Рішення

від 01.11.2017 по справі 911/2859/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2017 р. Справа № 911/2859/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Петренко А. А.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 758/08 від 10.05.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (розпорядження № 10 від 28.02.2017 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа", м. Вишгород

до Комунального підприємства Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області "Демидівкомунгосп", с. Демидів, Вишгородський район

про стягнення 1 173 178, 43 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Комунального підприємства Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області "Демидівкомунгосп" про стягнення 914 087,40 грн основної заборгованості, 165 358,74 грн пені, 19 286,44 грн 3% та 74 445,85 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за надані послуги по постачанню теплової енергії у гарячій воді за договором № 23719 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 27.10.2016 р. та Додаткових угод до нього.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2017 р. порушено провадження у справі № 911/2859/17 за позовом Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" до Комунального підприємства Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області "Демидівкомунгосп" про стягнення 1 173 178, 43 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 18.10.2017 р..

18.10.2017 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 01.11.2017 р. Також у даному судовому засіданні відповідачем було подано відзив б/н від 17.10.2017 р. на позовну заяву, у якому просив зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців.

31.10.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшло заперечення № 1462/08 від 31.10.2017 р. на клопотання відповідача щодо відстрочки виконання рішення та зменшення розміру пені.

01.11.2017 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги визнав, підтримав свою заяву про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення суду та просив суд задовольнити її.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2016 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 23719 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію у гарячій воді, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами, у строки та на умовах передбачених цим Договором.

Згідно з п. 1.3. договору гарант зобов'язується забезпечити виконання споживачем взятих на себе обов'язків за цим Договором та гарантує надходження на розрахунковий рахунок постачальника 100-відсоткової поточної оплати споживчої енергії.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що теплова енергі постачається споживачу у вигляді гарячої води в обсягах та за тарифом згідно з Додатком 1 до Договору та при виконанні вимог п. 4.2.1., п. 4.2.2. Договору.

П.п. 4.2.1. та 4.2.2. встановлено, що споживач теплової енергії зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії в обсягах, які визначені у Додатку 1 до цього Договору, не допусаючи їх перевищення та виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.

Оплата за теплову енергію здійснюється поживачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування 100-відсоткової поточної оплати подекадно на розрахунковий рахунок постачальника згідно рахунків на оплату та актів виконаних робіт. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється: за першу декаду місяця до 14 листопада 2016 року; за другу декаду до 24 листопада 2016 року, за третю декаду до 05 грудня 2016 р (п.п. 7.2., 7.3. Договору).

Згідно з п. 7.4. Договору обов'язок отримати рахунок та акт виконаних робіт для оплати покладається на споживача.

Пунктом 11.1. договору визначено, що він набуває чинності з дати його підписання та діє в частині реалізації теплової енергії до 30 листопада 2016 року (включно), а частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Одночасно із укладенням договору сторонами було підписано Додаток № 1 до договору - Обсяги постачання теплової енергії "абоненту", Додаток № 2 - Межі балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, Додаток № 3 - Довідка КП Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області "Демидівкомунгосп".

З метою продовження терміну дії Договору відповідачем неодноразово направлялися листи на адресу позивача з відповідними проханнями.

Внаслідок розгляду листів відповідача, між сторонами були укладені Додаткова угода № 1 від 30.11.2016 р., Додаткова угода № 2 від 31.12.2016 р., Додаткова угода № 3 від 31.01.2017 р., Додаткова угода № 4 від 28.02.2017 р.

Додатковими угодами сторони погодили викласти п. 7.3. Договору в наступних редакціях :

"Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється: за першу декаду місяця до 12 грудня 2016 року; за другу декаду місяця до 23 грудня 2016 року; за третю декаду місяця до 05 січня 2017 року" (Додаткова угода № 1 від 30.11.2016 р.);

"Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється: за першу декаду місяця до 13 січня 2017 року; за другу декаду місяця до 25 січня 2017 року; за третю декаду місяця до 06 лютого 2017 року" (Додаткова угода № 2 від 31.12.2016 р.);

"Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється: за першу декаду місяця до 14 лютого 2017 року; за другу декаду місяця до 24 лютого 2017 року; за терту декаду місяця до 07 березня 2017 року" (Додаткова угода № 3 від 31.01.2017 р.);

"Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється: за першу декаду місяця до 14 березня 2017 року; за другу декаду місяця до 24 березня 2017 року; за тертю декаду місяця до 07 квітня 2017 року" (Додаткова угода № 4 від 28.02.2017.)

Також сторонами було погоджено викласти п 11.1. Договору в наступних редакціях:

"Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації теплової енергії до 31 грудня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення" (Додаткова угода № 1 від 30.11.2016 р.);

"Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації теплової енергії до 31 січня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення" (Додаткова угода № 2 від 31.12.2016 р.);

"Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації теплової енергії до 28 лютого 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення" (Додаткова угода № 3 від 31.01.2017 р.);

"Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації теплової енергії до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення" (Додаткова угода № 4 від 28.02.2017.).

На виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2016 р. по березень 2017 р. було надано відповідачу послуги по постачанню теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 1 872 899,28 грн грн, що підтверджується розрахунком ціни позову, доданим до позовної заяви, відповідними актами надання послуг та рахунками на оплату за кожний місяць за договором, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті наданих послуг по постачанню теплової енергії у гарячій воді та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 958 811,88 грн, що підтверджується розрахунком ціни позову, доданим до позовної заяви, довідкою про надходження коштів, відзивом б/н від 17.10.2017 р. на позовну заяву КП "Демидівкомунгосп", наявними у матеріалах справи.

07.06.2017 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист - претензію № 1029/08 щодо оплати відповідачем заборгованості за договором ТП № 23719 від 27.10.2016 р.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням комунальних послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про житлово-комунальні послуги» , Закону України „Про теплопостачання» , Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. „ Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» , іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р., ці правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Пунктом 18 цих же правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати наданих послуг по постачанню теплової енергії у гарячій воді у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 914 087,40 грн, що підтверджується договором ТП № 23719 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 27.10.2016 р., додатковими угодами до нього, розрахунком ціни позову, доданим до позовної заяви, актами надання послуг, відповідними актами надання послуг та рахунками на оплату за кожний місяць за договором, відзивом б/н від 17.10.2017 р. на позовну заяву КП "Демидівкомунгосп", наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 914 087, 40 грн за договором ТП № 23719 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 27.10.2016 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті комунальних послуг з 05.12.2016 р. по 05.09.2017 р. всього на загальну суму 74 445,85 грн та 19 286,44 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 74 445,85 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 19 286,44 грн.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню, передбачену договором на посточання теплової енергії ТП № 2719 від 27.10.2016 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по теплової енергії з 05.12.2016 р. по 07.09.2017 р. всього на загальну суму 165 358,74 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.7. Договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 7.2., п. 7.3. цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення , а також 3 % річних та інфляційні втрати.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві б/н від 17.10.2017 р. на позовну заяву просить суд врахувати своє скрутне матеріальне становище і інші обставини та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, тяжке фінансове і матеріальне становище відповідача, що склалось, значний розмір пені, заявлений позивачем до стягнення з відповідача за даним позовом, визнання відповідачем позовних вимог та бажання погасити існуючу заборгованість та наявність значної заборгованості населення за комунальні послуги перед відповідачем, що підтверджується фінансовим звітом на 31.12.2016 р., довідкою про заборгованість вих. № 49 та 50 від 17.10.2017 р., копією листа № 209 від 09.04.2015 р., та іншими документами, наявними у матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем і визнаної судом обґрунтованою, з 165 358,74 грн до 49 607,62 грн, що становить 30 % від розміру пені, заявленої позивачем і визнаної судом обґрунтованою.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди за наслідками її зменшення судом у розмірі 49 607,62 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, з урахуванням зменшення судом розміру пені від суми основної заборгованості, що була обґрунтовано заявлена позивачем у позовній заяві, поданій до господарського суду Київської області.

Крім того, відповідач у відзиві б/н від 17.10.2017 р. на позовну заяву просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців.

Згідно з п. 6) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду всіх належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, станом на момент прийняття судом рішення у даній справі, що є підставою у відповідності до положень ст. 121 Господарського процесуального кодексу України для реалізації судом права на розстрочення виконання рішення суду.

У звязку із тим, що даним судовим рішенням зменшено розмір заявленої до стягнення пені, а відповідач не зазначив всіх обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на розстрочення виконання рішення суду, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області "Демидівкомунгосп" (ідентифікаційний код 35367572) на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" (ідентифікаційний код 13713569) 914 087 (дев'ятсот чотирнадцять тисяч вісімдесят сім) грн 40 (сорок) коп. основної заборгованості, 49 607 (сорок дев'ять тисяч шістсот сім) грн 62 (шістдесят дві) коп. пені, 74 445 (сімдесят чотири тисячі чотириста сорок п'ять) грн 85 (вісімдесят п'ять) коп. інфляційних втрат, 19 286 (дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят шість) грн 44 (сорок чотири) коп. 3% річних та 17 596 (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн 68 (шістдесят вісім) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4. Відмовити у задоволенні клопотання Комунального підприємства Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області "Демидівкомунгосп" про розстрочення виконання рішення суду, викладеного у відзиві б/н від 17.10.2017 р на позовну заяву .

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

27 листопада 2017 р.