Ухвала

від 30.11.2017 по справі 352/1182/15-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україни 30 листопада 2017 року м. КиївКолегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2017року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2017року щодо останнього,

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком:

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Львова, без визначеного місця проживання, раніше неодноразово судимого, останній раз 14.02.2013 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області за ч. 3ст. 185 КК Українина 3 роки позбавлення волі, звільнений 19.08.2014 року умовно-достроково на невідбутий строк 9 місяців 24дні,

засуджено за ч. 3ст. 185 КК Українита призначено покарання у виді 4 років 6місяців позбавлення волі. На підставіст. 71 КК Україничастково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14.02.2013 року та остаточно призначено покарання - 4 роки 7 місяців позбавлення волі.

Також вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.

Цим же вироком, засуджено ОСОБА_6 судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються. Вироком суду, встановлено що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло та інше приміщення. В другій декаді березня 2015 р., близько 03год. ОСОБА_6 разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 за ініціативи останнього, вдвох пішли до житлового будинку гр. ОСОБА_7 , що розташований по АДРЕСА_1 , після чого ОСОБА_5 за допомогою викрутки вийняв скло з віконної рами і через утворений лаз, обоє проникли всередину будинку і викрали майно яке належить ОСОБА_7 , заподіявши їй збитки на загальну суму 1380грн. Продовжуючи вчиняти злочини - 24.03.2015р. близько півночі, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 пішли до кладової гр. ОСОБА_8 , яка знаходиться у АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 за допомогою цвяхотяга зірвав із завіс вхідні двері кладової та викрали майно потерпілого, якими розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли йому матеріальні збитки на загальну суму 1700 грн. Крім цього, 27.03.2015 р. у вечірній час ОСОБА_6 і ОСОБА_5 домовились вчинити крадіжку майна з кладової ОСОБА_9 , яка знаходиться у АДРЕСА_3 після чого, діючи у групі осіб. 28.03.2015р біля 02 год. пішли до кладової ОСОБА_9 , ОСОБА_5 з допомогою металевого стержня зірвав замок ізапираючий механізм та удвох проникли всередину. Знаходячись у приміщенні побачили продукти харчування, які належали сину ОСОБА_9 ОСОБА_10 , та викрали їх, які розділили між собою порівну та спожили, чим заподіяли гр. ОСОБА_10 матеріальні збитки на загальну суму 2500 грн. 01.04.2015 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продовжуючи вчиняти злочини, у вечірній час, під час спілкування ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_6 вчинити крадіжку майна з кладової гр. ОСОБА_11 , яка знаходиться у АДРЕСА_4 , після чого обоє, 02.04.2015 р. біля 01год. пішли до кладової ОСОБА_11 , де ОСОБА_5 з допомогою цвяхотяга зірвав з вхідних дверей кладової замок і вони удвох проникли всередину звідки викрали майно потерпілого, яким розпорядилися на власний розсуд, своїми спільними умисними діями останні заподіяли ОСОБА_11 матеріальні збитки на загальну суму 6000 грн. Крім цього, 10.04.2015 р. у вечірній час, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 домовились вчинити крадіжку майна з кладової гр. ОСОБА_12 , що знаходиться у АДРЕСА_4 , діючи у групі осіб, 11.04.2015р. біля 02 год. пішли до кладової ОСОБА_12 де ОСОБА_5 за допомогою цвяхотяга зірвав вхідні двері та проникли всередину звідки викрали велосипед вартістю 800грн., яким розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 800 грн. 19.04.2015 р. в обідній час обвинувачені зустрілись у м. Бурштин, підчас спілкування, на пропозицію ОСОБА_5 вчинити крадіжку майна з дач, які розташовані в с. Коростовичі,Галицького р-н, цього ж дня, близько 17 год., ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підійшли до дачного будинку гр. ОСОБА_13 , де ОСОБА_5 за допомогою кусачок пошкодив кріплення захисної решітки вікна та удвох проникли всередину звідки викрали майно потерпілої, чим заподіяли їй збитки на загальну суму 650 грн. Після чого підійшли до дачного будинку ОСОБА_14 , ОСОБА_5 виліз по драбині і знявши шибку вікна проник всередину приміщення. Перебуваючи всередині будівлі, ОСОБА_5 відчинив із середини вхідні двері дачного будинку та впустив ОСОБА_6 , звідки вдвох викрали рибацькі чоботи вартістю 450 грн. Продовжуючи вчиняти крадіжки, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вилізли на балкон дачного будинку ОСОБА_15 , де ОСОБА_5 зняв шибкуодного із вікон і вони таким чином проникли у всередину та викрали майно, яке належить ОСОБА_15 , яким розпорядилися на власний розсуд, чим завдали йому збитки на загальну суму 3500 грн. 22.04.2015р. близько 23 год. за пропозицією ОСОБА_5 , спільно з ОСОБА_6 вирішили вчинити крадіжку майна з кладової гр. ОСОБА_16 , яка знаходиться в під`їзду АДРЕСА_5 ,до якої підійшов ОСОБА_5 та за допомогою цвяхотяга зірвав замок, і удвох проникли всередину, звідки викрали майно яке належить ОСОБА_16 , яким розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому збитки на загальну суму 750 грн. Крім цього, 24.04.2015 р.у вечірній час два обвинувачених знаходячись в м.Бурштин під час спілкування на пропозицію ОСОБА_5 вчинити крадіжку майна з кладової гр. ОСОБА_17 , яка знаходиться по АДРЕСА_6 , разом25.04.2015 р. біля 00.10 год. підійшли до кладової, де ОСОБА_5 за допомогою цвяхотяга зірвав навісний замок з дверей, таким чином проникли удвох всередину, звідки викрали промислові товари, які розділили між собою порівну і таким чином своїми спільними умисними діями заподіяли ОСОБА_18 матеріальні збитки на загальну суму 400 грн. Обидва обвинувачених продовжуючи займатись злочинною діяльністю 26.04.2015 р. у вечірній час, під час спілкування за пропозицією ОСОБА_5 вчинити крадіжку майна з кладової ОСОБА_19 ,яка знаходиться у АДРЕСА_7 ,цього ж дня біля 23 год. підійшли до кладової де ОСОБА_5 , шляхом підбору ключа, відчинив вхідні двері кладової, таким чином проникли всередину звідки вдвох викрали майно, яке належить сину ОСОБА_19 - ОСОБА_20 , яким розпорядилися на власний розсуд. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спільними умисними діями заподіяли гр. ОСОБА_20 збитки на загальну суму 900 грн. Крім цього, наприкінці квітня 2015 р. у вечірній час ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 під час спілкування за пропозицією останнього вчинити крадіжку майна з кладової гр. ОСОБА_21 , яка знаходиться у АДРЕСА_8 , дочекались пізньої ночі, близько 03 год. обоє, підійшли до кладової де ОСОБА_5 , шляхом зриву запираючого механізму, відчинив вхідні двері, таким чином удвох проникли всередину звідки викрали майно, яке належить потерпілому, яким розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_21 збитки на загальну суму 1170 грн. Продовжуючи вчиняти злочини, 28.04.2015 р. близько 22 год. ОСОБА_6 , з метою вчинення крадіжки велосипеда прийшов до господарства гр. ОСОБА_22 , що знаходиться в с. Діброва, Рогатинського р-н, Івано-Франківської обл. Обвинувачений підійшов до вікна кімнати житлового будинку потерпілої, відчинив його і через нього проник у будинок звідки викрав велосипед вартістю 2000 грн. Крім цього, 30.04.2015р. близько 23 год. ОСОБА_6 , пішов до входу у підвальне приміщення будинку АДРЕСА_7 і скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, зайшов до кладової ОСОБА_23 та викрав речі, заподіявши потерпілому збитки на загальну суму 1000 грн. Наступного дня ОСОБА_6 викрадені ним речі мав намір збути, однак по дорозі був затриманий працівниками міліції і викрадене у нього було виявлено та вилучено. Всього, за період з другої декади березня 2015 року по 30.04.2015 року ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5 викрали чуже майно на загальну суму 20200 грн., а ОСОБА_6 ще самостійно на суму 3000 грн.

Кримінальне провадження було розглянуто в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2017року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2017року без змін.

У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи правильності кваліфікації дій та доведеності вини ОСОБА_5 , просить судові рішення щодо нього скасувати у зв`язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.

Як на підстави для прийняття такого рішення,захисник посилається на те, що судом першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, при призначенні покарання не враховано обставини, які пом`якшують відповідальність, що дає підставу для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання захисником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Як вбачається з касаційної скарги захисника, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та кваліфікація його дій не оспорюються.

Що стосується доводів ОСОБА_4 про суворість призначеного ОСОБА_5 покарання, то вони на думку колегії суддів є непереконливими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

А з огляду на положення ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи його ОСОБА_5 суд першої інстанції, як вбачається з вироку обґрунтовано врахував, що засуджений вчинив умисний тяжкий злочин проти власності, період часу, за який ОСОБА_5 було вчинено ряд епізодів викрадення чужого майна, а саме з другої декади березня 2015 року по 30.04.2015 року, розмір заподіяної спільної шкоди з іншим засудженим, становить 20 200 грн., часткове її відшкодування, а також спосіб вчинення крадіжки та відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину. Між тим, судом враховано, що ОСОБА_5 раніше судимий, не працює, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, також судом взято до уваги думки потерпілих. Обставинами, які пом`якшують покарання засудженому, суд визнав щире каяття, визнання вини, часткове відшкодування шкоди, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_5 районним судом покарання, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, навіть з урахуванням усіх обставин, які на думку захисника пом`якшують призначене засудженому покарання, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Таке покарання відповідає вимогам статей 50, 65, 66 КК України і підстав для його пом`якшення із застосуванням ст. 69 КК України, як про це просить захисник у своїй скарзі, колегія суддів не вбачає.

В той же час, як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у апеляційній скарзі захисником ОСОБА_4 доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги належним чином перевірені апеляційним судом і на них надано обґрунтовані відповіді.

Разом з цим, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, тобто нижчого від найнижчої межі є правом суду, а не його обов`язком, яке вирішується у кожному конкретному випадку окремо, з урахуванням індивідуалізації обставин кримінальних правопорушень та особи винного. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.

Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою і колегія суддів погоджується з наведеними в ній висновками щодо неможливості пом`якшення покарання засудженому ОСОБА_5 .

Касаційна скарга не містить мотивованих доводів щодо неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність та про істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити їм ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_4 та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст.428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23 травня 2017року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19липня 2017року щодо останнього.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3