Рішення

від 23.11.2017 по справі 910/19793/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017Справа №910/19793/17

За позовом Приватного акціонерного товариства Лекхім

до Товариства з обмеженою відповідальністю Байєр

про стягнення 626.500,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Шляховська І.М., довіреність № 172 від 01.11.2017

Ткачук Ю.В., довіреність № 12 від 18.02.2016

від відповідача Столярська О.І., довіреність № 038_СРL_17 від 26.04.2017

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства Лекхім до Товариства з обмеженою відповідальністю Байєр про стягнення 526.500,00 грн. збитків та 100.000,00 моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Міністерством економічного розвитку і торгівлі України винесено наказ № 272 від 27.02.2017 № 272 Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України , відповідно до якого за порушення статті 476 Митного кодексу України застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до Приватного акціонерного товариства Лекхім . Підставою для прийняття наказу № 272 від 27.02.2017 стали подання Служби безпеки України № 14/25927 від 14.12.2016 та № 14/601 від 16.01.2017, в яких вказується, що посадовими особами АТ Лекхім в ході імпорту в Україну лікарського засобу моксифлоксацину гідрохлорид допущено порушення норм чинного законодавства, передбачене ст. 476 Митного кодексу України. В поданні Служби безпеки України № 14/25927 від 14.12.2016, згідно листа ТОВ Байєр (вх. № 1164/1 від 02.02.2016), яке діє від імені та в інтересах компанії - виробника Байєр Фарма АГ (Німеччина), зазначено, що остання є розробником антибактеріального лікарського засобу Авелокс , діючою речовиною якого є моксифлоксацин . Діюча речовина моксифлоксацин є винаходом та власником патентних прав компанії Байєр Фарма АГ . Порушення вказаної норми полягає начебто в порушенні прав інтелектуальної власності. Компанія Байєр Фрма АГ є власником патенту на винахід (патент № 35554) хімічну речовину Похідні-хінолон-1 (загальновживана міжнародна непатентована назва моксифолоксацин ). Позивач жодним чином не порушував патентних прав на винахід (патент № 35554) Компанії Байєр Фарма АГ шляхом імпорту та обігу на фармацевтичному ринку України значної кількості генеричних лікарських засобів з діючою речовиною моксифолоксацин , оскільки фармацевтичну субстанцію моксифлоксацину гідрохлорид позивачем було придбано за контрактом № АО-16022 від 02.03.2016, укладеного з Компанією MSN Pharmachem PVT (Індія) для використання в лабораторних цілях, що в силу ч. 2 ст. 31 Закону України Про охорону прав на винаходи і корисні моделі не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу (корисної моделі). При цьому підставою для подання СБУ про застосування до позивача спеціальної санкції став лист саме ТОВ Байєр № 1916/1 від 27.01.2016 про порушення прав, захищених патентом № 35554 Компанії Байєр Фарма АГ . Застосовані санкції паралізують роботу позивача і призводить до повної зупинки діяльності, а також призводить до невідворотної шкоди діловій репутації АТ Лекхім , внаслідок чого на думку позивача відповідач має відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100.000,00 грн. Зазначає, що з метою захисту прав та інтересів щодо скасування або принаймі зупинення дії спеціальної санкції, позивач був змушений звернутись за отриманням юридичних послуг згідно договорів № 555/456-ю від 23.05.2017, № 555/473-ю від 07.08.2017, № 555/442-ю від 16.03.2017, № 473/547-ю від 27.10.2017 та поніс збитки у вигляді витрат в загальному розмірі 526.500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19793/ та призначено справу до розгляду на 23.11.2017.

Позивачем 22.11.2017 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення по справі.

Відповідач у поданому 23.11.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності санкцій може бути оскаржено в судовому порядку, якщо позивач не погоджується з їх законністю чи обґрунтованістю та вимоги мають бути адресовані компетентному органу (належному відповідачу). Зазначає, що відповідно до ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 224-226 ГК України умовою відшкодування збитків (шкоди) є наявність всіх елементів юридичного складу порушення, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну пове дінку, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою та вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає. В діях відповідача не було жодного з елементів складу правопорушення. Відповідач зазначає, що лист № 1916/1 від 27.01.2016 носить загальний інформативний характер і констатує наявність охоронюваних законом патентних прав компанії Байр Фарма АГ на вина хід - хімічну речовину. В листі не міститься жодної згадки про позивача або звинувачень в його адресу. Збитки у вигляді витрат на юридичні консультації, пов'язані із застосуванням санкцій не мають жодного відношення до відповідача. Відповідно до установленої практики витрати на оплату юридичних послуг не можуть бути збитками, оскільки не мають обов'язкового характеру. Позивачем не надано доказів приниження відповідачем ділової репутації позивача та завдання йому моральної шкоди у розмірі 100.000,00 грн., як і не надано обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди.

Позивач в судовому засіданні 23.11.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 23.11.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 23.11.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видано наказ № 272 від 27.02.2017 Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України , яким за порушення ст. 476 Митного кодексу України у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України, зазначеного в додатку до цього наказу, а саме - до Приватного акціонерного товариства Лекхім (м. Київ, вул. Шота Руставелі, 23, код ЄДРПОУ 0020029017).

Підставою прийняття даного наказу зазначено ст. 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність на підставі подань Служби безпеки України № 14/25927 від 14.12.2016, № 05/77537-16 від 21.12.2016, № 14/601 від 16.01.2017 та № 05/77537/1-17 від 20.01.2017.

Так, у подані Служби безпеки України № 14/25927 від 14.12.2016 зазначено, що Головним управлінням БКОЗ СБ України в рамках протидії правопорушенням в сфері імпорту та обігу на території країни лікарських засобів викрито факт порушення норм чинного законодавства при проведенні зовнішньоекономічної діяльності з боку посадових осіб AT Лекхім (м. Київ, вул. Шота Руставелі, 23, код ЄДРПОУ 20029017) та встановлено, що в травні 2016 року AT Лекхім імпортувало в Україну 75 кг лікарської субстанції моксифлоксацину гідрохлорид (реєстраційне посвідчення UА/13597/01/01), серії ММ0020416, виробництва MSN Pharmachem PVT (Індія), вартістю 1.516.405,56 грн., митна декларація № 100280101/2016/327174 від 18.05.2016, митний пост - Аеропорт Київ (Жуляни). При цьому, переміщення товару через митний кордон України здійснено з порушенням прав інтелектуальної власності. Так, згідно листа ТОВ Байєр (№ 1164/1 від 02.02.2016), яке діє від імені та в інтересах компанії-виробника Байєр Фарма АГ (Німеччина), остання є розробником антибактеріального лікарського засіб Авелокс , діючою речовиною якого є моксифлоксацин . Діюча речовина моксифлоксацин є винаходом та власником патентних прав компанії Байєр Фарма АГ . Зокрема, Державною службою інтелектуальної власності України 16.04.2001 зареєстровано патент № 35554 на винахід - хімічну речовину під назвою Похідні хінодон - І нафтиридонкарбонової кислоти у вигляді суміші ізомерів або окремих ізомерів, фармацевтична композиція, що має антибактеріальну активність та проміжні сполуки (загальновживана міжнародна непатентована назва моксифлоксацин ). Власником патентних прав будь-яких дозволів (повноважень) суб'єктам господарювання України, в т. ч. АТ Лекхім на діяльність, пов'язану з ввезенням, обігом в Україні лікарської субстанції моксифлоксацин не надавалось. З'ясовано, що в подальшому АТ Лекхім реалізувало вищезазначену лікарську субстанцію для виробничих потреб компанії ПАТ Технолог (входить до групи компаній Лекхім ). Таким чином, посадовими особами АТ Лекхим грубо порушено вимоги митного законодавства, що регламентують порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, зокрема в їх діях наявні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 476 Митного кодексу України (переміщення товарів через митний кордон країни з порушенням прав інтелектуальної власності), а також ознаки злочину, передбаченого ст. 177 Кримінального кодексу України (порушення прав на винахід).У зв'язку з викладеним запропоновано застосувати до АТ Лекхім спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування.

У листі Товариства з обмеженою відповідальністю Байєр № 1164/1 від 02.02.2016, адресованого Головному управлінню БКОЗ СБУ йде мова про наступне: Байер Фарма АГ (Німеччина, м, Берлін, від імені та в інтересах якої діє ТОВ Байєр ) (далі - Компанія) є всесвітньо відомим виробником лікарських засобів. Діяльність Компанії спрямована на розробку, виготовлення новітніх лікарських засобів. Компанією було розроблено антибактеріальний лікарський засіб під торговою назвою Авелокс , діючою речовиною якого є моксифлоксацин . Зазначена діюча речовина є винаходом Компанії, власником патентних прав є Байєр Фарма АГ (Німеччина, м. Берлін). Лікарський засіб Авелокс зареєстрований в Україні з 2001 року (реєстраційні посвідчення UА/4071/01/01, UA/4071/02/01). Державною службою інтелектуальної власності України 16.04.2001 зареєстровано патент № 35554 на винахід - хімічну речовину під назвою Похідні хінолон - І нафтиридонкарбонової кислоти у вигляді суміші ізомерів або окремих ізомерів, фармацевтична композиція, що має антибактеріальну активність та проміжні сполуки (загальновживана міжнародна непатентована назва моксифлоксацин ). Патент на винахід надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом та право забороняти іншим особам використовувати винахід без дозволу власника. Протягом 2012-2015р. спостерігаються чисельні порушення патетних прав на винахід Компанії Байєр Фарма АГ шляхом імпорту та обігу на фармацевтичному ринку України значної кількості генеричних лікарських засобів з діючою речовиною моксифлоксацин . Так, на сьогоднішній день, в Україні зареєстровано понад 20 лікарських засобів з вказаною діючою речовиною (наведено назви). Діяльність суб'єктів господарювання, пов'язана з імпортом, виготовленням, реалізацією на території України вказаних препаратів є незаконною, оскільки порушує запатентовані права на винахід Компанії Байєр Фарма АГ та створює ознаки правопорушення, передбаченого ст. 177 КК України. При цьому Компанія Байєр Фарма АГ як власник патенту № 35554 не може гарантувати якість лікарських засобів з діючою речовиною моксифлоксацин , виготовлених поза межами Компанії.

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача Приватне акціонерне товариство Лекхім не порушувало патентних прав на винахід (патент № 35554) Компанії Байєр Фарма АГ шляхом імпорту та обігу на фармацевтичному ринку України значної кількості генеричних лікарських засобів з діючою речовиною моксифлоксацин , оскільки фармацевтичну субстанцію моксифлоксацину гідрохлорид було придбано за контрактом № АО-16022 від 02.03.2016, укладеного з Компанією MSN Pharmachem PVT (Індія) для використання в лабораторних цілях, що в силу ч. 2 ст. 31 Закону України Про охорону прав на винаходи і корисні моделі не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу (корисної моделі). Проте підставою для подання Службою безпеки України про застосування до позивача спеціальної санкції став лист відповідача № 1164/1 від 02.02.2016 про порушення прав, захищених патентом № 35554 Компанії Байєр Фарма АГ . Позивач вважає, що дії відповідача є безпідставними та завдали позивачу моральної шкоди внаслідок порушення ділової репутації АТ Лекхім та значної матеріальної шкоди внаслідок вжиття заходів для скасування або зупинення дії спеціальної санкції шляхом отримання юридичних послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Дана норма встановлює загальні правила відшкодування завданих особі договірних збитків.

Оскільки позивач і відповідач не перебувають в договірних правовідносинах, помилковим є посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на вказану норму.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України).

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Тобто, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.

Позивач який звернувся з позовом про стягнення шкоди має довести наявність усіх чотирьох елементів правопорушення.

Правова позиція позивача зводиться до того, що звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Байєр № 1916/1 від 27.01.2016 до Служби безпеки України порушило права позивача, оскільки потягло за собою застосування до позивача спеціальної санкції, чим завдало майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Отже звернення особи до правоохоронних органів не може вважатись правопорушенням.

Слід зазначити, що лист відповідача № 1916/1 від 27.01.2016 носить інформативний характер і констатує наявність охоронюваних законом патентних прав компанії Байр Фарма АГ патент № 35554 на вина хід - хімічну речовину під назвою Похідні хінолон - І нафтиридонкарбонової кислоти у вигляді суміші ізомерів або окремих ізомерів, фармацевтична композиція, що має антибактеріальну активність та проміжні сполуки (загальновживана міжнародна непатентована назва моксифлоксацин ). Відповідач у своєму листі проінформував правоохоронні органи про те, що відповідні права інтелектуальної власності належать Компанії Байєр Фарма АГ і є об'єктом права охорони. В листі не міститься жодної згадки про позивача або звинувачень в його адресу.

Не підтверджуються матеріалами справи посилання позивача, що відповідач звертався про застосування спеціальної санкції до позивача, оскільки наведений лист такої вимоги не містить.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачем не доведено наявність у діях відповідача протиправної поведінки; шкідливий результат такої поведінки - шкоду, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Таким чином, відсутні всі складові для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, а тому в позові в частині стягнення з відповідача 526.500,00 грн. слід відмовити.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 100.000,00 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягають виходячи з наступного

Позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача, що полягає у зверненні про застосування спеціальної санкції до АТ Лекхім позивачу була завдана моральна шкода, тобто втрати немайнового характеру, яких позивач зазнав внаслідок зниження престижу та підриву довіри до діяльності позивача. Заподіяну моральну (немайнову) шкоду позивач оцінює в 100.000,00 грн.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди також визначено:

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків .

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача відповідачем або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем не доведено наявність у діях відповідача протиправної поведінки; шкідливий результат такої поведінки - шкоду, причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100.000,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на послуги адвоката, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Крім цього слід зазначити, що доказів понесення позивачем витрат на послуги адвоката в сумі 30.000,00 грн. матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 30.11.2017.

Суддя В.В.Сівакова