Рішення

від 01.11.2017 по справі 183/3048/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3048/17

№ 2/183/2314/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Орендно-виробниче сільськогосподарське підприємство Присамар`є до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Орлівщина про визнання угоди про розірвання договору оренди та договору оренди землі недійсними,

встановив:

позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати недійсним угоду про розірвання договору оренди № б/н від 21 березня 2013 року, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю Орендно-виробниче сільськогосподарське підприємство Присамар`є з ОСОБА_1 07 травня 2016 року та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07 травня 2016 року, без номеру, розташованої на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,950 га, кадастровий номер 1223285500:01:024:0365, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Орлівщина код ЄДРПОУ 39438945.

В обґрунтування позову зазначає, що 21 березня 2013 року ТОВ Орендно-виробниче сільськогосподарське підприємство Присамар`є уклало договір оренди земельної ділянки б/н з ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, кадастровий номер якої - 1223285500:01:024:0365, розташованої на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Договір зареєстрований 28 квітня 2014 року у Реєстраційній службі Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, індексний номер 12766102 від 29 квітня 2014 року. Строк дії права оренди позивача, відповідно до вказаного договору, становить 10 років з дня державної реєстрації. В березні 2017 року позивачу стало відомо від представників відповідача-2, що дана земельна ділянка на правах оренди належить їм, оскільки вони підписали договір оренди з власником землі, та надали інформаційну довідку про реєстрацію договору оренди, в якій вказано, що державний реєстратор Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 зареєструвала договір оренди цієї самої земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:01:024:0365 з ТОВ Орлівщина , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 33806091 від 10 лютого 2017 року, номер запису про інше речове право 18958995. Також була скасована Державна реєстрація договору оренди між позивачем та відповідачем-1. Звернувшись до реєстраційної служби Новомосковського району, позивач дізнався, що договір оренди, укладений між позивачем та ОСОБА_1 був розірваний та на підставі цього і було зареєстровано оскаржуваний договір. Посадовою особою позивача написано заяву про вчинення правопорушення до Новомосковського відділу поліції, яким відкрито 16 березня 2017 року кримінальне провадження за №12017040350000822 за ознаками ст.358 ч.4 КК України. Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду надано слідчому дозвіл на виїмку вказаних угод про розірвання договору оренди та наступний договір оренди, після чого призначено почеркознавчу експертизу. Висновком почеркознавчої експертизи від 01 червня 2017 року встановлено, що підпис в угоді про розірвання договору оренди землі № б/н від 16 березня 2013 року, датованій 16 лютого 2016 року, в графі Орендар: директор М.П. виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, також акт приймання-передачі земельної ділянки також виконаний не ним. Крім того, враховуючи відсутність волі позивача на розірвання договору оренди відсутні підстави і для укладання договору оренди між відповідачами.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач-1 надала суду заяву, згідно з якою позов визнала та просить суд про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача-2 до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, серії II-ДП № 134706, виданим Піщанською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області 27 грудня 2001 року ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,950 га, кадастровий номер 1223285500:01:024:0365, яка розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області /а.с.15/.

21 березня 2013 року ТОВ Орендно-виробниче сільськогосподарське підприємство Присамар`є уклало договір оренди земельної ділянки б/н з ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, кадастровий номер якої - 1223285500:01:024:0365, розташованої на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Договір зареєстрований 28 квітня 2014 року у Реєстраційній службі Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, індексний номер 12766102 від 29 квітня 2014 року. Строк дії права оренди позивача, відповідно до вказаного договору, становить 10 років з дня державної реєстрації /а.с.5-6, 7/.

Суду надано копію угоди від 16 лютого 2016 року, укладеної між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ Орендно-виробниче сільськогосподарське підприємство Присамар`є в особі директора - ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі № б/н від 21 березня 2013 року, у відповідності до якої сторони прийшли до згоди розірвати договір оренди б/н від 21 березня 2013 року, укладений раніше між сторонами. Вказана угода містить підписи осіб, вказаних, як ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Також суду надано копію Акту приймання передачі земельної ділянки, укладеного між вказаними особами, який містить підписи осіб, вказаних, як ОСОБА_1 та ОСОБА_3 /а.с.8, 9/.

03 лютого 2017 року державним реєстратором Орлівщинської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:01:024:0365, укладеного між ОСОБА_1 з ТОВ Орлівщина 07 травня 2016 року, номер запису про інше речове право 18958995, у відповідності до якої ТОВ Орлівщина набуте право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:01:024:0365 терміном 10 років /а.с.16/.

Висновком експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи від 01 червня 2017 року, проведеної за призначенням слідчого Донченко І.В. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 16 березня 2017 року за № 12017040350000822 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України встановлено окрім іншого, що підпис в угоді про розірвання договору оренди землі № б/н від 21 березня 2013 року, датованій 16 лютого 2016 року, в графі Орендар: директор М.П. виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, також акт приймання-передачі земельної ділянки також виконаний не ним /а.с.10-14/.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені особи.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 2 ст.15 Закону України Про оренду землі порушення вимог статті 4, так само як і недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, є підставою для визнання договору недійсним.

Частиною 1 статті 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Як передбачено ч. 1 та 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст.208 ЦК України, Стаття 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до приписів ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Оскільки відповідачами не доведено належність доказів, які підтвердили б факт укладання між позивачем та відповідачем-1 угоди про розірвання договору оренди від 21 березня 2013 року у письмовій формі, підписання посадовою особою позивача угоди про розірвання договору оренди, іншого волевиявлення позивача, спрямованого на припинення відносин між позивачем та ОСОБА_1 з приводу оренди належної відповідачу-1 земельної ділянки - це є підставою для визнання угоди від 16 лютого 2016 року недійсною.

Так, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, недійсний договір не породжує для його сторін прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення під час його документального оформлення.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно зі ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.10 ЦПК України, а відповідач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Положення ст.11 ЦК України визначають, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Нормами ст.58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Враховуючи висновок суду про недійсність правочину, яким припинено право оренди позивача на земельну ділянку, належну відповідачу-1, у останньої на дату укладання правочину від 07 травня 2016 року був відсутній належний обсяг повноважень, який би надавав їй право укладання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:01:024:0365 з іншими особами, ніж позивач, внаслідок чого вбачаються підстави і для визнання недійсним означеного договору.

Внаслідок викладеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд керується положеннями ч.1 ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд -

вирішив:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Орендно-виробниче сільськогосподарське підприємство Присамар`є до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Орлівщина про визнання угоди про розірвання договору оренди та договору оренди землі недійсними задовольнити.

Визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди № б/н від 21 березня 2013 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Орендно-виробниче сільськогосподарське підприємство Присамар`є та ОСОБА_1 07 травня 2016 року про розірвання договору оренди землі № б/н від 21 березня 2013 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 1223285500:01:024:0365.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07 травня 2016 року, без номеру, щодо земельної ділянки, розташованої на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,950 га, кадастровий номер 1223285500:01:024:0365, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Орлівщина .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Орендно-виробниче сільськогосподарське підприємство Присамар`є судові витрати в розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Орлівщина на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Орендно-виробниче сільськогосподарське підприємство Присамар`є судові витрати в розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.О. Парфьонов