Постанова

від 21.11.2017 по справі 910/9416/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2017 р. Справа№ 910/9416/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 21.11.2017 року

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2017

у справі №910/9416/17 (суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "М.І.К.-Транс"

до дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 254 944,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2017 року у справі № 910/9416/17 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "М.І.К.-Транс" до дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 254 944,10 грн. - задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 19.09.2017 року ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2017 року у справі № 910/9416/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представник ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у судовому засіданні 21.11.2017 року надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів викладених в ній та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2017 року по справі № 910/9416/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник ТОВ "М.І.К.-Транс" у судовому засіданні 21.11.2017 року також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення скарги відповідача, вважає її необґрунтованою та безпідставною. Представник просив апеляційний господарський апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

03 грудня 2016 року о 19 годині 05 хвилин в Київській області, Баришівському районі на 70 км. а/д Київ-Харків, громадянин ОСОБА_2, керував автомобілем ГАЗ 33023, з номерним знаком НОМЕР_1, який належить дочірньому підприємству "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", здійснив зупинку в правій полосі руху, чим змусив водія ОСОБА_3, який керував автомобілем МАН з номерним знаком НОМЕР_3 з напівпричепом "KOGEL" з номерним знаком НОМЕР_2, який належить товариству з обмеженою відповідальністю "М.І.К. - Транс", змінити напрямок руху, що призвело до ДТП та пошкодження автомобіля, створивши при цьому аварійну обстановку, чим порушив п.п. 10.1, 1.5. ПДР України, що підтверджується Постановою Баришівського районного суду Київської області у справі №355/1584/16п, згідно якої винним у дані ДТП був визнаний ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу МАН з номерним знаком НОМЕР_3 з напівпричепом "KOGEL" з номерним знаком НОМЕР_2 було завдано шкоду.

Відповідно до Висновку експертного авто товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку №01/12 від 19.12.2016р. вартість відновлювального ремонту автомобіля МАН, д.р.н. НОМЕР_3, внаслідок його пошкоджень при ДТП, яке сталось 03 грудня 2016 року становить 254 944,10 грн.

Судом апеляційної інстанції перевірено, що ОСОБА_2 на момент ДТП був працівником філії "Київське дорожньо-експлуатаційне управління". ОСОБА_2 виконував свої трудові обов'язки у філії "Київське дорожньо-експлуатаційне управління "ДП "Київське обласне дорожнє управління" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

27.04.2017 позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування шкоди, завданої працівником, що підтверджується фіскальним чеком від 27.04.2017 року. Однак відповідач відповіді на зазначену претензію не надіслав, суму завданих збитків не відшкодував.

Оскільки, відповідач не сплатив позивачу завдані його працівником збитки, у червні 2017 року ТОВ "М.І.К.-Транс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 254 944,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок порушення працівником відповідача ОСОБА_4 правил дорожнього руху 03 грудня 2016 року мало місце ДТП, в результаті якого пошкоджено транспортний засіб позивача МАН з номерним знаком НОМЕР_3. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу ОСОБА_4 не була застрахована у відповідності до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а відтак обов'язок по відшкодуванню завданих пошкодженням транспортного засобу МАН з номерним знаком НОМЕР_3 позивача покладено у відповідності до ч.1 ст. 1172 ЦК України на відповідача.

У свою чергу, відповідач заперечив проти задоволення зазначеної позивачем суми збитків та зазначив, що відшкодуванню підлягає вартість ремонтних робіт з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а відтак сума матеріального збитку завданого транспортному засобу МАН, д.р.н. НОМЕР_3 складає 93 370,22 грн.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2017 року у справі № 910/9416/17 позовні вимоги ТОВ "М.І.К.-Транс" про стягнення з ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 254 944,10 грн. - задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, під час настання дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом ГАЗ 33023, з номерним знаком НОМЕР_1 керував ОСОБА_2

Судом апеляційної інстанції перевірено, що станом на час вчинення указаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Оскільки винною у ДТП особою є працівник відповідача - ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ГАЗ 33023, з номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_2 у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку не застрахована, доказів сплати відповідачем на користь позивача суми завданих збитків матеріали справи не містять, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення даного позову та стягнення з відповідача 254 944,10 грн.

Доводи скаржника, що відшкодуванню підлягає вартість ремонтних робіт з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, та сума матеріального збитку завданого транспортному засобу МАН, д.р.н. НОМЕР_3 складає 93 370,22 грн., судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки, збитки за загальними правилами підлягають відшкодуванню в повному обсязі. При цьому, колегія суддів зазначає, що норми, які регулюють відносини страховиків за Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (можливість зменшення здійсненої виплати на коефіцієнт фізичного зносу) в даному випадку застосовані бути не можуть.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 254 944,10 грн. матеріального відшкодування.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2017 року у справі № 910/9416/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2017 року у справі № 910/9416/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9416/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко