Рішення
від 21.11.2017 по справі 910/16891/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2017Справа № 910/16891/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Еконіка"

про стягнення 46 984,80 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Косянчук В.В. (представник за довіреністю від 28.08.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Еконіка" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором №15/08-03 оренди нежитлових приміщень від 03.08.2015р. в розмірі 46 984,80 грн., з яких 42 636,65 грн. сума основного боргу, 2 430,88 грн. пені, 1 640,27 грн. інфляційних втрат та 277,00 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору, позивач передав відповідачу у строкове платне користування майно, проте останній належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, за наявності якої позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штрафні та фінансові санкції.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце якого повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 07.11.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено до 21.11.2017р.

В судове засідання 21.11.2017р. представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 21 листопада 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2015р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір №15/08-03 оренди нежитлових приміщень (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування об'єкт оренди (надалі - об'єкт оренди), зазначений в п. 1.2. даного договору та своєчасно сплачувати орендодавцю орендну плату та інші платежі, встановлені цим договором.

За змістом п. 1.2. Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування наступний об'єкт оренди: навіс площею 207 м 2 , який знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7; ремонтно-механічний цех площею 411,7 м 2 , який знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7. Загальна площа Об'єкту оренди становить 618,7 м 2 .

Згідно п. п. 2.1. - 2.2. Договору орендодавець передає об'єкт оренди, визначений в п. 1.2. Договору, орендарю згідно з Актом приймання-передачі. З моменту підписання Акта приймання-передачі об'єкт оренди вважається переданим в орендне користування.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у тимчасове користування об'єкт оренди, визначений п. 1.2. Договору, що підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актом приймання-передачі орендованого майна від 03.08.2015р.

За умовами п. 4.1. Договору орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акта приймання передачі.

В п. 4.2. Договору сторони домовились, що за користування об'єктами оренди орендар сплачує орендодавцеві оренду плату в гривнях з розрахунку:

- навіс 207 м. кв. х 30,00 = 6 210,00 грн. (в тому числі ПДВ 20%);

- ремонтно-механічний цех 411,7 м. кв. х 30,00 = 12 351,00 грн. (в тому числі ПДВ 20%);

- контрольно-пропускна система (за угодою сторін складає 11% від загальної місячної суми орендної плати) 18 651,00 грн. х 11% = 2 041,68 грн. (в тому числі ПДВ 20%). Загальна сума місячної орендної плати за договором складає 20 602,68 грн. ( в тому числі ПДВ 20%).

Відповідно до п. 4.4. Договору орендар зобов'язувався перерахувати орендну плату за користування об'єктом оренди за перший місяць оренди протягом 3 банківських днів з дня виставлення рахунку.

Згідно п. 4.5. Договору орендна плата за користування об'єктом оренди у наступні місяці перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця щомісячно до двадцять п'ятого числа поточного місяця оренди на підставі виставлених рахунків.

Як передбачено в п. 4.6. Договору орендодавцем оформлюється факт надання послуг з користування об'єктом оренди Актом про надання послуг, який є підтвердженням наданих послуг. Два екземпляри такого акту складаються не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем надання орендних послуг. Один підписаний акт повертається Орендарем протягом трьох робочих днів з дня його отримання.

Орендна плата сплачується орендарем до дня фактичного повернення об'єкту оренди. Підставою для припинення нарахування орендної плати за цим Договором є фактичне повернення об'єкту оренди орендодавцю та підписання сторонами Акту повернення-приймання об'єкту оренди (п. 4.11. Договору).

В п. 5.1. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об'єктом оренди, а також інші платежі, передбачені цим Договором.

Додатковою угодою № 2 від 30.11.2016р. до Договору сторони домовились про продовження строку дії договору до 31.12.2017р. включно.

Як видно з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору в період з квітня 2017р. по червень 2017р. надав відповідачу послуги з оренди майна на загальну суму 54 253,72 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками копіями актів надання послуг, а саме:

- № 244 від 30.04.2017р. на суму 18 561,00 грн.;

- № 273 від 30.04.2017р. на суму 2 041,68 грн.;

- № 323 від 31.05.2017р. на суму 18 561,00 грн.;

- № 353 від 31.05.2017р. на суму 2 041,68 грн.;

- № 403 від 19.06.2017р. на суму 11 755,30 грн.;

- № 404 від 19.06.2017р. на суму 1 293,06 грн.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи виписки по рахунку позивача №26003409349700, відповідач виконав свої зобов'язання зі сплати орендної плати частково, перерахувавши позивачу суму грошових коштів в розмірі 35 561,00 грн. та з урахуванням наявної у нього заборгованості станом на 01.04.2017р. у розмірі 23 943,93 грн., допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 42 636,65 грн., що також підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатками актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2017 - 19.06.2017р., копія якого долучена до матеріалів справи.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачу було направлено (докази направлення та отримання відповідачем у матеріалах справи) повідомлення вих. № 104 від 19.05.2017р. про розірвання Договору №15/08-03 оренди нежитлових приміщень від 03.08.2015р. на підставі п. 5.4. Договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів за період з квітня 2017р. по червень 2017р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки між сторонами укладено договір оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі орендованого майна від 03.08.2015р.) підтверджується факт передачі майна в оренду, користування ним відповідачем в період з квітня 2017р. по червень 2017р. (акти надання послуг № 244 від 30.04.2017р., № 273 від 30.04.2017р., № 323 від 31.05.2017р., № 353 від 31.05.2017р., № 403 від 19.06.2017р., № 404 від 19.06.2017р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. п. 4.5., 4.11. Договору обов'язок відповідача з внесення орендної плати мав виконуватися щомісячно до двадцять п'ятого числа поточного місяця.

Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 42 636,65 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача за договором на суму 42 636,65 грн. також підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатками актом звіряння розрахунків за період з 01.01.2017 - 19.06.2017р.

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за договором.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів на підтвердження оплати відповідачем орендної плати у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 42 636,65 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 430,88 грн. пені, 1 640,27 грн. інфляційних втрат та 277,00 грн. 3 % річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 8.6. Договору у разі несвоєчасного виконання взятих на себе грошових зобов'язань орендар повинен сплатити на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування, від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним та заявлені у прохальній частині позовної заяви вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення з відповідача за заявлений позивачем період пені на суму 760,92 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено надані позивачем до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних та встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору, розміри інфляційних втрат та 3 % річних є арифметично правильними та заявлені у прохальній частині позовної заяви вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення з відповідача за заявлений позивачем період інфляційних втрат на суму 639,32 грн. та 3 % річних на суму 90,26 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/16891/17 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 42 636,65 грн. суми основного боргу, 760,92 грн. пені, 639,32 грн. інфляційних втрат та 90,26 грн. 3 % річних.

Судовий збір у розмірі 1 502,68 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-Еконіка" (ідентифікаційний код 39115938, адреса: 03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 63) на користь Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (ідентифікаційний код 00292729, адреса: 08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7) 42 636,65 грн. (сорок дві тисячі шістсот тридцять шість гривень 65 коп.) суми основного боргу, 760,92 грн. (сімсот шістдесят гривень 92 коп.) пені, 639,32 грн. (шістсот тридцять дев'ять гривень 32 коп.) інфляційних втрат, 90,26 грн. (дев'яносто гривень 26 коп.) 3 % річних та 1 502,68 грн. (одну тисячу п'ятсот дві гривні 68 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.11.2017р.

Суддя С.М. Морозов

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення21.11.2017
Оприлюднено01.12.2017
Номер документу70614445
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/16891/17

Рішення від 21.11.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 07.11.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 03.10.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні