Рішення

від 27.11.2017 по справі 910/16617/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017Справа №910/16617/17 За позовом Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України

до Громадської організації Спілка екологів України

про стягнення заборгованості за Договором оренди, Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Шевчик Г.В., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (далі - позивач) до Громадської організації Спілка екологів України (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди, Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору оренди нежилого індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 162 від 22.02.2016 позивач передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов Договору оренди та Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 162/1 від 22.02.2016 зобов'язання з оплати орендних платежів та відшкодування витрат балансоутримувача належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем за Договором оренди у розмірі 12 552,08 грн. та за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача в розмірі 3 686,42 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 071,72 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 084,83 грн., 3 % річних в розмірі 417,11 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16617/17, розгляд справи призначено на 06.11.2017.

01.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 06.11.2017 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з частковим виконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/16617/17, розгляд справи було відкладено на 27.11.2017.

23.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 27.11.2017 представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Інститутом водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (далі - позивач, орендодавець) та Громадською організацією Спілка екологів України (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 162 від 22.02.2016 (надалі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно приміщення (далі майно), площею 18 кв.м., розміщене за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 37, на п'ятому поверсі в будівлі навчально-виробничого корпусу (реєстровий номер 01018947.1.ТЖЕЧСТ 2635), що обліковується на балансі Інституту водних проблем і меліорації, вартість якого визначена згідно зі звітом про актуалізацію оцінки майна на 31 жовтня 2015 року і становить 95 400,00 грн.

Майно передається в оренду під офіс (п. 1.2 Договору оренди).

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди, орендна плата визначається на підставі ст. 21 Закону України Про оренду державного і комунального майна і за згодою сторін становить без ПДВ за перший місяць (березень 2016) - 1 451,03 грн.

У відповідності до пунктів 3.3 та 3.4 Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця )першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дня користування.

За умовами пункту 3.6 Договору оренди орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця не пізніше 15 числа місяця.

Згідно з п. 5.3 Договору оренди орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати оренду плату.

Відповідно до п. 5.11 Договору оренди орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та на надання комунальних послуг орендарю.

Цей Договір укладено строком до трьох років, що діє з 15.03.2016 по 28.02.2019 включно (п. 10.1 Договору оренди).

Надалі, за актом приймання-передачі основних засобів позивач передав, а відповідач - прийняв у тимчасове користування орендоване майно.

Також, 22.02.2016 між сторонами було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 162/1 (далі - Договір на відшкодування витрат балансоутримувача), за умовами якого, балансоутримувач - Інститут водних проблем і меліорації забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська 37, загальною площею 10725 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим Договором. Орендар користується приміщенням загальною площею 18 кв.м., яке розміщене на п'ятому поверсі навчально-виробничого корпусу (реєстровий номер 01018947.1.ТЖЕЧСТ 2635), експертною вартістю 95 400,00 грн. відповідно до плану розміщення, що додається до Договору. Орендоване приміщення використовується - під офіс.

Відповідно до п. 2.1 Договору на відшкодування витрат балансоутримувача баланосоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговування та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим Договором. Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі. Комунальні та інші послуги балансоутримувача; надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками та тарифами; інформувати орендаря про зміни витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги.

Згідно з п. 2.2.3 Договору на відшкодування витрат балансоутримувача орендар зобов'язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до виконавчої вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

Цей Договір укладено строком до 3-х років, що діє з 15.03.2016 по 28.02.2019 включно (п. 5.1 Договору).

Надалі, 31.03.2017 сторонами складено акт приймання-передачі основних засобів, відповідно до якого, орендар повернув орендодавцеві орендоване приміщення.

Позивач зазначає, що орендоване приміщення було повернуто йому 31.03.2017, при цьому, відповідач у період з березня 2016 року по березень 2017 року включно свої зобов'язання з оплати орендних платежів належним чином не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 12 552,08 грн.

Також, позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором на відшкодування витрат балансоутримувача в зв'язку з чим. за ним у період з березня 2016 по березень 2017 року включно утворилась заборгованість в розмірі 3 686,42 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензіями № 738/03/6 від 24.10.2016, № 122/01.1 від 27.02.2017, № 175/03 від 16.03.2017 у яких вимагав сплатити заборгованість за Договорами, однак відповідач заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди, орендна плата визначається на підставі ст. 21 Закону України Про оренду державного і комунального майна і за згодою сторін становить без ПДВ за перший місяць (березень 2016) - 1 451,03 грн.

У відповідності до п. 3.3 Договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України та п. 5.3 Договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 3.6 Договору оренди орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця не пізніше 15 числа місяця.

Крім того, сторонами було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 162/1 від 22.02.2016.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 2.2.3 Договору на відшкодування витрат балансоутримувача орендар зобов'язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до виконавчої вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору виставлено відповідачу рахунки на оплату вартості орендної плати за приміщення за період з березня 2016 року по березень 2017 року включно на суму 21 905,93 грн., з якої відповідачем сплачено лише 9 353,85 грн. та на відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за аналогічний період в загальному розмірі 5 919,34 грн., з яких відповідачем сплачено 2 232,92 грн., протилежного сторонами не доведено.

Позивачем неодноразово надавались орендарю пропозиції про сплату заборгованості, проте, орендар у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором оренди, орендну плату, індексацію орендної плати та компенсацію за спожиті комунальні послуги не сплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 16 238,50 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, індексації орендної плати та компенсації вартості спожитих комунальних послуг, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 16 238,50 грн.

Крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 071,72 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 084,83 грн., 3 % річних в розмірі 417,11 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю у визначеному пунктом 3.6 Договорі відповідного до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1 071,72 грн.

Пунктом 3.8 Договору визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці. Орендар також сплачує штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості.

За результатами перерахунку суми штрафу у розмірі 3 765,63 грн., суд встановив, що він є арифметично вірним та відповідно підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 084,83 грн. та 3 % річних в розмірі 417,11 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації Спілка екологів України (03040, м. Київ, вулиця Васильківська, будинок 19/15, квартира 8; ідентифікаційний код: 39661192) на користь Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (03022, м. Київ, вулиця Васильківська, будинок 37; ідентифікаційний код: 01018947) заборгованість в розмірі 16 238 (шістнадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 50 коп., пеню в розмірі 1071 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 72 коп., 3% річних в розмірі 417 (чотириста сімнадцять) грн. 11 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 084 (дві тисячі вісімдесят чотири) грн. 83 коп., штраф в розмірі 3 765 (три тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.11.2017.

Суддя О.А. Грєхова