Постанова

від 29.11.2017 по справі 924/752/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р. Справа № 924/752/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Маціщук А.В.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Місто Сад 8 Будівельний 4Б"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2017

у справі № 924/752/17

за позовом Фізичної особи-підприємця Бухольц Юлії Вікторівни, м. Вінниця

до Житлово-будівельного кооперативу "Місто Сад 8 Будівельний 4Б", м.Хмельницький

про стягнення 31350 грн. основного боргу, 5211,29 грн. пені, 1224,72 грн. 3% річних, 4843,57 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.10.2017 у справі № 924/752/17 позовні вимоги позивача Фізичної особи-підприємця Бухольц Юлії Вікторівни до Житлово-будівельного кооперативу "Місто Сад 8 Будівельний 4Б" про стягнення 31350 грн. основного боргу, 5211,29 грн. пені, 1224,72 грн. 3% річних, 4843,57 грн. інфляційних втрат задоволено. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Місто Сад 8 Будівельний 4Б" на користь Фізичної особи-підприємця Бухольц Юлії Вікторівни 31350 грн. основного боргу, 5211,29 грн. пені, 1224,72 грн. 3% річних, 4843,57 грн. інфляційних втрат, 1600 грн. відшкодування судового збору, 4000 грн. відшкодування витрат з оплати послуг адвоката.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що Житлово-будівельний кооператив "Місто Сад 8 Будівельний 4Б" свої зобов`язання з оплати заборгованості за договором купівлі-продажу (поставки) товару від 01.02.2016 виконав неналежно, що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактури та випискою по банківському рахунку позивача за період з 01.02.2016 по 27.04.2016, а також погодженим сторонами двостороннім актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2016 по 01.07.2016. Також, відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження використання факсиміле на видаткових накладних, як і існування останнього та незаконного використання його невідомою особою. Враховуючи зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 31350 грн. основного боргу, 5211,29 грн. пені, 1224,72 грн. 3% річних, 4843,57 грн. інфляційних втрат заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів про сплату боргу суду не подано.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Житлово-будівельний кооператив "Місто Сад 8 Будівельний 4Б" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2017 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Бухольц Юлії Вікторівни.

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що 01.02.2016 між Фізичною особою-підприємцем Бухольц Юлією Вікторівною (далі продавець) та Житлово - будівельним кооперативом "Місто-Сад Восьмий Будівельний 4Б" (далі покупець), в особі директора Єрьоменко О.О., укладено договір купівлі-продажу (поставки) товару, за змістом якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар отриманий по видатковій накладній згідно рахунку-фактури, яка видається для покупця в кожному окремому випадку отримання товару.

В апеляційній скарзі скаржник зауважив, що на виконання умов договору купівлі-продажу (поставки) товару від 01.02.2016 позивачем поставлено товар на загальну суму 76155,13 грн., що підтверджується видатковими накладними №2 від 01.02.2016 на суму 9838,00 грн., №3 від 04.02.2016 на суму 7273,53 грн., №4 від 04.02.2016 на суму 5724,00 грн., №8 від 11.02.2016 на суму 182,50 грн., №11 від 16.02.2016 на суму 5563,90 грн., №14 від 18.02.2016 на суму 1800,80 грн., №20 від 26.02.2016 на суму 9049,40 грн. №21 від 29.02.2016 на суму 4299,40 грн., №27 від 10.03.2016 на суму 260,00 грн., №45 від 07.04.2016 на суму 813,60 грн., №46 від 08.04.2016 на суму 31350,00 грн. та виставленими позивачем до оплати відповідачу відповідними рахунками-фактурами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Скаржник відзначив, що наявність у відповідача 31350 грн. основного боргу перед відповідачем за договором купівлі-продажу (поставки) товару від 01.02.2016 підтверджується як вищезазначеними видатковими накладними та відповідними рахунками-фактурами, так і випискою по банківському рахунку позивача за період з 01.02.2016 по 27.04.2016, а також погодженим сторонами двостороннім актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2016 по 01.07.2016.

Однак, скаржник звертає увагу суду на те, що підписи на договорі купівлі-продажу (поставки) товару та видаткових накладних виконані за допомогою факсиміле відповідача. Отже, вказані документи не могли бути розглянуті судом як докази правомірності вимог позивача.

Окрім того, скаржник вважає, що у разі використання факсимільного підпису сторони повинні були або у договорі або у додатковій угоді до договору письмово узгодити можливість такого підпису. Тобто, єдиною можливістю підтвердження факту вчинення правочину з використанням факсиміле - є погодження щодо можливості використання такого факсиміле, на якому мають стояти власноручні підписи представників сторін договору.

Скаржник зазначає, що договір купівлі-продажу (поставки) товару від 01.02.2016, на який посилається суд у своєму рішенні не підписувався головою Житлово - будівельного кооперативу "Місто-Сад Восьмий Будівельний 4Б" Єрьоменком Олександром Олександровичем та згода на укладення вказаного договору ним не надавалась. Даний договір є неукладеним та не міг розглядатися судом як доказ. Також, суд першої інстанції прийняв як доказ видаткові накладні. Дані накладні також не підписувались Єрьоменком Олександром Олександровичем. Зауважив, що між позивачем та відповідачем не підписувалось жодних договорів та інших документів, які б підтверджували господарську діяльність та передачу товару.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на ст. ст. 84, 91, ч.1 ст.93, 94, 103, ст.104 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 207, 638, 639 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 29.11.2017.

28.11.2017. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ЖБК "Місто-Сад Восьмий Будівельний 4Б" на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2017, в якому просить рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2017 у справі №924/752/17 за позовом ФОП Бухольц Ю.В до ЖБК "Місто-Сад Восьмий Будівельний 4Б" про стягнення заборгованості за договором залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 29.11.2017 відповідач, своїх представників не направив, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 29.11.2017 не забезпечив, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю повноважного представника в судовому засіданні Вінницького міського суду Вінницької області.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

А тому в задоволенні поданого клопотання про відкладення розгляду справи, слід відмовити.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в судовому засіданні 29.11.2017, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2017 у справі № 924/752/17 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2016 між Фізичною особою-підприємцем Бухольц Юлією Вікторівною (далі продавець), що діє на підставі Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №21740000000053161 дата запису 18.01.2016, та Житлово - будівельним кооперативом "Місто-Сад Восьмий Будівельний 4Б" (далі покупець), в особі директора Єрьоменко О.О., що діє на підставі Статуту, укладено договір купівлі-продажу (поставки) товару, за змістом якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар отриманий по видатковій накладній згідно рахунку-фактури, яка видається для покупця в кожному окремому випадку отримання товару. Предметом даного договору є товар, найменування, кількість та вартість якого зазначена в рахунках-фактурах, що видаються на замовлені партії товару. (а.с. 24).

Згідно п.п. 1.1, 1.2 даного договору, предметом договору є товар, найменування, кількість та вартість, якого зазначена в рахунках-фактурах, що видаються на замовлення партії товару. Продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товар, отриманий по видатковій накладній згідно рахунка-фактури, яка видається для покупця в кожному окремому випадку отримання товару.

Відповідно до п. 2.1 договору товар відпускається покупцю на підставі видаткової накладної згідно рахунка-фактури. Умова постачання - самовивіз товару покупцем зі складу продавця (п. 2.2 договору).

Умовами п. 2.3 договору передбачено, що право власності на товар у покупця виникає з моменту його отримання уповноваженим представником покупця або передачі транспортній організації для перевезення.

Продавець надає покупцю наступні документи на товар, що поставляється: рахунок, видаткова, копії документів якості підприємства-виробника (п. 2.4 договору).

Згідно п. 2.5 договору, оплата за отриманий товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця, строк оплати 14 днів від дня поставки товару.

У п. 4.1 договору зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, асортимент та кількість якого відповідає умовам договору; передати покупцеві всі документи, що стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром відповідно до умови договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти товар за якістю, асортиментом та кількістю; оплатити товар в розмірах і терміни, установлені договором.

За прострочення здійснення розрахунку за товар в термін, вказаний в п. 2.5 даного договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на цей період, за кожний день прострочення платежу (п. 5.2 договору).

Оплата суми пені не звільняє покупця від виконання своїх зобов'язань по даному договору (п. 5.3 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Згідно п.п. 8.2, 8.3 договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2016. Закінчення строку договору не звільняє сторони від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

За змістом п. 8.4 даний договір складено у двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу, по одному екземпляру для кожної сторони. Факсову копію даного договору та документи, що мають відношення до даного співробітництва, вважати дійсними і такими, що мають юридичну силу.

Договір від 01.02.2016 містить підписи сторін та відтиск печатки ЖБК "Місто-Сад Восьмий Будівельний 4Б".

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу (поставки) товару від 01.02.2016 позивачем поставлено товар на загальну суму 76155,13 грн., що підтверджується видатковими накладними №2 від 01.02.2016 на суму 9838,00 грн., №3 від 04.02.2016 на суму 7273,53 грн., №4 від 04.02.2016 на суму 5724,00 грн., №8 від 11.02.2016 на суму 182,50 грн., №11 від 16.02.2016 на суму 5563,90 грн., №14 від 18.02.2016 на суму 1800,80 грн., №20 від 26.02.2016 на суму 9049,40 грн. №21 від 29.02.2016 на суму 4299,40 грн., №27 від 10.03.2016 на суму 260,00 грн., №45 від 07.04.2016 на суму 813,60 грн., №46 від 08.04.2016 на суму 31350,00 грн. та виставленими позивачем до оплати відповідачу відповідними рахунками-фактурами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до виписки по особовому рахунку №26002000647824 у ПУАТ "Фідобанк" Фізичної особи-підприємця Бухольц Юлії Вікторівни відповідачем сплачено за товар кошти у розмірі 44805, 13 грн., а саме:

за 02.02.2016 - 9838, 00 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №2 від 01.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 26);

за 09.02.2016 - 3219, 74 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №3 від 03.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 26);

за 10.02.2016 - 5724, 00 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №4 від 04.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 27);

за 17.02.2016 - 182, 50 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №8 від 11.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 31);

за 24.02.2016 - 1800, 80 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №14 від 18.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 35);

за 24.02.2016 - 5563, 90 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №11 від 16.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 35);

за 03.03.2016 - 4299, 40 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №21 від 29.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 38);

за 03.03.2016 - 9049, 40 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №20 від 29.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 38);

за 11.03.2016 - 260, 00 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №27 від 10.03.16 р. без ПДВ"(а.с. 40);

за 15.03.2016 - 4053, 79 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №3 від 04.03.16 р. без ПДВ"(а.с. 42);

за 08.04.2016 - 813, 60 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №45 від 07.04.16 р. без ПДВ"(а.с. 49).

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період 01.02.2016 - 01.07.2016, складеного між ФОП Бухольц Ю.В. та Житлово-будівельним кооперативом "Місто-Сад Восьмий Будівельний 4Б" (а.с. 25) встановлено, що між сторонами відбулися поставки товару на загальну суму 76155, 13 грн., відповідачем сплачено за поставлений товар 44805,13 грн. Даний акт свідчить про наявність заборгованості відповідача в сумі 31350, 00 грн. Акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Отже, матеріалами справи встановлено, що враховуючи здійснені позивачем проплати, неоплаченим залишився товар, отриманий згідно рахунка-фактури №46 та видаткової накладної №46 від 08.04.2016 на суму 31350, 00 грн.(а.с. 73-74).

Поряд з цим, з метою досудового врегулювання спору, ФОП Бухольц Ю.В. звернулась до Житлово-будівельного кооперативу "Місто-Сад Восьмий Будівельний 4Б" з претензією (№2 від 07.03.2017 р.), в якій просила погасити заборгованість в сумі 31350, 00 грн. за договором купівлі-продажу від 01.02.2016 (а.с. 51). Відповідач дану претензію отримав, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.03.2017(а.с. 52). Проте вимога позивача залишилась без відповіді.

Колегією суддів, встановлено, що 21.09.2017 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 31350,00 грн., 5211,29 пені, 1224/72 грн. 3% річних, 4843,57 грн. інфляційних нарахувань. Дану заяву прийнято судом першої інстанції(а.с.111).

За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що оплата за отриманий товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця, строк оплати - 14 днів від дня поставки товару.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач здійснив оплату товару, отриманого на підставі вищезазначених рахунків-фактур та видаткових накладних, лише частково, а саме в сумі: 44805,13 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку за 02.02.2016 - 9838, 00 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №2 від 01.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 26); за 09.02.2016 - 3219, 74 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №3 від 03.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 26); за 10.02.2016 - 5724, 00 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №4 від 04.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 27); за 17.02.2016 - 182, 50 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №8 від 11.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 31); за 24.02.2016 - 1800, 80 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №14 від 18.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 35); за 24.02.2016 - 5563, 90 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №11 від 16.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 35); за 03.03.2016 - 4299, 40 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №21 від 29.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 38); за 03.03.2016 - 9049, 40 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №20 від 29.02.16 р. без ПДВ"(а.с. 38); за 11.03.2016 - 260, 00 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №27 від 10.03.16 р. без ПДВ"(а.с. 40); за 15.03.2016 - 4053, 79 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №3 від 04.03.16 р. без ПДВ"(а.с. 42); за 08.04.2016 - 813, 60 грн. "за буд. матеріали зг. рах. №45 від 07.04.16 р. без ПДВ"(а.с. 49).

Згідно з ст. 526 ЦК України та ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За приписами ст. 612 ЦК України законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача 31350,00 грн. боргу.

Щодо тверджень відповідача про невідповідність видаткових накладних вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи вищезазначені накладні з підписами та відбитками печаток уповноважених осіб свідчать про здійснення господарських операцій.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що окремі дефекти та недоліки в оформленні накладних не можуть спростовувати фактичне здійснення господарської операції, тим більше, що таке здійснення підтверджується діями відповідача, а саме: часткової оплати за поставлений товар.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за прострочення здійснення розрахунку за товар в термін, вказаний в п. 2.5 даного договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на цей період, за кожний день прострочення платежу.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені за період прострочення по видатковій накладній №46 на суму 31350, 00 грн. з 23.04.2016 по 22.10.2016, що становить пеню у розмірі 5211,29 грн.(а.с. 4).

Позивач також просить стягнути з відповідача 6110,12 грн. інфляційних втрат та 1224,72 грн. 3% річних згідно з поданими розрахунками. (а.с. 5-6).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 1224,72 грн. 3% річних за період з 23.04.2016 по 11.08.2017та 6110,12 грн. інфляційних витрат за період з квітня 2016 року по червень 2017 року по видатковій накладній №46 на суму 31350, 00 грн. (а.с. 73) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити товар, а його посилання на невідповідність видаткових накладних вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України", судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до преамбули цього Закону, він визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. В той час, як спір у даній справі виник не у зв'язку з регулюванням, організацією або веденням бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а з виконанням договірних зобов'язань.

Твердження скаржника про невідповідність видаткових накладних вимогам, передбаченим законом України "Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є необґрунтовані. Відповідач так і не довів належними та допустимими доказами невідповідність видаткових накладних вищезгаданому Закону.

Слід також зазначити, що позивач надав суду усі необхідні документи, які дають можливість для прийняття законного та справедливого рішення у даній справі.

За змістом ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2017 у справі № 924/752/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів, враховуючи вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача, в зв'язку з чим рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2017 у справі № 924/752/17 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.10.2017 у справі № 924/752/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Місто-Сад Восьмий Будівельний 4Б" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.