Постанова

від 20.09.2017 по справі 804/232/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 р. Справа № 804/232/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-ФОП ОСОБА_2, платнки, позивач) до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0015921304 від 02.12.2016р.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_2 зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки вважає висновки контролюючого органу вкладені в акті перевірки №1033/04-83-13-04/НОМЕР_1 від 29.08.2016 р., висновки якого про порушення п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України у вигляді завищення позивачем документально підтверджених витрат є хибними та не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах, оскільки зроблені у зв'язку з невірним застосуванням відповідачем норм податкового законодавства. У позовній заяві ФОП ОСОБА_2 зазначає, що у 2015 році ним було придбано у ТОВ Цембудсервіс та ТОВ Техно-Пром-Імпульс портландцемент однієї марки, оскільки дані партії товару, на думку позивача, відповідають вимогам ДСТУ Б.В.2.7-46:2010 та мають однаковий код за ДКПП ОКП - 23.51.12, а клінкер не є добавкою, як зазначено в акті перевірки. Також позивач стверджує, що що ним до перевірки були надані всі документи, які засвідчують понесення позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, та правомірність формування витрат та податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності відповідно до первинних бухгалтерських документів. Окрім того, позивач зауважує, що в силу вимог п. 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VIII від 28 грудня 2014 року відповідачем проведена незаконно, а, отже, й винесене за результатами незаконно проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення проти позову з проханням відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Позиція відповідача відображена у запереченнях на позов та аргументована правомірністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Так відповідач зазначає, що перевіркою повноти визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2014-2015рр. встановлено завищення ФОП ОСОБА_2 витрат у загальному розмірі 172 344, 87 грн., та як наслідок платником занижену суму чистого оподатковуваного доходу на зазначену суму (в т.ч.: за 2014 рік - 292,50 грн., за 2015 рік - 172 052, 37 грн.), що призвело до заниження податкового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на суму 29 635, 95 грн. Враховуючи наведене, відповідач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки за №1033/04-83-13-04/НОМЕР_1 від 29.08.2016р. обгрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - правомірним.

Позивач у судове засідання від 20.09.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду надійшла заява ОСОБА_2, у якій позивач просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судовому засіданні від 20.09.2017р. проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що позивач у судове засідання не з'явився, ухвалою суду від 20.09.2017р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу №804/232/17 призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1) зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - ФОП у Виконавчому комітеті Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 24.03.2000р. та перебуває на податковому обліку у контролюючих органах (станом на 29.08.2016р. - Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі-Криворізька північна ОДПІ, податковий орган, контролюючий орган, відповідач) від 31.03.2000р.

У період з 08.08.2016р. по 19.08.2016р. на підставі ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, ст. 81, ст. 82 Податкового кодексу України, ч. 3 п. 2 ст. 12, ч. 2 п. 1 ст. 13, ч. 3 п. 1 ст. 14 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI, наказу Криворізької північної ОДПІ №509 від 26.07.2016р. та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ-й квартал 2016 року фахівцями Криворізької північної ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 згідно затвердженого плану, за результатами якої відповідачем складено Акт Про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р., правильності нарахування , обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2015р. за №1033/04-83-13-04/НОМЕР_1 від 29.08.2016р. (далі - акт перевірки).

За підсумками зазначеної перевірки контролюючий орган дійшов до висновку про порушення ФОП ОСОБА_2:

-п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України у вигляді неведення платником обліку доходів та витрат за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р.;

-п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого платнику визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся на суму 29 635, 95 грн. (в т.ч.: за 2014 рік - 43, 89 грн., за 2015 рік - 29 592, 06 грн.);

-п.1 ст.7, п. 11 ст. 8 р. ІІІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI у вигляді заниження платником ЄСВ на загальну суму 59 803, 64 грн. (в т.ч.: за 2014 рік - 101, 47 грн., за 2015 рік - 59 702, 17 грн.);

- п.51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України внаслідок не включення платником суми доходів, виплачених ФОП за автомобільні шини у податкових розрахунках ф. №1 ДФ за IV кв. 2013 року;

-п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України у вигляді не забезпечення ФОП ОСОБА_2 зберігання документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

-п.1.2 п. 16-1 прим.1 підрозд. 10 р.ХХ, ст. 168 Податкового кодексу України в результаті донарахування платнику грошового зобов'язання по сплаті військового збору за 2015 рік в сумі 2580, 78 грн.

На підставі акту перевірки Криворізькою північною ОДПІ сформовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0010771304 від 20.09.2016р., яким податковий орган збільшив грошове зобов'язання позивача по платежу Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код 11010500) на загальну суму 44 453, 93 грн. (в т.ч.: за основним платежем на суму 29 635, 95 грн. та за штрафними санкція - 14 817, 98 грн.).

Не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із скаргою від 07.10.2016р. на вищезазначене податкове повідомлення-рішення.

09.11.2016р. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області прийняло рішення (вих. №7225/10/04-36-10-01-09), у якому даний контролюючий орган встановив, що фахівцями Криворізька північна ОДПІ при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0010771304 від 20.09.2016р. та в ході проведення перевірки недостатньо досліжено усі обставини та зроблено передчасні та необгрунтовані висновки щодо заниження платником суми чистого оподатковуваного доходу на суму 109 228, 46 грн.

Враховуючи вищенаведене, рішенням Про результати розгляду первинних скарг №7225/10/04-36-10-01-09 від 09.11.2016р. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, зокрема, скасувало оскаржуване ФОП ОСОБА_2 податкове повідомлення-рішення №0010771304 від 20.09.2016р. в частині невірно нарахованих платнику грошових зобов'язань, а саме:

-скасовано грошове зобов'язання платника з податку на доходи фізичних осіб на суму 30 252, 75 грн. (в т.ч.: за основним платежем на суму 20 168, 48 грн. та за штрафними санкціями на суму 10 084, 24 грн.), яке нараховано позивачу за податковим повідомленням-рішенням №0010771304 від 20.09.2016р. (первинна сума штрафної санкції становила 1020,00 грн.), а в іншій частині - скарга ФОП ОСОБА_2 - залишена без задоволення.

Так, з урахуванням висновків, викладених в акті перевірки та рішенні Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Про результати розгляду первинних скарг №7225/10/04-36-10-01-09 від 09.11.2016р., 02.12.2016р. Криворізькою північною ОДПІ сформовано податкове повідомлення-рішення №0015921304, яким контролюючим органом збільшено грошове зобов'язання позивача по платежу Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код 11010500) на загальну суму 14 201, 21 грн. (в т.ч.: за основним платежем на суму 9467, 47 грн. та за штрафними санкція - 4733, 74 грн.).

Не погодившись із такою позицією вищезазначеного контролюючого органу, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із відповідною скаргою від 22.11.2016р., за результатами розгляду якої Державною фіскальною службою України прийнято рішення Про результати розгляду повторної скарги за №13110/П/99-99-11-02-01-14 від 07.12.2016р.

Даним рішенням контролюючий орган залишив повторну скаргу ФОП ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ №0010771304 від 20.09.2016р. (з урахуванням рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Про результати розгляду первинних скарг №7225/10/04-36-10-01-09 від 09.11.2016р.) та №0015931304 від 02.12.2016р., а також рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Про результати розгляду первинних скарг №7225/10/04-36-10-01-09 від 09.11.2016р. - без змін.

Правомірність податкового повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ №0015921304 від 02.12.2016р. є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Податкового кодексу України.

Положеннями п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2. ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України).

Згідно з п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (у редакції Законів № 3609-VI від 07.07.2011р., № 71-VIII від 28.12.2014р. ) визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, а саме:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

-обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України - під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Податкового кодексу України для платників податку - фізичних осіб (п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України ).

Пунктом 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, відповідно до пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із сум оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (підпункт 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України , податковий агент, поняття якого визначено пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку на доходи фізичних осіб, визначену ст. 167 Податкового кодексу України у розмірі 18 відсотків.

Згідно з п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України - на контролюючі органи покладено обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складання та достовірності первинних документів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України ).

Приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що у період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. ФОП ОСОБА_2 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено ст. 177 Податкового кодексу України, та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

За даними податкових декларацій про майновий стан і доходи у період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. позивач здійснював такі види господарської діяльності: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (у 2014 році); торгівля будівельними матеріалами, надання в оренду власного нерухомого майна, оптова торгівля будівельними матеріалами (у 2015 році).

За результатами перевірки відповідач дійшов до висновку, зокрема, щодо завищення ФОП ОСОБА_2 витрат у загальному розмірі 172 344, 87 грн., та як наслідок платником заниження суми чистого оподатковуваного доходу на зазначену суму (в т.ч.: за 2014 рік - 292,50 грн., за 2015 рік - 172 052, 37 грн.), що призвело до заниження податкового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб.

Наведені висновки відповідача скориговані у рішенні Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Про результати розгляду первинних скарг за №7225/10/04-36-10-01-09 від 09.11.2016р.

Так, досліджуючи питання правомірності формування витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, які відображені у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, судом встановлено, що на формування витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, мало вплив фінансово-господарські взаємовідносини щодо придбання товару «портландцемент зі шлаком марки 400 на основі клінкера нормального складу (ПЦІІ/Б-Ш-400-Н)» від ТОВ Техно-Пром-Імпульс (код ЄДРПОУ 39657694) у сумі 109 228, 46 грн., який не було реалізовано у 2015 році.

Також, з акту перевірки слідує, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф4 до податкової декларації за 2015 рік встановлено: до колонки 5 додатку Ф4 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використовані у виробництві продукції» включені витрати у розмірі 46 823, 91 грн., що не підтверджені документально.

Актом перевірки №1033/04-83-13-04/НОМЕР_1 від 29.08.2016 р. відображено, що згідно умов договору постачання №20/11/15 від 20.11.2015 року постачальником ТОВ Техно-Пром-Імпульс поставлено на адресу позивача товар портландцемент зі шлаком марки 400 на основі клінкера нормального складу (ПЦІІ/Б-Ш-400-Н) , в той час як відповідно до первинних документів ФОП ОСОБА_2 відбувалась реалізація товару портландцемент ПЦІІ/Б-Ш-400 , портландцемент Ц/А-Ш-400 .

Відповідно до вимог Національного стандарту ДСТУ Б В 2.7-46:2010 «Цементи загально будівельного призначення. Технічні умови» Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, портландцемент є видом цементу.

Згідно пункту 4.3 Національного стандарту ДСТУ Б В 2.7-46:2010 існують такі види:

-портландцемент марки 400 з високою ранньою міцністю на основі клінкеру нормованого складу, що має позначення «Портландцемент ДСТУ Б В 2.7-46:2010 ПЦ І-400Р-Н» ;

-портландцемент з гранульованим доменним шлаком Ш від 6% до 40%, марки 400, з високою ранньою міцністю пластифікований «Портландцемент ДСТУ Б В 2.7-46:2010 ПЦ ІІ/А-Ш-400Р-ПЛ» ;

-портландцемент композиційний: з гранульованим доменним шлаком Ш та вапняком В від 6% до 40%, марки 400 «Портландцемент ДСТУ Б В 2.7-46:2010 ПЦ ІІ/А-К(Ш-В)-400» ;

-з гранульованим доменним шлаком Ш і золою-винесення 3 від 21% до 35%, марки 400 «Портландцемент ДСТУ Б В 2.7-46:2010 ПЦ ІІ/К-Б(Ш-З)-400» тощо.

Отже, кожен портландцемент має окреме позначення, що спростовує доводи позивача про те, ще портландцемент зі шлаком марки 400 на основі клінкера нормального складу із позначенням ПЦІІ/Б-Ш-400-Н та портландцемент ПЦІІ/Б-Ш-400, портландцемент Ц/А-Ш-400 є одними і тими самими будівельними матеріалами.

Вказані порушення призвели до завищення валових витрат на загальну суму 172 344, 87 грн., в тому числі: 2014 рік - 292,50 грн., 2015 рік - 172 052, 37 грн.

Також, суд зазначає, що порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 р. № 481 (Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

У графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (підпункт 2 пункту 6 Порядку).

У графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня (підпункт 6 пункту 6 Порядку).

Отже, ФОП ОСОБА_2 за підсумком дня у графі 2 «Сума доходу отриманого від здійснення господарської діяльності» Книги обліку доходів і витрат мав відображатись отриманий дохід та одночасно у графі 6 Книги обліку доходів і витрат сума витрат, пов'язана з придбанням товарів (робіт, послуг), що понесена за підсумками дня.

Отже, дані з врахуванням безпосередньої взаємопов'язаності понесених витрат з отриманням доходу за підсумками дня.

Проте, до складу витрат у 2015 році ФОП ОСОБА_2 віднесені витрати на загальну суму 109 228, 46 грн.: з придбання у ТОВ Техно-Пром-Імпульс товару, який не реалізовано у 2015 році, що також не заперечується відповідачем.

Також, в акті перевірки №1033/04-83-13-04/НОМЕР_1 від 29.08.2016 р. вказано про включення до колонки 7 додатку Ф4 (інші витрати) витрат у розмірі 16000 грн. на «будівництво споруди складу» за договором від 18.03.2015 року № 2015/3-18, укладено між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Ремжелдортранс , які безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу від здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходу для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка в свою чергу є підставою для формування підприємством податкового обліку.

Позивачем не доведено підстави для формування витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, не надано належних та допустимих доказів, які б спростували висновки відповідача, викладені в акті перевірки №1033/04-83-13-04/НОМЕР_1 від 29.08.2016 р. щодо завищення витрат.

З правового аналізу зазначених законодавчих норм випливає, що правильність формування платником податків витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, які відображаються у податковій декларації про майновий стан і доходи, вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього немає підстав для зменшення бази оподаткування податком на прибуток фізичних осіб.

Під час судового розгляду позивачем не надано жодних доказів на обґрунтування своїх вимог, що слугували б спростуванням висновків податкової, викладених в акті перевірки.

Таким чином, висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України щодо неведення обліку доходів і витрат у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р., п.139.1 ст.139, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат за 2015 рік, у зв'язку з чим донараховано зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у ході розгляду справи не спростований.

Стосовно тверджень позивача щодо незаконності проведення Криворізькою північною ОДПІ перевірки в силу вимог п. 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VIII від 28 грудня 2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України - контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності до положень п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Разом із тим, пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" визначено наступне: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Слід зазначити, що положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014р. № 76-VIII поширюється на всі контролюючі органи та на всі види перевірок, правом на проведення яких наділені контролюючі органи відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України - камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, незалежно від підстав і порядку їх призначення та проведення.

Водночас, суд зауважує, що обмеження на проведення перевірок у 2015-2016 року встановлені пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VІІІ не поширюються, зокрема, з 1 січня 2015 року на перевірки повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску.

З огляду на вищенаведене суд не вбачає ознак протиправності у діях контролюючого органу щодо проведення перевірки стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ФОП ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Так, в ході розгляду даної адміністративної справи позивачем не спростовано висновки перевірки в частині заниження ФОП ОСОБА_2 доходу за 2014-2015 роки, у зв'язку суд доходить до висновку, що відповідач діяв в порядку, в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв'язку з чим підстави для скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ за №0015921304 від 02.12.2016р. - відсутні.

З огляду на вищевикладене, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0015921304 від 02.12.2016р. - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя ОСОБА_1