Рішення

від 29.11.2017 по справі 402/1131/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1093/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів: Суровицької Л.В., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.

за участю представника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2016 року у справі за заявою Луполівської сільської ради Благовіщенського району, зацікавлена особа - Благовіщенська районна державна нотаріальна контора, про визнання спадщини відумерлою .

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року Луполівська сільська рада Благовіщенського району звернулась в суд з заявою про визнання відумерлою спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 Зацікавлена особа - Благовіщенська районна державна нотаріальна контора.

Зазначала, що 12 березня 2002 року померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина на належну їй на підставі державного акту ІІ-КР № 018380 земельну ділянку кадастровий № 3525585200:02:000:0534 площею 3,52 га. Місцем відкриття спадщини є територія Луполівської сільської ради.

Відповідно до довідки Луполівської сільської ради відомості про спадкоємців ОСОБА_4 відсутні. Спадкоємці за переоформленням спадщини на протязі чотирнадцяти років не звертались. Земельна ділянка до цього часу не визнана відумерлою.

Просила визнати відумерлою спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_4 та передати у власність територіальної громади Луполівської сільської ради Благовіщенського району земельну ділянку кадастровий № 3525585200:02:000:0534 площею 3,52 га, що належала ОСОБА_4

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2016 року заява Луполівської сільської ради Благовіщенського району про визнання спадщини відумерлою задоволена. Суд визнав відумерлою спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4, та передав її у власність територіальної громади Луполівської сільської ради.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_2 до участі у розгляді справи залучена не була, рішенням суду були порушені її права, як спадкоємця, оскільки ОСОБА_4 є її бабусею. Її батько, ОСОБА_5 постійно проживав зі своєю матір'ю - ОСОБА_4, доглядав за нею. На момент смерті ОСОБА_4 він проживав з нею, після чого забезпечив її поховання. Відповідно до заповіту ОСОБА_4, складеному 16 жовтня 1986 року та зареєстрованому в реєстрі за № 48, остання заповіла своєму сину житловий будинок та земельну ділянку, розташовану на території Луполівської сільської ради. Він отримував за неї орендну плату в натурі на току СФГ Кондор , яке за його дозволом обробляло вказану земельну ділянку. ОСОБА_5 прийняв спадщину шляхом вступу в управління земельною ділянкою. Однак у зв'язку із сімейними обставинами та за станом здоров'я після смерті матері переїхав жити в м. Первомайськ до своєї родини. 01 червня 2005 року він помер, не оформившив своїх спадкових прав на майно своєї матері. ОСОБА_5 є її батьком., після його смерті вона прийняла спадщину. При визнанні спадщини відумерлою суд не перевірив факт прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном та не залучив спадкоємців до участі у справі.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.

Луполівська сільська рада просила розглянути справу за відсутності її представника та залишити рішення суду першої інстанції без зміни (а.с.83,126).

Третя особа нотаріальна контора про час та місце розгляду справи повідомлена під розписку (а.с.122), в засідання апеляційного суду не прибула.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, однак зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявних обставин (фактів), яким обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, проте рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Частиною першою статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Матеріалами справи підтверджується, що 12 березня 2002 року в с.Богданове Ульяновського району померла ОСОБА_4, після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається, зокрема, із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,52 га , розташованої на території Луполівської сільської ради, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 20 лютого 2002 року (а.с.4, 39).

Задовольняючи заяву про визнання спадщини відумерлою, суд першої інстанції виходив з того, що така заява підлягає задоволенню на підставі ст.1277 ЦК України, при цьому суд не звернув уваги на те, що згідно п.п.4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила ст.1277 ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз'яснено, що спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), законами України: від 2 вересня 1993 року № 3425-XII Про нотаріат , від 23 червня 2005 року № 2709-IV Про міжнародне приватне право , іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки спадщина відкрилася 12 березня 2002 року, то визнання її судом відумерлою на підставі ст.1277 ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, є неправильним та суперечить зазначеним нормам матеріального права.Суд не врахував, що ЦК УРСР 1963 року не було передбачено визнання спадщини відумерлою.

Крім того, відповідно до вимог ст.278 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою, та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст.235,277 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

В порушення цих норм закону суд не перевірив, чи немає у померлої спадкоємців, які вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини в порядку, передбаченому ст.549 ЦК Української РСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, та без вирішення питання про залучення до участі у справі спадкоємців ОСОБА_4 розглянув справу і дійшов передчасного висновку про відумерлість спадщини.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Частиною 2 ст.548 ЦК УРСР також передбачено, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, разом з тим відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Рішенням Ульяновського районного суду від 03 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили (а.с.105-111,114), встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст.549 ЦК УРСР спадщину прийняв її син ОСОБА_5 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном: на день смерті проживав із спадкодавцем в с.Шевченка, вул.Богдана Хмельницького,10 Ульяновського району Кіровоградської області, поховав її, проживав в будинку після смерті матері, мав на руках оригінал правовстановлювального документу на будинок матері - договір купівлі-продажу. ОСОБА_5 помер 01 червня 2005 року, не оформивши своїх спадкових прав на майно покійної матері. Зазначеним рішенням суду також встановлено, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_5 і як вбачається із спадкової справи після його смерті прийняла спадщину.

Таким чином, спадщину, яка залишалася після смерті ОСОБА_4, прийняв у встановленому законом порядку її син ОСОБА_5

За таких обставин оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушуються права ОСОБА_2 як спадкоємця ОСОБА_5, який прийняв спадщину в установленому законом порядку після смерті своєї матері ОСОБА_4, але не оформив своїх спадкових прав.

Колегія суддів також зазначає, що судом ухвалено рішення про відумерлість спадщини при відсутності в справі доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_4, свідоцтво про її смерть, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Ульяновського районного управління юстиції, було долучено до матеріалів справи тільки на стадії апеляційного оскарження (а.с.39).

Оскільки рішення суду про визнання відумерлою спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла 12 березня 2002 року, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, то відповідно до ст.309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви сільської ради.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307,ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити .

Скасувати рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2016 року.

В задоволенні заяви Луполівської сільської ради Благовіщенського району про визнання спадщини відумерлою відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

ОСОБА_6