Рішення

від 29.11.2017 по справі 918/733/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 листопада 2017 р. Справа № 918/733/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Біоаналіт" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_3" про стягнення заборгованості в сумі 23 303,64 грн,

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 23.11.2017 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Біоаналіт" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_3"(відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 23 303,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: 24.02.2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 123 (надалі-договір), за умовами якого позивач постачає, а відповідач приймає окремими партіями і оплачує товар, номенклатура та кількість кожної партії якого визначаються на підставі письмових заявок та відображаються у накладній на дану партію товару. На виконання умов зазначеного договору та заявок позивачем поставлено товар на загальну суму 27 068,65 грн, що стверджується накладними. Відповідачем повернено позивачу товар на суму 3 765,01 грн, відтак сума вартості поставленого та неоплаченого товару складає 23 303,64 грн, яку позивач просить суд стягнути у судовому порядку.

Ухвалою суду від 24.10.2017 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 08.11.2017 року. Ухвалою суду від 08.11.2017 року розгляд справи відкладено на 29.11.2017 року.

08.11.2017 року через канцелярію господарського суду позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 23 298,61 грн, оскільки повернення товару відбулося на суму 3 770,04 грн.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

24.02.2017 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 123 (надалі-договір).

Відповідно до п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017 року, але в будь - якому випадку до моменту здійснення остаточного взаєморозрахунку між сторонами.

За умовами договору позивач (постачальник) постачає відповідачу (замовнику), а відповідач приймає окремими партіями і оплачує продукти хімічні різні, посуд, вироби медичного призначення та витратні матеріали, що іменуються надалі товар, номенклатура та кількість кожної партії якого визначаються на підставі письмових заявок від замовника, що підписані уповноваженою особою або заявок по телефону та відображаються у накладній на дану партію товару (п.1.1 договору).

Постачальник зобов'язується поставити товар замовнику в терміни зазначені в п. 5.1. договору, а саме: постачальник здійснює постачання товару протягом 5 календарних днів з моменту здійснення оплати згідно з п. 3.1. договору. Разом з партією товару постачальник надає замовнику рахунок - фактуру, видаткову накладну, копію документу про якість.

Поставка партії товару постачальником здійснюється за наявності у представника замовника цивільного паспорта, доручення на отримання товару, виписаної підприємством. У разі відсутності довіреності на отримання товару у замовника в обов'язковому порядку повноважним представником сторін підписується двосторонній акт прийому - передачі товару. Моментом отримання товару є дата підпису повноважного представника замовника на накладній, яка не повинна виходити за термін дії доручення. У разі відсутності дати підпису на накладній моментом отримання є дата виписки накладної, згідно якої була поставлена дана партія товару. Право власності на кожну конкретну партію товару та ризик випадкової загибелі або псування товару переходить до замовника в момент отримання ним товару.

Факт здачі - прийому товару документально оформлюється накладною, підписаною уповноваженою особою (п. 1.2. договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору протягом лютого - березня 2017 року позивач здійснив поставку товару на загальну суму 27 068, 65 грн, що підтверджується накладними № 539 від 28.02.2017 року на суму 1 740,00 грн, № 540 від 28.02.2017 року на суму 467,94 грн, № 541 від 28.02.2017 року на суму 2 604,81 грн, № 542 від 28.02.2017 року на суму 14 426,28 грн, № 574 від 03.03.2017 року на суму 4 029,62 грн, № 657 від 09.03.2017 року на суму 1 712,00 грн, № 658 від 09.03.2017 року на суму 2 088,00 грн.

Крім того, відповідачу виставлено рахунки - фактури від 24.02.2017 року № 216, № 217, № 354, № 355, від 28.02.2017 року № 385, від 06.03.2017 року № 265, № 441.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється замовником на умовах 100% передоплати упродовж 10 календарних днів з моменту виставлення рахунку фактури шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або іншим способом не забороненим законом.

Відповідач прийняв поставлений товар, що стверджується підписаними обома сторонами накладними, однак свій обов'язок щодо проведення розрахунків за поставлений товар в обсязі та строки, визначені умовами договору, не виконав.

Отже, внаслідок несвоєчасного і неналежного виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений товар у відповідача виникла заборгованість в розмірі 27 068, 65 грн.

Відповідачем повернено позивачу товар на суму 3 770, 04 грн, що стверджується накладною № 12 від 14.06.2017 року, відтак сума вартості поставленого та неоплаченого товару складає 23 298,61 грн. На адресу відповідача 17.07.2017 року направлено претензію № 1 про сплату суми заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Зміст договору та взяті за ним зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, які регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.У силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 23 298,61 грн.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт прострочення в оплаті поставленого товару, а відповідач за належного повідомлення судом про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень, у судове засідання ні разу не з'явився та вказаних обставин не спростував.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_3 груп" (вул. Рівненська, буд.1, смт. Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, код ЄДРПОУ 39665726) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Біоаналіт" (вул. Юріївська, буд.17, м.Харків, 61050, код ЄДРПОУ 38775688) 23 298,61 грн заборгованості та 1 600,00 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 29.11.2017 року.

Суддя Церковна Н.Ф.