Ухвала

від 29.11.2017 по справі 812/560/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року справа №812/560/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі Борисові А.А., за участю представника позивача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі № 812/560/17 за позовом приватного підприємства «Азуріт» до Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сєвєродонецька міська рада про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2017 року № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ :

14 квітня 2017 року Приватне підприємство «Азуріт» (далі за текстом - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі за текстом - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сєвєродонецька міська рада (далі за текстом - третя особа), в якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено грошові зобов'язання з орендної плати за землю на 361958,15 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 289566,48 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на 72391,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.04.2017 № НОМЕР_1 став акт від 15.03.2017 № 65/12-32-12-03/23479436 про результати камеральної перевірки даних податкової звітності по орендній платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014, 2015, 2016 роки. За результатами перевірки було збільшено податкові зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014, 2015, 2016 роки на загальну суму 289566,48 грн. Дане збільшення сталося внаслідок того, що позивач розрахував суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної форми власності відповідно до статті 6 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі за текстом - Закон № 1669), якою передбачено звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (далі за текстом - Розпорядження КМУ № 1053-р) (яке було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час) та від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (далі за текстом - Розпорядження КМУ № 1275-р) м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області увійшло до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З системного аналізу норм статей 1, 6 Закону № 1669, Розпорядження № 1053-р, Розпорядження № 1275-р слідує, що суб'єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність у м. Сєвєродонецьку Луганської області, з 14.04.2014 і до 07.06.2016 звільнені від обов'язків платника орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності щодо сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та, як наслідок, відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції до таких платників не застосовується.

Позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Сєвєродонецька Луганської області, земельна ділянка площею 1,4372 га, яка перебуває в оренді у приватного підприємства «Азуріт» на підставі договору оренди землі від 26.09.2011 № 441290004000586, також знаходиться у м. Сєвєродонецьку, період проведення антитерористичної операції триває, а тому пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669, поширюються на приватне підприємство «Азуріт» як платника орендної плати на землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

У зв'язку з викладеним, позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 03.04.2017 № НОМЕР_1.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі № 812/560/17 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 03 квітня 2017 року № НОМЕР_1 в частині збільшення приватному підприємству «Азуріт» (ідентифікаційний код 23479436) грошових зобов'язань з орендної плати за землю на 319549,77 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 255639,78 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на 63909,99 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем не надано сертифікату Торгово-промислової палати України у якості доказів настання у нього форс-мажорних обставин.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, наголошуючи на законності ухваленої судом першої інстанції постанови.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Азуріт» (ідентифікаційний код 23479436) зареєстроване юридичною особою, знаходиться у місті Сєвєродонецьку Луганської області та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області як платник податків, про що свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.04.2017 №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 (арк. спр. 19, 20-23).

26.09.2011 між Сєвєродонецькою міською радою та приватним підприємством «Азуріт» укладено договір оренди землі № 441290004000586, державна реєстрація від 22.12.2011 за № 441290004000586 (арк. спр. 8-9, 49-50, 51).

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради за № 759 від 28.07.2011 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі транспорту, зв'язку (під комплекс будівель), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 9.

В оренду передається земельна ділянка площею 1,4372 га, в тому числі: під капітальною одноповерховою будівлею - 0,2776 га; під капітальною трьох та більше поверховою будівлею - 0,0395 га, під тимчасовими будівлями - 0,0004 га, під спорудами - 0,0221 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,7703 га, під зеленими насадженнями - 0,3273 га (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий № 4412900000:04:004:0015 становить 1949705,52 грн.

Відповідно до пункту 8 договору його укладено на 25 років, строком по 27.07.2036 включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: з 28.07.2011 по 31.12.2011 - 58491,17 грн на рік, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 68239,69 грн на рік, що складає 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 77988,22 грн на рік, що складає 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 87736,75 грн на рік, що складає 4,50 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 01.01.2015 - 97485,28 грн на рік, що складає 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 9 договору).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (перше речення пункту 10 договору).

На виконання вимог пункту 49.1 статті 49, пункту 50.1 статті 50, пункту 54.1 статті 54, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України приватним підприємством «Азуріт» до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області подано таку податкову звітність з плати за землю:

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 07.02.2014 № НОМЕР_4 (арк. спр. 57-59);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 09.12.2016 № НОМЕР_5 (арк. спр. 62-63);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 05.01.2017 № НОМЕР_6 (арк. спр. 60-61);

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 16.01.2015 № НОМЕР_7 (арк. спр. 64-66);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 09.12.2016 № НОМЕР_8 (арк. спр. 69-70);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 05.01.2017 № НОМЕР_9 (арк. спр. 67-68);

- звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 15.02.2016 № НОМЕР_10 (арк. спр. 71-72);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 05.12.2016 № НОМЕР_11 (арк. спр. 75-76);

- уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 05.01.2017 № НОМЕР_12 (арк. спр. 73-74).

Відповідно до поданої податкової звітності з плати за землю позивачем як платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності нараховано податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю:

- на 2014 рік в загальній сумі 25102,47 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень-березень 2014 року - 7311,40 грн щомісяця, квітень 2014 року - 3168,27 грн, травень-грудень 2014 року - 0 грн;

- на 2015 рік в загальній сумі 0 грн;

- на 2016 рік в загальній сумі 69307,71 грн, з розбивкою річної суми за місяцями: січень-травень 2016 року - 0 грн., червень 2016 року - 11147,37 грн, липень-грудень 2016 року - 9693,39 грн щомісяця.

При цьому, внаслідок того, що податкове зобов'язання по декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 15.02.2016 № НОМЕР_10 в сумі 14540,03 грн на підставі уточнюючої декларації від 05.12.2016 № НОМЕР_11 зменшено на 4846,64 грн і на підставі уточнюючої декларації від 05.01.2017 № НОМЕР_12 зменшено ще раз на 4846,64 грн, задеклароване податкове зобов'язання з орендної плати за землю у грудні 2016 року складає 4846,75 грн, про що також свідчить інтегрована картка платника за 2017 рік по операціях за 30.01.2017 (арк. спр. 89 зв.).

Згідно з умовами договору оренди землі від 26.09.2011 № 441290004000586, державна реєстрація від 22.12.2011 за № 441290004000586, в оренду передається земельна загальною площею 1,4372 га, нормативна грошова оцінка якої становить 1949705,52 грн. Коефіцієнт оренди з 01.01.2014 по 31.12.2014 складає 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а з 01.01.2015 - 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (арк. спр. 8-9, 49-50, 51-51 зв.)

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Для визначення розміру податку та орендної плати згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

В листі від 13.01.2017 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України повідомила, що коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження). Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася (арк. спр. 160).

Враховуючи умови договору оренди землі від 26.09.2011 № 441290004000586, державна реєстрація від 22.12.2011 за № 441290004000586, та положення підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України, річна сума орендної плати за землю складає:

- за 2014 рік - 87736,75 грн (1949705,52 грн х 4,5 % = 87736,75 грн, де 1949705,52 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 4,5 % - коефіцієнт орендної плати);

- за 2015 рік - 121759,11 грн (1949705,52 грн х 1,249 х 5 % = 121759,11 грн, де 1949705,52 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 1,249 - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2014 рік; 5 % - коефіцієнт орендної плати);

- за 2016 рік - 174480,80 грн (1949705,52 грн х 1,249 х 1,433 х 5 % = 174480,80 грн, де 1949705,52 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 1,249, 1,433 - коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки за 2014, 2015 роки; 5 % - коефіцієнт орендної плати).

Задекларований позивачем в уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 05.01.2017 № НОМЕР_6, за 2015 рік від 05.01.2017 № НОМЕР_9, за 2016 рік від 05.01.2017 № НОМЕР_12 річний розмір орендної плати за землю відповідає умовам договору оренди землі від 26.09.2011 № 441290004000586, державна реєстрація від 22.12.2011 за № 441290004000586, та положенням підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014-2016 роки, за результатами якої складений акт від 15.03.2017 за № 65/12-32-12-03/23479436 (арк. спр. 12-14, 52-54).

Згідно з висновками акта від 15.03.2017 за № 65/12-32-12-03/23479436 в порушення пунктів 288.1, 288.5 статті 288 Податкового кодексу України приватне підприємство «Азуріт» занизило податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 289566,48 грн.

Згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України на підставі акта від 15.03.2017 за № 65/12-32-12-03/23479436 Головним управлінням ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03.04.2017 № НОМЕР_1, яким приватному підприємству «Азуріт» збільшено грошові зобов'язання з орендної плати за землю на 361958,15 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 289566,48 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на 72391,67 грн (арк. спр. 10-11, 56).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями пунктів 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

За унормуванням статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пунктів 287.1, 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, позивач зобов'язаний сплачувати визначені в поданих податкових деклараціях узгоджені податкові зобов'язання.

Разом з цим, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Приписами пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, позивач має право подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації в передбачений законодавством строк.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем додержано визначений законодавством строк подання уточнень до декларацій за 2014-2016 роки.

Підставою для зменшення податкових зобов'язань в уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю позивачем визначено статтю 6 Закону № 1669.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За результатами аналізу вказаних норм слід вважати, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Крім того, Закон № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній до 08.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону № 1669 Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням КМУ № 1053-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до вказаного Додатку в розділі «Луганська область» пункт «Міста обласного значення» під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053» (далі за текстом - Розпорядження КМУ № 1079-р) зупинена дія розпорядження КМУ № 1053-р.

Розпорядженням КМУ № 1275-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі «Луганська область» пункт «Міста обласного значення» під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Пунктом 3 Розпорядження КМУ № 1275-р визнано такими, що втратили чинність розпорядження КМУ № 1053-р та розпорядження КМУ № 1079-р.

Таким чином, м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області є населеним пунктом, на території якого з 14.04.2014 здійснювалась та здійснюється по теперішній час антитерористична операція, а відтак, позивач користується правом, встановленим статтею 6 Закону № 1669, щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

За приписами статті 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Однак, статтею 6 Закону № 1669 не вимагається отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від плати за землю.

Законом України від 17.05.2016 № 1365-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (набув чинності 08.06.2016) внесено зміни до статті 6 Закону № 1669, а саме текст статті 6 викладено в такій редакції: «Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону» .

Отже, статтею 6 Закону № 1669 (в редакції від 08.06.2016) звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, де зазначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області в них не зазначений.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Зазначена підстава відносно позивача встановлена судом при розгляді даної справи, тому в силу положень статті 6 Закону № 1669 приватне підприємство «Азуріт» протягом часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно звільнено від сплати орендної плати за землю в м. Сєвєродонецьку Луганської області, внаслідок чого за вказаний період показники податкової звітності позивача з орендної плати за землю мають дорівнювати нулю.

Оскільки підприємство позивача звільнено від сплати орендної плати за землю з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно, за період з 01.04.2014 по 13.04.2014 (13 днів) та за період з 08.06.2016 по 30.06.2016 (23 дня) позивач має сплачувати орендну плату за землю. Податкове зобов'язання з орендної плати за землю за 13 днів квітня 2014 року складає 3168,27 грн ((7311,40 х 13) : 30), а за 23 дні червня 2016 року - 11147,39 грн ((14540,07 х 23) : 30).

Задеклароване позивачем в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 05.01.2017 № НОМЕР_6, податкове зобов'язання, що підлягає сплаті за квітень 2014 року, в сумі 3168,27 грн відповідає наведеному вище розрахунку.

Задеклароване позивачем в уточнюючій податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 05.01.2017 № НОМЕР_12 податкове зобов'язання, що підлягає сплаті за червень 2016 року, в сумі 11147,37 не відповідає наведеному розрахунку, оскільки занижене на 0,02 грн.

Положення статті 6 Закону № 1669 не є податковою пільгою, що розповсюджується на позивача, не є правом позивача, реалізація якого залежить від дотримання певної процедури, а є спеціальною нормою закону, яка для суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об'єктивних обставин - проведення антитерористичної операції - скасовує дію підстав для сплати, отже, і для нарахування певного податку, що відповідає принципу соціальної справедливості, що закріплений в підпункті 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, та положенням пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Оскільки позивачем уточнюючими податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 05.12.2016 № НОМЕР_11 та від 05.01.2017 № НОМЕР_12 уточнювались показники звітної податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 15.02.2016 № НОМЕР_10 саме в частині зобов'язань по сплаті орендної плати за землю, підставою для нарахування якої згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України є договір оренди такої земельної ділянки, податкове зобов'язання, що підлягає сплаті за липень-грудень 2016 року, має відповідати умовам договору оренди землі від 26.09.2011 № 441290004000586, державна реєстрація від 22.12.2011 за № 441290004000586, та положенням Податкового кодексу України.

Згідно з умовами договору оренди землі від 26.09.2011 № 441290004000586, державна реєстрація від 22.12.2011 за № 441290004000586, та положеннями Податкового кодексу України податкове зобов'язання з орендної плати за землю, що підлягає сплаті за липень-листопад 2016 року, складає 14540,07 грн щомісяця, за грудень 2016 року - 14540,03 грн (як правильно визначено позивачем у звітній податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 15.02.2016 № НОМЕР_10).

При цьому, з урахуванням уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 05.12.2016 № НОМЕР_11 та від 05.01.2017 № НОМЕР_12 позивачем визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю, що підлягає сплаті за липень-листопад 2016 року - 9693,39 грн щомісяця, а за грудень 2016 року - 4846,75 грн (звітне зобов'язання за грудень 2016 року в сумі 14540,03 грн двічі зменшено на суму 4846,68 грн згідно з уточнюючими деклараціями за 2016 рік), що підтверджується у тому числі інтегрованою карткою платника за 2016 та 2017 рік (арк. спр. 82-86, 87-90).

Таким чином, позивачем знижено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2016 рік на 33926,70 грн (на 0,02 грн за червень 2016 року (11147,39 грн - 11147,37 грн = 0,02 грн); на 24233,40 грн за липень-листопад 2016 року (4846,68 грн х 5 = 24233,40 грн) та на 9693,28 грн за грудень 2016 року (4846,64 грн х 2 = 9693,28 грн).

Оскільки позивачем занижено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2016 рік на 33926,70 грн, контролюючим органом правомірно згідно з підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта від 15.03.2017 за № 65/12-32-12-03/23479436 збільшено приватному підприємству «Азуріт» податкові зобов'язання на 33926,70 грн і на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 8481,68 грн, що складає 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

В частині збільшення приватному підприємству «Азуріт» (ідентифікаційний код 23479436) грошових зобов'язань з орендної плати за землю на 319549,77 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на 255639,78 грн (289566,48 грн - 33926,70 грн = 255639,78 грн) та штрафними (фінансовими) санкціями на 63909,99 грн (72391,67 грн - 8481,68 грн = 63909,99 грн) податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 03 квітня 2017 року № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «Азуріт» належить задовольнити частково.

При викладених обставинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі № 812/560/17- залишити без задоволення. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року у справі № 812/560/17 за позовом приватного підприємства «Азуріт» до Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сєвєродонецька міська рада про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2017 року № НОМЕР_1 - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 30 листопада 2017 року.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_3