Рішення

від 28.11.2017 по справі 909/999/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 р. Справа № 909/999/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних матеріалів "Осмолода", вул. 22 січня, будинок 83,смт. Брошнів-Осада,Рожнятівський район, Івано-Франківська область,77611

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іфкомсервіс" пл. Міцкевича, 10,м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 361244,95грн. заборгованості

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 10.08.17

від відповідача представники не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних матеріалів "Осмолода" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Іфкомсервіс" про стягнення заборгованості у сумі 361244,95грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №1/п-2017 від 13.02.17 та обґрунтовано положеннями статей 549, 625, 655, 692, 712 Цивільного та 173, 175, 193, 218, 230, 231 Господарського кодексів України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та на виконання вимог ухвали суду від 14.11.17 подав суду докази часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки уповноваженого представника в судові засідання жодного разу не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвал суду від 26.10.17 та 14.11.17.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 26.10.17 та 14.11.17, надіслані відповідачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві ( яка відповідає адресі відповідача, що зазначена у здійсненому судом витязі з ЄДРЮОФОПГФ), не повернуто відділенням поштового зв"язку, відтак слід вважати, що відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.

Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).

Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №1/п-2017 від 13.02.17. За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов"язався передати у власність покупцю (відповідачу) визначений даним договором товар, а покупець, у свою чергу, - прийняти та оплачтити їх вартість (п.1.1 договору). Даний договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до 31.12.17, а в частині розрахунків - до повного розрахунку (п.9.1. договору).

Загальна кількість товару за цим договором складає 200 тон; асортимент та розгорнута номенклатура товару визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Заявки на придбання товару передаються представником покупця за допомогою факсимільного або телефонного зв"язку(усно). На підставі зазначеної заявки постачальник формує рахунок-фактуру, яка є підставою для здійснення оплати вартості товару(п.2.1 договору).

На момент укладення договору, ціна за одну тону товару становить 2500,00грн., в тому числі ПДВ ( п.3.1. Договору).

Умовами п.5.1., 5.2. Договору передбачено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі покупцю видаткової накладної або підписання акту приймання-передачі. Дата видаткової накладної відповідає даті переходу права власності на товар до покупця. Постачальник передає, а покупець приймає товар на складі постачальника за адресою: вул.. 22-го Січня, буд. 83, смт. Брошнів-Осада Рожнятівського району, Івано-Франківської області. За кількістю Товар передається відповідно до ваги, зазначеній у видатковій накладній.

На виконання умов договору та прийнятих на себе зобов'язань, позивач протягом лютого-березня 2017 року передав у власність відповідача 178,477тон паливних гранул з деревини другого сорту на загальну суму 446192,50грн. Факт отримання відповідачем товару на вищезазначену суму підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:

№РН-0000167 від 13.02.2017 року - відвантажено 10,062 тонн на суму 25 155,00 грн. №РН-0000171 від 14.02.2017 року - відвантажено 9,896 тонн на суму 24 740,00 грн.

№РН-0000187 від 14.02.2017 року - відвантажено 9,946 тонн на суму 24 865,00 грн. №РН-0000205 від 16.02.2017 року - відвантажено 9,568 тонн на суму 23 920,00 грн.

№РН-0000206 від 18.02.2017 року - відвантажено 9,817 тонн на суму 24 542,50 грн. №РН-0000218 від 22.02.2017 року - відвантажено 10,073 тонн на суму 25182,50 грн.

№РН-0000234 від 23.02.2017 року - відвантажено 10,103 тонн на суму 25 257,50 грн. №РН-0000281 від 01.03.2017 року - відвантажено 10,004 тонн на суму 25 010,00 грн.

№РН-0000302 від 03.03.2017 року - відвантажено 10,00 тонн на суму 25 000,00 грн. №РН-0000332 від 07.03.2017 року - відвантажено 10,00 тонн на суму 25 000,00 грн.

№РН-0000343 від 09.03.2017 року - відвантажено 9,639 тонн на суму 24 097,50 грн. №РН-0000346 від 10.03.2017 року - відвантажено 9,807 тонн на суму 24 517,50 грн.

№РН-0000362 від 13.03.2017 року - відвантажено 9,782 тонн на суму 24 455,00 грн. №РН-0000368 від 14.03.2017 року - відвантажено 9,780 тонн на суму 24 450,00 грн.

№РН-0000399 від 16.03.2017 року - відвантажено 10,00 тонн на суму 25 000,00 грн.

№РН-0000433 від 17.03.2017 року - відвантажено 10,00 тонн на суму 25 000,00 грн. №РН-0000469 від 21.03.2017 року - відвантажено 10,00 тонн на суму 25 000,00 грн.

№РН-0000534 від 24.03.2017 року - відвантажено 10,00 тонн на суму 25 000,00 грн.

Пунктами 3.3, 3.4. Договору поставки сторони дійшли згоди про те, що оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати в розмірі 100% вартості Товару протягом 3-банківських днів від дати отримання рахунку-фактури, або в терміни, зазначені у специфікації. Якщо вартість фактично відвантаженого Товару перевищує суму, оплачену покупцем, покупець зобов'язаний оплатити різницю в сумі між оплаченим і фактично отриманим товаром протягом 3-ох (трьох) банківських днів з моменту поставки.

Згідно з п.4.2 даного договору покупець зобов"язаний прийняти товар від постачальника та здійснити оплату у строки й порядку, що визначені даним договором.

В порушення договірних зобов"язань відповідачем оплата вартості поставленого позивачем товару проводилась частинами, а саме, згідно наявної в матеріалах справи довідки філії Публічного акціонерного товариства " Державний експортно-імпортний банк України" № 054-19/1235 від 28.11.17 , відповідачем сплачено 28.02.17- 24 865,00 грн., 17.03.2017 - 25155,00грн., 13.02.17 - 20962,50грн., 17.03.17 - 24740,00грн., 23.05.17 - 25182,50грн., 25257, 50грн. - всього на загальну суму 149120,00грн.

Таким чином, в результаті часткового виконання зобов'язань за Договором поставки, залишок заборгованості відповідача перед позивачем станом на 12 жовтня 2017 року складає 297072,50 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензії №132 від 02.06.17 та №192 від 03.08.17 з вимогою погасити існуючу заборгованість, відповіді на яку позивачем не отримано.

У зв"язку з прострочкою виконання зобов"язань, позивачем на підставі умов договору та норм чинного законодавства нараховано відповідачу 39594,73грн. пені, 5091,34грн. 3% річних та 19486,38грн. втрат від інфляції.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України). При цьому, відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі вказаного одговору, є такими, що випливають із договору поставки, відтак до них застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму(ст.265 Господарського кодексу України).

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права - ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами спірного договору, зокрема, пунктом 3.4., сторонами визначено інший, ніж передбачено ст.692 ЦК України, термін виконання зобов"язання щодо оплати вартості поставленого позивачем товару, зокрема, вказано, що якщо вартість фактично відвантаженого товару перевищує суму, оплачену покупцем, то покупець зобов'язаний оплатити різницю в сумі між оплаченим і фактично отриманим товаром, протягом 3-ох (трьох) банківських днів з моменту поставки.

Згідно наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних дата останньої поставки - 24 березня 2017 року, відтак з 30 березня 2017 року зобов'язання Відповідача з оплати грошових коштів за отриманий товар слід вважати простроченими.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу п.2ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. З огляду на наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 297072,50грн. основного боргу обгрунтовані та документально підтверджені, відтак підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення 39594,73грн. пені за період з 12.04.17 по 11.10.17, 5091,34грн. 3% річних за період з 30.03.17 по 11.10.17 та 19486,38грн. втрат від інфляції суд констатує наступне.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі(ст. 547 Цивільного кодексу України).

У відповідності до наведеної правової норми сторони пунктом 6.2 Договору передбачили, що при порушенні строків оплати за Товар, вказаних в п.3.4. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем сум пені та встановлено, що в розрахунку суду сума пені є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, з огляду на вимоги позивача щодо стягнення пені, судом задоволено їх за розрахунком позивача; щодо 3% річних, то розрахунок позивача є арифметично вірним, відтак підлягає до задоволення.

Стосовно інфляційних втрат суд констатує наступне. Згідно з п.1.8. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог. При цьому, згідно розділу 3 зазначеної Постанови, Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 №62-97р. зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та встановлено, що в розрахунку суду сума інфляційних втрат є меншою, ніж заявлено позивачем до стягнення, відтак судом їх задоволено за розрахунком суду у розмірі 18446,01грн.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення частково.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 610, 612, 614, 625, 626-629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. 49, 55, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних матеріалів "Осмолода" до товариства з обмеженою відповідальністю "Іфкомсервіс" про стягнення заборгованості у сумі 361244,95 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Іфкомсервіс"(м.Івано-Франківськ, площа Міцкевича, буд.10, код 36733578) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних матеріалів "Осмолода"(вул. 22 січня, будинок 83,смт. Брошнів-Осада,Рожнятівський район, Івано-Франківська область, код 31044378) 297072,50(двісті дев"яносто сім тисяч сімдесят дві гривні п"ятдесят копійок) основного боргу, 39594,73(тридцять дев"ять тисяч п"ятсот дев"яносто чотири гривні сімдесят три копійки) пені, 5091,34(п"ять тисяч дев"яносто одну гривню тридцять чотири копійки) 3% річних, 18446,01(вісімнадцять тисяч чотириста сорок шість гривень одну копійку) інфляційних втрат та 5403,06(п"ять тисяч чотириста три гривні шість копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.11.17

Суддя Матуляк П.Я.