Рішення

від 22.11.2017 по справі 910/14627/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2017Справа №910/14627/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Модус-СВ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна" простягнення 748340,67 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачане з'явився від відповідачаСолдатова Н.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус-СВ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна" 748340,67 грн, з яких: 677972,05 грн основного боргу за договором поставки №4-оп від 26.07.2013, 15355,50 грн інфляційних втрат, 5779,12 грн - 3% річних, 49234,00 грн пені.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14627/17, яку призначено до розгляду на 27.09.2017.

В судовому засіданні 27.09.2017 було оголошено перерву до 11.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 за клопотанням представника позивача судом продовжено строк розгляду спору у справі № 910/14627/17 на 15 днів.

В судовому засіданні 11.10.2017 оголошено перерву до 09.11.2017, 09.11.2017 до 15.11.2017, а 15.11.2017 до 22.11.2017.

Представник позивача в судове засідання 22.11.2017 не з'явився, оригінали довіреностей №351 від 21.06.2017 та №351 від 26.06.2017 на вимогу суду не надав. В попередніх судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 22.11.2017 з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечив. У відзиві на позов відповідач зазначив, що не направляв на адресу позивача замовлення на поставку товару 26-27 червня 2017 року на суму 314798,40 грн та не видавав ОСОБА_2 довіреність на отримання товарно - матеріальних цінностей від позивача №351 від 21.06.2017, оскільки згідно відомостей з програми 1C відповідача довіреність №351 датована 22.06.2017 та видана ОСОБА_2 на отримання товарно-матеріальних цінностей від ФОП Трохимчук С.Г. Також, відповідач зазначив про звільнення, відповідно до протоколу №01/17-1 від 23.06.2017 позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна", ОСОБА_2 з посади директора підприємства - відповідача з 25.06.2017 та про призначення на посаду директора ОСОБА_4 з 26.06.2017. Крім цього, відповідач надав свої заперечення щодо застосування до нього відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та повідомив суд про оплату 26.09.2017 в рахунок погашення основної заборгованості 100000,00 грн.

В судовому засіданні 22.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Модус-СВ" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки №4 оп (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти у власність покупця за його замовленням металопрокат (у подальшому - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату його вартості на умовах викладених в цьому договорі (п.1.1), асортимент, кількість, ціна, загальна вартість товару та супутніх послуг (порізка, порубка, розвантаження або доставка) визначається в рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємними частинами даного договору (п.1.2), товар передається покупаю на підставі накладної, яка оформляється згідно замовлення. Замовлення на товар передається покупцем та приймається постачальником через представника постачальника або по телефону (п.2.2), поставка товару представнику покупця здійснюється на підставі виписаної йому покупцем довіреності встановленого зразка та при пред'явленні документа, що посвідчує його особу (п.2.5), ціна товару є договірною, встановлюється у національній валюті та остаточно узгоджується та вказується сторонами у накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається (п.4.1), покупець здійснює оплату товару, що постачається за цим договором у національній валюті України на умовах відстрочення платежу не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту поставки (п.4.3), покупець у разі прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті товару, сплачує постачальнику 24% річних з простроченої суми (п.4.4), покупець зобов'язаний зокрема надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, яка оформлюється згідно діючого законодавства України (п.5.2.1), прийняти та оплатити вартість товару згідно цього договору (п.5.2.2), цей договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами та діє до 31.12.2013 року в частині поставки товару покупцю, а в частині здійснення розрахунків до моменту повного виконання покупцем своїх зобов'язань. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії даного договору або між сторонами не буде укладений новий договір, даний договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах (п.7.1).

На виконання умов договору постачальник поставив, а представник покупця прийняв товар на загальну суму 794370,24 грн за довіреностями №182 від 15.03.2017 та №351 від 26.06.2017, що підтверджується видатковими накладними №02783 від 15.03.2017 на суму 479571,84 грн та №07454 від 27.06.2017 на суму 314798,40 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, за отриманий товар відповідач розрахувався частково, на суму 116398,19 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заявлена до стягнення заборгованість.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до видаткової накладної №02783 від 15.03.2017 позивачем поставлено, а представником відповідача - ОСОБА_2 отримано товар на суму 479571,84 грн за довіреністю №182 від 15.03.2017. При цьому, відповідачем товар, отриманий за вищезазначеною накладною, оплачено частково на суму 116398,19 грн, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 363173,65 грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем на користь позивача було сплачено в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною №02783 від 15.03.2017 ще 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням відповідача №9204 від 26.09.2017, а отже провадження у справі № 910/14627/17 в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 100000,00 грн підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність предмету спору в цій частині.

В подальшому, як зазначив позивач, за видатковою накладною №07454 від 27.06.2017 ним було поставлено, а представником відповідача за довіреністю №351 від 26.06.2017 прийнято товар на суму 314798,40 грн, який відповідачем не оплачений.

На підтвердження поставки відповідачу товару за вищевказаною накладною та довіреністю позивач до матеріалів справи надав копію довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №351 від 21.06.2017 на ім'я директора відповідача ОСОБА_2 та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №351 від 26.06.2017 на ім'я директора відповідача ОСОБА_2, яка зазначена як підстава для отримання товару у видатковій накладній №07454 від 27.06.2017.

Однак суд не приймає як належний та допустимий доказ отримання відповідачем товару за видатковою накладною №07454 від 27.06.2017 на суму 314798,40 грн, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей №351 від 26.06.2017 видану на ім'я директора відповідача ОСОБА_2, з огляду на те, що відповідно до протоколу позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна" №01/17-1 від 23.06.2017 ОСОБА_2 було звільнено з посади директора підприємства - відповідача з 25.06.2017 та призначено з 26.06.2017 на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвідно-механічний завод "Мілєста-Україна" ОСОБА_4, тобто станом на дату видачі довіреності на отримання товару (26.06.2017) та складання видаткової накладної (27.06.2017) ОСОБА_2 був звільнений з посади директора підприємства - відповідача, не мав права підпису довіреностей і видаткових накладних від імені відповідача. Будь-яких інших доказів наявності у ОСОБА_2 повноважень для представництва відповідача після звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна" перед третіми особами, включаючи позивача, суду не надано.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню на суму 263173,65 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 15355,50 грн інфляційних втрат, 5779,12 грн - 3% річних, 49234,00 грн пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за отриманий товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору відповідальність відповідача сплатити неустойку у вигляді пені за несвоєчасну оплату товару не передбачена. Відтак, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 363173,65 грн та її непогашення відповідачем у період з 23.03.2017 по 21.08.2017, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за цей період законними та обґрунтованими.

Судом перераховано належний до сплати розмір 3% річних та інфляційних втрат за період, який самостійно визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви та з яким суд погоджується, у зв'язку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 4537,18 грн та інфляційні втрати у розмірі 14725,90 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвідно-механічний завод Мілєста-Україна" (01042, м. Київ, вул. Марії Приймаченко, будинок 1/27, офіс 304/4, ідентифікаційний код 36064624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус-СВ" (03062, м.Київ, вул. Екскаваторна, будинок 24, ідентифікаційний код 38746814) заборгованість у розмірі 263173 (двісті шістдесят три тисячі сто сімдесят три) грн 65 коп., 3% річних у розмірі 4537 (чотири тисячі п'ятсот тридцять сім) грн 18 коп., 14725 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн 90 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 5736 (п'ять тисяч сімсот тридцять шість) грн 55 коп.

3. Провадження у справі № 910/14627/17 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 100000,00 грн основного боргу припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.2017

Суддя Ю.М.Смирнова