Рішення

від 27.11.2017 по справі 922/3400/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р.Справа № 922/3400/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ФКС", м. Харків про стягнення 109822,71 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 100 від 26.12.2016 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 87463,56 грн. заборгованості за договором № О-610/14 від 19 грудня 2014 року оренди індивідуально визначеного майна, 4155,12 грн. 3% річних від простроченої суми та 18204,03 грн. інфляційних збитків за прострочення зобов*язання.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі суду не надав.

Разом з цим, 14 листопада 2017 року до суду повернулася копія судової ухвали про порушення провадження у справі № 922/3400/17 з поштовою відміткою "за закінчення терміну зберігання".

Як визначено у пунктах 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали; (ухвали суду про відкладення розгляду справи) направлялися відповідачу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних ухвал.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення його про час та місце розгляду справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

19 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (орендодавцем, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма ФКС" (орендарем, відповідачем) був укладений договір оренди індивідуально-визначеного майна № 0-610/14.

Згідно пункту 1.1 договору оренди індивідуально-визначеного майна № 0-610/14, орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально-визначене майно, а саме: свердловину № 36 Березівську, Березівського родовища (надалі - свердловина або майно), яка розташована за адресою: Харківська область, Краснокутський район, на схід поблизу с. Комсомольське.

19 грудня 2014 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно (відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 договору № 0-610/14 від 19 грудня 2014 року).

Орендна плата, згідно підпункту 3.1 пункту 3 договору оренди індивідуально-визначеного майна від 19 грудня 2014 року, становить 5000,00 з ПДВ за один календарний місяць до введення свердловини в дослідно-промислову експлуатацію. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць оренди.

Як вбачається з пункту 3.4. договору оренди індивідуально-визначеного майна № 0-610/14, орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем оренди, за який проводиться оплата. За погодженням сторін, орендна плата може бути сплачена орендарем авансовим платежем.

Відповідно до пункту 11.1 договору оренди індивідуально-визначеного майна від 19 грудня 2014 року, цей договір є укладеним та набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє протягом 10 років.

Згідно пункту пункту 11.2 договору оренди індивідуально-визначеного майна № 0-610/14 умови цього договору зберігають силу протягом всього строку його дії, а в частині зобов'язань орендаря щодо сплати орендної плати - до повного виконання зобов'язань.

Відповідно до пунктів 11.4, 11.5 договору оренди індивідуально-визначеного майна від 19 грудня 2014 року, орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від договору достроково при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців, а також відмовитись від договору у випадку невиконання орендарем умов передбачених договором, зокрема невиконання пунктів 4.4, 4.5 договору стосовно страхування орендованого майна на користь орендодавця.

Листом № 62/2/01/13 від 22 січня 2016 року позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ФКС" про розірвання договору шляхом односторонньої відмови та повернення орендованого майна. Вищевказаний лист відповідач отримав 26 січня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дія вказаного договору припиняється з моменту одержання орендарем від орендодавця повідомлення про відмову від договору, він є розірваним з моменту отримання орендарем повідомлення про відмову від договору (пункти 11,6, 11.7 договору).

З огляду на вищевикладене договір № 0-610/14 від 19 грудня 2014 року припинив свою дію з 26 січня 2016 року.

25 січня 2016 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна з оренди. Майно повернуто в належному стані, претензії щодо стану майна відсутні.

Таким чином на час повернення майна з оренди (25 січня 2016 року) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ФКС" має перед позивачем заборгованість у розмірі 87463,56 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, а тому відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати на суму 87463,56 грн.

Отже, враховуючи вищевказані обставини, приписи закону і те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 87463,56 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4155,12 грн. та інфляційних збитків за просторчення зобов*язання в розмірі 18204,03 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4155,12 грн. та інфляційних збитків за просторчення зобов*язання в розмірі 18204,03 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 525, 526, 530, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179 Господарського кодексу України; статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ФКС" (61003, м. Харків, вул. Клочківська, 3, розрахунковий рахунок 26008001151460 в Харківському регіональному відділенні ПАТ "КБ Хрещатик", МФО 300670, код ЄДРПОУ 22648374) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (місцезнаходження: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 54, поштова адреса: 03057, м. Київ, вул. Є. Мірошніченко, 10, розрахунковий рахунок 26003219145 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, ІПН 311697426077, код ЄДРПОУ 31169745) суму заборгованості по договору №О-610/14 від 19 грудня 2014 оренди індивідуально визначеного майна у розмірі 87463,56 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 4155,12 грн., інфляційні збитки за прострочення зобов'язання у розмірі 18204,03 грн. та 1647,35 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_2