Рішення

від 22.11.2017 по справі 910/4208/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4208/17 22.11.17 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ БУД КОМПАНІ"

про припинення порушення права інтелектуальної власності,

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ялі К.А. за довіреністю № б/н від 01.06.2016 р. ;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді у господарському суді міста Києва перебуває справа №910/4208/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ БУД КОМПАНІ" про припинення порушення права інтелектуальної власності.

Ухвалою від 29.05.2017 р. у справі призначено судову експертизу відеозапису, проведення якої доручено судовим експертам Департаменту судової експертизи та експертних досліджень у сфері інтелектуальної власності Державного підприємства "Інформаційні судові системи" .

Провадження у справі № 910/4208/17 було зупинено до надходження матеріалів справи з Департаменту судової експертизи та експертних досліджень у сфері інтелектуальної власності Державного підприємства "Інформаційні судові системи".

До господарського суду міста Києва з Департаменту судової експертизи та експертних досліджень у сфері інтелектуальної власності Державного підприємства "Інформаційні судові системи" надійшов висновок експерта та матеріали справи № 910/4208/17.

Ухвалою суду від 23.10.2017 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 30.10.2017 р.

30.10.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.10.2017р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою суду від 30.10.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 22.11.2017 р.

У судовому засіданні 22.11.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 22.11.2017 р. повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

У судовому засіданні 22.11.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корона Груп" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ БУД КОМПАНІ" (відповідач) про припинення порушення права інтелектуальної власності.

У поданому позові ТОВ "Корона Груп" просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ БУД КОМПАНІ" використання знака для товарів та послуг "ЕКО КЕНП" для товарів та послуг 19 класу МКТП, в тому числі нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано, застосовування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Груп" мотивовані тим, що позивач являється власником знака для товарів і послуг "КЕНП", отриманого на підставі договору про передачу права власності на знак від 09.09.2016 р.

Позивач зазначає, що у період з грудня 2015 р. до грудня 2016 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ БУД КОМПАНІ" було використано в діловій документації та мережі Інтернет схоже до ступеня змішування позначення - "ЕКО КЕНП".

Так, позивач вказує, що відповідач використав схоже до ступеня змішування зі знаком позивача позначення "ЕКО КЕНП" у Технічних умовах "ЕКО КЕНП" від 09.12.2015 р., у Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09.12.2015 р. № 05.03.02-07/54566; у Протоколі випробувань з визначення групи горючості зразків наливної підлоги на основі композицій епоксидних "ЕКО КЕНП" №75/В-ГГ(28)-2015, у Сертифікаті відповідності № UA1.094.0040750-16 терміном дії від 12.12.2016 р. до 11.12.2017р. Зазначені документи надаються відповідачем споживачам його товару разом із таким товаром, що маркується позначенням "ЕКО КЕНП".

Крім того, на офіційному сайті ТОВ "Імперіал Буд Компані" - http://imperial-bud.com.ua/ також розміщена інформація про матеріали "ЕКО КЕНП", зокрема про вартість, закріплену у прайс-листі.

На підтвердження таких обставин позивачем надано такі докази:

- копія Технічних умов "ЕКО КЕНП" ТУ У 20.1-39388947-001:2015 від 09.12.2015 р.;

- копія Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09.12.2015 р. № 05.03.02-07/54566;

- копія Протоколу випробувань з визначення групи горючості зразків наливної підлоги на основі композицій епоксидних "ЕКО КЕНП" №75/В-ГГ(28)-2015;

- копія Сертифікату відповідності № UA1.094.0040750-16;

- роздруківка з сайту ТОВ "Імперіал Буд Компані" - http://imperial-bud.com.ua/.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 420 Кодексу, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

За приписами ст. 424 Кодексу, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Статтею 426 ЦК України передбачено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частинами 2, 4 статті 5 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг встановлено, що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону, використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Як роз'яснено п. 63 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності , порушенням прав на знак, зокрема, визнається введення в цивільний оборот позначень, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів.

З метою встановлення обставин схожості та встановлення факту незаконного використання Знака для товарів і послуг позивача, ухвалою від 29.05.2017 р. у справі призначено судову експертизу у сфері інтелектуальної власності, проведення якої доручено судовим експертам Департаменту судової експертизи та експертних досліджень у сфері інтелектуальної власності Державного підприємства Інформаційні судові системи (03045, м. Київ, вул. Плещеєва, 10).

За результатом проведеного дослідження судовим експертом складено Висновок №007-СІВ/17 від 11.10.2017 р., відповідно до якого встановлено наступні обставини:

1. Товари, для яких зареєстровано Знак для товарів і послуг "КЭНП" за Свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг №91567 від 12.05.2008 р., є спорідненими із товарами, для яких Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ БУД КОМПАНІ використовується позначення "ЕКО КЕНП" в мережі Інтернет та діловій документації, зокрема, для товарів 19 класу МКТП, а саме, композиції для облаштовування наливних підлог;

2. Позначення "ЕКО КЕНП", що використовуються Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ БУД КОМПАНІ" в мережі Інтернет та діловій документації, є схожим настільки, що його можна сплутати, зі знаком для товарів і послуг "КЭНП" за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №91567 від 12.05.2008 р.;

2) Позначення "ЕКО КЕНП", що використовуються Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ БУД КОМПАНІ" в мережі Інтернет та діловій документації, є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар/надає послугу відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Груп", як власника знака для товарів і послуг "КЭНП" за Свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг №91567 від 12.05.2008 р.

Дослідивши матеріали справи та Висновок судової експертизи №007-СІВ/17 від 11.10.2017 р., судом встановлено, що висновок експерта із поставлених судом питань являється належним чином обґрунтованим та відповідає матеріалам справи, під час проведення експертного дослідження експертом застосовано достатній обсяг матеріалів, нормативних актів та науково-практичної літератури.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем, крім судового збору, було оплачено вартість проведеної судової експертизи на суму 17 856,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №134 від 17.08.2017 р.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 70 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

У відповідності з пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

У відповідності з пунктом 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на те, що ГПК не передбачено застосування господарським судом закону за аналогією (у здійсненні господарського судочинства), при визначенні згаданих сум не підлягають застосуванню за аналогією приписи Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу надавались послуги адвоката, що підтверджується Договором про надання юридичних послуг від 01.03.2017 р. та Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №251 від 15.03.2001 р.

Вартість послуг адвоката у розмірі 70 000,00 грн. позивачем було сплачено 14.11.2017 р., що підтверджується платіжним дорученням №170.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет і підстави спору, складність справи, кількість судових засідань та документів, що подавались позивачем за підписом адвоката, суд вважає співрозмірними і такими, що підлягають стягненню з відповідача, витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 45 000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає судові витрати, понесені позивачем (судовий збір, витрати на оплату експертизи та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 45 000,00 грн.), на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ БУД КОМПАНІ" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, будинок 1 К; код ЄДРПОУ 39388947) використання знака для товарів та послуг "ЕКО КЕНП" для товарів та послуг 19 класу МКТП, в тому числі нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано, застосовування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІАЛ БУД КОМПАНІ" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, будинок 1 К; код ЄДРПОУ 39388947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона Груп" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, будинок 12; код ЄДРПОУ 40318705) 1 600 (одну тичу шістсот) грн. 00 коп. судового збору, 17 856 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. витрат на оплату судової експертизи та 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 30.11.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна