Рішення

від 27.11.2017 по справі 910/16811/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017Справа №910/16811/17 За позовом Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради

до Приватної аптеки № 5

про стягнення боргу з орендної плати в розмірі 12 202,13 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Борман О.І., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (далі - позивач) до Приватної аптеки № 5 (далі - відповідач) про стягнення боргу з орендної плати в розмірі 12 202,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору оренди нежитлового приміщення № 198 від 21.11.2011 позивач передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання з оплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 12 202,13 грн. за період з 21.11.2011 по 24.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16811/17, розгляд справи призначено на 06.11.2017.

17.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано повідомлення про відсутність аналогічного спору.

У судове засідання 06.11.2017 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з частковим виконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/16811/17, розгляд справи було відкладено на 27.11.2017.

Представник позивача у судове засідання 27.11.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

21.11.2011 між Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради, правонаступником якого є управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (п. 1.6 Положення про Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради) (далі - орендодавець, позивач) та Приватною аптекою № 5 (далі - орендар,відповідач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 198 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 20,30 кв.м., розташоване в одноповерховій нежитловій будівлі за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Томилівська, буд. 50/2, яке перебуває на балансі Білоцерківської міської дитячої поліклініки

Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3 Договору вартість об'єкта оренди зазначена у звіті про незалежну оцінку, здійснену станом на 31.10.2011 р., становить 42774,00 грн. Мета оренди: аптечний пункт.

Згідно з п. 2.1 Договору передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому - передачі.

Відповідно до п. 2.2 Договору передача нежитлового приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада м. Білої Церкви, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п. 2.3 Договору нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Ініціювання складання акта прийому-передачі про повернення об'єкта оренди покладається на орендодавця.

За умовами пунктів 3.1 - 3.3 Договору розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (далі - методика) і становить 342,19 грн. (в т.ч. ПДВ 57,03 грн.) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше останнього числа місяця, за який вона вноситься. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати змінюється у разі зміни Методики, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради. Внесення змін до цього Договору, пов'язаних зі зміною орендної плати,є обов'язковим для сторін. Відмова орендаря від внесення змін до цього Договору, пов'язаних зі зміною розміру орендної плати, є підставою для дострокового розірвання цього Договору, згідно чинного законодавства.

Пунктом 3.5 Договору сторонами обумовлено, що орендна плата сплачується по день фактичного звільнення об'єкта оренди та передачі його орендодавцю за актом прийому-передачі включно.

У відповідності до п. 3.6 Договору витрати орендаря, пов'язані з утриманням та експлуатацією об'єкта оренди, до орендної плати не входять.

Відповідно до п. 4.6. договору орендар зобов'язується у разі припинення цього договору протягом п'яти робочих днів повернути орендодавцю орендоване майно.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що при припиненні дії цього договору орендар зобов'язаний сплатити заборговану суму орендної плати та пеню в повному обсязі включно по день фактичного звільнення орендованого майна та передачі його орендодавцю за актом прийому-передачі.

Цей договір діє з 21.11.2011 по 31.10.2014 (п. 10.1 Договору).

21.11.2011 на виконання умов Договору позивач за актом про прийом-передачу нежитлового приміщення передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення площею 20,30 кв. м., яке розташоване в одноповерховій нежитловій будівлі, за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Томилівська, буд. 50/2.

Додатком № 1 до Договору сторони погодили розрахунок орендної плати за перший місяць оренди.

Позивач зазначає, що орендоване приміщення було повернуто йому лише 24.05.2016, при цьому, відповідач у період з 21.11.2011 по 24.04.2016 свої зобов'язання з оплати орендних платежів належним чином не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 12 202,13 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією № 01-20/27 від 31.07.2017, у якій вимагав сплатити заборгованість за Договором, однак відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2016 у справі № 911/5080/15 було зобов'язано приватну аптеку № 5 звільнити нежитлове приміщення площею 20,30 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Томилівська, 50/2.

Зазначеним рішенням встановлено, що оскільки позивач у строк, передбачений ч. 4 ст. 284 ГК України, повідомив відповідача про припинення договору оренди, то договір № 198 від 21.11.2011є таким, що припинив свою дію з 01.11.2014.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Відтак, Договір оренди припинив свою дію 01.11.2014.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Акту державного виконавця, складеного в процесі примусового виконання рішення Господарського суду Київської області № 911/5080/15, орендоване майно фактично було повернуто позивачу 24.05.2016.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України та ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тобто, з урахуванням викладеного сторони не позбавлені передбачити в договорі оренди положення щодо обов'язку орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна.

Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 Цивільного кодексу України оскільки буде передбачати продовження обов'язку внесення плати за користування майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, будь-який рівнозначний пункт щодо обов'язку сплати орендних платежів після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна в розумінні ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України є обумовленим договором відступом сторін від загального правила та свідчить про продовження існування зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати на користь орендодавця, яке буде припинено в момент фактичного повернення майна.

В даному випадку, положеннями Договору сторонами було встановлено обов'язок орендаря по сплаті орендної плати за весь час фактичного користування орендованим майном до його повернення орендарю (п. 3.5 Договору).

З огляду на викладене вбачається, що основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення у розумінні умов спірного договору пов'язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом закінченням строку дії договору, що відповідає приписам ст.ст. 6, 653, 762 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки щодо обов'язку орендаря сплачувати оренду плату за весь час фактичного користування майном викладені в постановах Вищого господарського суду України від 12.02.2014 у справі №927/1215/13 (залишеній без змін в частині визнання правомірним стягнення орендної плати після припинення договору за фактичний час користування орендованим майном постановою Верховного Суду України від 02.09.2014), від 05.02.2014 у справі №907/669/13, від 08.12.2011 у справі №37/121, від 22.10.2009 у справі №26/399.

Отже, враховуючи, що передане відповідачу спірне майно у визначені Договором строки повернуто не було, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, то в силу наведених положень чинного законодавства України та приписів спірного договору у останнього виник обов'язок по оплаті орендної плати за фактичний час користування таким майном.

З огляду на викладене вбачається існування правових підстав для нарахування позивачем орендної плати за період 21 листопад 2011 року по 24 травня 2016 року у загальному розмірі 12 202,13 грн. за час фактичного користування орендованим майном з моменту прийняття орендованого приміщення в оренду за актом приймання-передачі до його фактичного повернення за актом приймання-передачі орендованого приміщення орендодавцю.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватної аптеки № 5 (02125, м. Київ, проспект Визволителів, будинок 1; ідентифікаційний код: 30253500) на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Чуйкова, будинок 2; ідентифікаційний код: 20577351) заборгованість в розмірі 12 202 (дванадцять тисяч двісті дві) грн. 13 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.2017.

Суддя О.А. Грєхова