Рішення

від 30.11.2017 по справі 905/1583/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.2017р. Справа №905/1583/17

за позовом Маріупольської міської ради, м.Маріуполь

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Колиба", м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 173371,28 грн.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.С. Тарапата

Суддя Г.Є. Курило

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Маріупольська міська рада, м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Колиба", м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 173371,28 грн., у тому числі основний борг в сумі 148439,66 грн. та пеня в сумі 24931,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором оренди земельної ділянки від 10.07.2015р.

Відповідач надав відзив на позов від 08.08.2017р., пояснення по справі від 23.11.2017р., в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем. Крім цього, відповідач посилається на пропущення позовної давності по вимогах про стягнення пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Між позивачем, Маріупольською міською радою, м.Маріуполь (орендодавець) та відповідачем, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Колиба", м.Маріуполь, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі договір).

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець, згідно до рішення Маріупольської міської ради від 30.12.2014р. №6/43-5073, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул.Нахімова, 51 у Приморському районі м.Маріуполя (кадастровий номер 1412300000:02:009:0218).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею: 0,2092 га (п.2.1 договору).

Згідно п.3.1 договору договір укладено на 10 років (з 30.12.2014р. по 30.12.2024р.).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1185,17 грн/м2 (п.4.1 договору).

У відповідності до п.4.3 договору орендна плата за землю сплачується орендарем у грошовій формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, сплачується рівними частками орендарем за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.4.4 договору).

Згідно п.13.2 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 16.10.2014р. зареєстровано право оренди земельної ділянки, підстава рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №16524475 від 16.10.2014, кадастровий номер земельної ділянки 1412300000:02:009:0218.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки позивач передав, а відповідач прийняв у користування земельну ділянку площею 0,2092 га, яка знаходиться за адресою: вул.Нахімова, 51 у Приморському районі м.Маріуполя.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів станом на 19.06.2017р. за договором оренди позивачем заявлено про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 148439,66 грн. та пені в сумі 24931,62 грн.

Відповідач вказані позовні вимоги не визнав, стверджуючи про відсутність заборгованості перед позивачем та пропущення позовної давності по вимогах про стягнення пені.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача частково правомірними, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст.17 Закону України «Про оренду землі» ).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 ст.24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Зважаючи на наведені положення законодавства та наведені вище положення укладеного між сторонами договору оренди землі, суд дійшов висновку, що між сторонами наявні саме правовідносини щодо оренди землі, який регулює строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а тому до цього договору в повній мірі застосовані положення Закону України «Про оренду землі» та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, проте відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за орендовану земельну ділянку, що призвело до виникнення заборгованості у спірній сумі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, орендна плата за землю має сплачуватися своєчасно та в повному обсязі, згідно з умовами укладеного договору оренди землі.

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідачем не виконуються умови договору оренди, а саме, в обумовлені договором строки останнім не перераховується орендна плата за період з грудня 2015р. по квітень 2017р., в результаті чого станом на 19.06.2017р. виникла заборгованість в розмірі 148439,66 грн.

Проте, згідно преамбули Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" цей ОСОБА_2 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно до ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у редакції на момент прийняття закону) під час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України (14 квітня 2014 року) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

У відповідності до ч.5 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м.Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та де розташований об'єкт оренди.

05.11.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження №1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» .

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. у справі №826/18327/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014р. №1053-р» . Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. у зазначеній адміністративній справі залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053-р була зупинена на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.

Одночасно, відповідно до ст.1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право на скасування орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб'єктів господарювання, які проводили та/або проводять свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м.Маріуполь. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014р. №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053» .

Враховуючи приписи Закону України «Про боротьбу з тероризмом» , Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", знаходження відповідача та об'єкту оренди в районі проведення антитерористичної операції, суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст.6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17.05.2016р. внесено зміни до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , зокрема, до ст.ст.4, 6, 7. ОСОБА_2 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

ОСОБА_3 про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» набрав чинності з 08.06.2016р.

Статтею 6 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в редакції Закону про внесення змін від 17.05.2016р. передбачено звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» в редакції Закону від 17.05.2016р. перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014р. затверджені перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Судом встановлено, що м.Маріуполь Донецької області не входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014р.

Таким чином, з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» , тобто з 08.06.2016р., відповідач зобов'язаний був сплачувати орендну плату за орендоване земельну ділянку у м.Маріуполі Донецької області.

Отже орендна плата за договором оренди від 30.03.2015р. не повинна була нараховуватись за період з 07.04.2014р. по 07.06.2016р., однак позивач продовжував нараховувати орендну плату всупереч вимогам Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , а відповідач її сплачував на суму 108194,62 грн.

Відповідно до наданого позивачем суду розрахунку заборгованості орендної плати та пені, станом на 19.06.2017р. наявна заборгованість відповідача з орендної плати в сумі 148439,66 грн. за період з грудня 2015р. по квітень 2017р.

Приймаючи до уваги визначений позивачем період стягнення, а також відсутність у суду права самостійно виходити за межі позовних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати становить 40245,04 грн. за період з грудня 2015р. по 30.04.2017р.

При цьому, твердження відповідача про відсутність в нього заборгованості перед позивачем та наявність переплати суд до уваги не приймає, враховуючи, що, як зазначено вище, позивачем заявлені вимоги про стягнення боргу з орендної плати по 30.04.2017р. Одночасно, відповідач посилається на проведення платежів позивачу не за спірний, а за інший періоди, які не є предметом розгляду у даній справі.

Крім цього, судом також прийнято до уваги ті обставини, що відповідач посилаючись на проведення розрахунків з позивачем у письмових поясненнях від 08.08.2017р., від 23.11.2017р. вказує неоднакові суми проведених ним платежів. Зокрема, згідно письмових пояснень від 08.08.2017р. за 2014р. відповідачем було сплачено 59981,15 грн., в той час як згідно розрахунку відповідача, викладеного у поясненнях від 23.11.2017р. оплата за 2014р. становить 54459,36 грн. Так само й за 2015р. - у одних поясненнях відповідача оплата становила 77301,37 грн., а згідно іншого розрахунку відповідача - 73884,27 грн. тощо.

Посилання відповідача на відомості Центральної ОДПІ м.Маріуполя ГУ ДФС України у Донецькій області про відсутність заборгованості суд до уваги не приймає, враховуючи, що правовідносини за договором оренди існують саме між сторонами у справі, проте, не з контролюючим органом. Крім цього, як вказувалось вище, період заборгованості заявлений до стягнення позивачем не є тотожнім періоду дії договору.

Позивачем згідно п.4.10 договору також нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 24931,62 грн. за період з 20.06.2016р. по 19.06.2017р.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За висновками суду, позивачем при нарахуванні пені порушено вимог п.6 ст.231 Господарського кодексу України.

Крім цього, враховуючи висновки суду щодо безпідставного проведення відповідачем оплат, позивачем невірно зазначено початок періоду прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань.

За таких обставин, за результатами проведеного судом перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 810,10 за період з 31.01.2017р. по 19.06.2017р., а решта вимог про стягнення пені за період з 20.06.2016р. по 30.01.2017р. є неправомірною.

Як вказувалось вище, відповідачем заявлено про необхідність застосування до позовних вимог про стягнення пені позовної давності.

Згідно з вимогами п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як встановлено, позивач звернувся з позовом до господарського суду 06.07.2017р. (згідно штампу на поштовому конверті). Як наслідок, по вимогах про стягнення пені, зокрема, за період з 31.01.2017р. по 19.06.2017р. строк позовної давності не сплив.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 41055,14 грн., у тому числі основний борг в сумі 40245,04 грн. та пеня в сумі 810,10 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, враховуючи, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі більшій, ніж передбачено законом, згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» , судовий збір в сумі 599,43 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

За таких обставин, керуючись ст.ст.4-3, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради, м.Маріуполь до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Колиба", м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 173371,28 грн., у тому числі основний борг в сумі 148439,66 грн. та пеня в сумі 24931,62 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Колиба" (87500 м.Маріуполь, пр.Нахімова, 51, код 20318945) на користь Маріупольської міської ради (87500 м.Маріуполь, пр.Миру, 70, ЄДРПОУ 33852448; рах.№33210815700055, код 18010900, отримувач Маріуп. УК/Приморський район, ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 33852448) заборгованість з орендної плати в сумі 40245,04 грн. та пеню в сумі 810,10 грн., всього заборгованість в сумі 41055,14 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Колиба" (87500 м.Маріуполь, пр.Нахімова, 51, код 20318945) на користь Маріупольської міської ради (87500 м.Маріуполь, пр.Миру, 70, ЄДРПОУ 33852448; рах.№31413544700051, код 24060300, отримувач Маріуп. УК/м.Маріуполь/24060300 ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37989721) судовий збір в сумі 615,82 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Маріупольській міській раді (87500 м.Маріуполь, пр.Миру, 70, ЄДРПОУ 33852448; рах.№31413544700051, код 24060300, отримувач Маріуп. УК/м.Маріуполь/24060300 ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37989721) з державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір в сумі 599,43 грн.

В судовому засіданні 30.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 30.11.2017р.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.С. Тарапата

Суддя Г.Є. Курило