 0, 4647 га, а тому, правових підстав для оформлення прав на земельну ділянку шляхом укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі з апелянтом у відповідача не було.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, рішенням Калуської міської ради №659 від 09.07.2008 р. Про вилучення, затвердження матеріалів та надання в оренду земельних ділянок стосовно ЗАТ Лукор та ТОВ Карпатнафтохім , відповідачу надано в оренду земельну ділянку площею 0,4647га для обслуговування виробничої бази по вул. Промислова в місті Калуші.

В подальшому, 28.07.2008 р. між Калуською міською радою (орендодавець) та ПрАТ Лукор (орендар) укладено договір оренди землі загальною площею 0,4647га (нормативна грошова оцінка 732271,51 грн.), за умовами якого орендодавець надав орендарю зазначену земельну ділянку в строкове платне користування для обслуговування виробничої бази, яка заходиться в м. Калуші по вул. Промисловій, кадастровий номер 2610400000:02:001:0085.

Відповідно до умов договору, орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку розміром 0,4647 га. Відповідно до п. 8 договору, його укладено до 09.07.2013 р., після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На виконання рішенням №2049 від 16.07.2013 р., Калуською міською радою розроблено додаткову угоду від 16.07.2013 р. до договору оренди землі №040829600269 від 22.08.2008 р. та направлено ПрАТ Лукор . Вказана додаткова угода була підписана відповідачем.

Згідно пункту 8 додаткової угоди, договір оренди землі від 22.08.2008 р. поновлено з 10.07.2013 р. до 10.07.2014 р.

Після закінчення строку договору, Калуська міська рада листами від 01.07.2014 р. №303/02-09/38, 24.09.2014 р. № 532/02-09/38, 17.03.2015 р. № 166/02-09/38 та від 29.07.2015 р. № 620/02-15/38 зверталася до відповідача щодо необхідності продовження терміну дії договору та направляла проекти додаткових угод для підписання.

Проте відповідач листом №220 від 29.04.2014 р. (а.с. 77) повідомив позивача, про те, що не має наміру продовжувати дію договору та просив на виконання п.19 додаткових угод до договору оренди від 22.08.2008 р. направити уповноваженого представника міської ради на 8 год 00 хв. 11.07.2014 р. за адресою: вул.Промислова 4, ПрАТ Лукор для підписання актів приймання-передачі (повернення землі) після закінчення терміну дії договорів.

На вказаний лист, Калуською міською радою надіслано лист-відповідь №1402/02-09/15 від 20.05.2014 р. (а.с. 78-79) згідно якого зазначено, що Калуською міською радою не приймалось рішення щодо вилучення земельних ділянок із землекористування ПрАТ Лукор , при цьому, питання щодо підписання актів приймання-передачі (повернення землі) може бути вирішено лише після прийняття сесією Калуської міської ради рішення щодо такого вилучення.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи, між відповідачем та приватним підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір № 13.10.13 від 15.10.2013 р. на виконання демонтажних робіт, зокрема корпусу 508а (механічна майстерня).

Після проведення демонтажних робіт відповідачем, на підставі акту від 23.12.2013 р. були оприбутковані товарно-матеріальні цінності, які утворилися в результаті демонтажу (розбирання) будівлі корпусу 508а (механічна майстерня) та відчужені приватному підприємцю ОСОБА_4 згідно договору № 20.12.13 від 23.12.2013 р.

В подальшому, державним реєстратором реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області 06.06.2014 р., зареєстровано припинення права власності відповідача на корпус 508а (механічна майстерня). Дане рішення державного реєстратора є чинне.

Окрім цього, як встановлено місцевим господарським судом, рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 29.06.2016 р. №126 затверджено комісію з визначення та відшкодування територіальній громаді м. Калуша збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності з порушенням законодавства.

27.07.2016 р. та 31.10.2016 р. відбулись засідання комісії з визначення та відшкодування територіальній громаді м. Калуша збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності з порушенням законодавства, на яких вирішувалось питання про наявність та нарахування збитків заподіяних Калуській міській раді внаслідок використання ПрАТ Лукор земельної ділянки площею 0,4647га, кадастровий номер 2610400000:02:001:0085, яка заходиться в м.Калуші по вул. Промисловій, без правовстановлюючих документів.

За результатами роботи комісії складено акт № 13 від 31.10.2016 р.

У вказаному акті зазначено, що відповідач використовує земельну ділянку, площею 0,4647га, кадастровий номер 2610400000:02:001:0085, яка заходиться в м. Калуші по вул. Промисловій, без документів, які посвідчують право власності або право користування землею, чи перебування в оренді, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України.

Комісією встановлено, що відповідно до рішення міської ради від 30.06.2011 р. №430 Про порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Калуші ставка орендної плати становить 4% нормативної грошової оцінки. Ставка орендної плати з 01.01.2016р. закріплена рішенням міської ради від 24.06.2015 р. № 3138 Про порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Калуші становить 3,5% нормативної грошової оцінки для зазначеної ділянки.

Нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки згідно інформації Держгеокадастру становить: 2014 рік - 893347,81 грн.; 2015 рік - 1414337,23 грн.; 2016 рік - 2 026 745,24 грн.

Рішенням сесії Калуської міської ради №2577 від 14.07.2014р. Про нормативну грошову оцінку земель міста Калуша затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Калуша та введено нормативну грошову оцінку земель міста Калуша з 01.01.2015 р.

Таким чином, згідно вищезазначеного акта комісії за період з 11.07.2014 по 30.08.2016 рр. за земельну ділянку площею 0,4647 га відповідач повинен був сплатити 120 579,89грн., що і стало підставою звернення до суду.

При прийнятті постанови суд апеляційної виходив з такого.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом положень статей 122, 123 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтями 152, 156, 157 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, в розумінні наведеної статті закону, зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 ЦК України (вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі №909/42/17 від 24.10.2017 р., Верховний Суд України у справах № 5023/3993/12(5023/9057/11) від 28.01.2015 р., № 916/3371/14 від 07.10.2015 р.)

З огляду на вищевикладене, а також те, що відповідач вчиняв дії для повернення орендованої земельної ділянки, а саме: звертався з листом до Калуської міської ради про уповноваження представника для підписання акту приймання-передачі земельної ділянки, однак, міська рада відмовилась від прийняття земельної ділянки з посиланням на відсутність рішення сесії про її вилучення, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду про відсутність протиправної поведінки відповідача, а отже і усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

З огляду на наявні матеріали справи, Калуська міська рада не вчиняла жодних дій для одержання доходів (упущеної вигоди) у розумінні вищезазначеної статті, що підтверджується, зокрема, листом - відповіддю щодо відмови відповідачу у прийнятті земельної ділянки за актом приймання - передачі після припинення терміну дії договору до моменту прийняття рішення про вилучення її від орендаря, зрештою прийняття такого рішення про вилучення, а також звернення до суду з позовом про звільнення земельної ділянки. Вказане свідчить про те, що міська рада не мала наміру надавати спірну земельну ділянку іншим особам для отримання доходу у вигляді орендної плати, що спростовує твердження апелянта про завдані збитки у вигляді упущеної вигоди.

Щодо посилання скаржника на позицію Верховного Суду України у справі №6-2588цс-15 від 14.09.2016 р., то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дійсно позиція Верховного Суду України вказує на те, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Одночасно Верховний Суд України у цій же постанові з посиланням на Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам зазначає, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, позивачем не обґрунтовано збитки, завдані відповідачем та не встановлено наявності у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступеня вини у розумінні ст. 1193 ЦК України.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі, тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2017 р. у даній справі № 909/468/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.11.2017 р.

ОСОБА_5 Матущак

Судді Л.Л. Давид

ОСОБА_1