Рішення

від 30.11.2017 по справі 126/2575/17

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2575/17

Провадження № 2/126/994/2017

"30" листопада 2017 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шляхівської сільської ради, ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

1 січня 2004 року померла баба позивачки по матері - ОСОБА_3, яка за життя вчинила заповіт від 15.01.2002 року, яким усе належне їй майно заповіла онуці - ОСОБА_1 Однак, спадкове майно після смерті ОСОБА_3 прийняла її дочка - ОСОБА_4, яка за життя не встигла оформити право на спадкове майно та померла 12.05.2013 року.

Будучи єдиним спадкоємцем на майно матері, ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на частину майна, оскільки за життя її мати не оформила правовстановлюючі документи на житловий будинок, а правовстановлюючий документ на земельну ділянку було втрачено, що призвело до відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

З урахуванням викладеного, позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, в якому просить визнати за нею право приватної власності за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 01.01.2004 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1878 га за планом земельної ділянки №1315 кадастровий номер 0520487500:03:002:0081 та житловий будинок - А, загальною площею 72,3 кв.м., що розташовано в с. Шляхова Бершадського району Вінницької області, вул. Травнева, 51.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, однак до початку розгляду справи по суті, надала до суду письмову заяву в якій заявлені вимоги підтримала повністю, просить слухати справу без її участі.

Представник відповідача - Шляхівський сільський голова також надав до суду письмову заяву в яких позовні вимоги визнав повністю, просив слухати справу без участі представника сільської ради.

Відповідач, ОСОБА_2, надав до суду письмову заяву в яких позовні вимоги визнав повністю, просив слухати справу без участі представника сільської ради.

Враховуючи те, що сторони скористались своїм правом передбаченим ч.2 ст.158 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.01.2004 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ № 215633. Після її смерті спадщину прийняла дочка ОСОБА_4, яка фактично проживала та була зареєстрована з померлою в одному житловому будинку, що вказано у довідці Шляхівської сільської ради №856 від 16.12.2015 року. Крім того, за життя померла ОСОБА_3 вчинила заповіт від 15.01.2002 року, яким усе належне їй майно заповіла онучці - ОСОБА_1

15 травня 2013 року, згідно копії свідоцтва про смерть серії І-АМ №262780, померла ОСОБА_4. Будучи дочкою померлої, ОСОБА_1 прийняла спадщину та 20.12.2013 року отримала свідоцтво про право на спадщину, яка належала її матерії, а саме на земельну ділянку, призначену для ведення товарного виробництва.

Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3, позивачці було відмовлено згідно постанови нотаріуса від 11.08.2017 року у зв'язку з тим, що за життя ОСОБА_4 не отримала правовстановлюючий документ на житловий будинок та земельну ділянку, які належали ОСОБА_3 та втрачено оригінал Державного акту на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права .

Правовідносини, що виникли між сторонами є цивільно - правовими, а тому регулюються нормами Цивільного кодексу України, оскільки спадщина відкрилась після 01.01.2004 року.

Відповідно до ст. ст. 1217-1219 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинились внаслідок його смерті, крім прав та обов'язків, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.

Зі змісту ст.1258 ч.1 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

В силу ст.ст.1268-1270 ЦК України, позивач повинен прийняти спадщину у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також: у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування » відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування ( зі збереженням її цільового призначення ) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст.ст. 25, 346, 1217, 1218 - 1222, 1258, 1261, 1268 -1270, 1299 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, ч.2 158, ч.4 174, 208-209, 212 - 215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право приватної власності за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 01.01.2004 року на:

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1878 га за планом земельної ділянки №1315, що за Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН за №204986 від 20.03.2003 року на підставі розпорядження Бершадської РДА від 20.03.2003 року за №83 кадастровим номером 0520487500:03:002:0081 належить ОСОБА_3;

- житловий будинок - А, загальною площею 72,3 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., а - веранда, Б - літня кухня, В, Г - сарай, Г/під - підвал, 1,2,к - споруди, що розташовано в с. Шляхова Бершадського району Вінницької області, вул. Травнева, 51.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. І. Губко