Рішення

від 27.11.2017 по справі 904/8991/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.2017 Справа № 904/8991/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОМ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ХІМ ПОСТАЧ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 85 235,81 грн. за договором оренди нежитлових приміщень

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 76 від 10.10.2017

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛКОМ" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ХІМ ПОСТАЧ" суму основного боргу у розмірі 35 250,00 грн., пеню - 30 173.53грн., 3% річних - 2 485,30 грн., інфляційні втрати - 13 779,48 грн. 10% штрафу - 3 547,50 грн. за договором оренди приміщення №3 від 01.11.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди приміщення №3 від 01.11.2014 року в частині оплати за надані послуги.

24.11.2017 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 35 250,00 грн., інфляційні втрати - 13 779,48 грн., 3% річних - 2 485,30 грн., пеню - 8 893,93 грн., 10% штрафу - 3 547,50 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача до розгляду.

У судові засідання представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Поштові відправлення на адресу відповідача з ухвалами суду, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулися також і поштові повідомлення про їх отримання відповідачем.

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, яке містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення , а також виготовлялась копія реєстру поштових відправлень суду, які долучені до матеріалів справи (а.с. 53, 54, 78, 79).

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду були надіслані на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.11.2017 розгляд справи відкладався на 27.11.2017.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 27.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛКОМ" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО ХІМ ПОСТАЧ" (далі - відповідач, орендар) укладений договір оренди приміщення № 3 від 01.11.2014 (далі - договір).

Орендодавець здає орендатору у тимчасове володіння та користування нежиле приміщення (далі по за текстом - орендований об'єкт), який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Заводська, 19-д, а орендатор приймає орендоване майно та сплачує орендну плату орендодавцю (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору об'єкт, що орендується представляє собою офісне приміщення площею 11,7 кв.м, розташоване в будівлі Управління, згідно паспорту ДМБТІ.

Згідно п. 1.3. Договору об'єкт, що орендується представляє собою нежитлове приміщення площе. 93,9 кв.м, розташоване в складському приміщенні, відповідно до паспорту ДМБТІ.

Орендодавець здає орендатору в оренду об'єкт, що орендується для зберігання матеріальних цінностей орендаря (п. 2.1. Договору).

Передача об'єкту, що орендується в оренду оформлюється актом приймання-передачі вказаного об'єкту, що орендується. Об'єкт оренди вважається переданим з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 3.1. Договору).

У відповідності до п. 4.1. Договору орендодавець здає, а орендар приймає об'єкт. що орендується на строк з дати підписання акту приймання передачі по 01.11.2015.

Пунктом 4.6. Договору встановлено, що у випадку, якщо до закінчення строку дії договору сторони не підпишуть додаткову угоду про його продовження, договір вважається не продовженим, а дія його закінчується в строк, вказаний в п. 4.1.

Згідно п. 6.1. Договору розмір орендної плати за офісне приміщення складає 75,00 грн. за 1 кв.м в місяць, в тому числі. В цілому орендна плата за приміщення в місяць складає 877,50 грн., в тому числі ПДВ. Складське приміщення складає 25,00 грн. за 1 кв.м в місяць. В цілому орендна плата за складське приміщення складає 2 347,50 грн.

Відповідно до п. 6.2. Договору орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендатора щомісячно, не пізніше 10 числа місяця за який оплачується на підставі виставлених рахунків орендодавця.

01.11.2014 сторонами підписано Акт приймання-передачі приміщення до договору № 3 від 01.11.2014 (а.с. 43).

Позивач виконав свої зобов'язання за договором оренди належним чином та виставив відповідачеві рахунки - фактури на оплату на загальну суму 38 700,00 (а.с. 66-77).

Проте, відповідач умови договору в частині своєчасної та повної оплати належним чином не виконав та здійснив часткову оплату, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 35 250,00 грн., що і стало причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі викладеного позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 35 250,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 8 893,93 грн. за період з 01.12.2014 по 30.04.2016, 3% річних - 2 485,30 грн., інфляційні втрати - 13 779,48 грн. за період з 01.12.2014 по 30.09.2017, 10% штрафу - 3 547,50 грн.

Відповідно до п. 10.1. Договору орендатор несе наступну відповідальність по цьому договору:

- у випадку прострочення по оплаті орендних платежів пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення;

- за порушення строків, вказаних в п. 10.1 цього договору штраф у розмірі 10% від вартості місячного орендної плати.

Положеннями ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розмір пені за період з 01.12.2014 по 30.04.2016, що підлягає до стягнення становить 8 893,04 грн.

В частині стягнення пені у сумі 0,89 грн. слід відмовити.

10% штрафу нараховані вірно та підлягають до стягнення у сумі 3 547,50 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що 3 % річних за період з 01.12.2014 по 30.09.2017 становить 2 482,38 грн. та підлягають до стягнення.

В частині стягнення 3% річних у сумі 2,92 грн. слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з грудня 2014 по серпень становлять 13 779,48 грн.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача 35 250,00 грн. - основного боргу, 8 893,04 грн. - пені, 13 779,48 грн. - інфляційних втрат, 2 482,38 грн. - 3% річних , 3 547,50 грн. - 10% штрафу.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

З врахуванням викладеного, судові витрати, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 193, 283 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ХІМ ПОСТАЧ" (49019, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 19-Д, код ЄДРПОУ 37900861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛКОМ" (49019, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 19-Д, код ЄДРПОУ 30581140) 35 250,00 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят грн. 00 коп.) - основного боргу, 8 893,04 грн. (вісім тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 04 коп.) - пені, 13 779,48 грн. (тринадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять грн. 48 коп.) - інфляційних втрат, 2 482,38 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят дві грн. 38 коп.) - 3% річних , 3 547,50 грн. (три тисячі п'ятсот сорок сім грн. 50 коп.) - 10% штрафу, - 1 599,90 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 90 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 30.11.2017

Суддя ОСОБА_2