Постанова

від 20.11.2017 по справі 809/1416/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р. Справа № 809/1416/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панікара І.В.

суддів: Шумея М.В.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання: Подольської Т.М.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХімБудМонтаж" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними, скасування рішення №60150/40426367 від 10.08.2017 року, рішення за № 4476/40426367 від 31.08.2017 року та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

24.10.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ХімБудМонтаж" звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 60150/40426367 від 10.08.2017 року, зобов'язанням до вчинення дій.

До початку розгляду справи по суті, в судовому засіданні представником позивача подано заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, яка по своїй суті є заявою про збільшення позовних вимог, шляхом додаткового оскарження рішення комісії з розгяду скарг Державної фіскальної служби України за № 4476/40426367 від 31.08.2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що органами Державної фіскальної служби України прийнято рішення, якими відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної за №1 від 07.07.2017 року. Вважає, що спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу порушення відповідачем вимог положень статті 201 Податкового кодексу України.

Представниками позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримані повністю з підстав викладених в адміністративному позові, однак в обсязі таких, що заявлені виключно до відповідача - Державної фіскальної служби України.

Представник відповідачів в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з мотивів наведених в письмовому запереченні, яке міститься у матеріалах справи. (а.с.60-65).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХімБудМонтаж" є юридичною особою та 15.04.2016 року зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності.

Основним видом діяльності позивача є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування. Складських приміщень підприємство немає, матеріали зберігає на об'єктах. На постійній основі працюють 3 людини.

Між Приватним акціонерним товариством СП "Теріхем Луцьк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХімБудМонтаж" 03.07.2017 року укладено договір за № 09-17 на "Реконструкцію систем зовнішнього водопостачання існуючих виробничо-складських приміщень ПрАТ "Спільне українсько-словацьке підприємство "Теріхем-Луцьк", що розташоване у місті Луцьк по вул. Рівненській 76 а (а.с.21-24).

Позивачем згідно договору № 09-17 від 03.07.2017 року отримано передоплату в розмірі 2 099 246,40 гривень, внаслідок чого виписано податкову накладну за № 1 від 07.07.2017 року. На виконання вищезазначеного договору Товариством залучено субпідрядні підприємства та додатково прийнято на роботу 9 чоловік (а.с.31-34).

27.07.2017 року СП "Теріхем Луцьк" здійснено часткову передоплату за матеріали, що підтверджується банківськими виписками.(а.с. 18-20)

Згідно договору поставки № 03/07-2017 від 03.07.2017 року з Товариством "Глобал Инжиниринг" та Рахунку на оплату № 1981 від 11.07.2017 року здійснено перерахунок основної суми коштів за зобов язаннями.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в ОСОБА_5, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Кодексу передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Судом встановлено, що на виконання вищевказаних норм законодавства, на підставі операції поставки товару, позивачем сформовано та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за №1 та від 07.07.2017 року.

Державною фіскальною службою України 26.07.2017 року сформовано квитанцію №1, згідно змісту якої, документ прийнято, однак відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК № 1 від 07.07.2017 року зупинена. Виявлено наступні помилки: ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами оцінювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43.22.11. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН. (а.с.40).

За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010, податкова накладна-електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до Державної фіскальної служби в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

У відповідності до пункту 13 Порядку, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджено, що після отримання позивачем квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних із пропозицією надання додаткових документів, Товариством з обмеженою відповідальністю "ХімБудМонтаж" надіслано пояснення до податкової накладної № 1 від 07.07.2017 року та відповідні документи, зокрема, договір № 13.07.17 з Товариством з обмеженою відповідальністю СП "Терехімцентр", додаток № 1 до договору № 09-17 від 03.17.17, виписка з банку, Рахунок 1981 від 11.07.2017 року, Договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал інженірінг", Рахунки. (а.с. 13-14)

Також, в судовому засіданні встановлено, що основним видом діяльності позивача є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання. Крім того, у матеріалах справи містяться накази "Про прийняття на роботу", зокрема наказ № 23 від 26.07.2017 року в якому зазначено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 прийнято на роботу для виконання будівельних робіт, наказ № 24 від 27.07.2017 року ОСОБА_12 прийнято на посаду виконроба, наказ № 25 від 27.07.2017 року в якому зазначено, що ОСОБА_5 прийнято на роботу на посаду інженера з якості, наказом № 26 від 27.07.2017 року прийнято на роботу електрозварювальника 4-го розряду ОСОБА_13.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ХімБудМонтаж" на адресу Державної фіскальної служби було направлено повідомлення № 1 від 27.07.2017 року, щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по повідомленням ПН/РК, копії Договору № 0917 від 03.07.2017 року, про надання послуг, Договір № 03/07-2017 року, рахунки згідно яких здійснювались проплати, виписки банку про підтвердження факту отримання авансу та сплату постачальника, таблиці даних платника податку від 27.07.2017 року №1.

Однак Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 60150/40426367 від 10.08.2017 року, якими відмовлено у реєстрації податкової накладної від 07.07.2017 за №1. Підставою для такої відмови контролюючим органом визначено надання платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією Державної фіскальної служби рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с.12,15).

Рішенням комісії з питань розгляду скарг за № 4476/40426367 від 31.08.2017 року, скаргу позивача залишено без задоволення.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням позивача: за № 60150/40426367 від 10.08.2017 року та за № 4476/40426367 від 31.08.2017 року, суд виходить з наступного правового регулювання.

Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" № 190 від 29.03.2017 встановлено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією Державної фіскальної служби рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією Державної фіскальної служби рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією Державної фіскальної служби рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією Державної фіскальної служби рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

ОСОБА_3, в оскаржуваних рішеннях відповідача не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

На думку суду, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав прийняття Комісією відповідача рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

При цьому, суд зауважує, що оскільки до позивача було встановлено критерій оцінки ступеня ризиків - невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43.22.11., то на думку суду, комісією безпідставно не враховано пояснення та документи позивача.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує факту здійснення платником податків господарських операцій та факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теріхем -Луцьк", та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд дійшов висновку, що у останнього були відсутні правові підстави для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №1 від 07.07.2017 року.

Отже, оскаржувані рішення позивача є необґрунтованим та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за №1 від 07.07.2017 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 62 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, суд звертає увагу на приписи ппідпунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, (зі змінами), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до Державній фіскальній служби відповідного рішення суду). У разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією Державної фіскальної служби.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №й від 07.07.2017 за датою її подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління» .

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (частина 4,5 стаття 11, частина 2 стаття 69, частина 5 стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог щодо скасування спірних рішень Державної фіскальної служби України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХімБудМонтаж" підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3200 гривень підлягає стягненню з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХімБудМонтаж"

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення за № 60150/40426367 від 10.08.2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 07.07.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України за № 4476/40426367 від 31.08.2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 07.07.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 07.07.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімбудмонтаж" (код ЄДРПОУ 40426367) 3200 (три тисячі двісті) гривень сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Панікар І.В.

Судді: Шумей М.В.

ОСОБА_1

Постанова складена в повному обсязі 27.11.2017.