Рішення

від 23.11.2017 по справі 910/17065/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.11.2017Справа №910/17065/17 За позовом     Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" до                     товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРОПОЛЬ" про                  стягнення 82 347,61 грн. Суддя   Головатюк Л.Д. Представники : Від позивача -   не прибув Від відповідача: не прибув ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору купівлі-продажу № 113 від 01.07.2017 у розмірі 82 347,61 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2017 порушено провадження у справі №910/17065/17 та призначено до розгляду на 19.10.2017. Позивач та відповідач в судове засідання 19.10.2017 не направили, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2017 розгляд справи відкладено на 07.11.2017. Судове засідання 07.11.2017 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.11.2017 справу призначено до розгляду на 23.11.2017. Представники позивача та відповідача в судове засідання 23.11.2017 не з'явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Судом встановлено, що 30.10.2017 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 52  808,13 грн., у зв'язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу. Суд прийняв дану заяву. Місцезнаходження позивача та відповідача за адресами, на які було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Ухвала суду від 19.10.2017 отримана позивачем 31.10.2017, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 11122 0006913 3 (в матеріалах справи). Ухвала суду від 19.10.2017 отримана відповідачем, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 02002 3989827 0 (в матеріалах справи). Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином. Оскільки про час та місце судового засідання позивач та відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: 01.07.2017 між Державним підприємством "Словечанське лісове господарство"(далі позивач, продавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРОПОЛЬ"(далі відповідач, покупець за договором) було укладено Договір№113 купівлі-продажу(далі договір), за яким продавець продає, а покупець купує дров'яну деревину для технологічних потреб хвойну сухостійну за ціною та на умовах, передбачених цим договором. На виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем було відвантажено та фактично надано покупцю продукцію: згідно ТТН серії ЖТВ №304985 від 01.08.2017 (на суму 27 980.58 грн.), ТТН серії ЖТВ №305014 від 02.08.2017 (на суму ЗО 005,94 грн.), ТТН серії ЖТВ №305052 від 10.08.2017 (на суму 29 392,49 грн.), ТТН серії ЖТВ №305063 від 11.08.2017 (на суму 27 628,05 грн.), ТТН серії ЖТВ №305102 від 17.08.2017 (на суму 29 398,14 грн.), ТТН серії ЖТВ №305159 від 22.08.2017 (на суму 29 539,48 грн.). Позивач передав у власність відповідача лісопродукцію на загальну суму 173 944,63 грн. Відповідач зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього вартість відповідно 173 944, 63 грн., натомість прийняв продукцію, але оплатив лише 135 007,13 грн. Таким чином, утворилася заборгованість в розмірі 38 937,5 грн., до якої додалась сума початкового сальдо (підсумок заборгованості за попередній період) у розмірі 43 410,11 грн. і в результаті на дату звернення з даним позовом до суду утворився загальний борг в розмірі 82 347,61 грн. Вже після звернення з даним позовом до суду відповідач частково оплатив заборгованість на суму 29  539,48 грн., у зв'язку з чим позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 52  808,13 грн. Отже, станом на станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за товар в розмірі – 52  808,13 грн. Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань. Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими. Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором. Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України. Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Ст. 692 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Статтею 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 52  808,13 грн. Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю. Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" задовольнити повністю. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ АГРОПОЛЬ" (02002, м.Київ, вул. Луначарського, буд. 1 в, кв. 23, код ЄДРПОУ 39973156) на користь Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (11122, Житомирська обл., Овруцький район, с. Словечне, вул. Лісова, буд. 13, код ЄДРПОУ 00991953) основний борг в сумі 52 808 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот вісім) грн. 13 коп. та судовий збір в розмірі 1600(одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. 3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.        4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 5. Копію рішення розіслати сторонам.           Суддя                                                                                    Головатюк Л.Д.                                                      Дата підписання повного тексту рішення - 28.11.2017