Рішення

від 27.11.2017 по справі 922/3658/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р.Справа № 922/3658/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", м.Харків, до Управління соціального захисту населення Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, смт.Краснокутськ, про стягнення 86469,45 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 743 від 12.12.2016);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Управління соціального захисту населення Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області заборгованості в розмірі 86469,45 грн., у тому числі: 75084,43 грн. невідшкодованої заборгованості по втратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, 9188,23 грн. інфляційних втрат та 2196,79 грн. - 3% річних). Позивач також просив стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

У письмових запереченнях по справі, які надійшли до суду 15.11.2017, відповідач зазначив, що згідно додатку 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян не передбачена; Договір про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з оплати послуг зв'язку між Харківською філією ПАТ "Укртелеком" та Управлінням соціального захисту населення Краснокутської районної державної адміністрації на 2016 рік не укладався.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився; про причину неявки суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що суд визнав наявні у матеріалах справи докази достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявку представника відповідача такою, що не перешкоджає вирішенню справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами в даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Позивач у справі, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.01.2016 до 31.12.2016, включно, Харківською філією ПАТ "Укртелеком" було надано послуги зв'язку на пільгових умовах населенню смт.Краснокутськ та Краснокутського району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширюється дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 75084,43 грн.

Згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з Державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Крім того, відповідно до пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України (в редакції до 01.01.2017), видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.

Так, зокрема, пунктом 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно п. 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг смт.Краснокутськ та Краснокутського району Харківської області є Управління соціального захисту населення Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (відповідач у справі), а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню смт.Краснокутськ та Краснокутського району послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен був здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Згідно роз'яснень Міністерства фінансів України від 31.08.2016 за № 31-09010-16-16/24984, надання вказаних пільг в 2016 році здійснюється місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

З 01.01.2017 внесено зміни до ст.ст. 89, 91,102 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких замість субвенції з державного бюджету на видатки з надання пільг з послуг зв'язку фінансування пільг здійснюється з місцевих бюджетів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення вимог Бюджетного кодексу України, Постанови № 256 та Порядку № 256, а також вимог, встановлених Порядком перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій від 11.01.2005 № 20 (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 № 64 "Про внесення змін до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій"), на протязі 2016 року не здійснював відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, в результаті чого станом на 01.01.2017 у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 75084,43 грн.

На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, позивач подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.

Розрахунки за формою "2-пільга" щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача, що підтверджується скріншотами (знімками екрану) комп'ютера, з якого вони були відправлені.

Також розрахунки за формою "2-пільга" щомісячно надавались відповідачу у паперовому вигляді, після чого сторонами складались акти за формою "3-пільга".

Позивач неодноразово звертався до відповідача вимогою щодо погашення заборгованості (зокрема, листом від 08.12.2016 № 161).

Відповідно до п. 11 Положення № 117 та п. 2 Постанови № 256, відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з ним на підставі поданих позивачем щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, однак порушив свої зобов'язання, розрахунків в повному обсязі не здійснив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання неналежне виконання).

При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати послуг зв'язку, оскільки відповідач, який є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у смт.Краснокутськ та Краснокутського району, зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах.

При цьому, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) пільговим категоріям населення смт.Краснокутськ та Краснокутського району, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.

За змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12.

Питання погашення існуючої заборгованості за послуги зв'язку, надані на пільгових умовах, яка станом на 01.01.2017 склала 75084,43 грн. за період з 01.01.2016 по 31.12.2016р., відповідачем не вирішено до теперішнього часу, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, розмір втрат від впливу інфляційних процесів, яких він зазнав у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання відповідачем, складає 9188,23 грн.; 3% річних від простроченої суми становлять 2196,79 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 75084,43 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення; 9188,23 грн. інфляційних втрат і 2196,79 грн. - 3% річних законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 610, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 87, 89, 102 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (62002, Харківська область, смт.Краснокутськ, пров.Заклепенка, 8; код ЄДРПОУ: 03196498) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18) в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61010, м.Харків, Нетіченська набережна, 8; код ЄДРПОУ: 25614660) на розрахунковий № 26007310791 в АТ "Ощадбанк", м.Київ МФО 300465 (отримувач: ПАТ "Укртелеком", код ЄДРПОУ: 21560766) - заборгованість у сумі 86469,45 грн. (у тому числі: 75084,43 грн. невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, 9188,23 грн. інфляційних втрат, 2196,79 грн. - 3% річних), а також 1600 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_2