Рішення

від 29.11.2017 по справі 922/3556/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р.Справа № 922/3556/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайрон Енерго", м. Харків про стягнення 71689,14 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 довіреність №585 від 04.10.2017р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайрон Енерго", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги згідно договору підряду від 02.03.2015р. №0203/2015 (№230/05/14-15) у розмірі 60000,33 грн., інфляційні витрати у розмірі 9412,85 грн., 3% річних у розмірі 2275,96 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно зазначеного договору. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду. Порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "08" листопада 2017 р. о (об) 11:15.

30.10.2017р. від позивача - ОСОБА_1 акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", через канцелярію суду надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, проведення якої заявник просить доручити одному з чотирьох судів, що розташовані найближче до позивача: господарському суду м. Києва; господарському суду Київської області; Печерському районному суду м. Києва; Київському апеляційному господарському суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.10.2017р. задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції під час розгляду господарським судом Харківської області справи № 922/3556/17. Забезпечено проведення відеоконференції за участю ОСОБА_1 акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" по справі № 922/3556/17 доручено господарському суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2017р. розгляд справи відкладено на "29" листопада 2017 р. о 10:00. Задоволено клопотання позивача про проведення наступного судового засідання у режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції за участю ОСОБА_1 акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" по справі № 922/3556/17 доручено господарському суду Київської області.

Представник позивача бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області повернулись ухвали, які були направлені на фактичну адресу відповідача: м. Київ, вул. О.Гончара, 52, а саме 30.10.2017р. повернулась ухвала від 30.10.2017р. про порушення провадження у справі, та 20.11.2017р. ухвала про відкладення розгляду справи від 08.11.2017р., з відмітками пошти: "вибули" та "не знаходяться". Також, до суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 23.10.2017р., що була направлена на юридичну адресу відповідача: вул. Іванова, 7/9 оф. 403 з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

Між приватним підприємством Харон-Вестоіл (замовник за договором) з однієї сторони, товариством з обмеженою відповідальністю Вайрон Енерго (далі по тексту - відповідач, підрядник за договором) з другої сторони та публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал , що перейменоване на приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі по тексту - позивач, третя сторона по договору) був укладений трьохсторонній договір підряду від 02.03.2015р. №0203/2015 (№230/05/14-15) (далі по тексту - договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1.1 договору, замовник доручає, зобов'язується прийняти та оплатити, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи відповідно до Технічних умов ПрАТ АК Київводоканал №8507 від 27.05.2013 (на водопостачання), а саме: замінити насосний агрегат №3 марки 22 Ндс на новий іноземного виробництва на Дніпровський водопровідній станції 2-го підйому.

Згідно з пунктом 5.6 договору, третя сторона зобов'язана, крім іншого, забезпечити підготовку об'єкта для проведення робіт, передбачених цим договором та здійснити проведення технічного нагляду за виконанням робіт.

Відповідно до пункту 3.2 договору, підрядник (відповідач) зобов'язаний оплатити третій стороні (позивачу) винагороду за послуги, надані третьою стороною при виконанні робіт підрядником на об'єктах замовника в розмірі 2% від вартості виконаних робіт за договором підряду протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту про надані послуги.

Згідно з пунктом 10.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2015р. Закінчення строку дії договору підряду не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань за ним, які лишились невиконаними.

30.06.2016 між відповідачем та позивачем підписано та скріплено печатками з обох сторін акт надання послуг №2053, відповідно до якого позивач надав послуги за договором від 02.03.2015р. №0203/2015 (№230/05/14-15) на загальну суму 60000,33 грн.

Крім цього, згідно даного акту, відповідач визнав, що претензій по об'єму, якості та виконання робіт (надання послуг) до позивача не має.

Проте всупереч умовам договору відповідачем кошти у розмірі 60000,33 грн. за надані позивачем послуги не сплачені, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем у вказаному розмірі.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 221302,73 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь інфляційні втрати у розмірі 9412,85 грн. та 3% річних у розмірі 2275,96 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайрон Енерго" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, офіс 403, код ЄДРПОУ 38927676) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) заборгованість за надані послуги у розмірі 60000,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 9412,85 грн., 3% річних у розмірі 2275,96 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_3