Рішення

від 28.11.2017 по справі 913/816/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

28 листопада 2017 року Справа № 913/816/17

Провадження №31/913/816/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирних будинків "Сільський будинок", с. Кам'янка Новопсковського району Луганської області,

про стягнення 102 157 грн. 09 коп.

Суддя Марченко Ю.І.

Секретар судового засідання Медуниця Р.І.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, головний юрисконсульт Відділу загальної судової роботи Юридичного департаменту, довіреність №14-68 від 14.04.2017;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором №2619/15-ТЕ-20 купівлі - продажу природного газу від 10.02.2015 в розмірі 77 316 грн. 14 коп., в тому числі: основний борг в сумі 31 669 грн. 66 коп., пеня в сумі 28 740 грн. 16 коп., інфляційні нарахування в сумі 311 грн. 88 коп., 3 % річних в сумі 16 594 грн. 44 коп.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 2619/15-ТЕ - 20 від 10.02.2015р.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву від 24.11.2017 №14/4-560 про збільшення розміру позовних вимог, за якою останній просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №2619/15-ТЕ-20 купівлі - продажу природного газу від 10.02.2015 в розмірі 102 157 грн. 09 коп., в тому числі: основний борг в сумі 31 669 грн. 66 коп., пеня в сумі 28 740 грн. 16 коп., інфляційні нарахування в сумі 25 152 грн. 83 коп., 3 % річних в сумі 16 594 грн. 44 коп.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення у справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це є саме правом позивача.

Виходячи з наведеного, суд приймає заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим позовними вимогами слід вважати стягнення з відповідача заборгованості за договором №2619/15-ТЕ-20 купівлі - продажу природного газу від 10.02.2015 в розмірі 102 157 грн. 09 коп., в тому числі: основний борг в сумі 31 669 грн. 66 коп., пеня в сумі 28 740 грн. 16 коп., інфляційні нарахування в сумі 25 152 грн. 83 коп., 3 % річних в сумі 16 594 грн. 44 коп. (всього 102 157 грн. 09 коп.).

Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, причини неявки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового конверту (а.с. 48, а.с. 62, а.с. 63).

При цьому, відповідачем не заявлялось клопотань про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Присутній в судовому засіданні 28.11.2017 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи викладене та достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

10.02.2015 року між позивачем (як продавцем) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір № 2619/15-ТЕ - 20 купівлі-продажу природного газу (далі договір купівлі-продажу природного газу).

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу природного газу, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору купівлі - продажу природного газу встановлено, що продавець передає покупцю з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 178 тис.куб.м, утому числі по місяцях кварталів:

- I квартал - 95 тис.куб.м (січень - 34, лютий - 32, березень - 29);

- II квартал - 13 тис.куб.м (квітень - 13);

- IV квартал - 70 тис.куб.м (жовтень - 15, листопад - 25, грудень - 30).

Згідно з п. 3.3 договору купівлі-продажу природного газу, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п. 3.4 договору купівлі-продажу природного газу).

В п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу відповідач погодився здійснювати остаточний розрахунок за фактично переданий газ до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, виключно грошовими коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплати продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу).

В період з січня 2015 року по березень 2015 року та з квітня 2015 року по грудень 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору купівлі-продажу природного газу газ на загальну суму 77 316,14 грн., а саме: у січні 2015 р. на суму 35 340,54 грн.; у лютому 2015 р. на суму 30 217,64 грн.; у березні 2015 р. на суму 22 913,62 грн.; у квітні 2015 р. на суму 5 132,24 грн.; у грудні 2015 р. на суму 7 575,57 грн. (акти приймання-передачі природного газу (а.с. 20-24).

Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно виконував свої грошові зобов'язання, на підтвердження чого надав до матеріалів справи Виписку операцій за період з 01.01.2015 р. 31.07.2017 р. (арк.с.26).

У зв'язку з наведеними обставинами позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 28 740,16 грн., та, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати в сумі 25 152, 83 грн. та 3% річних в сумі 16 594,44 грн.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що за договором у сторін виникли взаємні зобов'язання з постачання та оплати природного газу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони в договорі встановили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу).

В період з січня 2015 року по березень 2015 року та з квітня 2015 року по грудень 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору купівлі-продажу природного газу газ на загальну суму 77 316,14 грн., а саме: у січні 2015 р. на суму 35 340,54 грн.; у лютому 2015 р. на суму 30 217,64 грн.; у березні 2015 р. на суму 22 913,62 грн.; у квітні 2015 р. на суму 5 132,24 грн.; у грудні 2015 р. на суму 7 575,57 грн. (акти приймання-передачі природного газу (а.с. 20-24).

З огляду на положення вимог ст. 530 ЦК України та домовленості сторін, строк оплати спожитого відповідачем в період з січня 2015 року по березень 2015 року та з квітня 2015 року по грудень 2015 року газу станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі до суду настав.

Позивач стверджує, що відповідач виконував свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу з порушенням обумовлених сторонами в договорі строків.

Факт порушення відповідачем строків виконання своїх грошових зобов'язань також підтверджується Випискою операцій за період з 01.01.2015 р. 31.07.2017 р. (а.с. 26).

Відповідні обставини не заперечуються та не спростовуються відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що порушував виконання грошових зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу відповідач погодився за порушення строків оплати спожитого природного газу сплачувати позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних на суму 16 594, 44 грн. за допомогою Юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , судом встановлені математичні помилки. Внаслідок чого, заявлена до стягнення сума позивачем є значно вищою, ніж розрахунок зроблений судом, який складає 3 433 грн. 62 коп.

Враховуючи викладене, нараховані 3% річних за зобов'язаннями січня 2015 року повинні рахуватися таким чином:

-15.02.2015-03.03.2015 на борг 35 340,54 грн., за 17 днів, 49,38 грн.;

-04.03.2015 - 14.08.2015 на борг 35 340,54 грн., за 164 дні, 476,37 грн.;

-15.08.2015- 17.08.2015 на борг 35 340,54 грн., за 3 дні, 8,71 грн.;

-18.08.2015 - 18.10.2015 на борг 34 330,59 грн., за 62 дні, 174,94 грн.;

- 19.10.2015 - 20.10.2015 на борг 4 330,59 грн., за 2 дні, 0,71 грн.

Всього за вказаний період 3% річних становлять 710 грн. 11 коп.

Нараховані 3% річних за зобов'язаннями лютого 2015 повинні рахуватися таким чином:

-15.03.15-27.08.2015 на борг 30 217,64 грн., за 166 днів, 412,28 грн.;

-28.08.2015 - 14.09.2015 на борг 30 217,64 грн., за 18 днів, 44,71 грн.;

-15.09.2015 - 20.10.2015 на борг 30 217,64 грн., за 36 днів, 89,41 грн.;

- 21.10.2015 - 16.11.2015 на борг 14 548,23 грн., за 27 дні, 32,29 грн.;

- 17.11.2015 - 31.12.2015 на борг 6 048,23 грн., за 45 днів, 22,37 грн.;

- 01.01.2016 - 19.10.2016 на борг 6 048,23 грн., за 293 дні, 145,26 грн.

Всього за вказаний період 3% річних становлять 746,32 грн.

Нараховані 3% річних за зобов'язаннями березня 2015 року повинні рахуватися таким чином:

-15.04.2015 - 27.08.2015 на борг 22 913,62 грн., за 135 дні, 254,25 грн.;

-28.08.2015 - 24.09.2015, на борг 22 913,62 грн., за 28 днів, 52,73 грн.;

-25.09.2015 - 14.10.2015, на борг 22 913,62 грн., за 20 днів, 37,67 грн.;

-15.10.2015 - 31.12.2015 на борг 22 913,62 грн., за 78 днів, 146,90 грн.;

-01.01.2016 - 19.10.2016 на борг 22913,62 грн., за 293 дні, 550,30 грн.;

-20.10.2016 - 31.12.2016 на борг 18 961,85 грн., за 73 дні, 113,46 грн.;

-01.01.2017 - 19.08.2017 на борг 18 961,85 грн., за 231 день, 360,02 грн.;

Всього за вказаний період 3% річних становлять 1515,33 грн.

Нараховані 3% річних за зобов'язаннями квітня 2015 року повинні рахуватися таким чином:

-15.05.15-27.08.2015 на борг 5 132,24 грн., за 105 дні, 44,29 грн.,

-28.08.2015 - 24.09.2015 на борг 5 132,24 грн., за 28 днів, 11,81 грн.,

-25.09.2015 - 14.11.2015 на борг 5 132,24 грн., за 51 день, 21,51 грн.,

-15.11.2015 - 31.12.2015 на борг 5 132,24 грн., за 47 днів, 19,83 грн.,

-01.01.2016 - 31.12.2016 на борг 5 132,24 грн., за 366 днів, 153,97 грн.,

-01.01.2017 - 19.08.2017 на борг 5 132,24 грн., за 231 день, 97,44 грн.,

Всього за вказаний період 3% річних становлять 348,85 грн.

Нараховані 3% річних за зобов'язаннями грудня 2015 року повинні рахуватися таким чином:

-15.01.2016 - 21.04.2016, на борг 7 575,57 грн., за 98 дні, 60,85 грн.;

-22.04.2016 - 26.05.2016, на борг 7 575,57, за 35 дні, 21,73 грн.;

-27.05.2016 - 23.06.2016, на борг 7 575,57, за 28 дні, 17,39 грн.;

-24.06.2016 - 14.07.2016, на борг 7 575,57, за 21 день, 13,04 грн.

Всього за вказаний період 3% річних становлять 113,01 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає задоволенню складає 3 433,62 грн. В решті вимог щодо 3% річних слід відмовити.

Стосовно інфляційних нарахувань у сумі 25 152 грн. 83 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 24.11.2017 №14/4-560) суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, позивачем розрахунок втрат від інфляції по кожному місяцю на суму 25 152, 83 грн. здійснений з математичними помилками, тому інфляційні нарахування повинні рахуватися таким чином:

- за зобов'язаннями за січень 2015 інфляція рахується на суму 35340,54 грн. за період 01.03.2015 - 31.07.2015 та становить 10 005,32 грн.;

- за зобов'язаннями за січень 2015 інфляція рахується на суму 34 330,59 грн. за період 01.08.2015 - 30.09.2015 та становить 508,64 грн.;

- за зобов'язаннями за лютий 2015 інфляція рахується на суму 30 217,64 грн. за період 01.04.2015 - 30.09.2015 становить 5 294,15 грн., на суму 14 548,23 грн. за період 01.10.2015 - 31.10.2015 становить -189,13 грн. (мала місце дефляція), на суму 6 048,23 грн. за період 01.11.2015 - 30.09.2015 становить 562,41 грн., та всього становить - 5 667,43 грн.;

- за зобов'язаннями за березень 2015 інфляція рахується на суму 22 913,62 грн. за період 01.05.2015 - 30.09.2016 становить 2 568,34 грн., на суму 18 961,85 грн. за період 01.10.2016 - 31.07.2016 становить 2 695,00 грн., та всього становить - 5 263,34 грн.;

- за зобов'язаннями за квітень 2015 інфляція рахується на суму 5 132,24 грн. за період 01.06.2015- 31.07.2017 та становить 1 246,13 грн.;

- за зобов'язаннями за грудень 2015 інфляція рахується на суму 7 575,57 грн. за період 01.02.2016- 31.07.2017 та становить 1 549,24 грн.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, всього до стягнення підлягають інфляційні нарахування в сумі 24 240 грн. 10 коп. В решті вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань слід відмовити.

Крім того, за порушення термінів оплати за договором №2619/13-ТЕ-20 від 10.02.2015 позивачем нарахована пеня у сумі 28 740,17 грн. на зобов'язання з оплати, що виникли у січні - грудні 2015 року, згідно наданого позивачем розрахунку.

Так, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок заявленої суми пені, суд погоджується з наданим розрахунком, а отже сума заявленої пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд, враховуючи викладене вище та прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором, перевіривши розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період з січня - грудень 2015 у загальній сумі 102 157 грн. 09 коп. підлягають задоволенню частково.

Так, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму основного боргу - 31 669,66 грн., пеня - 28 740,16 грн., 3% річних - 3 433,62 грн., інфляційні нарахування - 24 240,10 грн. (всього 88 083,54 грн.). В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України.

Даною нормою визначено, що судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1 321 грн. 25 коп.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 175, 231-232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 4-3, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Сільський будинок (92332, Луганська область, Новопсковський р-н, с. Кам'янка , вул. Пульного,2-А код ЄДРПОУ 33332836) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг в сумі 31 669 грн. 66 коп., пеня в сумі 28 740 грн. 16 коп.; 3% річних в сумі 3 433 грн. 62 коп.; інфляційні втрати в сумі 24 240 грн. 10 коп.; та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 321 грн. 25 коп.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.11.2017 було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 30.11.2017 .

Суддя Ю.І. Марченко