Рішення

від 01.12.2017 по справі 636/3718/17

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636 / 3718 / 17

2 / 636 / 2023 / 2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Ковригіна О.С.

при секретарі - Фатєєвої С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати за ним право власності право власності на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,6792 га, кадастровий №6325484000:01:000:0350, що розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, яка належить ОСОБА_2 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ХР №095910 та право власності на ? частину земельної ділянки площею 7,3581 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, кадастровий номер 6325484000:02:000:0198, що належить ОСОБА_3 на підставі рішення Чугуївського міського суду Харківської області справа №636/2682/15-ц від 08.07.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 25.06.2017 року Відповідачем 1, ОСОБА_4, було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 90 000 грн. за Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ХР №095910, який підтверджує право власності Відповідача на земельну ділянку площею 3,68 га, кадастровий №6325484000:01:000:0350, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області. ОСОБА_2 в усній формі зобов'язався до 01.08.2017 року вчиняти всі необхідні дії щодо переоформлення вказаної земельної ділянки на ОСОБА_1 30.09.2017 року Відповідачем 2, ОСОБА_3, було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 90 000 грн. за державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ №917769, який підтверджує право власності Відповідача 2 на земельну ділянку площею 3,6791 га, кадастровий №6325484000:02:000:0483, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області. ОСОБА_3 в усній формі зобов'язався до 01.11.2017 року вчиняти всі необхідні дії щодо переоформлення вказаної земельної ділянки на ОСОБА_1 Згідно домовленості Позивача з Відповідачами у разі невиконання своїх зобов'язань, Відповідачі передають у власність Позивачу вищевказані земельні ділянки. При цьому Відповідачі передали Позивачу правовстановлюючі документи на земельні ділянки. У Позивача з Відповідачами була домовленість, що земельні ділянки виступають предметом застави по виконанню Відповідачами своїх зобов'язань. Проте після отримання грошових коштів від Позивача, Відповідачі ухилялися від виконання своїх зобов'язань, на телефонні дзвінки Позивача не відповідали, від зустрічей відмовлялися. Перед закінченням строку для виконання своїх зобов'язань щодо переоформлення документів на земельні ділянки на Позивача, Відповідачами було заявлено, що вони не зможуть повернути Позивачу грошові кошти, які були ними отримані. На даний час строк виконання зобов'язань минув, але Відповідачі не виконали свої зобов'язання та грошові кошти Позивачу не повернули.

Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити (а.с. 27).

Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заяву про слухання справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. 26).

Відповідач ОСОБА_3, в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, через канцелярію суду надав заяву про слухання справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. 28).

Суд відповідно до ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у відсутності не з'явившихся осіб за наявними доказами справи.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

25.06.2017 року ОСОБА_4, було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 90 000 грн. за Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ХР №095910, який підтверджує право власності Відповідача на земельну ділянку площею 3,68 га, кадастровий №6325484000:01:000:0350, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області. ОСОБА_2 в усній формі зобов'язався до 01.08.2017 року вчиняти всі необхідні дії щодо переоформлення вказаної земельної ділянки на ОСОБА_1

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.04.2014 №20738291.

30.09.2017 року ОСОБА_3, було отримано від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 90 000 грн. за державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ №917769, який підтверджує право власності Відповідача 2 на земельну ділянку площею 3,6791 га, кадастровий №6325484000:02:000:0483, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області.

ОСОБА_3 в усній формі зобов'язався до 01.11.2017 року вчиняти всі необхідні дії щодо переоформлення вказаної земельної ділянки на ОСОБА_1

Згідно домовленості Позивача з Відповідачами у разі невиконання своїх зобов'язань, Відповідачі передають у власність Позивачу вищевказані земельні ділянки.

При цьому Відповідачі передали Позивачу правовстановлюючі документи на земельні ділянки. У Позивача з Відповідачами була домовленість, що земельні ділянки виступають предметом застави по виконанню Відповідачами своїх зобов'язань.

Проте після отримання грошових коштів від Позивача, Відповідачі ухилялися від виконання своїх зобов'язань, на телефонні дзвінки Позивача не відповідали, від зустрічей відмовлялися.

Перед закінченням строку для виконання своїх зобов'язань щодо переоформлення документів на земельні ділянки на Позивача, Відповідачами було заявлено, що вони не зможуть повернути Позивачу грошові кошти, які були ними отримані. На даний час строк виконання зобов'язань минув, але Відповідачі не виконали свої зобов'язання та грошові кошти Позивачу не повернули.

Таким чином, між Позивачем та Відповідачами фактично склалися правовідносини, у яких Позивач виступає як заставодержатель, а Відповідачі як заставодавці.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Виходячи з вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи зі змісту ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 572 ЦК України, передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Правочин не вчинений всупереч земельного законодавства України. Відповідно до п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Зазначений пункт не забороняє передачу земельних ділянок у заставу (іпотеку).

Зазначених висновків прийшли і судді при винесенні рішень по подібних спорах.

Так, в рішенні Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05 січня 2009 року, встановлено: Пунктом 15 Перехідних положень ЗК України встановлений мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення на підставі цивільно-правових угод. Мораторій поширюється на відчуження земельних часток (паїв), власники яких мають право на отримання у власність земельних ділянок зі складу земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до чинного законодавства, мораторій не поширюється на такі види переходу права власності на землю, як успадкування ділянки за законом чи заповітом, викуп земельних ділянок для суспільних потреб, а також у разі звернення стягнення на земельну ділянку за рішенням суду. Крім того, п.15 Перехідних положень не містить мораторію на передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у заставу (іпотеку) .

Вказаних висновків дійшов і Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області в рішенні від 05 березня 2009 року по справі №2-109/2009р.; та Ровеньківський міський суд Луганської області в рішенні від 17 вересня 2009 року по справі №2-2809.

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

У ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 143 Земельного кодексу України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав .

Відповідно до ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ст. 378 Цивільного кодексу України, право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У відповідності до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідачі на момент вчинення правочину мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Також правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується наявністю у Позивача правовстановлюючих документів.

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 169, 209, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку , призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,6792 га, кадастровий №6325484000:01:000:0350, що розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, яка належить ОСОБА_2 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ХР №095910.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6791 га, кадастровий №6325484000:02:000:0483, що розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, яка належить ОСОБА_3 згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ №917769.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд, протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя -