Рішення

від 23.11.2017 по справі 910/16067/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017Справа №910/16067/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕСКО ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК ІЛЄКОМ"

про стягнення 33 205, 12 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Баранецький Т.В.;

від відповідача: Мішук Н.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕСКО ГРУП" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК ІЛЄКОМ" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 33 205, 12 грн., з яких 15 098, 79 - сума основного боргу; 13 885, 49 грн. - штраф за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань; 1872, 92 грн. - пеня; 536, 43 - інфляційні збитки; 1811, 49 грн. - 24% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 21/11/16-1 про надання маркетингових послуг від 21.11.2016 в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.10.2017 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

02.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

У судовому засіданні 12.10.2017 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду для долучення до матеріалів справи.

Також, у судовому засіданні 12.10.2017 оголошено перерву до 02.11.2017.

У судовому засіданні 02.11.2017 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у зв'язку з відсутністю зворотнього зв'язку та покрашення якості послуг, що надаються за договором, було направлено лист з повідомленням про дострокове припинення дії договору. Дане повідомлення було направлено на електронну адресу директора Федорова В.В. та відповідального менеджера. Крім того, відповідач у своєму відзиві зазначає, що докази надані позивачем про відправлення та вручення актів та звітів відповідачу є неналежними та не підтверджують факт отримання відповідачем актів та звітів за період починаючи з другої половини березня 2017.

Також у судовому засіданні 02.11.2017 представники сторін подали клопотання, у якому просять суд продовжити строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 02.11.2017 оголошено перерву до 23.11.2017.

20.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав письмові пояснення на відзив, в яких зазначає, що лист відповідача від 10.03.2017 про дострокове припинення дії договору був відправлений на електронну пошту директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕСКО ГРУП", що суперечить умовам договору, оскільки сторони передбачили, що всі повідомлення за договором направляються поштовим відправленням, цінним листом з повідомленням, згідно реквізитів, наданих сторонами у договорі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК ІЛЄКОМ" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕСКО ГРУП" (далі - виконавець) укладено договір № 21/11/16-1 про надання маркетингових послуг, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується надавати послуги на умовах та у встановлені даним договором строки, а замовник зобов'язується замовляти та приймати послуги і оплачувати їх на умовах даного договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, замовник зобов'язаний, зокрема оплатити послуги виконавця у порядку та розмірі, визначеному даним договором.

Згідно п. 6.2. договору, при здачі результатів наданих послуг виконавець та замовник підписують в 2-х (двох) примірниках акт здачі - прийняття наданих послуг та в 2-х (двох) примірниках звіт до акту.

До акту здачі - прийняття наданих послуг додається звіт виконавця, в якому зазначається перелік торгових точок (назва, адреса), об'єм наданих послуг, їх вартість. Форма зразка звіту затверджена додатком №3 до договору (п. 6.4. договору).

Пунктом 6.5. договору передбачено, що акт здачі - прийняття наданих послуг та звіт надається виконавцем два рази на місяць: до 16 числа місяця, в якому надавалися послуги, і до 3 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавалися послуги. Замовник зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання від виконавця акту здачі - прийняття наданих послуг та звіту підписати їх та надіслати 1 (один) примірник такого акту здачі - прийняття наданих послуг та звіту на адресу виконавця.

За умовами п. 6.6. договору, зауваження замовника щодо якості наданих послуг приймаються протягом одного робочого дня з моменту їх фактичного надання. Виконавець, отримання від замовника зауваження протягом вищевказаного терміну, повинен виправити помилки, які виникли в ході надання послуг. В разі, якщо помилки не виправлені протягом одного календарного дня з моменту отримання зауваження, замовник не сплачує виконавцю суму за ці послуги. Якщо виконавець виправив зауваження замовник протягом одного робочого дня з моменту подання зауваження, послуги сплачуються в повному обсязі.

У відповідності до п. 6.7. договору, у разі виявлення суттєвих недоліків по наданим послугам протягом одного робочого дня з моменту їх фактичного надання - замовник зобов'язаний в той самий день, коли було виявлено суттєві недоліки, викласти їх у письмовому вигляді і надіслати на адресу виконавця поштовим відправленням, цінним листом з повідомленням, та викласти їх в електронному вигляді і надіслати на адресу електронної пошти уповноваженої особи виконавця. Ненадання претензії по наданим послугам у письмовому вигляді підтверджує прийняття послуг замовником та по юридичним наслідкам рівноцінно підписанню акта здачі - прийняття наданих послуг.

Якість наданих послуг вважається належною у разі ненадання замовником претензії в письмовому вигляді по наданим послугам (п. 6.8. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору, замовник зобов'язаний:

7.2.1 надані з 1 до 15 числа послуги оплатити до 20 числа місяця, в якому надаються послуги.

7.2.2 надані з 16 по останнє число місяця послуги оплатити до 5 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавалися послуги, на підставі виставленого рахунку - фактури.

Згідно п. 7.3. договору, оплата послуг виконавця здійснюється шляхом перерахування відповідних сум з банківського рахунку замовника на банківський рахунок виконавця згідно з реквізитами, наведеними в цьому договорі або згідно з письмовими інструкціями виконавця.

Відповідно до п. 9.2. договору, за несвоєчасну оплату наданих виконавцем послуг, замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день затримки оплати послуг, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення заборгованості.

Пунктом 9.3. договору встановлено, що у разі, якщо затримка по оплаті наданих послуг становить більше 30 календарних днів, замовник зобов'язаний виплатити виконавцю штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Виконавець має право здійснювати нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання протягом 3 (трьох) років від дня, коли зобов'язання мало бути виконано замовником (п. 9.5. договору).

Згідно п. 9.7. договору, замовник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу виконання зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять чотири проценти річних від простроченої суми.

Даний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 (п. 12.1. договору).

Відповідно до п. 13.10 договору, всі повідомлення сторін за цим договором, окрім тих що передбачені п. 5.13 та 5.14 цього договору, направляються поштовими відправленням, цінним листом з повідомленням, згідно реквізитів, наданих сторонами у цьому договорі.

Додатком № 1 до договору № 21/11/16-1 про надання маркетингових послуг від 21.11.2016, сторони погодили послуги з розміщення продукції замовника в місцях продажу, відповідно до замовлення:

-підготовка товару до продажу: розпакування товару, розміщення на полицях, контроль за зовнішнім виглядом;

- контроль термінів реалізації товару, ротація товару на полицях, забезпечення товару цінниками;

- складання та надання замовнику звітів в електронному вигляді в узгодженій формі.

Під товаром розуміється продукція торгових марок замовника, до яких належать ТМ Ілєком.

Додатком № 2 до договору № 21/11/16-1 про надання маркетингових послуг від 21.11.2016 сторони погодили інформацію стосовно міста, адреси та необхідного об'єму надання послуг на календарний тиждень.

Також, 21.11.2016 між сторонами укладено додаткову угоду про захист персональних даних до договору № 21/11/16-1 про надання маркетингових послуг від 21.11.2016.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору та додатків до нього, були надані маркетингові послуги, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг № 28 від 16.01.2017, № 49 від 31.01.2017, № 96 від 14.02.2017, № 141 від 28.02.2017, № 219 від 16.03.2017, № 372 від 16.05.2017, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи), а також звітами про надані послуги за розрахункові періоди з 17.01.2017 по 31.01.2017, з 01.02.2017 по 14.02.2017, з 15.02.2017 по 28.02.2017, з 01.03.2017 по 16.03.2017, з 01.05.2017 по 16.05.2017, які також підписані представниками сторін за скріплені печатками товариств.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за надані маркетингові послуги за період з 01.05.2017 по 15.06.2017 не розрахувався, зокрема в порушення умов договору не підписав акти наданих послуг № 270 від 31.03.2017, № 315 від 16.04.2017, № 363 від 30.04.2017, № 420 від 31.05.2017, № 472 від 15.06.2017, вмотивовану відмову від їх підписання не надав, які разом з рахунками на оплату № 27 від 16.01.2017, № 50 від 31.01.2017, № 98 від 14.02.2017, № 148 від 28.02.2017, № 228 від 16.03.2017, № 280 від 31.03.2017, № 325 від 16.04.2017, № 374 від 30.04.2017, № 385 від 16.05.2017, № 432 від 31.05.2017 та № 483 від 15.06.2017 направлялись на адресу відповідача, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 15 098, 79 грн. за рахунками № 385 від 16.05.2017 на суму 5 494, 40 грн, № 432 від 31.05.2017 на суму 4 859, 88 грн., № 483 від 15.06.2017 на суму 4 744, 51 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога № 10/08/17-2 від 10.08.2017, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕСКО ГРУП" просило відповідача протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги сплатити заборгованість, шляхом перерахування коштів на р/р позивача № 26009012132641 в ПАТ Укрсоцбанк , що підтверджується копією фіскального чеку № 2498 від 11.08.2017 та відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором: 0101304648342 отримана відповідачем - 14.08.2017.

Відповідач на вищевказану вимогу відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих маркетингових послуг, зокрема, погашення заборгованості у розмірі 15 098, 79 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 13 885, 49 грн. - штраф за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань; 1 872, 92 грн. - пені за загальний період з 21.01.2017 по 11.09.2017; 536, 43 - інфляційних втрат за загальний період з 21.01.2017 по 07.09.2017 та 1 811, 49 грн. - 24% річних за загальний період з 21.01.2017 по 11.09.2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 21/11/16-1 про надання маркетингових послуг від 21.11.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором маркетингові послуги, проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, в порушення умов п.п. 6.5., 6.6., 6.7 договору, надіслані акти не підписав, вмотивовану відмову від їх підписання не надав.

Відповідно до 6.5. договору, акт здачі - прийняття наданих послуг та звіт надається виконавцем два рази на місяць: до 16 числа місяця, в якому надавалися послуги, і до 3 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавалися послуги. Замовник зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання від виконавця акту здачі - прийняття наданих послуг та звіту підписати їх та надіслати 1 (один) примірник такого акту здачі - прийняття наданих послуг та звіту на адресу виконавця.

За умовами п. 6.6. договору, зауваження замовника щодо якості наданих послуг приймаються протягом одного робочого дня з моменту їх фактичного надання. Виконавець, отримання від замовника зауваження протягом вищевказаного терміну, повинен виправити помилки, які виникли в ході надання послуг. В разі, якщо помилки не виправлені протягом одного календарного дня з моменту отримання зауваження, замовник не сплачує виконавцю суму за ці послуги. Якщо виконавець виправив зауваження замовник протягом одного робочого дня з моменту подання зауваження, послуги сплачуються в повному обсязі.

У відповідності до п. 6.7. договору, у разі виявлення суттєвих недоліків по наданим послугам протягом одного робочого дня з моменту їх фактичного надання - замовник зобов'язаний в той самий день, коли було виявлено суттєві недоліки, викласти їх у письмовому вигляді і надіслати на адресу виконавця поштовим відправленням, цінним листом з повідомленням, та викласти їх в електронному вигляді і надіслати на адресу електронної пошти уповноваженої особи виконавця. Ненадання претензії по наданим послугам у письмовому вигляді підтверджує прийняття послуг замовником та по юридичним наслідкам рівноцінно підписанню акта здачі - прийняття наданих послуг.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до п. 7.2. договору, замовник зобов'язаний:

7.2.1 надані з 1 до 15 числа послуги оплатити до 20 числа місяця, в якому надаються послуги.

7.2.2 надані з 16 по останнє число місяця послуги оплатити до 5 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавалися послуги, на підставі виставленого рахунку - фактури.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що умови договору не містять застережень щодо можливості відліку строку оплати з дня підписання акта здачі - прийняття наданих послуг, а чітко встановлюють обов'язок відповідача здійснити остаточний розрахунок за надані з 1 до 15 числа послуги до 20 числа місяця, в якому надаються послуги, за надані з 16 по останнє число місяця послуги - до 5 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавалися послуги, на підставі виставленого рахунку - фактури, тому час підписання сторонами відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2017 у справі № 922/33/16.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторонами у договорі та у додатку до нього, чітко визначено розмір, строк та порядок здійснення оплати наданих послуг.

Тож, судом встановлено, що відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК ІЛЄКОМ" утворилась заборгованість у розмірі 15 098, 79 грн. за рахунками № 385 від 16.05.2017 на суму 5 494, 40 грн, № 432 від 31.05.2017 на суму 4 859, 88 грн., № 483 від 15.06.2017 на суму 4 744, 51 грн. (докази направлення наявні у матеріалах справи).

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовного того, що на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕСКО ГРУП" направлявся лист № 1003/17-1 від 10.03.2017 про дострокове припинення дії договору № 21/11/16-1 про надання маркетингових послуг від 21.11.2016, оскільки, відповідно до п. 13.10 договору, всі повідомлення сторін за цим договором, окрім тих що передбачені п. 5.13 та 5.14 цього договору, направляються поштовими відправленням, цінним листом з повідомленням, згідно реквізитів, наданих сторонами у цьому договорі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2017 сторонами складено та підписано додаток № 1 до договору № 21/11/16-1 про надання маркетингових послуг від 21.11.2016, яким сторони погодили прайс-лист згідно якого відповідач оплачує позивачу маркетингові послуги.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідно до п.7.2. договору, відповідач сплачує надані з 1 до 15 числа послуги до 20 числа місяця, в якому надаються послуги, надані з 16 по останнє число місяця послуги відповідач сплачує до 5 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавалися послуги, на підставі виставленого рахунку - фактури, тобто по рахунку на оплату № 385 від 16.05.2017 починаючи з 05.06.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання; по рахунку на оплату № 432 від 31.05.2017 починаючи з 05.06.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання; по рахунку на оплату № 483 від 15.06.2017 починаючи з 21.06.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 21/11/16-1 про надання маркетингових послуг від 21.11.2016 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15 098, 79 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 872, 92 грн. - пені за загальний період з 21.01.2017 по 11.09.2017, 536, 43 - інфляційних втрат за загальний період з 21.01.2017 по 07.09.2017 та 1 811, 49 грн. - 24% річних за загальний період з 21.01.2017 по 11.09.2017.

Суд відзначає, що спір у даній справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати наданих маркетингових послуг, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 15 098, 79 грн. за рахунками № 385 від 16.05.2017 на суму 5 494, 40 грн, № 432 від 31.05.2017 на суму 4 859, 88 грн., № 483 від 15.06.2017 на суму 4 744, 51 грн., тобто предметом спору є саме стягнення 15 098, 79 грн., в той же час в тексті позовної заяви № 18/09/17-1 від 18.09.2017 позивач зазначає, що оплата решти рахунків № 27 від 16.01.2017, № 50 від 31.01.2017, № 98 від 14.02.2017, № 148 від 28.02.2017, № 228 від 16.03.2017, № 280 від 31.03.2017, № 325 від 16.04.2017, № 374 від 30.04.2017 проводилась відповідачем з грубим порушенням строків оплати, у зв'язку з чим позивачем на суми боргу за даними рахунками здійснено нарахування пені, інфляційних втрат, 24 % річних та штрафу, проте суд відзначає, що позивачем не надано доказів (платіжні доручення/виписки з банківського рахунку тощо), з яких вбачалася б оплата відповідачем рахунків № 27 від 16.01.2017, № 50 від 31.01.2017, № 98 від 14.02.2017, № 148 від 28.02.2017, № 228 від 16.03.2017, № 280 від 31.03.2017, № 325 від 16.04.2017, № 374 від 30.04.2017 з порушенням передбачених договором строків, які підставу для нарахування пені, інфляційних втрат, 24 % річних та штрафу.

Щодо нарахування позивачем пені, інфляційних втрат, 24 % річних та штрафу на суму заборгованості у розмірі 15 098, 79 грн. за рахунками № 385 від 16.05.2017 на суму 5 494, 40 грн, № 432 від 31.05.2017 на суму 4 859, 88 грн., № 483 від 15.06.2017 на суму 4 744, 51 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 9.2. договору, за несвоєчасну оплату наданих виконавцем послуг, замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день затримки оплати послуг, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Відповідно до п. 9.5. договору, виконавець має право здійснювати нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання протягом 3 (трьох) років від дня, коли зобов'язання мало бути виконано замовником.

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру нарахування пені.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 961, 84 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 05.06.2017 по 11.09.2017 нарахована на суму боргу 5 494, 40 грн., за період з 06.06.2017 по 11.09.2017 нарахована на суму боргу 4 859, 88 грн., за період з 21.06.2017 по 11.09.2017 нарахована на суму боргу 4 744, 51 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 885, 49 грн. - штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, суд зазначає наступне.

Пунктом 9.3. договору встановлено, що у разі, якщо затримка по оплаті наданих послуг становить більше 30 календарних днів, замовник зобов'язаний виплатити виконавцю штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Позивачем визначено розмір штрафу у сумі 13 885, 49 грн., що становить 50 % від суми заборгованості, проте суд відзначає, що станом на дату винесення судового рішення заборгованість відповідача становить 15 098, 79 грн., а тому суд вважає обґрунтованим до стягнення розмір штрафу у сумі 7 549, 39 грн. - 50 % від суми заборгованості, а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 536, 43 - інфляційних втрат за загальний період з 21.01.2017 по 07.09.2017 та 1 811, 49 грн. - 24% річних за загальний період з 21.01.2017 по 11.09.2017, суд відзначає наступне.

Згідно п. 9.7. договору, замовник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу виконання зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять чотири проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 24 % річних і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування 24 % річних.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 24 % річних у розмірі 923, 44 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 05.06.2017 по 11.09.2017 нараховані на суму боргу 5 494, 40 грн., за період з 06.06.2017 по 11.09.2017 нараховані на суму боргу 4 859, 88 грн., за період з 21.06.2017 по 11.09.2017 нараховані на суму боргу 4 744, 51 грн., а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

В той же час, суд відзначає, що з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд не вбачає нарахуванням позивачем індексу інфляції на суму заборгованості 15 098, 79 грн. за рахунками № 385 від 16.05.2017 на суму 5 494, 40 грн, № 432 від 31.05.2017 на суму 4 859, 88 грн., № 483 від 15.06.2017 на суму 4 744, 51 грн., при цьому відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕСКО ГРУП" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК ІЛЄКОМ" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, ідентифікаційний код - 40367506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕСКО ГРУП" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 8 Б, ідентифікаційний код - 38805324) 15 098 (п'ятнадцять тисяч дев'яносто вісім) грн. 79 коп. - заборгованості, 961 (дев'ятсот шістдесят одну) грн. 84 коп. - пені, 923 (дев'ятсот двадцять три) грн. 44 коп. - 24 % річних, 7 549 (сім тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 39 коп. - штрафу та 1 182 (одну тисячу сто вісімдесят дві) грн. 15 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 28.11.2017.

Суддя Щербаков С.О.