Рішення

від 28.11.2017 по справі 914/2249/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017р. Справа № 914/2249/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «ЛАПАЇВКА» , м. Львів

про стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного підприємства «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «ЛАПАЇВКА» про стягнення заборгованості в сумі 72721грн. 80коп., з якої основний борг - 35778грн. 88коп., пеня - 17036грн. 15коп, інфляційні втрати - 16187грн. 77коп. та 3% річних - 3719грн. 00коп.

Ухвалою суду від 02.11.2017р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 14.11.2017р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності та надання можливості сторонам надати додаткові докази по справі, а також враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалою суду від 14.11.2017р. розгляд справи відкладався на 28.11.2017р.

28.11.2017 року від позивача через канцелярію суду (вх.№40422/17) подано клопотання від 28.11.2017р. про долучення до матеріалів справи підтвердження сплати суми основного боргу, а саме виписок АТ Ощадбанк за 30.10.2017р. та за 31.10.2017р.

В судове засідання 28.11.2017р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просить суд позов в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних задоволити.

27.11.2017 року від відповідача через канцелярію суду (вх.№40145/17) подано відзив (з доданими до нього документами згідно додатків). У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що відповідачем протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2015 року згідно договору №2345/15-ТЕ-21 від 25.12.2014р. отримано природний газ на загальну суму 83121,23грн. 30 та 31 жовтня 2017р. відповідачем проведено оплату позивачу отриманого природного газу в сумі 35778,88грн., що підтверджується платіжними дорученнями №238 від 30.10.2017р. на суму 15537грн. 42коп. та №240 від 31.10.2017р. на суму 20241грн. 46коп. (дані платіжні доручення додано до матеріалів справи). Таким чином, станом на 31.10.2017р. (тобто до порушення судом провадження у даній справі) позивачем повністю сплачено суму основного боргу за договором №2345/15-ТЕ-21 від 25.12.2014р. в розмірі 35778,88грн., тому в частині стягнення основного боргу в розмірі 35778,88грн. відповідач просить відмовити. У відзиві на позов (вх.№40145/17 від 27.11.2017р.) відповідач просить суд врахувати те, що станом на день порушення цієї справи природний газ, отриманий відповідачем оплачено у повному обсязі, а втрати позивача компенсуються за рахунок стягнення суми інфляційних та 3% річних в загальному розмірі 19906,77 грн., при цьому заподіяння позивачу збитків неналежним виконанням грошового зобов'язання відповідачем жодними доказами не підтверджено; також порушення виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу N22345/15-ТЕ-21 від 25 грудня 2014 року не завдало збитків іншим (крім позивача та відповідача) учасникам господарських відносин. Також відповідач, зазначає, що природний газ згідно договору №2345/15-ТЕ-21 купівлі - продажу природного газу від 25 грудня 2014 року закуповувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась населенням і, відповідно, розрахунки відповідача із позивачем (їх обсяги та строки) залежали від реального надходження коштів від громадян, яке здійснювалось із значною затримкою. Така діяльність відповідача носила сезонний характер і основні надходження підприємство отримувало в зимовий (опалювальний) період. Внаслідок нерегулярності та неповноти надходження коштів від населення за отриману теплову енергію, наявністю у зв'язку із цим значної заборгованості у споживачів, діяльність відповідача є збитковою.

В судове засідання 28.11.2017р. представник відповідача явку забезпечив, який зазначив, що відповідачем погашено основний борг в розмірі 35778,88грн., та враховуючи важкий фінансовий стан відповідача і обставини зазначені у відзиві (вх.№40145/17 від 27.11.2017р.) просить зменшити розмір пені на 95%. На підтвердження важкого фінансового стану відповідача і обставин зазначених у відзиві долучено фінансовий звіт за 2015р. та довідки №1421 від 27.11.2017р., №1422 від 27.11.2017р.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

25.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України» (продавець) та Приватним підприємством «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «ЛАПАЇВКА» (покупець) укладено договір №2345/15-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (далі по тексту - договір), згідно до умов (п.1.1. договору) якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно із п. 6.1. договору №2345/15-ТЕ-21 від 25.12.2014р. оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до Розділу 11 договору №2345/15-ТЕ-21 від 25.12.2014р. договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до пункту 2.1 договору №2345/15-ТЕ-21 від 25.12.2014р. встановлено, що подавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 87,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень 16,0, лютий 16,0, березень 13,0, I кв. 45,0; квітень 6,0, травень -, червень -, II кв. 6,0; липень -, серпень -, вересень -, III кв. -; жовтень 6,0, листопад 14,0, грудень 16,0, IV кв.36,0.

На виконання п.2.1 договору позивач поставив протягом січня - грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 83121грн. 23коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 року передано 8,679тис. куб.м. газу на загальну суму 11362грн. 55коп. (з ПДВ), від 28.02.2015 року передано 7,904тис. куб.м. газу на загальну суму 10347грн. 92коп. (з ПДВ), від 31.03.2015 року передано 6,146тис. куб.м. газу на загальну суму 8046грн. 35коп. (з ПДВ), від 30.04.2015 року передано 2,946тис. куб.м. газу на загальну суму 8821грн. 21коп. (з ПДВ), від 31.10.2015 року передано 2,927тис. куб.м. газу на загальну суму 8764грн. 32коп. (з ПДВ), від 30.11.2015 року передано 5,189тис. куб.м. газу на загальну суму 15537грн. 42оп. (з ПДВ)та від 31.12.2015 року передано 6,760тис. куб.м. газу на загальну суму 20241грн. 46коп. (з ПДВ), акти підписані та скріплені печатками сторін.

У позовній заяві позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 35778грн. 88коп.

Абзацом 3 пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено оплату за поставлений природний газ на загальну суму 35778грн. 88коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 30.10.2017р.№238 на суму 15537,42грн. та від 31.10.2017р. №240 на суму 20241,46грн., а також виписками АТ Ощадбанк за 30.10.2017р. та за 31.10.2017р. Ухвалою суду від 02.11.2017р. порушено провадження у справі №914/2249/17. Відтак, предмет спору в частині основного боргу був відсутній до порушення провадження у справі, тому в задоволенні 35778грн. 88коп. основного боргу слід відмовити. Відповідачем здійснено повне погашення суми основного боргу, проте допущено порушення строків проведення розрахунків за поставлений природний газ, встановлених договором.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. договору №2345/15-ТЕ-21 від 25.12.2014р. сторони встановили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Так, згідно п.7.2. договору №2345/15-ТЕ-21 від 25.12.2014р., позивач за період з 17.02.2015 року по 22.08.2017 року нарахував відповідачу по кожному з актів приймання-передачі природного газу пеню у розмірі 17036грн. 15коп. (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу по кожному з актів приймання-передачі природного газу за період з 01.04.2015 року по 31.07.2017 року інфляційні втрати у розмірі 16187грн. 77коп. та за період з 17.02.2015р. по 22.08.2017р. 3% річних в розмірі 3719грн. 00коп. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних суду не надано.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. Враховуючи причини невиконання відповідачем зобов'язання та ступінь вини відповідача, а також враховуючи фінансовий стан відповідача та вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 50 % (відсотків).

Згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 16187грн. 77коп., 3% річних у розмірі 3719грн. 00коп. та пені у розмірі 8518грн. 08коп. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення основного боргу та пені належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення та зменшенням судом

Судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла «ЛАПАЇВКА» (79066, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30388472) на користь Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720) 8518грн. 08коп. - пені, 16187грн. 77коп. - інфляційних втрат, 3719грн. 00коп. - 3% річних та 812грн. 81коп. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В решті позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 35778грн. 88коп. та пені відмовити.

Повне рішення складено 28.11.2017р.

Суддя Іванчук С.В.