Рішення

від 27.11.2017 по справі 576/1831/17

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/1831/17

Провадження № 2/576/727/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

Головуючого - судді Мазура С.А.,

за участі:

секретаря Пугач В.Л.,

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3

представника третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Глухівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 через свого представника (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Глухівської міської ради Сумської області (далі - Відповідач) про поновлення його на роботі на посаді директора Глухівського міського центру фізичного здоров'я населення Спорт для всіх , стягнення з Відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та порушує питання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 19.01.2011 року працював на посаді директора міського центру фізичного здоров'я населення Спорт для всіх .

Розпорядженням міського голови від 13.06.2017 його звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України. Вважає таке звільнення необґрунтованим та незаконним, оскільки винесене без належного з'ясування обставин, жодного грубого порушення трудових обов'язків не допускав, а тому просить суд поновити його на попередній посаді.

В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених у позові, пояснивши що з позовом про поновлення на роботі звернувся 27.06.2017, але рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28.09.2017 йому було відмовлено у задоволенні позову, оскільки позов був заявлений до неналежного відповідача, тому одразу ж повторно звернувся з позовом до суду вже до належного відповідача, тому просить суд поновити строк звернення до суду.

В судовому засіданні представник Відповідача проти позову заперечував у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропущенням Позивачем строку звернення до суду, а також надавши проти нього заперечення, суть яких зводиться до того, що Позивача було на законних підставах звільнено з роботи, оскільки останній допустив одноразове грубе порушення трудових обов'язків, що виразилось у несвоєчасному розгляді звернень громадських об'єднань з питань, що стосуються діяльності центру та відсутності ефективної взаємодії центру з підприємствами та організаціями з питань його діяльності. При цьому представник відповідача зазначає, що ОСОБА_5 був звільнений з роботи з дотриманням процедури, встановленої КЗпП України.

Представник третьої особи відділу молоді та спорту Глухівської міської ради ОСОБА_4 пояснив суду, що являвся безпосереднім керівником Позивача. В 2017 році до нього почали звертатись представники громадських організацій з приводу відсутності взаємодії з боку директора Глухівського міського центру фізичного здоров'я населення Спорт для всіх ОСОБА_5 з даними організаціями стосовно користування міським стадіоном. Влітку 2017 року секретар міської ради ОСОБА_6 передала йому лист для вручення ОСОБА_5, в якому останньому пропонувалось надати письмові пояснення з приводу взаємодії Глухівського міського центру фізичного здоров'я населення Спорт для всіх з громадськими організаціями. Отримувати даний лист та надавати пояснення ОСОБА_5 відмовився, про що було складено відповідний акт, а в подальшому звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за його поданням про звільнення.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши представників Позивача, Відповідача, третьої особи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами першою та сьомою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно статті 1 КЗпП України законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно із статтею 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Як вбачається зі статті 5-1 КЗпП України держава гарантує громадянам правовий захист від незаконного звільнення, а також сприянні у збереженні роботи.

З матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2011 року позивач ОСОБА_5 був призначений на посаду директора міського центру фізичного здоров'я Спорт для всіх . На підставі розпорядження в.о. Глухівського міського голови № 101-К від 13.06.2017 року його було звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України (а.с. 24-26).

Відповідно до Положення про міський центр фізичного здоров'я населення Спорт для всіх , центр є спеціалізованою бюджетною установою, що підпорядковується відділу молоді та спорту міської ради. Центр не є юридичною особою. Директор центра призначається та звільняється з посади міським головою за поданням начальника відділу молоді та спорту Глухівської міської ради.

Відповідно до п.п. 10, 14 ч. 4 ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами та укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення тільки у вигляді догани або звільнення.

А відповідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення також можуть накладатись вищестоящими органами.

Згідно IV Розділу Положення про міський центр фізичного здоров'я населення Спорт для всіх Центр під час покладених на нього завдань взаємодіє з іншими структурними підрозділами міської ради, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, громадськими організаціями, а також з фізичними особами з питань, які віднесені до повноважень Центру (а.с. 30).

Згідно розпорядження про звільнення від 13.06.2017 № 101-к підставою для застосування до ОСОБА_5 звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків став в тому числі лист в.о. міського голови ОСОБА_6 від 13.06.2017 № 269/03-24. Згідно вказаного листа ОСОБА_5 було запропоновано надати письмові пояснення в частині організації та контролю за своєчасним розглядом звернень громадських об'єднань з питань, що стосуються діяльності Центру та в частині відсутності ефективної взаємодії Центру з іншими підприємствами та організаціями (а.с. 67).

Водночас, в судовому засідання було встановлено, що безпосередньою підставою для звільнення ОСОБА_5 стало саме відсутність ефективної взаємодії Центру з іншими підприємствами та організаціями. Проте Відповідачем не подано жодного належного доказу наявності звернень підприємств, установ, організацій, громадських організацій, а також фізичних осіб до Центру чи інших уповноважених органів з приводу діяльності Центру та його взаємодії з такими організаціями. Як пояснив, представник Третьої особи ОСОБА_4 міський стадіон надався громадським організаціям та іншим установам для проведення спортивних змагань та тренувань, а тому посилання відповідача на відсутність взаємодії Центру з іншими організаціями з приводу його діяльності, що стало підставою для звільнення Позивача є необґрунтованою. Крім того в матеріалах справи містяться статті з місцевих газет про позитивну діяльність Центру в 2017 році та проведення різнопланових спортивних заходів на міському стадіоні (а.с. 79-81).

Крім того, посилання відповідача, в наданих письмових запереченнях на позов, про невиконання ОСОБА_5 вказівок щодо покращення роботи Центру, викладених в рішенні виконавчого комітету Глухівської міської ради від 20.04.2017 № 102 Звіт про організацію фізкультурно-спортивної діяльності за місцем проживання та в місцях масового відпочинку в місті Глухові є передчасним і необґрунтованим, оскільки вказаним рішенням ОСОБА_5 було зобов'язано проінформувати виконавчий комітет міської ради про хід виконання цього рішення до 01 грудня 2017 року, водночас останнього було звільнення 13 червня 2017 року (а.с. 65).

Як зазначено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За таких обставин, судом встановлено, що позивача було звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, водночас не вдаючись до оцінки тяжкості вчиненого проступку, позивачем не було доведено факту наявності з боку Позивача порушень трудових обов'язків, оскільки не надано жодних доказів звернення представників громадських організацій до позивача з питань взаємодії Центру з такими організаціями.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що звільнення Позивача на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України було незаконним, а тому позов останнього в частині поновлення на роботі підлягає задоволенню.

Стосовно заявленого Відповідачем застосування строку позовної давності суд зазначає, що відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника Позивача останній був звільнений 13 червня 2017 року, а з позовом до суду про поновлення на посаді звернувся 27 червня 2017 року в межах місячного строку, але оскільки звернувся до неналежного відповідача у задоволенні позову було відмовлено, тому одразу ж звернувся повторно з даним позовом до суду. Згідно статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити цей строк. Таким чином, враховуючи, що Позивач вперше звернувся з позовом до суду про поновлення його на посаді в межах строку встановленого законом, але з об'єктивних причин не зміг визначити належного відповідача по справі, про якого йому стало відомо з рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28.09.2017 то вказаний строк підлягає поновленню.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Глухівської міської ради Сумської області суд зазначає наступне.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що в разі звільнення працівника без законної підстави, працівникові має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу. Цей заробіток стягується із підприємства, установи чи організації де працювала особа.

Відповідно до Положення про міський центр фізичного здоров'я населення Спорт для всіх , центр є спеціалізованою бюджетною установою, що підпорядковується відділу молоді та спорту міської ради. Водночас, як встановлено в судовому засіданні Відділ молоді та спорту Глухівської міської ради є окремою юридичної особою, код ЄДРПОУ 37437342, в якому Позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, а тому Глухівська міська рада не може виступати належним відповідачем в спорі про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, отже в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 10, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_5 до Глухівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_5 на посаді директора Глухівського міського центру фізичного здоров'я населення Спорт для всіх .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді директора Глухівського міського центру фізичного здоров'я населення Спорт для всіх .

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2017.

Суддя С.А. Мазур