Рішення

від 22.11.2017 по справі 908/1549/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/130/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2017 Справа № 908/1549/17

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Азізбекян Т.А., судді: Мірошниченко М.В., Ярешко О.В., розглянувши матеріали справи № 908/1549/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «УКРПЛАСТ СЕРВІС» (83037, м. Донецьк, вул. Кірова, буд. 90, офіс 1017, адреса для листування: 84320, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39079633)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207; поштова адреса: 49000, м. Дніпро, вул. М Малиновського, 114, код ЄДРПОУ 34604386)

про стягнення 305 346 грн. 36 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1А , довіреність б/н від 01.08.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 111/2017 від 27.04.2017р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

27.07.2017 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Укрпласт Сервіс» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» про стягнення 305 346,36 грн., з яких: 284600,00 грн. - основний борг; 4 458,36 грн. 3% річних та 16 2 8,00 грн. - інфляційні втрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2017 р., справу № 908/1549/17 визначено для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 27.07.2017 р. порушено провадження у справі № 908/1549/17, присвоєно справі номер провадження 24/130/17, судове засідання призначено на 11.09.2017р.

Ухвалою суду від 11.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 25.09.2017 р.

Ухвалою суду від 25.09.2017р. строк вирішення спору продовжено до 13.10.2017 р., судове засідання призначено на 11.10.2017 р.

В судовому засіданні 11.10.2017р. суддею Азізбекян Т.А. оголошено про передачу справи до колегіального розгляду.

За результатами автоматичного визначення складу колегії суддів, справу № 908/1549/17 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Азізбекян Т.А., судді Мірошниченко М.В., Ярешко О.В., яка дійшла до висновку про прийняття цієї справи до свого провадження та призначила судове засідання на 22.11.2017 р.

В судовому засіданні 22.11.2017 р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладенні у письмових документах, наданих суду.

В підтвердження позову, позивач посилався на те, що за договором поставки № 09/11/15 від 09.11.2015 р., укладеного між сторонами у цій справі, позивачем відповідачу було поставлено товар на суму 282 800 грн. 00 коп., 110 500 грн. 00 коп., 132 800 грн. 00 коп., а всього на суму - 526 100 грн. 00 коп. Відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався не у повному обсязі та несвоєчасно, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем складає 284 600 грн. 00 коп. На підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 4 458 грн. 36 коп. 3% річних та 3 110 грн. 80 коп. - інфляційні втрати.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд у позовних вимогах відмовити повністю. В підтвердження заперечень, відповідач посилається на здійснення вказаних позивачем поставок товару поза укладеним у 2015 році договором. Вважає, що строк виконання зобов'язання з оплати за цими поставками не настав. Вказує на те, що відсутні докази легальності походження поставленого товару, у зв'язку із чим, з метою недопущення фінансування терористичних організацій, було призупинено здійснення оплати товару. Звертає увагу на те, що ТОВ Український рітейл не відмовляється від здійснення оплати за поставлений позивачем товар, а просить підтвердження походження товару та місця його виготовлення, про що відповідач неодноразово повідомляв позивача.

У письмових пояснення до позовної заяви, позивач вказує на те, що спірні поставки відбувались саме на виконання договору поставки № 09/11/15 від 09.11.2015 р., оскільки інший договорів між сторонами не укладалось, про що свідчить і призначення платежів відповідача. Вказує на те, що позивач звертався до відповідача із вимогою сплатити спірну заборгованість. Зазначає, що ТОВ ТД Укрпласт сервіс є суб'єктом господарювання, який здійснює свою діяльність у відповідності до покладених на нього чинним законодавством України обов'язків, а наведені відповідачем припущення є лише свідченням ухилення від виконання обов'язку з оплати поставленого позивачем товару за договором.

У додаткових поясненнях, позивач посилається на обставини в підтвердження поставки товару за видатковими накладними саме на підставі договору, оскільки погоджена позивачем і відповідачем шляхом направлення замовлень, поставки товару, прийняття такого товару та його оплати. Посилається на те, що факт отримання товару відповідачем за спірними видатковими накладними свідчать про те, що у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунки за отриманий товар. Зазначає, що сума заборгованості підтверджується підписаним відповідачем актом звіряння взаєморозрахунків. Зауважує, що реєстрація позивачем податкових накладних за спірними видатковими накладними в Єдиному державному реєстрі податкових накладних є для відповідача підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

В судовому засіданні 22.11.2017 р. судом у складі колегії суддів оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2015 року між ТОВ Український рітейл (відповідачем у справі, покупцем) та ТОВ ТД Укрпласт сервіс (позивачем, постачальником) укладено договір поставки № 09/11/15 (надалі - договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язувався постачати, а покупець - приймати та оплачувати товар на умовах договору.

На виконання умов договору, згідно видаткової накладної № 116 від 25.11.2016 року позивачем відповідачу поставлено товар - пакет фасовка 25*40 (1000 шт. у рулоні) у кількості 4 000 рулонів загальною вартістю - 282 800, 00 грн.

У відповідності до п. 6.6. Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів з дня поставки.

Отже, кінцевим терміном оплати за вказаний поставлений товар є 25 грудня 2016 року.

Згідно видаткової накладної № 21 від 09.03.2017 року позивачем відповідачу було поставлено товар (пакет майка 30x50 з мал. у кількості 150 000 шт. вартістю 58 500,00 грн. у т.ч. ПДВ.; пакет майка 41x60 з мал. у кількості 50 000 шт. вартістю 52 000,00 грн, у т.ч. ПДВ) загальною вартістю 110 500,00 грн.

Кінцевим терміном оплати за вказаний поставлений товар є 08 квітня 2017 року.

Згідно видаткової накладної № 24 від 23.03.2017 року позивачем відповідачу було поставлено товар (пакет фасовка 25*40 (1000 шт. у рулоні) у кількості 2 000 рулонів загальною вартістю - 132 800, 00 грн. у т.ч. ПДВ.

Кінцевим терміном оплати за зазначений поставлений товар є 22 квітня 2017 року.

Всього позивач поставив відповідачеві за вказаними вище видатковими накладними товар загальною вартістю 526 100 грн. 00 коп.

Відповідач за вказаний поставлений товар розрахувався не своєчасно та не у повному обсязі. Так, відповідач здійснив часткову оплату у сумі 241 500,00 грн., а саме: 13.04.2017 року в сумі 141 000,00 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної № 116 від 25.11.2016 року (оплата за товар за договором поставки № 09/11/15 від 09.11.2015 р. за пакети рулонні) та 14.04.2017 року в сумі 100 500,00 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної № 21 від 09.03.2017 року, що підтверджується банківською випискою та актом звіряння між сторонами.

Листом від 31.05.2017 р. вих.. № 28 позивач звертався до відповідача із вимогою сплатити заборгованість за договором постави в сумі 284 600 грн. 00 коп. Лист відповідачем отримано. Доказів надання відповіді відповідачем на цей лист сторонами не надано.

Заборгованість за поставлений товар в сумі 284 600 грн. 00 коп. відповідачем позивачу не сплачена, що також відображено у підписаному сторонами акті звіряння взаємних розрахунків, копія якого міститься в матеріалах справи.

Стягнення з відповідача на користь позивача 284 600 грн. 00 коп. основного боргу за договором № 09/11/15 від 09.11.2015 р., укладеного між сторонами у цій справі, 4 458,36 грн. 3% річних та 156 228, 00 грн. інфляційних втрат було предметом позовних вимог.

Суд задовольнив позовні вимоги частково, враховуючи наступне:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін були врегульовані договором поставки № 09/11/15 від 09.11.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 526 100 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно банківської виписки, акту звіряння, відповідач розрахувався із позивачем несвоєчасно та не у повному обсязі, в сумі 241 500,00 грн.13.04.2017 року в сумі 141 000,00 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної № 116 від 25.11.2016 року (оплата за товар за договором поставки № 09/11/15 від 09.11.2015 р. за пакети рулонні) та 14.04.2017 року в сумі 100 500,00 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної № 21 від 09.03.2017 року, що підтверджується банківською випискою та актом звіряння між сторонами.

Залишок заборгованості в сумі 284 600 грн. 00 коп. відповідачем за отриманий від позивача товар не сплачений, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Як встановлено судом, позивачем належними доказами доведено правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 284 600 грн. 00 коп. за договором поставки № 09/11/15 від 09.11.2015 р.

Щодо посилань відповідача на спірні поставки товару поза договором поставки № 09/11/15 від 01.11.2015 р., то слід зазначити наступне:

Так, у видатковій накладній № 21 від 09.03.2017 р. міститься посилання на договір поставки № 09/11/15 від 09.11.2015 р.

У видаткових накладних № 116 від 25.11.2016 р. та № 24 від 23.03.2017 р. зазначено посилання на договір основний.

Однак, при цьому, суд враховує, що сторонами не надано доказів укладення інших договорів, ніж договір поставки № 09/11/15 від 09.11.2015 р.

Вказані видаткові накладні містять необхідні реквізити та підписані з боку обох сторін без зауважень.

Зазначення у специфікації до договору, наданої сторонами до матеріалів справи, інших складових найменування товару, не спростовує факту спірних поставок товару саме на виконання договору поставки № 09/11/15 від 09.11.2017 р.

До того ж, з наданої позивачем банківської довідки вбачається, що відповідачем здійснювалась оплата отриманого товару саме із посиланням на договір поставки.

Відповідачем замовлявся товар. Товар отримано відповідачем без заперечень. Доказів відмови від прийняття товару, згідно умов договору, сторонами не надано.

Також слід зазначити, що договором між сторонами передбачено строк оплати відповідачем поставленого позивачем товару, що не залежить від звернення позивача до відповідача із відповідною вимогою.

Відповідачем у встановлений договором поставки строк оплату за отриманий від позивача товар не здійснено, у зв'язку із чим, позивач обґрунтовано заявив до стягнення з відповідача прострочену заборгованість за договором поставки в сумі 284 600 грн. 00 коп.

До того ж, позивачем надані докази того, що відповідно до Податкового кодексу України зареєстрував податкові накладні за спірними видатковими накладними в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та відобразив господарські операції за такими видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

Щодо інших посилань відповідача, то слід зазначити, що ТОВ ТД Укрпласт Сервіс має фактичну та поштову адресу у м. Краматорськ Донецької області. Обов'язкової зміни юридичної адреси законом не передбачено. Позивач зареєстрований у встановленому законом порядку, перебуває на обліку в органах доходів та зборів України, подає податкову звітність у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Також, позивачем до матеріалів справи наданий лист вих.. № 24 від 04.05.2017 р. на електронне звернення відповідача від 04.05.2017 р., в якому позивач повідомляв відповідача щодо здійснення діяльності товариства позивача на підконтрольній території України та сплати податків до відповідного державного органу України. У вказаному листі відповідач також повідомлявся, що позивач є торгівельною організацією, а не виробником товару. Позивач співпрацював з ТОВ ТД Полімер Інвест та ТОВ ВК Пластик Пак . Договір, специфікація та звіти про вироблену продукцію надані. Зверталась увага на те, що весь поставлений товар є реальним та має фізичну форму.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 458,36 грн. 3% річних та 156 228, 00 грн. інфляційних втрат та наведено відповідний розрахунок.

Відповідачем контррозрахунок заявлених позовних вимог в цій частині не надано.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою ІПС Законодавство та встановлено неточності, у т.ч. у зв'язку із врахуванням дня оплати при розрахунках та помилковим зазначенням 58 днів прострочення, замість 5, у розрахунку 3% річних.

За результатами здійсненого судом перерахунку вказаних сум, суд визнав обґрунтованим та правомірно заявленим до стягнення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 965 грн. 85 коп. 3% річних та 16 160 грн. 36 коп.

Отже, суд вважає обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 284 600 грн. 00 коп. основного боргу, 3 965 грн. 85 коп. 3% річних та 16 160 грн. 36 коп. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити, як у необґрунтовано заявлених до стягнення.

Судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд у складі колегії суддів

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207; поштова адреса: 49000, м. Дніпро, вул. М Малиновського, 114, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «УКРПЛАСТ СЕРВІС» (83037, м. Донецьк, вул. Кірова, буд. 90, офіс 1017, адреса для листування: 84320, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39079633) 284 600 (двісті вісімдесят чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 3 965 (три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 85 коп. 3% річних, 16 160 (шістнадцять тисяч сто шістдесят) грн. 36 коп. інфляційних втрат та 4 570 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 90 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 30.11.2017 р.

Головуючий Т.А.Азізбекян

Суддя М.В. Мірошниченко

Суддя О.В. Ярешко